1 Книга Проповідника, сина Давидового, царя в Єрусалимі.1 Слово Екклезіяста, сина Давидового, царя в Єрусалимі.1 Слова Когелета, Давидового сина, царя в Єрусалимі.1 Слова Екклезіяста сина Давида царя Ізраїля в Єрусалимі.1 Слова речника, сина Давидового, царя Ерусалимського:
2 Наймарніша марнота, сказав Проповідник, наймарніша марнота, марнота усе!2 Марнота марнот, сказав Екклезіяст, марнота марнот, – все марнота.2 Марнота марнот, каже Когелет, марнота марнот - геть усе марнота.2 Марнота марнот, сказав Екклезіяст, марнота марнот, все марнота.2 Марна марнота! говорить речник; марнота над марнотами, - все марне!
3 Яка користь людині в усім її труді, який вона робить під сонцем?3 Що за користь людині із усіх трудів її, котрі вона звершує під сонцем?3 Що за користь людині з усіх її трудів, які вона завдає собі під сонцем?3 Яка користь людині в усім його труді, яким трудиться під сонцем?3 Що за хосен чоловікові з усієї працї його, що він працює під сонцем?
4 Покоління відходить, й покоління приходить, а земля віковічно стоїть!4 Рід проходить і рід приходить, а земля існує довіку.4 Рід відходить і рід приходить, земля ж перебуває повіки.4 Рід іде і рід приходить, і земля стоїть на віки.4 Рід проходить і рід приходить, тільки земля стоїть собі вовіки.
5 І сонечко сходить, і сонце заходить, і поспішає до місця свого, де сходить воно.5 Сходить сонце, і заходить сонце, і поспішає до місця свого, де воно сходить.5 Так само і сонце сходить, і сонце заходить і поспішає до свого місця, де має сходити.5 І сонце сходить і сонце заходить і тягнеться до свого місця.5 Сонце сходить, сонце й заходить, та й квапить знов до того місця, де має сходити.
6 Віє вітер на південь, і на північ вертається, крутиться, крутиться він та й іде, і на круг свій вертається вітер...6 Лине вітер на південь, і звертає на північ, крутиться у крутливому леті своєму, і повертається вітер до витоків своїх.6 Вітер віє на південь, і звертає на північ: знай крутиться та й крутиться, повіваючи, та й знов повертається до своїх кругобігів.6 Воно, сходячи, іде туди на південь і обходить до півночі. Обходячи, обходить, іде дух і в своїх поворотах дух повертається.6 Вітер повіє на полуднє, потім поверне 'д півночі; знай, крутиться навкруги, та й вертається туди, звідки взявся.
7 Всі потоки до моря пливуть, але море воно не наповнюється: до місця, ізвідки пливуть, ті потоки вони повертаються, щоб знову плисти!7 Усі ріки течуть до моря, але море не переповнюється; до того місця, звідки ріки витікають, вони повертаються, щоб знову текти.7 Усі ріки течуть у море, та море не наповнюється. До місця, звідки течуть ріки, туди вони повертаються знову.7 Всі потоки йдуть до моря і море не наповниться. На місце куди ідуть потоки, там вони повертаються щоб іти.7 Усї ріки течуть у море, та й море не переповнюєсь, і туди, звідки взялись, вони неначе вертаються, щоб знов текти.
8 Повні труду всі речі, людина сказати всього не потрапить! Не насититься баченням око, і не наповниться слуханням ухо...8 Усі речі в праці; не може людина переказати всього; не насититься око зором, не виповниться вухо почутим.8 Усякі речі втомлюють людину, а чому - ніхто не каже. Око не насититься баченим, вухо не наповниться слуханим.8 Всі слова трудні. Не зможе чоловік сказати, і око не насититься баченням, і ухо не насититься слуханням.8 Всї річі трудні; не може чоловік всього висловити; не насититься око, дивлячись, не наповниться ухо, слухаючи.
9 Що було, воно й буде, і що робилося, буде робитись воно, і немає нічого нового під сонцем!...9 Що було, те й буде; і що діялося, те й буде діятися, і немає нічого нового під сонцем.9 Те, що було, є те саме, що буде; те, що зробилось, є те саме, що зробиться. Нема нічого нового під сонцем.9 Що те, що було, воно те, що буде. І що те, що зроблене, воно те, що буде зроблене. І немає нічого нового під сонцем.9 Що було колись, те буде й знов, і що дїялось, те й дїяти меться, й нема нового нїчого під сонцем.
10 Буває таке, що про нього говорять: Дивись, це нове! Та воно вже було від віків, що були перед нами!10 Буває таке, що про нього кажуть: Дивися, ось це – нове; але це вже було у віках, передніших від нас.10 Як є щось, про що кажуть: «Глянь: ось нове!» - то воно вже давно було у віках, які були перед нами.10 Хто промовить і скаже: Глянь це нове, воно вже сталося в віках, що були перед нами.10 Станеться часом дещо, про що люде кажуть: Ось новина! так воно давно вже бувало за попередніх часів.
11 Нема згадки про перше, а також про наступне, що буде, про них згадки не буде між тими, що будуть потому...11 Немає пам'яті про минуле; а також про те, що буде, не залишиться пам'яті в тих, котрі прийдуть потім.11 Немає згадки про минулих, та й про тих, що будуть потім, - не згадають про них ті, що прийдуть опісля.11 Немає памяті перших, і останніх, що сталися, не буде їм памяті в тих, що стануться в кінці.11 Нема спомину про старовину; так само й потомство не держати ме в памятї того, що колись постане.
12 Я, Проповідник, був царем над Ізраїлем в Єрусалимі.12 Я, Екклезіяст, був царем над Ізраїлем в Єрусалимі.12 Я, Когелет, був царем над Ізраїлем в Єрусалимі.12 Я Екклезіяст був царем над Ізраїлем в Єрусалимі.12 Я, проповідник-речник, царював над Ізраїлем в Ерусалимі;
13 І поклав я на серце своє, щоб шукати й досліджувати мудрістю все, що робилось під небом. Це праця тяжка, яку дав Бог для людських синів, щоб мозолитись нею.13 І віддав я серце на те, щоб дослідити і випробувати мудрістю все, що вчиняється під небом, цю важку працю надав Господь синам людським, щоб вони вправлялися в ній.13 Віддався я всім серцем розслідуванням та мудрим вивідуванням усього, що під сонцем. Це ж невдячне заняття, що Бог дав людям, щоб вони клопоталися.13 І я віддав моє серце, щоб шукати і дослідити в мудрості все, що буває під небом. Бо Бог дав людським синам погані обставини, щоб перебувати в них.13 І віддався цїлим серцем тому, щоб слїдити та мудро вивідувати все, що дїється під сонцем. Тяжка се праця, що її дав Бог людям, щоб нею займались!
14 Я бачив усі справи, що чинились під сонцем: й ось усе це марнота та ловлення вітру!...14 Бачив я всі діяння, які вчиняються під сонцем, і ось, усе – марнота і знемога духу!14 Я бачив усе, що діється під сонцем, і що ж? Усе марнота й гонитва за вітром.14 Я побачив усі творива зроблені під сонцем, і ось все марнота і вибір духа.14 Видав я все, що робиться під сонцем: - що ж? усе марнота й мука для духа.
15 Покривленого не направиш, а неіснуючого не полічиш!15 Криве не може випрямитися, і чого немає, того не перелічиш.15 Криве не може стати прямим, і того, що бракує, не можна полічити.15 Викривлене не зможе прикраситися, і брак не зможе почисленим бути.15 Криве не буде простим, а чого нема, те нї-що й рахувати.
16 Говорив я був з серцем своїм та казав: Ось я велику премудрість набув, Найбільшу за всіх, що до мене над Єрусалимом були. І бачило серце моє всяку мудрість і знання.16 Розмовляв я із серцем моїм так: Ось, я звеличився і надбав мудрости понад усіма, котрі були передніше над Єрусалимом, і серце моє бачило багато мудрости і пізнання.16 Подумав я у серці: ось я придбав собі велику і глибоку мудрість, понад усіх, що були передо мною над Єрусалимом, і серце моє дознало велемудрости й знання.16 Я сказав в моїм серці, мовлячи: Ось я звеличився і поставив мудрість над усіма, що були переді мною в Єрусалимі, і моє серце багато побачило, мудрість і знання.16 Я говорив в мойму серцї: Ось я став великим, і придбав більш мудростї, нїж усї ті, що царювали поперед мене в Ерусалимі, й серце моє бачило багато мудростї й знання.
17 І поклав я на серце своє, щоб пізнати премудрість, і пізнати безумство й глупоту, і збагнув я, що й це все то ловлення вітру!...17 І віддав я серце на те, щоб спізнати мудрість і пізнати безум та глупоту; спізнав, що це також – знемога духу.17 Я віддався моїм серцем, щоб спізнати мудрість, спізнати глупоту і безумство, і я довідався, що й це гонитва за вітром,17 І я віддав моє серце, щоб пізнати мудрість і знання, я пізнав притчі і загадки, бо і це бажання духа.17 І направив я свого духа на те, щоб спізнати, що се таке мудрість, і що таке безумність та дурнота; та пересьвідчився, що й се томить духа;
18 Бо при многості мудрости множиться й клопіт, хто ж пізнання побільшує, той побільшує й біль!...18 Тому що у великій мудрості багато журби; і хто примножує пізнання, примножує скорботу.18 бо у великій мудрості - велика журба, хто додає знання, додає страждання.18 Бо в множестві мудрості множество пізнання, і хто додає пізнаня додасть терпіння.18 Бо в кого більш мудростї, в того більш і смутку; й хто прибільшує знаннє, - прибільшує й гризоти.