1 І сталося, коли Давид та люди його йшли до Ціклаґу, третього дня, то амаликитяни вдерлися до півдня та до Ціклаґу, і побили Ціклаґ та спалили його огнем.1 Третього дня після того, як Давид і його люди пішли на Ціклаґ, амаликитяни напали з півдня на Ціклаґ і спалили його вогнем.1 Як же прийшов Давид зі своїми людьми третього дня у Ціклаг, напали були амалекитяни на Негев і на Ціклаг: вони сплюндрували Ціклаг і спалили його вогнем;1 І сталося як входив Давид і його мужі третого дня до Секелака, і Амалик напав на південь і на Секелак і побив Секелак і запалив його огнем.1 Як же прийшов Давид з людьми своїми на третий день у Секелаг, напали були Амаликії од полудня на Секелаг, злупили Секелаг і спалили його огнем,
2 І позабирали вони до неволі жінок, що були в ньому, від малого аж до великого, нікого не забили, але забрали, та й пішли своєю дорогою.2 А жінок [і всіх], що були в ньому, від малого до великого, не забили, але забрали в неволю, та й пішли своєю дорогою.2 зайняли в полон жінок і все, що було в ньому, мале й велике; але нікого не вбили, а погнали геть та пішли своєю дорогою далі.2 І жінок і все, що в ньому, від малого аж до великого не забили, ні мужа ні жінку, але взяли в полон і відійшли своєю дорогою.2 І позаймали з його в полонь жінок і все мале й велике, нїкого не вбивши, та й погнали своєю дорогою.
3 І прийшов Давид та його люди до того міста, а воно спалене огнем! А їхні жінки, та сини їхні, та їхні дочки забрані в неволю.3 І прийшов Давид і люди його до міста, і ось, воно спалене вогнем, а дружини їхні, і сини їхні, і дочки їхні – забрані в неволю.3 Як же прийшов Давид зо своїми людьми в місто, воно було спалене; а їхніх жінок, синів і дочок забрано в полон.3 І прийшов Давид і його мужі до міста, і ось воно спалене огнем, а їхні жінки і їхні сини і їхні дочки взяті в полон.3 Як прийшов Давид із людьми своїми в город, аж його випалено, жінок же їх, синів і дочок позаймано в полонь.
4 І підніс Давид та народ, що з ним, свій голос, та й плакали, аж поки не стало їм сили плакати.4 І зчинив Давид і народ, що був із ним, лемент, і плакали, аж доки не стало в них сили плакати.4 Тоді Давид із людьми, що були з ним, заплакали вголос; і плакали, аж поки в них не стало сили плакати вже більше.4 І підняв Давид і його мужі свій голос і заплакали, аж доти доки не було в них сили далі плакати.4 І заплакав у голос Давид і люде, що мав при собі, і плакали вони, покіль не стало й снаги плакати.
5 І були взяті до неволі обидві Давидові жінки: їзреелітка Ахіноам та Авіґаїл, колишня жінка кармелітянина Навала.5 Узяті були в неволю й обидві дружини Давидові, ізреелітка Ахіноам та Авігаїл, колишня [дружина] кармелітянина Навала.5 Обох жінок Давидових зайняли в полон: Ахіноаму з Єзреела й Авігайлу, вдову по Навалі з Кармелю.5 І обі жінки Давида взято в полон, Ахіноому Єзраїлітку і Авіґею жінку Навала Кармиліта.5 І обох жінок Давидових зайнято в полонь: Ахиноаму з Езрееля й Абигею, жінку Кармелїя Набала.
6 І було Давидові дуже гірко, бо народ говорив, щоб його вкаменувати, бо засмутилася душа всього народу, кожен обурився за синів своїх та за дочок своїх. Та Давид зміцнився Господом, Богом, своїм.6 Давид був дуже знічений, бо народ хотів побити його камінням; тому що сумував душею увесь народ, кожний за синами своїми і за доньками своїми.6 Давид потрапив у велику скруту, бо люди говорили, щоб його каменувати, тому що в усіх було на душі гірко - кожному за своїх синів і дочок. Однак, Давид кріпився духом у Господі, своїм Бозі.6 І Давид дуже засмутився, бо нарід сказав побити його камінням, бо тяжкою була душа всього народу, кожного за його синів і за його дочок. І Давид скріпився в Господі Бозі свому.6 Давид же попав у велику журбу, як почали люде радити, щоб його побити каміннєм, бо кожен між людьми жалував з душі за своїми синами й дочками. Однакже Давид укріпивсь у Господї, Бозї свойму.
7 І сказав Давид до священика Евіятара, Ахімелехового сина: Принеси до мене ефода! І Евіятар приніс ефода до Давида.7 Але Давид зміцнився [надією] на Господа, Бога свого і, сказав Давид Евіятарові, священикові, синові Ахімелеховому: Принеси мені ефода. І приніс Евіятар ефода до Давида.7 Давид сказав до священика Евіятара, сина Ахімелеха: «Принеси мені ефод.» І приніс Евіятар Давидові ефод.7 І сказав Давид до Авіятара священика сина Ахімелеха: Принесіть ефуд.7 І казав Давид сьвященникові Абіатарові, синові Ахимелеха: Ось принеси менї сюди ефода! І принїс Абіатар Давидові ефода.
8 І запитав Давид Господа, говорячи: Чи мені гнатися за тією ордою, чи дожену її? А Він відказав йому: Женися, бо конче доженеш, і конче визволиш.8 І запитав Давид у Господа, говорячи: Чи переслідувати мені оте полчище, і чи дожену я їх? І сказано йому: Переслідуй, доженеш і визволиш.8 І Давид спитав Господа: «Чи наздоганяти мені цю орду? Чи я її дожену?» І сказано йому: «Наздоганяй, ти доженеш їх певно та визволиш (бранців).»8 І запитав Давид у Господа, кажучи: Чи поженуся за цією групою? Чи їх захоплю? І сказав йому: Женися, бо, захоплюючи, захопиш і, нищачи, знищиш.8 І поспитав Давид Господа: Чи наздогоняти менї сю орду? Чи наздожену? І сказано йому: Наздоганяй; наздоженеш і відобєш.
9 І пішов Давид, він та шість сотень люда, що з ним, і вони прийшли аж до потоку Бесор; а відсталі спинилися.9 І пішов Давид сам і шістсот мужів, які були з ним: і прийшли аж до потоку Бесор; і стомлені, зупинилися там.9 І двигнувся Давид, він і шістсот чоловік, що були при ньому, прибули до Бесор-потоку; а ті, що відстали позаду, залишились.9 І пішов Давид, сам і з ним шістьсот мужів, і приходять аж до потока Восора, і надлишок остався.9 І пустивсь Давид із шістьма сотнями чоловіка, що мав при собі, в дорогу, і добігли вони до потока Босор, і декотрі помучені остались там.
10 І гнався Давид, він та чотири сотні чоловіка. А двісті люда спинилися, бо були слабі, щоб перейти потока Бесор.10 І переслідував Давид сам і чотириста мужів, а двісті вояків лишилися, тому що не мали сили перейти потік Бесор.10 Давид із чотирма сотнями гнав далі, а решта двісті зупинилась, бо були так потомлені, що не могли перейти Бесор-потоку.10 І гнався чотиристома мужами, а осталися двісті мужів, які осіли на другому боці потоку Восора.10 І погнав далїй Давид із чотирма сотнями чоловіка, тим часом як двістї, що були потомлені, зістались, бо не мали сили перейти потік Босорський.
11 І знайшли вони в полі єгиптянина, і привели його до Давида, і дали йому хліба, а він їв, і напоїли його водою.11 І знайшли єгиптянина в полі, і привели його до Давида, і дали йому хліба і він їв, і напоїли його водою.11 Знайшли вони в полі якогось єгиптянина та й привели до Давида. Дали йому з'їсти хліба й води напитись.11 І знаходять в полі мужа єгиптянина і беруть його і провадять його до Давида в полі. І дають йому хліб, і він зїв, і напоїли його водою.11 І знайшли вони в полі Египтїя та й привели до Давида. І дано йому попоїсти хлїба та напитись води,
12 І дали йому половину грудки сушених фіґ та дві в'язки родзинок. І він з'їв, і вернувся дух його до нього, бо він не їв хліба та не пив води три дні та три ночі.12 І дали йому частину в'язки із сушеної смоковниці та дві в'язки родзинок, і він їв і зміцнів; бо він не їв хліба і не пив води три дні і три ночі.12 Дали йому також шматок збитих сухих смокв і двоє грон родзинок. Те все з'їв він і очуняв, бо був не їв і не пив нічого три дні й три ночі.12 І дають йому часть фіґів, і він зїв, і піднявся його дух в ньому, бо він не їв хліба і не пив води три дні і три ночі.12 І дано йому шмат вязанки смоківної та дві вязки родзинків з'їсти, і він їв та й прийшов до себе, бо три днї нїчого не їв і нїчого не пив.
13 І запитав його Давид: Чий ти та звідкіля ти? А той відказав: Я єгипетський юнак, раб амаликитянина. Та покинув мене пан мій, бо я захворів три дні тому.13 І сказав йому Давид: Чий ти і звідки? І сказав він: Я – єгипетський юнак, раб одного амаликитянина; покинув мене володар мій, тому що вже три дні, як я захворів.13 Тоді Давид його спитав: «Чий ти? Звідки ти?» Той відповів: «Я єгипетський хлопець, раб одного амалекитянина. Пан мій мене покинув, бо три дні тому я був занедужав.13 І сказав йому Давид: Звідки ти, і чий ти? І сказав слуга єгиптянин: Я раб чоловіка Амаликіта, і мій пан мене оставив, бо я захворів сьогодні вже три дні.13 І спитав у його Давид: Чий ти і звідки ти? І каже: Я хлопець Египтїйський, раб одного Амаликія. Пан мій покинув мене, бо три днї тому я був занедужав.
14 Ми були вдерлися на південь керетеїв, і на той, що Юдин, та на південь Калева. А Ціклаґ ми спалили огнем.14 Ми напали на полудневу частину Керети, і у володіння Юдині, і в полудневу частину Калева, а Ціклаґ спалили вогнем.14 Ми були напали на Негев Керетійський, на той, що належав Юді, та на Негев Калевський, і Ціклаг були підпалили.»14 І ми напали на південь Холтія і на юдейскі околиці і на південь Хелува і Селак ми спалили огнем.14 Ми набігали набігом у полуденню Керету і в займище Юдине і в полуденню Калебу та й спалили Секелаг.
15 І сказав йому Давид: Чи не заведеш мене до тієї орди? А той відповів: Присягни мені Богом, що не вб'єш мене, і що не видаси мене в руку мого пана, то спроваджу тебе до тієї орди.15 І сказав йому Давид: Чи доведеш мене до того збіговиська розбійників? І сказав він: Присягнися мені Богом, що ти не вб'єш мене, і що не віддаси мене в руки володаря мого; і я доведу тебе до цього збіговиська розбійників.15 Давид його спитав: «Чи проведеш мене до тієї орди?» Той відповів: «Поклянись мені Богом, що не вб'єш мене й не видаси моєму панові, то я проведу тебе до тієї орди.»15 І сказав йому Давид: Чи поведеш мене до цієї групи? І сказав: Покленися ж мені Богом, що не убєш мене і не видаси мене в руки мого пана, і поведу тебе до цієї групи.15 І питає в його Давид: Чи проведеш нас до того там війська? Відказує сей: Поклянись менї Богом, що не вбєш мене та й панові мойму не видаси, то я приведу тебе в 'цю горду.
16 І він спровадив його, аж ось вони розпорошені по поверхні всієї тієї землі, їдять та п'ють та святкують з приводу всієї тієї великої здобичі, що вони набрали з филистимського краю та з Краю Юдиного.16 І він повів його; Аж ось, [амаликитяни], розпорошившись по всій тій країні, їдять і п'ють, і святкують з причини великої здобичі, котру вони взяли на землі филистимській та в краю Юдиному.16 Повів він його туди, а вони розкинулись по всій країні, - їдять, п'ють і танцюють, святкуючи із-за великої здобичі, що були забрали з Філістимлянської землі й землі Юди.16 І повів його туди, і ось ці розсіялися по лиці всієї землі, їли і пили і святкували (задля) усіх великих здобичей, які взяли з землі чужинців і з землі Юди.16 Як повів же їх, аж Амаликії роскинулись по тій сторонї далеко, їдять, пють і сьвяткують сьвято над великою здобиччю, що набрали в Филистійській землї і в землї Юдейській.
17 І бив їх Давид від ранку аж до вечора наступного дня, і не втік із них ніхто, крім чотирьохсот чоловіка хлопців, що повсідали на верблюдів, і повтікали.17 І вбивав їх Давид від сутінок аж до вечора наступного дня, і ніхто не врятувався, окрім чотирьох сотень юнаків, які сіли на верблюдів і повтікали.17 Громив їх Давид від світанку аж до вечора, винищуючи так, що ніхто з них не врятувався, крім чотирьохсот молодих чоловіків, які скочили на верблюдів та повтікали.17 І напав на них Давид і побив їх від світанку аж до вечора і на другий день, і не спасся з них муж, хіба лиш чотириста слуг, які повсідали на ослів і втекли.17 Давид же бив їх від сумерків аж до вечора другого дня, так що нїхто з їх не уйшов опріч чотирьох сот молодцїв, що кинулись на верблюди та й повтїкали.
18 І врятував Давид усе, що позабирав був Амалик. І обидві свої жінки Давид урятував.18 І відібрав Давид усе, що захопили амаликитяни, і обидвох своїх дружин визволив Давид.18 І визволив Давид усе, що амалекитяни були забрали, й обох своїх жінок теж визволив.18 І Давид відібрав все, що взяли Амаликіти, і відібрав обі свої жінки.18 І визволив Давид усе, що пожакували Амаликії, і жінок своїх обох відняв Давид,
19 І не пропало їм нічого: усе, від малого й аж до великого, і аж до синів та дочок, і від здобичі, і аж до всього, що ті взяли були собі, усе вернув Давид!19 І не пропало у них анічого, ні малого, ані великого, ніхто із синів, і жодна з дочок, а також із здобичі, ані з усього, що [амаликитяни] загарбали в них; усе повернув Давид.19 Нічого в них не пропало, ні з малого, ні з великого, ні з синів, ні з дочок, ні зо здобичі, та ніщо з того, що ті були забрали, - все Давид повернув назад.19 І не забракло їм нічого з малого аж до великого і від здобичі і аж до синів і дочок і до всього їхнього, що взяли; Давид повернув все.19 Так що не втеряно в них нїчого від найменьшого та й до найбільшого, нї здобичі, нї синів нї дочок, анї чого иншого, що награбили вони; усе вернув Давид назад;
20 І взяв Давид усю худобу дрібну та худобу велику, а ті, що йшли перед тією чередою, говорили: Це Давидова здобич!20 І взяв Давид усю худобу дрібну та худобу велику, і гнали її перед своєю худобою і казали: Це – здобич Давидова.20 і забрали всіх овець і худобу та гнали їх перед Давидом, вигукуючи: «Це Давидова здобич!»20 І взяв Давид всі отари і стада і відвів перед здобиччю, і вони називали здобич: Це здобич Давида.20 І відняв Давид всї череди й отари та й гнали вони їх поперед себе, покликуючи: Се Давидова здобич!
21 Потому прийшов Давид до тих двохсот людей, що були слабі, щоб іти за Давидом, і що їх він лишив був при потоці Бесор, а вони повиходили назустріч Давидові та назустріч народові, що з ним. І підійшов Давид до народу, і запитався їх про мир.21 І прийшов Давид до тих двох сотень людей, котрі не мали сили йти за ним, і [котрих] він лишив біля потоку Бесор, і вийшли вони назустріч Давидові і назустріч людям, які були з ним. І коли підійшов Давид до цих людей, то привітав їх.21 Тоді Давид повернувсь до тих двох сотень чоловік, що були надто стомлені й не могли йти за Давидом і що він лишив їх був при Бесор-потоці. Вони вийшли назустріч Давидові й людям, що були при ньому, й, приступивши до Давида та людей, поздоровили їх.21 І приходить Давид до двохсот мужів, що були оставлені, щоб не ішли за Давидом, і він їх посадив при потоці Восорі, і вони вийшли на зустріч Давидові і на зустріч народові, що з ним, і прийшов Давид до народу, і запитали його про мир.21 І вернувся Давид до тих двох сотень чоловіка, що надто були втомлені і не змогли йти далїй, так що їх покинуто коло потока Босор, і повиходили вони проти Давида й людей, що були з ним. І наближивсь Давид ід тим людям і привитав їх чемно.
22 І стали говорити всі люди злі та негідні з тих людей, що ходили з Давидом, та й сказали: Вони не ходили з нами, тому не дамо їм зо здобичі, що ми відняли, бо кожному дамо тільки жінок його та синів його, нехай відведуть, і нехай ідуть!22 Тоді недобрі і мерзенні із людей, які ходили з Давидом, почали говорити: За те, що вони не ходили з нами, не дамо їм із здобичі, котру ми відібрали; нехай кожний візьме тільки свою дружину та дітей і нехай ідуть!22 Та всякі злостивці й негідники між людьми, що ходили з Давидом, заговорили так: «Тому, що вони не ходили з нами, не дамо їм нічого зо здобичі, яку ми відібрали, крім Їхніх жінок та їхніх дітей: нехай собі їх візьмуть та йдуть.»22 І кожний гнівливий і поганий чоловік з мужів вояків, що пішли з Давидом, відповів і сказав: Томущо вони не гналися з нами, не дамо їм із здобичі, яку ми забрали, але хіба хай заберуть кожний свою жінку і своїх дітей і повернуться.22 Та всякі злюки й нїкчемники між людьми, що ходили з Давидом, почали таке провадити: За те що вони з нами не ходили, ми не дамо їм нїчого з тієї здобичі, що відобрали, опріч їх жінок та дїтей; нехай будуть їх та йдуть собі.
23 А Давид сказав: Не робіть так, браття мої, з тим, що дав нам Господь, і пильнував нас, і дав орду, що йшла на нас, у нашу руку.23 Але Давид сказав: Не вчиняйте так, браття мої, потому, як Господь дав нам це, і зберіг нас, і віддав у руки наші полчища, які приходили супроти нас.23 Але Давид мовив: «Не чиніте так після того, що Господь дав нам: нас оборонив, а орду, що була вийшла проти нас, він видав нам у руки.23 І сказав Давид: Не вчините так після того як Господь передав нам (ворогів) і зберіг нас, і Господь передав в наші руки групу, що на нас напала.23 Давид же відказав: Не чинїте таке після того, що нам дав Господь і оборонив нас, а горду, що напала на нас, оддав нам у руки.
24 А хто послухає вас у такій речі? Бо яка частина того, хто ходив до бою, то така частина й того, хто сидів при речах, рівно поділять.24 І хто буде слухати вас у цій справі? Яка частина тих, що ходили на війну, така сама має бути і для тих, хто залишався при обозі; треба розподілити на всіх.24 Та й хто вас слухатиме в цій справі? Бо яка частина тих, що ходили в битву, така частина й тих, що сиділи при обозі! Всім приділять по-рівному.»24 І хто послухається цих ваших слів? Бо вони не гірші від вас. Тому за частю того, хто пішов на війну, так буде часть того, що сидів над речами. Так хай будуть поділені.24 Та й хто слухати ме вас у 'цїй справі? Нї, яка частина тим, що ходили на війну, така мусить бути й тим, хто зостався при таборі: однаково всїх обдїлиться.
25 І сталося від цього дня й далі, і зробив він це за постанову та за звичай для Ізраїля, і він існує аж до цього дня.25 Так було від того часу і після; – і поставив він це у закон і за правило для Ізраїля до цього дня.25 Так було воно з того дня надалі. Він це зробив законом та звичаєм в Ізраїлі по цей день.25 І було (так) від того дня і далі, і стало приписом і правилом аж до сьогодні для Ізраїля.25 На тому стало воно з того дня й на дальше. Він се зробив установою й звичаєм ув Ізраїлї по сей день.
26 І прийшов Давид до Ціклаґу, і послав зо здобичі Юдиним старшим, приятелям своїм, говорячи: Оце вам подарок зо здобичі Господніх ворогів,26 І прийшов Давид до Ціклаґу, і послав із здобичі старшинам Юдиним, друзям своїм, говорячи: Ось вам дарунок із здобичі, [захопленої] у ворогів Господніх.26 Повернувшися в Ціклаг, Давид послав частину здобичі старшим юдейським, своїм приятелям, зо словами: «Ось вам гостинець зо здобичі від ворогів Господніх.»26 І пішов Давид до Секелака і післав з здобичі до старшин Юди і своїм близьким, кажучи: Ось із здобичі господних ворогів,26 Вернувшися ж у Секелаг, послав Давид частину здобичі прихильним до його мужам громадським ув Юдї, говорючи: Оце вам гостинець із здобичі від ворогів Господнїх,
27 тим, що в Бет-Елі, і тим, що в Рамоті південнім, і тим, що в Яттері,27 Тим, що в Бет-Елі, і тим, що в Рамоті південнім, і тим, що в Яттері,27 І послав тим, що в Бетулі, в Рамоті-Негеві, в Яттірі,27 тим, що в Ветсурі, і тим, що в Рамі на півдні, і тим, що в Єтторі,27 Так само й тим, що в Бетелї, в Рамотї полуденньому, і в Яттирі,
28 і тим, що в Ароері, і тим, що в Сіфмоті, і тим, що в Ештемоа,28 І тим, що в Ароері, і тим, що в Сіфмоті, і тим, що в Ештемоа;28 тим, що в Ароері, в Сіфмоті, в Ештемоа,28 і тим, що в Ароірі, і тим, що в Аммаді, і тим, що в Сафі, і тим, що в Естію, і тим, що в Ґеті, і тим, що в Кінані, і тим, що в Сафеку, і тим, що в Тіматі,28 Тим що в Ароїрі, і в Шифмотї, і в Естемоа,
29 і тим, що в Рахалі, і тим, що в містах Єрахмелеянина, і тим, що в містах Кенеянина,29 І тим, що в Рахалі, і тим, що в містах єрахмелеян, і тим, що в містах кенеїв.29 тим, що в Кармелі, по містах єрахмаельських, по містах кеніїв,29 і тим, що в Кармилі, і тим, що в містах Єрамила, і тим, що в містах Кенезія,29 Тим що в Рахалї, і в городах Ерахмеельських, і в містах Кенїйських,
30 і тим, що в Хормі, і тим, що в Бор-Ашані, і тим, що в Атаху,30 І тим, що в Хормі, і тим, що в Бор-Ашані, і тим, що в Атаху,30 тим, що в Хормі, в Бор-Ашані, в Атаху,30 і тим, що в Єрімуті, і тим, що в Вирсавії, і тим, що в Ноо,30 Тим що в Хормі й в Хорашанї, й в Атасї,
31 і тим, що в Хевроні, і до всіх тих місць, куди ходив Давид, він та люди його.31 І тим, що в Хевроні, і до всіх тих місць, куди ходив Давид, він та люди його.31 тим, що в Хевроні, та по всіх місцях, де Давид блукав був зо своїми людьми.31 і тим, що в Хевроні, і до всіх місць, куди ходив Давид, він і його мужі.31 Тим що в Гебронї і по всїх инших місцях, що блукав по них Давид із своїми людьми.