1 (21-2) І прийшов Давид до Нова, до священика Ахімелеха. А Ахімелех із тремтінням стрів Давида й сказав йому: Чому ти сам, і нікого немає з тобою?1 І прийшов Давид до Нова, до священика Ахімелеха. І знітився Ахімелех при стрічі з Давидом, і сказав йому: Чому ти сам, і нікого немає з тобою?1 Устав Давид і пішов, а Йонатан повернувся в місто.1 І встав Давид і пішов, і Йонатан ввійшов до міста.1 І прийшов Давид у Номву до сьвященника Ахимелеха. Ахимелех же здивувався, стрічаючи Давида, та й питає; Що се прийшов єси самотою і нема при тобі нїкого?
2 (21-3) І сказав Давид до священика Ахімелеха: Цар наказав мені справу, і до мене сказав: Нехай ніхто не знає цього, тієї справи, за якою я посилаю тебе, і яку наказав тобі. А слуг я умовив на означене місце.2 І сказав Давид Ахімелехові священикові: Цар доручив мені справу і сказав мені: Нехай ніхто не знає цього, нащо я послав тебе і що доручив тобі; тому я залишив людей на умовленому місці.2 Давид прибув у Нов до священика Ахімелеха. Ахімелех вийшов, тремтівши, назустріч Давидові й спитав: «Як це, що ти один, що при тобі нема нікого?»2 І приходить Давид до Номви до Авімелеха священика. І Авімелех здивувався приходом його і сказав йому: Що це, що ти сам і нікого (немає) з тобою?2 І відказав Давид Ахимелехові, сьвященникові: царь дав менї наказ кажучи: нехай нїхто не знає нїчого про ту річ, що з нею посилаю тебе і що звірився тобі в їй. Тим я оставив люде на певному місцї.
3 (21-4) А тепер, що є в тебе під рукою? П'ять хлібів дай у мою руку, або що знайдеться.3 Отож, що є в тебе під рукою, дай мені, п'ять хлібів, або що знайдеться.3 Давид відповів священикові Ахімелехові: «Цар дав мені наказ, кажучи: Ніхто нехай не відає нічого про ту справу, що я з нею тебе посилаю й що тобі доручаю. А моїх людей я розставив на певнім місці.3 І сказав Давид священикові: Цар заповів мені сьогодні слово і сказав мені: Хай ніхто не знає справи задля якої я тебе посилаю і про яку я тобі заповів. І слугам заповів я (бути) на місці, що зветься Божа віра, Феллані Алемоні.3 Тепер же, коли в тебе є пять боханцїв хлїба, дай менї їх, чи й ще що небудь, коли маєш.
4 (21-5) А священик відповів Давидові та й сказав: Нема в мене звичайного хліба під рукою, а є тільки хліб святий, якщо твої слуги здержалися від жінки.4 І відповідав священик Давидові, говорячи: Немає у мене під рукою простого хліба, а є хліб святий, – якщо люди [твої] утрималися [від] жінок.4 Отже, що маєш? Як маєш п'ять буханців хліба, дай мені їх, або щось інше, що тільки знайдеться.»4 І тепер якщо є у тебе під рукою пять хлібів, дай мені до рук, що знайдеш.4 І відказав сьвященник Давидові: хлїба звичайного нема в мене під рукою, а є тільки сьвященний хлїб, коли тільки люде чисті від жінок.
5 (21-6) І відповів Давид священикові, та й сказав йому: Так, бо жінок не було при нас як учора, так і позавчора, відколи я вийшов, і тіла слуг були чисті. А то хліб звичайний, особливо коли сьогодні замість цього інший хліб у посудині стане святим.5 І відповідав Давид священикові, і сказав йому: Жінок при нас не було ні вчора, ні третього дня, від часу, як я вийшов, і посудини юнаків чисті, а якщо дорога нечиста, то [хліб] залишиться чистим у посудинах.5 Священик відрік Давидові: «Хліба звичайного нема в мене під рукою, е тільки хліб священний, -якщо тільки ці люди стрималися від жінки?»5 І відповів священик Давидові і сказав: Немає звичайних хлібів у мене в руках, бо є лиш святі хліби, якщо слуги оберігалися від жінки то їстимуть.5 І відказав Давид сьвященникові та й каже: Від жінок ми вчера і три днї тому, від коли вийшли, здержались, і посуди* слуг твоїх чисті, а хоч дорога нечиста, то хлїб останеться чистим в посудинах.
6 (21-7) І дав йому священик святе, бо не було там іншого хліба, крім хлібів показних, що були зняті з-перед Господнього лиця, щоб покласти теплий хліб того дня, коли його забирають.6 І дав йому священик освяченого хліба; бо не було в нього хліба, окрім хлібів показних, котрі взяті були від Господа, аби покласти гарячий хліб того дня, коли його забирають.6 Давид відповів священикові, кажучи: «О, це напевно! Від жінок ми стримались, як завжди, коли я рушаю в похід; тіла мужів чисті. Хоч подорож ця й звичайна, та щодо тіла, то мужі сьогодні чисті.»6 І відповів Давид священикові і сказав йому: Але ми оберігалися жінок вчера і третого дня; коли я виходив в дорогу всі слуги були чисті. І ця дорога нечиста, тому сьогодні овятиться через мою зброю.6 І дав сьвященник йому сьвященного хлїба, не було бо иншого хлїба, як показний хлїб, що його тодї знято зперед лиця Господнього, щоб на його місце положити сьвіжі хлїби.
7 (21-8) А там того дня знаходився один із Саулових рабів перед Господнім лицем, а ім'я йому Доеґ, ідумеянин, провідник пастухів, яких мав Саул.7 А того дня там був перед Господом один із Саулових служників, на ймення Доеґ, ідумеянин, провідник Саулових пастухів7 І дав йому священик священного хліба, бо не було там іншого, крім хліба покладання, що його беруть з-перед лиця Господнього, щоб замінити свіжим хлібом у день, коли беруть той перший.7 І дав йому священик Авімелех хліби предложення, бо не було там хліба, хіба що хліби лиця, принесені з перед Господнього лиця, щоб поставити теплий хліб, в день коли їх бере.7 Був же там того дня перед Господом один із слуг Саулових, на імя Доик, Ідумій, старший над пастухами Сауловими.
8 (21-9) І сказав Давид до Ахімелеха: Чи нема тут у тебе під рукою списа або меча? Бо я не взяв до своєї руки ані меча свого, ані іншої зброї своєї, бо царська справа була нагла.8 І сказав Давид Ахімелехові: Чи немає в тебе під рукою списа чи меча? Бо я не взяв із собою ні меча, ні іншої зброї, оскільки доручення царя було термінове.8 Був же там саме того дня один зо слуг Саула, що був затримався перед обличчям Господнім, на ім'я Доег, едомій, старший над Сауловими пастухами.8 І був там один зі слуг Саула в тому дні, що задержався перед Господом, і його імя Доек Сирієць,8 І поспитав Давид ув Ахимелеха: Чи нема в тебе якого списа або меча під рукою? Бо я не взяв із собою нї меча нї иншої зброї, бо наказ царській був спішний.
9 (21-10) А священик сказав: Є меч филистимлянина Ґоліята, що ти вбив його в долині Ела, ось він за ефодом, загорнений одежею. Якщо візьмеш його собі, візьми, бо тут нема іншого, окрім нього. І сказав Давид: Нема іншого такого, як він, дай його мені!9 І сказав священик: Ось меч Ґоліята филистимлянина, котрого ти забив у долині Ела, – ось він за ефодом, загорнутий в одежу; якщо хочеш, візьми його; іншого, крім цього, тут немає. І сказав Давид: Немає схожого на нього: дай мені його.9 Давид спитав Ахімелеха: «А чи нема тут у тебе якого списа або меча під рукою, бо я не взяв із собою ані мого меча, ані зброї, такий був наказ царський спішний.»9 що пас ослів Саула. І сказав Давид до Авімелеха: Поглянь чи тут під твоїми руками є спис чи меч, бо свій меч і зброю я не взяв в моїй руці, бо нагальним було слово царя.9 І каже йому сьвященник: Ось є меч Филистія Голіята, що ти вбив у Теребинтовій долинї, обгорнутий одежею, позад ефода. Коли хочеш, возьми, бо тут иншого нема. І відказав Давид: Такого другого й не знайти, дай менї його.
10 (21-11) І встав Давид, і втікав того дня перед Саулом, і прибув до Ахіша, царя ґатського.10 І підвівся Давид, і втік того ж таки дня від Саула, і прийшов до Ахіша, царя ґатського.10 І відповів священик: `Є лише меч Голіята, філістимлянина, що його ти вбив у долині Дуба. Он він загорнутий в одежу за ефодом. Коли хочеш його взяти, візьми, бо іншого тут немає.» Давид сказав: «Такого другого не знайти, дай мені його.»10 І сказав священик: Ось меч Ґоліята чужинця, якого ти побив в долині Іла, і він завинений в одежі, хіба його собі візьмеш, візьми, бо немає тут іншого за вийнятком цього. І сказав Давид: Ось немає такого як він, дай мені його.10 І рушив Давид і втїк того ж дня від Саула до царя Анхуза в Гет.
11 (21-12) І сказали до нього Ахішеві раби: Чи ж не цей Давид цар Краю? Хіба ж не про нього співають у танцях, говорячи: Саул повбивав свої тисячі, а Давид десятки тисяч свої.11 І сказали Ахішові служники його: Чи не той це Давид, цар тієї країни? Чи не йому співали в хороводах і говорили: Саул уразив тисячі, а Давид – десятки тисяч?11 Устав Давид і того ж дня утік від Саула й прибув до Ахіша, царя Гату.11 І дав йому його. І встав Давид в тому дні і втік з перед лиця Саула. І пішов Давид до Анхуса царя Ґета.11 Прибічники ж Анхузові мовляли до його: Чи оце не Давид, царь землї, що йому присьпівували в хороводах: Побив Саул тисячі, а Давид десятки тисяч!
12 (21-13) І заховав Давид ті слова в своєму серці, і сильно боявся Ахіша, царя ґатського.12 Давид поклав слова ці в серці своєму і вельми боявся Ахіша, царя ґатського.12 Слуги Ахіша сказали до нього: «Чи ж оце не Давид, цар краю? Чи ж то не цьому приспівували в хороводах: Саул побив тисячі, а Давид - десятки тисяч!»12 І сказали слуги Анхуса до нього: Чи це не Давид цар землі, чи не йому вийшли ті, що танцювали, кажучи: Побив Саул свої тисячі і Давид свої десятки тисяч?12 Слова сї прийняв Давид у серце, та й збоявся вельми царя Гетського Анхуза.
13 (21-14) І змінив він свій розум на їхніх очах, і шалів при них, і бив по дверях брами, і пускав слину свою на свою бороду.13 І змінив поведінку свою перед ними, і вдав із себе божевільного на їхніх очах, і креслив на дверях, і пускав слину на бороду свою.13 Давид узяв ці слова собі до серця й злякався вельми Ахіша, царя Гату.13 І Давид поклав слова в своє серце і дуже перелякався лиця Анхея царя Ґета.13 І відмінив лице своє перед ними, й удавав бісноватого в очах їх, кидавсь під їх руками наче не при собі, грюкотїв у двері і пускав слину з роту по бородї.
14 (21-15) І сказав Ахіш до своїх рабів: Ось бачите чоловіка, що сходить із розуму. Нащо привели його до мене?14 І сказав Ахіш служникам своїм: Бачите, він чоловік божевільний; для чого ви привели його до мене?14 І став удавати божевільного перед ними й видався біснуватим у їхніх руках, бився об двері й пускав на бороду з рота слину.14 І перемінив перед ним своє лице і перетворився в тому дні і бив по брамах міста і вимахував своїми руками і падав при дверях міста, і його слина текла по його бороді.14 І каже тодї Анхуз прибічникам своїм: Ви ж бачите, що се чоловік божевільний; на що ж ви привели його до мене?
15 (21-16) Чи мені бракує безумних, що ви привели його, щоб сходив із розуму передо мною? Чи такий може входити до мого дому?15 Хіба бракує у мене божевільних, що ви привели його, щоб він юродствував переді мною? Невже він увійде до мого дому?15 Тоді Ахіш сказав своїм слугам: «Глядіть лишень сюди: та це ж людина божевільна! Чого було його вести до мене?15 І сказав Анхей до своїх слуг: Ось бачите безумного чоловіка. Навіщо вводите його до мене?15 Хиба в мене мало скажених, що привели сього, біснуватись передо мною? чи йому ж то ввійти в мої палати?