1 Яків, раб Бога й Господа Ісуса Христа, дванадцятьом племенам, які в Розпорошенні, вітаю я вас!1 Яків, служник Бога і Господа Ісуса Христа, дванадцятьом колінам, що у Розпорошенні, – радійте!1 Яків, слуга Бога й Господа Ісуса Христа, дванадцятьом поколінням, що у розсіянні, привіт!1 Яків, раб Бога й Господа Ісуса Христа, - дванадцятьом поколінням, які є в розсіянні: вітаю!1 Яков, слуга Божий і Господа Ісуса Христа, дванайцяти родам, що розсїяні: Витайте.
2 Майте, брати мої, повну радість, коли впадаєте в усілякі випробовування,2 З великою радістю приймайте, браття мої, коли впадаєте у різноманітні спокуси,2 Уважайте за найвищу радість, мої брати, коли підлягаєте різноманітним спокусам.2 Брати мої, майте повну радість, коли впадаєте в різні спокуси,2 Усяку радість майте, браттє моє, коли впадаєте в різні спокуси,
3 знаючи, що досвідчення вашої віри дає терпеливість.3 Знаючи, що випробування вашої віри утворює терпіння;3 Ви знаєте, що іспит вашої віри виробляє витривалість,3 знаючи, що випробування вашої віри виробляє витривалість.3 знаючи, що доказ вашої віри робить терпіннє;
4 А терпеливість нехай має чин досконалий, щоб ви досконалі та бездоганні були, і недостачі ні в чому не мали.4 А терпіння мусить мати досконалий вплив, щоб ви були досконалі в усій повноті, без жодної вади.4 за витривалістю ж нехай слідом іде чин досконалий, щоб ви були досконалі та бездоганні й щоб нічого вам не бракувало.4 А витривалість хай має досконале діло, щоб ви були досконалі та бездоганні і щоб нічого вам не бракувало.4 терпіннє ж нехай має звершене дїло, щоб ви були звершені і повні, нї в чому не маючи недостатку.
5 А якщо кому з вас не стачає мудрости, нехай просить від Бога, що всім дає просто, та не докоряє, і буде вона йому дана.5 А якщо у когось із вас бракує мудрости, нехай просить у Бога, Котрий дає всім щиро і без докорів, – він дістане її.5 Коли ж комусь із вас мудрости бракує, нехай просить у Бога, який дає всім щедро й за це не докоряє, і вона йому дасться.5 Коли ж кому з вас бракує премудрости, хай просить у Бога, який дає всім щедро і не докоряє, - і йому буде дано.5 Коли ж у кого з вас недостає премудрости, нехай просить у Бога, котрий дає всїм щедро та й не осоромлює, то й дасть ся йому.
6 Але нехай просить із вірою, без жадного сумніву. Бо хто має сумнів, той подібний до морської хвилі, яку жене й кидає вітер.6 Але нехай просить з вірою, без жодного сумніву, бо той, що має сумнів, схожий на морську хвилю, що її піднімає вітер і розгойдує;6 Тільки ж хай просить із вірою, без жадного вагання; бо хто вагається, той подібний до морської хвилі, що її здіймає і коливає на всі боки вітер.6 Хай просить з вірою, без жодного сумніву. Бо хто має сумнів, той подібний до морської хвилі, колиханої і розвіюваної вітрами.6 Нехай же просить вірою, нїчого не сумнячись; хто бо сумнить ся, той подобен филї морській, котру вітер жене та й розбиває.
7 Нехай бо така людина не гадає, що дістане що від Господа.7 І нехай не сподівається така людина одержати щось від Господа.7 Така людина нехай собі не уявляє, що прийме щось від Господа; -7 Хай та людина не думає, що одержить щось від Господа,7 Нехай бо не думає такий чоловік, що прийме що від Бога.
8 Двоєдушна людина непостійна на всіх дорогах своїх.8 Людина з подвійними думками не утверджена на всіх шляхах своїх.8 людина з подвійною душею, непостійна у всіх своїх дорогах.8 бо муж двоєдушний - непостійний на всіх своїх дорогах.8 Чоловік двоєдушний не статечний у всїх дорогах своїх.
9 А понижений брат нехай хвалиться високістю своєю,9 Нехай хвалиться брат принижений високістю своєю.9 Хай брат низького стану хвалиться своїм вивищенням,9 Хай же хвалиться упокорений брат своїм вивищенням,9 Нехай же хвалить ся брат смиренний висотою своєю,
10 а багатий пониженням своїм, бо він промине, як той цвіт трав'яний,10 А багатий – приниженням своїм, тому що він знебудеться, мов цвіт на траві;10 а багатий - пониженням своїм, бо й він промине так, мов цвіт трави.10 а багатий - своїм приниженням, бо він мине, як цвіт трави.10 а багатий смиреннєм своїм; бо він, як травяний цьвіт, перейде.
11 бо сонце зійшло зо спекотою, і траву посушило, і відпав цвіт її, і зникла краса її виду... Так само зів'яне й багатий у дорогах своїх!11 Сходить сонце, настає спека, і спекою висушує траву, цвіт її опадає, щезає краса її виду; так зав‘яне й багатий на шляхах своїх.11 Зійшло бо пекуче сонце й траву висушило, і цвіт її впав, і краса виду її зникла. Так і багатий у своїх заходах зів'яне.11 Засяяло сонце зі спекою і висушило траву - і цвіт її відпав, і зникла краса її виду. Так само й багатий у дорогах своїх зів'яне.11 Зійшло бо сонце із спекою, і висушило траву, і цьвіт її опав, і краса лиця її зникла; так і багатий в дорогах своїх зівяне.
12 Блаженна людина, що витерпить пробу, бо, бувши випробувана, дістане вінця життя, якого Господь обіцяв тим, хто любить Його.12 Блаженна людина, котра переносить спокуси, тому що після випробування вона дістане вінець життя, котрого обіцяв Господь тим, хто любить Його.12 Блаженний чоловік, що перетриває пробу, бо він, як буде випробуваний, дістане вінець життя, що Господь обіцяв тим, які його люблять.12 Блаженний муж, що подолає спокусу, тому що, бувши випробуваним, дістане вінець життя, якого [Господь] обіцяв тим, хто його любить.12 Блажен чоловік, що витерпить спокусу; тим що, будучи вірний, прийме вінець життя, що обіцяв Бог тим, що люблять Його.
13 Випробовуваний, хай не каже ніхто: Я від Бога спокушуваний. Бо Бог злом не спокушується, і нікого Він Сам не спокушує.13 Спокушуваний, ніхто не кажи: Бог мене спокушає; тому що Бог не спокушається злом і Сам не спокушає нікого,13 Ніхто спокушуваний нехай не каже: Бог мене спокушає; бо Бог не може бути спокушуваний злом, і сам він не спокушає нікого;13 Ніхто із випробовуваних хай не каже, що він Богом випробуваний, бо не випробовувається Бог злом, і не випробовує нікого.13 Нїхто ж у спокусї нехай не каже: Що Бог мене спокушує; Бог бо не спокушуєть ся лихим, і не спокушує сам нїкого.
14 Але кожен спокушується, як надиться й зводиться пожадливістю власною.14 Але кожний зазнає спокуси, захоплюючись і зваблюючись власною похіттю;14 кожний спокушається своєю власною пожадливістю, яка його притягає і зводить.14 Кожен випробовувається власною пожадливістю, що зводить і ошукує.14 Кожен же спокушуєть ся, надившись і лестившись похоттю своєю.
15 Пожадливість потому, зачавши, народжує гріх, а зроблений гріх народжує смерть.15 А похіть, започаткувавшись, породжує гріх, а вчинений гріх породжує смерть.15 А потім пожадливість, завагітнівши, породжує гріх; гріх же, здійснений, - породжує смерть.15 Тоді пожадливість, зачавши, породжує гріх, а вчинений гріх породжує смерть.15 Потім похоть, зачавши, роджає гріх, гріх же зроблений роджає смерть.
16 Не обманюйтесь, брати мої любі!16 Не вдавайтеся, браття улюблені, до омани: 16 Не вводьте, мої любі брати, самих себе в оману.16 Не піддавайтесь омані, улюблені брати мої.16 Не заблуджуйтесь, браттє моє любе.
17 Усяке добре давання та дар досконалий походить згори від Отця світил, що в Нього нема переміни чи тіні відміни.17 Усіляке добре давання і всілякий дар досконалий походить згори, від Батька світів, у Котрого немає зміни чи навіть тіні переміни.17 Всяке добре даяння й усякий досконалий дар згори сходить від Отця світла, в якого нема ані зміни, ані тіні переміни.17 Кожне добре дання і кожний досконалий дар є згори, бо сходить від Батька світла, у якого нема зміни чи тіні переміни.17 Усяке добре даяннє і всякий звершений дар з висоти сходить, од Отця сьвітла, в котрого нема переміни анї тїни зміни.
18 Захотівши, Він нас породив словом правди, щоб ми стали якимсь первопочином творів Його.18 Він зажадав, і породив нас словом істини, щоб ми стали певним першопочатком Його творінь.18 Він забажав нас породити словом правди, щоб ми були немов первістками його створінь.18 Забажавши, він породив нас словом правди, щоб ми стали наче початком його творінь.18 Схотїв бо, то й породив нас словом правди, щоб бути нам якимсь почином творива Його.
19 Отож, мої брати любі, нехай буде кожна людина швидка послухати, забарна говорити, повільна на гнів.19 Отож, браття мої улюблені, нехай кожна людина буде швидка на слухання й повільна на слова і повільна на гнів;19 Знайте, мої улюблені брати: хай кожен буде скорий до слухання, повільний до говорення, непоквапний до гніву,19 Знайте, улюблені брати мої: хай же буде всяка людина швидка до слухання, забарна до говоріння, повільна до гніву.19 Тим же, браттє моє любе, нехай буде всякий чоловік скорий на слуханнє, і нескорий на слова, нескорий на гнїв.
20 Бо гнів людський не чинить правди Божої.20 Бо гнів людини не утворює правди Божої.20 бо гнів людини не чинить справедливости Божої.20 Бо гнів людський не чинить Божої справедливости.20 Гнїв бо чоловіка правди Божої не чинить.
21 Тому то відкиньте всіляку нечисть та залишок злоби, і прийміть із лагідністю всіяне слово, що може спасти ваші душі.21 А тому відхиливши всіляку нечистоту і останок злоби, в покорі прийміть насаджуване слово, котре може врятувати ваші душі.21 Тому, відкинувши всякий бруд та останок злоби, прийміть з покірністю посаджене слово, що може спасти ваші душі.21 Тому, відклавши всяку нечисть і надмір злоби, лагідно прийміть посіяне слово, що може спасти ваші душі.21 Задля того відкинувши всяку погань і останок зла, прийміть у лагідности посаджене слово, що може спасти душі ваші.
22 Будьте ж виконавцями слова, а не слухачами самими, що себе самих обманюють.22 Будьте ж виконавцями слова, а не тільки слухачами, що обдурюють самі себе.22 Будьте виконавцями слова, а не лише слухачами, самі себе обманюючи.22 Будьте ж виконавцями слова, а не тільки слухачами, що ошукують самі себе.22 Будьте ж чинителями слова, а не тілько слухателями, обманюючи себе самих.
23 Бо хто слухач слова, а не виконавець, той подібний людині, що риси обличчя свого розглядає у дзеркалі,23 Бо хто слухає слово і не виконує, той схожий на чоловіка, котрий розглядає природні риси свого обличчя у дзеркалі: 23 Бо хто лише слухає слово, але його не чинить, той подібний до чоловіка, що розглядає у дзеркалі обличчя, яке має від природи: 23 Бо коли хто є слухачем слова, а не виконавцем, той уподібнився до людини, що розглядає риси свого обличчя в дзеркалі.23 Бо, коли хто слухатель слова, а не чинитель, той подобен чоловікові, що дивить ся на природне лице своє в зеркалї.
24 бо розгляне себе та й відійде, і зараз забуде, яка вона є.24 Він подивився на себе, відійшов – і відразу забув, який він.24 ледве поглянув на самого себе, відійшов і зараз же забув, який він.24 Бо побачив себе й відійшов і одразу забув, яким був.24 Подививсь бо на себе, та й одійшов, та зараз і забув, який він був.
25 А хто заглядає в закон досконалий, закон волі, і в нім пробуває, той не буде забудько слухач, але виконавець діла, і він буде блаженний у діянні своїм!25 А хто загляне пильно в закон досконалий, закон свободи, і перебуватиме в ньому, той буде не слухачем забудькуватим, але виконавцем справи, блаженний буде у своїм діянні.25 Хто ж пильно заглядає в досконалий закон свободи й у ньому перебуває, - не як слухач-забудько, а як виконавець діла, - той щасливий у ділі своїм.25 А хто дивиться на досконалий закон свободи і пробуває в ньому, той не слухач-забудько, а виконавець діла; цей буде блаженний у своїх ділах.25 Хто ж дивить ся в звершений закон свободи, та й пробуває в ньому, той не слухатель забуваючий, а чинитель дїла; такий буде щасливий у дїланню своїм.
26 Коли ж хто гадає, що він побожний, і свого язика не вгамовує, та своє серце обманює, марна побожність того!26 Якщо хтось з-поміж вас гадає собі, що він побожний, і не впокорює свого язика, а зваблює своє серце, у того марна побожність.26 Коли хтось уявляє собі, що він побожний, а не стримує язика, лиш обманює своє серце, побожність того марна.26 Коли хто думає, що він [між вами] побожний, але не приборкує свого язика, той лиш зводить своє серце; його чеснотливість - марна.26 Коли хто думає, що він вірен між вами, не уздаючи язика свого, а обманюючи серце своє, у того марна віра.
27 Чиста й непорочна побожність перед Богом і Отцем оця: зглянутися над сиротами та вдовицями в утисках їхніх, себе берегти чистим від світу.27 Чиста і непорочна побожність перед Богом і Батьком оця, щоб допомагати сиротам і вдовам у їхніх скорботах і оберігати себе неопоганеним від світу.27 Чиста побожність і безплямна перед Богом і Отцем ось у чому полягає: відвідувати сиріт та вдовиць у їхнім горі і чистим берегти себе від світу.27 Чиста й непорочна чеснотливість перед Богом і Батьком - це відвідувати сиріт і вдів у їхнім горі, і зберегти себе чистим від світу.27 Ото бо віра чиста і неопоганена перед Богом і Отцем, щоб одвідувати сиріт і вдовиць у горю їх, і держати себе неопоганеним од сьвіта.