1 Не корисно хвалитись мені, бо я прийду до видінь і об'явлень Господніх.1 Не корисно мені хвалитися; бо я прийду до видінь і одкровень Господніх.1 Чи треба хвалитися? Воно й не личить, але я таки приступлю до видінь та до об'явлення Господа.1 Хвалитися мені не корисно, бо прийду до видінь та об'явлень Господніх.1 Не користь же менї хвалитись, та перейду до видїння і одкриття Господнього.
2 Я знаю чоловіка в Христі, що він чотирнадцять років тому чи в тілі, не знаю, чи без тіла, не знаю, знає Бог був узятий до третього неба.2 Знаю чоловіка у Христі, котрий чотирнадцять років тому, - чи в тілі - не відаю, чи поза тілом - не знаю: Бог знає, - піднесений був аж до третього неба.2 Я знаю чоловіка в Христі, що чотирнадцять років тому, - чи то було в тілі, не знаю, чи то було без тіла, не знаю, Бог знає, - був він узятий аж до третього неба.2 Знаю людину в Христі, яка чотирнадцять років тому, - не знаю, чи в тілі, не знаю, чи без тіла, Бог знає, - була взята до третього неба.2 Я знаю чоловіка в Христї перед чотирнайцятьма лїтами (чи в тїлї, не знаю, чи без тїла, не знаю; Бог знає), підхопленого аж до третього неба.
3 І чоловіка я знаю такого, чи в тілі, чи без тіла, не знаю, знає Бог,3 І знаю про такого чоловіка, - лише не відаю у тілі, чи поза тілом: Бог знає, -3 І знаю, що той чоловік - чи в тілі, чи без тіла, не знаю, Бог знає, -3 І знаю, що та людина - чи в тілі, чи без тіла, не знаю, Бог знає, -3 І знаю такого чоловіка (чи в тїлї, чи без тїла, не знаю; Бог знає),
4 що до раю був узятий, і чув він слова невимовні, що не можна людині їх висловити.4 Що він був узятий до раю і чув слова несказанні, котрі людині годі переказати.4 був узятий у рай і чув слова несказанні, яких годі людині вимовити.4 була взята до раю і почула невимовні слова, яких людині не можна казати.4 що був підхоплений у рай, і чув він слова невимовні, що не можна чоловікові промовити.
5 Отаким похвалюся, а собою хвалитись не буду, хіба тільки своїми немочами.5 Таким чоловіком можу хвалитися; а собою не похвалюся, хіба що немочами моїми.5 Таким буду хвалитися, собою ж не буду хвалитися, хіба лиш моїми немочами.5 Отаким похвалюся, а собою - не хвалитимуся, хіба що своїми немочами.5 Таким хвалити мусь; собою ж не хвалити мусь, а тільки немощами моїми.
6 Бо коли я захочу хвалитись, то безумний не буду, бо правду казатиму; але стримуюсь я, щоб про мене хто більш не подумав, ніж бачить у мені або чує від мене.6 А втім, якщо я захочу хвалитися, не буду нерозумний, тому що скажу істину; але я утримуюся, щоб хтось не подумав про мене більше, аніж у мені бачить, або від мене чує.6 А коли я захочу хвалитися, я не буду безумний, бо скажу правду; але я стримуюся, щоб про мене хтось не сказав більше, ніж у мені бачить або від мене чує.6 Бо коли захочу хвалитися, то не стану божевільним, оскільки скажу правду; але стримаюся, щоб про мене хто більше чогось не подумав.6 Коли бо я схочу хвалитись, не буду безумний, бо говорити му правду; та вдержуюсь, щоб хто мене не вважав над те, чим бачить мене або чує що від мене;
7 А щоб я через пребагато об'явлень не величався, то дано мені в тіло колючку, посланця сатани, щоб бив в обличчя мене, щоб я не величався.7 І щоб я не величався через надзвичайність одкровення, дане мені жало у плоть, ангела сатани, обтяжувати мене, щоб я не величався.7 А щоб я не загордів надмірно висотою об'явлень, дано мені колючку в тіло, посланця сатани, щоб бив мене в обличчя, щоб я не зносився вгору.7 І щоб я через численні об'явлення не запишався, то дано мені жало у тіло, посланця сатани, щоб бив мене в обличчя, аби я не величався.7 І, щоб превеликими відкриттями надто не величатись менї, дано менї колючку в тїло, ангела сатану, нехай бє мене в лице, щоб не величав ся.
8 Про нього три рази благав я Господа, щоб він відступився від мене.8 Тричі благав я Господа, щоб віддалив його від мене,8 Я тричі благав Господа ради нього, щоб він від мене відступився,8 За нього я тричі благав Господа, аби відступився від мене.8 Про него тричі Господа благав я, щоб відступив від мене.
9 І сказав Він мені: Досить тобі Моєї благодаті, бо сила Моя здійснюється в немочі. Отож, краще я буду хвалитись своїми немочами, щоб сила Христова вселилася в мене.9 Але Господь сказав мені: Досить для тебе благодаті Моєї, бо сила Моя звершується в немочі. І тому я краще хвалитимуся своїми немочами, щоб жила в мені сила Христова.9 та він сказав мені: «Досить тобі моєї благодаті, бо моя сила виявляється в безсиллі.» Отож, я краще буду радо хвалитися своїми немочами, щоб у мені Христова сила перебувала.9 І сказав мені: Досить тобі моєї ласки, бо [моя] сила в немочі виявляється. Тож краще радо похвалюся своїми немочами, щоб оселилася в мені сила Христова.9 Та Він сказав менї: Доволї з тебе благодати моєї, сила бо моя в немощі звершуєть ся. Найлюбіще ж оце лучче хвалитись менї немощами моїми, щоб вселилась у мене сила Христова.
10 Тому любо мені перебувати в недугах, у прикростях, у бідах, у переслідуваннях, в утисках через Христа. Коли бо я слабий, тоді я сильний.10 А тому я розкошую в недугах, в образах, в бідуванні, у переслідуваннях, в утисках за Христа: бо коли я немічний, тоді міцний.10 Тому я милуюся в немочах, у погорді, у нестатках, переслідуваннях та скорботах Христа ради; бо коли я немічний, тоді я міцний.10 Тому радію в немочах, у клопотах, у нестатках, у вигнаннях та утисках за Христа; бо коли я немічний, - тоді я сильний.10 Тим любо менї в немочах, докорах, нуждах, гоненнях, тїснотах за Христа; коли бо я немочний, тодї я сильний.
11 Хвалячися, я став нерозумний, до того мене ви примусили. Бо хвалити мене мали б ви, бо ні в чому я не залишився позад від найперших апостолів, хоч я й ніщо.11 Я дійшов до безуму у хвальбі: ви мене до цього спонукали. Вам належало б хвалити мене, бо в мене ні в чому немає вади з огляду на значущість Апостолів, хоч я ніщо: 11 Я, хвалившися, видався безумним! Та ви мене примусили до того. Ви бо повинні були мене хвалити, тому що я нічим не гірший від тих «архиапостолів», хоч я і ніщо.11 [Хвалячись], став я нерозумним, - ви до того мене змусили. Бо ви мали мене хвалити, оскільки я нічим не менший від архиапостолів, хоч я - і ніщо.11 Я зробивсь безумним хвалячись; ви мене примусили; бо треба, щоб я був хвалений од вас; нїчим бо я негірший од найперших апостолів, хоч я й нїщо.
12 А ознаки апостола виявилися між вами в усякім терпінні, у знаменах і чудах та в силах.12 Ознаки Апостола виявилися поміж вами всіляким терпінням, знаменнями, дивами й силами.12 Ознаки апостола виявилися між вами: в усякому терпінні, в знаках, чудах та силах.12 Ознаки ж апостольські виявилися і в вас - у всякій терплячості, у знаменнях, у чудах та силах.12 Справдї ознаки апостола стались між вами у всякому терпінню, в ознаках, чудесах і силах.
13 Що бо є, що ним ви понизилися більше від інших Церков? Хіба те, що я сам тягарем вам не був? Даруйте мені цю провину!13 Бо чого вам бракує з огляду на інші церкви, то хіба того, що я сам не був тягарем для вас? Даруйте мені цю провину!13 Чим бо ви були менші від інших Церков, - хіба тим, що я не був для вас тягарем? Простіть мені цю кривду!13 Чим ви менші від інших церков? Хіба тільки тим, що я не був для вас тягарем? Даруйте мені цю несправедливість.13 Що бо єсть, чим вас упослїджено перед иншими церквами? хиба тим, що я сам не був вам важким? Простїть менї сю кривду.
14 Ось утретє готовий прийти я до вас, і не буду для вас тягарем, не шукаю бо вашого я, тільки вас. Не діти повинні збирати маєток батькам, але дітям батьки.14 Ось утретє я готовий рушити до вас, і не буду обтяжувати вас, бо я шукаю не вашого, а вас. Не діти мусять збирати маєтности для батьків, але батьки для дітей.14 Оце втретє я готовий прийти до вас, і тягарем не буду, бо шукаю не вашого, а вас. Не діти повинні збирати батькам маєтки, а батьки дітям.14 Оце втретє я готовий прийти до вас, і не буду тягарем, бо шукаю не вашого, а вас. Бо не діти повинні батькам придбати маєток, а батьки - дітям.14 Ось утретє готов я прийти до вас, і не буду важким вам, бо не шукаю вашого, а вас; бо не дїтям треба для родителїв скарбувати, а родителям для дїтей.
15 Я ж з охотою витрачуся й себе витрачу за душі ваші, хоч що більше люблю вас, то менше я люблений.15 Я охоче буду витрачати своє і виснажувати себе за душі ваші, не зважаючи на те, що, надзвичайно люблячи вас, я найменше любий вам.15 Я радо витрачусь і сам себе пожертвую за ваші душі; якщо я люблю вас більше, то мав би бути менше люблений?15 Я ж охоче потрачуся на вас і віддам себе за ваші душі, - дарма, що дуже люблячи вас, я все менше одержую від вас любови.15 Менї ж найлюбіщ буде втрачуватись і втрачувати себе за душі ваші; хочь вельми вас люблячи, я менше люблений вами.
16 Та нехай буде так, тягара я на вас не поклав, але, бувши хитрий, я лукавством від вас брав.16 Припустимо, що сам я не обтяжував вас, та, як хитрун, лукавством брав од вас.16 Та нехай буде, що я не обтяжав вас, але, бувши хитрим, узяв вас підступом.16 Припустимо, що я не обтяжував вас, але як хитрун здобував вас оманою.16 Нехай же буде так, що я не отягчив вас; та може, бувши хитрим, підступом обдирав вас?
17 Чи я використовував вас через когось із тих, кого до вас посилав?17 Та чи користався я чимось од вас через когось з отих, кого послав до вас?17 Чи я вас використав через когось із тих, що до вас послав?17 Чи я коли використовував вас через тих, кого до вас послав?17 Хиба кого посилав я до вас і через него покористувавсь од вас?
18 Ублагав я був Тита, і з ним послав брата. Чи Тит використав вас чим? Хіба ми ходили не в одному дусі? Хіба не одними стопами?18 Я ублагав Тита і послав з ним одного з братів: Чи Тит скористався чимось від вас? Чи не в одному дусі ми діяли? Чи не одним шляхом ходили?18 Я ублагав Тита і з ним послав брата. Хіба Тит вас використав? Хіба ж ми не тим самим ходили духом? Не тими самими слідами?18 Я умовив був Тита і послав з ним брата, - чи використав вас Тит? Чи не діяли ми в одному дусі? Чи не ходили тими самими слідами?18 Ублагав я Тита, й разом з ним послав брата. Хиба покористувавсь чим од вас Тит? Чи не тим же духом ходили ми? не тими ж слїдами?
19 Чи ви знову не думаєте, що виправдуємось перед вами? Перед Богом, у Христі ми говоримо, а все, любі, на вашу будову!19 Чи не гадаєте також, що ми лише виправдовуємося перед вами? Ми говоримо перед Богом у Христі, і все це, улюблені, вам на науку.19 Віддавна вже думаєте, що ми виправдуємося перед вами. Ми перед Богом у Христі говоримо; а все вам, любі, на збудування.19 Може, ви знову думаєте, що виправдовуємося перед вами? Перед Богом у Христі кажемо: все чинимо, улюблені, на вашу розбудову.19 Хиба думаєте знов, що оправдуємось перед вами? Перед Богом у Христї глаголемо; усе ж, любі, на ваше збудуваннє.
20 Я ж боюся, щоб, прийшовши, не знайшов вас такими, якими не хочу, і щоб мене не знайшли ви таким, якого не хочете, хай не будуть між вами суперечка, заздрість, гніви, обмани, свари, нашепти, пихи, безладдя,20 Бо я маю острах, щоб, коли прийду, не знайти вас такими, якими не бажаю, і щоб ви також не побачили мене таким, яким не хочете: щоб не знайти у вас розбрату, заздрости, гніву, сварок, наклепів, обмов, чванства, зарозумілости й безладдя,20 Бо як прийду, боюся, що не знайду вас такими, як хочу, та й ви не знайдете мене таким, яким хотіли б; щоб не було між вами суперечок, заздрощів, гніву, сварок, обмов, нашептів, зарозумілости, безладдя,20 Боюся, що коли прийду, не виявлю часом вас такими, якими б не хотів, і щоб сам не був для вас таким, якого б ви не хотіли. Щоб не було сварок, заздрощів, люті, розбрату, обмов, нашептів, пихи, безладдя;20 Боюсь бо, щоб инодї прийшовши, не знайшов вас не такими, як хочу, і щоб ви не знайшли мене таким, якого не хочете: щоб инодї (не було) змагання, зависти, досад, сварок, пересудів, нашептів, пихи, безладу;
21 щоб знову, коли я прийду, не принизив мене поміж вами мій Бог, і щоб мені не оплакувати багатьох, що перше згрішили були, і не покаялися в нечистості, і в перелюбі, і в розпусті, що коїли їх.21 Щоб знову, коли прийду, не зневажив мене у вас Бог мій, і щоб не оплакувати мені багатьох, котрі згрішили передніше, і не покаялися за нечистоту, блудодіяння, непристойності, які вчиняли.21 щоб, коли я знову прийду, мій Бог задля вас не принизив мене, і щоб я не оплакував тих багатьох, які раніше згрішили й не покаялись у нечистоті, розпусті та в безсоромності, яких були допустилися.21 щоб знову, коли прийду, не впокорив мене мій Бог перед вами, і я не оплакував би багатьох, які раніше згрішили та не покаялися в нечистоті, і в розпусті, і в безсоромності, що коїли.21 щоб, як прийду знов, не принизив мене Бог мій між вами, і щоб не оплакував многих, що перше згрішили, та й не покаялись у нечистотї, й блудї, й розпустї, що коїли.