1 А я сам, Павло, благаю вас лагідністю й ласкавістю Христовою; я, коли присутній слухняний між вами, а не бувши між вами сміливий я супроти вас.1 А я, Павло, котрий особисто поміж вами скромний, а заочно супроти вас сміливий, переконую вас покірністю і ласкавістю Христовою.1 Я ж сам, Павло, особисто благаю вас лагідністю і ласкавістю Христа, - я, коли присутній між вами, - покірний, а коли від вас далеко, сміливий супроти вас.1 Сам же я, Павло, благаю вас лагідністю і покірністю Христовою; я, що присутній між вами, покірний, а відсутній - сміливий супроти вас.1 Сам же я Павел благаю вас лагідностю і тихостю Христовою, а що в вічі смиренний між вами, а, не будучи між вами, сьміливий проти вас;
2 І благаю, щоб я, прибувши, не осмілився надією, що нею я думаю сміливим бути проти деяких, що про нас вони гадають, ніби ми поступаєм за тілом.2 Прошу, щоб мені, як прийду, не вдаватися до тієї твердої сміливости, котру гадаю застосувати супроти деяких, котрі мають помисли про нас, що ми чинимо за плоттю.2 Прошу ж вас, щоб коли до вас прийду, не довелося мені сміливо вживати тієї певности, яку думаю відважно показати супроти деяких, що собі уявляють, начебто ми руководилися чисто тілесними спонуками.2 Благаю, щоб коли прийду, я не став сміливим у надії, що нею думаю сміливим бути проти деяких, що вважають, начебто ми за тілом ходимо.2 благаю ж, щоб, бувши між вами, не бути сьміливим з тією певнотою, якою думаю осьмілитись проти деяких, що думають про нас, нїби ми ходимо по тїлу.
3 Бо ходячи в тілі, не за тілом воюємо ми,3 Бо ми, ходячи у плоті, не боремося із спонук тілесних;3 Ми живемо як люди, але не воюємо із спонук тілесних,3 Бо, ходячи в тілі, не за тілом воюємо,3 Бо ходячи в тїлї, не по тїлу воюємо:
4 зброя бо нашого воювання не тілесна, але міцна Богом на зруйнування твердинь, ми руйнуємо задуми,4 Тому що зброя нашої борні не тілесна, але могутня Богом на зруйнування твердинь: нею руйнуємо заміри,4 бо зброя нашої боротьби не тілесна, а сильна в Бозі на зруйнування твердинь; ми руйнуємо задуми4 бо зброя нашої боротьби не тілесна, а сильна в Бозі на знищення твердинь; ми руйнуємо задуми4 (бо зброя воювання нашого не тїлесна, а сильна Богом на зруйнованнє твердинь,)
5 і всяке винесення, що підіймається проти пізнання Бога, і полонимо всяке знання на послух Христові,5 І всіляку зарозумілість, що повстає супроти науки Божої, і полонимо усілякі помисли на послух Христові.5 і всяку гордість, що повстає проти спізнання Бога, і беремо в полон усякий розум на послух Христові;5 і всяку гордість, що повстає проти Божого пізнання і полонить усяке знання на послух Христові,5 руйнуючи видумки і всяку висоту, що встає проти знання Божого, і займаючи в полонь усякий розум на послух Христу,
6 і покарати ми готові всякий непослух, коли здійсниться послух ваш.6 І готові покарати будь-який непослух, коли ваш послух звершиться.6 ми також готові покарати всякий непослух, як тільки ваш послух буде звершений.6 і ми ладні помстити будь-який непослух, коли ваш послух здійсниться.6 і будучи на поготові помститись над усяким непослухом, як сповнить ся ваш послух.
7 Чи на обличчя ви дивитеся? Як хто певний про себе, що Христовий він, нехай думає знов по собі, що як сам він Христовий, так само Христові й ми.7 Чи на особу ви дивитеся? Хто певний в собі, що він Христів, той сам у собі розміркуй, що, коли він Христів, так само й ми Христові.7 Ви дивитеся на зовнішній вигляд. Коли хтось певний, що він Христовий, нехай розміркує ще раз у самім собі, що так, як він Христовий, так само й ми.7 Чи ви дивитеся на обличчя? Як хто певний, що він є Христовим, хай думає про себе, що так, як він, так само й ми Христові.7 Хиба ви на лице дивитесь? Коли хто певен у собі, що він Христів, нехай знов по собі думає так, що, як він Христів, так і ми Христові.
8 Бо коли б я ще більш став хвалитися нашою владою, яку дав нам Господь на збудування, а не на зруйнування ваше, то не осоромлюсь.8 Бо якби я почав ще більше хвалитися нашою владою, котру Господь дав нам на розбудову, а не на руйнування ваше, то не залишився б у соромі.8 Бо якби я хвалився занадто нашою владою, що її нам Господь дав на збудування, а не на руїну вашу, я б не соромився,8 Бо коли б я ще більше хвалився нашою владою, яку дав [нам] Господь на збудування, а не на знищення ваше, то не осоромився б.8 Бо коли б я ще більш хвалив ся властю нашою, що дав нам Господь на збудуваннє, а не на зруйнуваннє ваше, то не осоромив ся б.
9 Та щоб не здавалось, ніби хочу лякати вас листами.9 А втім, нехай не виникне підозра, що я страхаю вас тільки посланнями.9 - щоб не здавалося, що намагаюся листами вас налякати.9 Аби не здавалося, ніби лякаю вас посланнями.9 (Та) щоб не здаватись, наче б лякав вас посланнями, -
10 Бо листи його кажуть важкі та міцні, але особисто присутній слабий, а мова його незначна,10 Оскільки дехто запевняє, що в посланнях він суворий і сильний, а коли особисто присутній, то слабкий, і оповідь його невиразна,10 Листи його, мовляв, важкі та повні сили, але виглядом тіла він недолугий, і мова його - жалюгідна.10 Бо послання мої, кажуть, важкі й міцні, а коли я особисто присутній, - то немічний і мова моя жалюгідна.10 бо послання (його) скажуть, важкі і кріпкі, а присутність тїла немочна і слово мизерне, -
11 такий нехай знає оце, що які ми на слові в листах, неприсутніми бувши, такі ми й на ділі, присутніми бувши.11 Такий нехай знає, що, які ми на словах у посланнях заочно, такі самі й у справах особисто.11 Такий нехай знає: які ми словом у листах неприсутніми, такі й будемо ділом присутніми.11 Хай же знає такий, що які ми на слові в посланнях, коли відсутні, такі ми й на ділі, коли присутні.11 такий нехай се знає, що які ми словом у посланнях, не бувши (між вами), такі ми й дїлом, бувши (між вами).
12 Бо не сміємо вважати себе чи рівняти до інших, що самі себе хвалять, вони нерозумно самі себе міряють собою, і рівняють з собою себе.12 Бо ми не сміємо співставляти чи порівнювати себе з тими, що самі себе підносять: вони самі себе вимірюють собою і порівнюють себе з собою нерозумно.12 Ми не відважуємося рівняти себе чи прирівнювати до деяких із тих, які самі себе поручають; та їм, які міряють самих себе на собі самих та прирівнюють самих себе до себе самих, бракує глузду.12 Не сміємо судити чи рівняти себе до інших, що хвалять самі себе, але ті, що самі себе міряють собою і порівнюють себе з собою, є нерозумні.12 Бо не сьміємо прилїчувати або рівняти себе до деяких, що самі себе хвалять; ті, що самі в собі себе міряють і порівнюють самих себе, не розуміють.
13 Ми ж не будем хвалитись над міру, а в міру мірила, що його Бог призначив на міру для нас, щоб і до нас досягти.13 А ми не без міри хвалитися будемо, але за мірою спадку, котрого визначив нам Бог такою мірою, щоб сягнути й до вас.13 Ми ж не будемо хвалитися надмірно, але за мірою правила, що його Бог призначив як мірку, щоб аж до вас прибути.13 Ми ж не хвалитимемося без міри, але за мірилом, що його дав нам Бог як міру, що досягає і до вас.13 Ми ж не без міри хвалити мемось, а по мірі мірила, що відмірив нам Бог, (яко) міру, щоб досягти і до вас.
14 Бо ми не розтягуємося над міру, ніби не досягли ми до вас, бо ми досягли аж до вас із Євангелією Христовою.14 Бо ми не напружуємося над міру, як такі, що не сягнули до вас, тому що досягнули аж до вас Євангелією Христовою;14 Ми бо не розтягаємося над міру, а воно було б так, якби ми до вас не прибули; ми ж таки й справді до вас прибули з Євангелією Христовою.14 Бо не розтягаємося надміру, ніби не досягли ми до вас, бо аж до вас ми дійшли благою вісткою Христовою.14 Ми бо не так, як би не досягнувши вас, над міру простираємось; бо аж і до вас досягли благовістєм Христовим.
15 Ми не хвалимось над міру у чужих працях, але маємо надію, що як буде рости ваша віра, то за нашим мірилом сильно звеличимося ми між вами,15 Ми не хвалимося над міру, не чужою працею, але маємо надію, що коли зростатиме віра ваша уповні, збільшити у вас наші зусилля,15 Не хвалимося також і чужими трудами над міру, але маємо надію, що й ми, коли ростиме ваша віра, звеличимося між вами за нашим правилом над міру;15 Не хвалимось безмірно в чужих трудах, а маємо надію, що, як виросте ваша віра в вас, ми звеличимося за нашим правилом надміру,15 Не без міри хвалимось чужою працею, маючи надїю, що, як виросте віра ваша, то звеличимось і ми по мірилу нашому надто,
16 щоб і в дальших за вами країнах звіщати Євангелію, а не хвалитись готовим, як це чужі твердять.16 Щоби в інших місцях проповідувати Євангелію, а не хвалитися готовим, на чужому терені.16 і звіщатимемо Євангелію ген поза вами, не хвалившися готовим на чужому полі.16 щоб благовістити далеко поза вами, не хвалитися готовим на чужому полі.16 щоб і дальше вас благовіствувати, і не хвалитись над тим, що чужим мірилом приготовлене.
17 А хто хвалиться, нехай хвалиться в Господі!17 А хто хвалиться, хвалися в Господі.17 А хто хвалиться, нехай у Господі хвалиться.17 Хто ж хвалиться, хай хвалиться в Господі.17 Хто ж хвалить ся, нехай у Господї хвалить ся.
18 Бо достойний не той, хто сам себе хвалить, але кого хвалить Господь!18 Бо достойний не той, хто сам себе хвалить, але той, кого хвалить Господь.18 Бо не той випробуваний, хто себе самого поручає, а той кого Бог поручає.18 Бо досвідчений не той, хто себе хвалить, а той, кого хвалить Господь.18 Бо не той певний, хто сам себе хвалить, а кого Господь похваляє.