1 Кажу правду в Христі, не обманюю, як свідчить мені моє сумління через Духа Святого,1 Істину виповідаю у Христі, не обманюю, засвідчує мені совість моя в Дусі Святому,1 Я кажу в Христі правду, не обманюю, як свідчить мені моя совість у Святім Дусі.1 Правду кажу в Христі, не вводжу в оману, як свідчить мені моє сумління у Святім Дусі,1 Правду кажу в Христї, не обманюю, як сьвідкує менї (й) совість моя Духом сьвятим,
2 що маю велику скорботу й невпинну муку для серця свого!2 Що велика для мене скорбота і невпинне страждання серцю моєму.2 Смуток мені великий і безнастанний біль у моїм серці.2 що я маю великий смуток і безнастанний біль мого серця!2 що великий менї смуток, і безустання болесть серцю моєму.
3 Бо я бажав би сам бути відлучений від Христа замість братів моїх, рідних мені тілом;3 Я бажав би сам бути відлученим від Христа за братів моїх, рідних мені плоттю,3 Бо я бажав би сам бути відлученим від Христа за братів моїх, рідних мені тілом;3 Бо я бажав би сам бути відлученим від Христа задля моїх братів, моїх рідних за тілом,3 Бо я сам бажав би бути відлученим від Христа за братів моїх, рідних менї по тїлу;
4 вони ізраїльтяни, що їм належить синівство, і слава, і заповіти, і законодавство, і Богослужба, і обітниці,4 Себто, ізраїльтян, котрим належить усиновлення, і слава, і заповіти, і законодавство, і богослужіння, і обітниці;4 вони - ізраїльтяни, їм належить усиновлення і слава, і завіти, і законодавство, і богослужба, й обітниці;4 тобто ізраїльців, яким належить синівство, слава, заповіти, законодавство, служба, обітниці.4 вони ж Ізраїльтяне, їх усиновленнє, і слава, й завіти, й даваннє закону, й судженнє, і обітування;
5 що їхні й отці, і від них же тілом Христос, що Він над усіма Бог, благословенний, навіки, амінь.5 Їхні й батьки, і від них Христос у плоті, Бог, що є над усім, благословенний навіки, Амінь.5 їхні отці, з них і Христос тілом, який над усім - Бог, благословенний повіки. Амінь.5 Їхніми є батьки, від них же тілом і Христос, який є Богом над усіма - благословенний на віки, амінь.5 їх і отцї, з них і Христос по тїлу, що над усїм Бог, благословенний по віки. Амінь.
6 Не так, щоб Слово Боже не збулося. Бо не всі ті ізраїльтяни, хто від Ізраїля,6 Проте не так, щоб слово Боже не справдилося. Бо не всі ті ізраїльтяни, що від Ізраїля,6 Воно не так, щоб слово Боже не здійснилося: бо не всі ті, що від Ізраїля - ізраїльтяни;6 Не так воно, щоб Боже слово не збулося. Бо не всі, що від Ізраїля, є Ізраїлем;6 Не те ж воно, наче б слово Боже не сповнилось; бо не всї ті, що від Ізраїля, сї Ізраїльтяне,
7 і не всі діти Авраамові, хто від насіння його, але: в Ісаку буде насіння тобі.7 І не всі діти Авраама, котрі від насіння його; але сказано: В Ісаакові назветься тобі насіння.7 і не тому, що нащадки Авраама - всі діти, але: «Від Ісаака назоветься твоє потомство»,7 і не всі є дітьми Авраама, які з роду його; але: В Ісаакові буде тобі насіння.7 анї всї дїти, тим що вони насїннє Авраамове; нї, в Ісаакові (рече) назветь ся тобі насїннє.
8 Цебто, не тілесні діти то діти Божі, але діти обітниці признаються за насіння.8 Себто, не тілесні діти є діти Божі, – але діти обітниці визнаються за насіння.8 тобто, не тілесні діти - то діти Божі, але діти обітниці вважаються за нащадків.8 Тобто не тілесні діти є Божими дітьми, але діти обітниці вважаються за насіння.8 Се єсть: не дїти тїлесні, се дїти Божі, а дїти обітування полїчені в насїннє.
9 А слово обітниці таке: На той час прийду, і буде син у Сари.9 А слово обітниці таке: О цій же порі прийду, і в Сарри буде син.9 Слово ж обітниці таке: «Цієї самої пори я прийду, і буде син у Сари.»9 Бо ось яким було слово обітниці: В той час прийду - і буде в Сарри син.9 Слово бо обітування таке: Пори сієї прийду, і буде Сарі син.
10 І не тільки це, але й Ревекка зачала дітей від одного ложа отця нашого Ісака,10 І не одне це: але так було з Ревеккою, коли вона зачала водночас двох синів від Ісаака, батька нашого;10 Ба більше: Ревека зачала від одного ложа батька нашого Ісаака;10 І не тільки це, а й Ревека зачала в той самий час від нашого батька Ісаака.10 Не тільки ж (се); а й Ревека, що почала за одним разом од Ісаака, отця нашого;
11 бо коли вони ще не народились, і нічого доброго чи злого не вчинили, щоб позосталась постанова Божа у вибранні11 Бо коли вони ще не народилися і не вчинили нічого доброго чи лихого, – щоб воля Божа у вибранні звершувалася,11 коли ж вони ще й не народились і нічого доброго чи злого не зробили, - щоб постанова Божа була за вибором,11 Ще до їхнього народження, коли вони не зробили ще нічого ні доброго, ні злого, - щоб постанова Божа виявилася у виборі -11 ще бо не родились, анї зробили нїчого доброго або лихого (щоб постанова Божа у вибранню пробувала, не по дїлам, а від Того, хто кличе),
12 не від учинків, але від Того, Хто кличе, сказано їй: Більший служитиме меншому,12 Не від справ, але від Того, Хто прикликає, – сказано було їй: Більший буде у рабстві в меншого.12 не від діл, але від того, який кличе, - їй було сказано: «Старший молодшому буде служити!»12 не від діл, але від того, хто закликає, - сказано їй, що старший послужить меншому, -12 сказано їй, що більший служити ме меншому,
13 як і написано: Полюбив Я Якова, а Ісава зненавидів.13 Як написано: Якова Я полюбив, а Ісава зненавидів.13 Як написано: «Якова полюбив я, Ісава ж зненавидів.»13 згідно з написаним: Якова я полюбив, а Ісава зненавидів.13 яко ж писано: Якова злюбив я, а Ісава зненавидїв.
14 Що ж скажемо? Може в Бога неправда? Зовсім ні!14 То що скажемо? Невже неправда у Бога? Зовсім ні;14 Що ж скажемо? Що Бог несправедливий? Зовсім ні!14 Що ж скажемо? Може, в Бога несправедливість? Зовсім ні!14 Що ж скажемо? чи вже ж несправедливість у Бога? Нехай не буде.
15 Бо Він каже Мойсеєві: Помилую, кого хочу помилувати, і змилосерджуся, над ким хочу змилосердитись.15 Бо Він каже Мойсеєві: Кого милувати, помилую; кого жаліти, пожалію.15 Бо він каже Мойсеєві: «Помилую, кого хочу помилувати, і змилосерджусь, над ким хочу змилосердитися.»15 Бо він сказав Мойсеєві: Помилую, кого хочу помилувати, і змилосерджуся, над ким хочу змилосердитися.15 Глаголе бо Мойсейові: Помилую, кого помилую, і змилосерджусь, над ким змилосерджусь.
16 Отож, не залежить це ні від того, хто хоче, ні від того, хто біжить, але від Бога, що милує.16 Отже, помилування залежить не від того, хто бажає, і не від того, хто прагне, але від Бога, що милує.16 Отже це - не справа того, хто хоче, ані того, хто біжить, але Бога, що милує.16 Отож, це не залежить ні від того, хто хоче, ані від того, хто біжить, але від Бога, який милує.16 Тим же воно нї від того, хто хоче, нї від того, хто біжить, а від милуючого Бога.
17 Бо Писання говорить фараонові: Власне на те Я поставив тебе, щоб на тобі показати Свою силу, і щоб звістилось по цілій землі Моє Ймення.17 Бо Писання каже фараонові: Для тебе самого Я поставив якраз тебе, аби показати над тобою силу Мою і щоби проповідувано було ймення Моє по всій землі.17 Письмо бо каже фараонові: «Власне, на те я тебе поставив, щоб на тобі показати мою силу і щоб по всій землі славилося моє ім'я.»17 Бо Писання каже фараонові: Власне, на те я і поставив тебе, щоб показати на тобі свою силу, щоб прославилося моє ім'я на всій землі.17 Глаголе бо писаннє й Фараонові: Що на се іменно підняв я тебе, щоб показати на тобі силу мою, і щоб звістилось імя моє по всїй землї.
18 Отож, кого хоче Він милує, і кого хоче ожорсточує.18 Отож, кого хоче, милує, а кого хоче, ожорсточує.18 Отож, кого він хоче, того милує, а кого хоче, того чинить затверділим.18 Отож, кого хоче, - милує, а кого хоче, - робить черствим.18 Тим же то, кого хоче, милує, а кого хоче, ожорсточує (окаменює).
19 А ти скажеш мені: Чого ж іще Він докоряє, бо хто може противитись волі Його?19 Ти скажеш мені: За що ж іще звинувачують? Бо хто чинитиме опір Його волі?19 Скажеш, отже, мені: «Чому ще хтось докоряє? Хто бо спротивиться його волі?»19 А ти кажеш мені: Чому ще докоряє? Бо хто може противитися його волі?19 Скажеш же менї: Чого ж іще й винуватить? хто встояв проти волї Його?
20 Отже, хто ти, чоловіче, що ти сперечаєшся з Богом? Чи скаже твориво творцеві: Пощо ти зробив мене так?20 А хто ти, людино, що сперечаєшся з Богом? Хіба виріб скаже виробникові своєму: Навіщо ти отак мене учинив?20 А хто ти такий, чоловіче, що сперечаєшся з Богом? Хіба виріб із глини скаже тому, хто його зробив: «Навіщо зробив єси мене так?»20 О людино, хто ти, що сперечаєшся з Богом? Чи скаже витвір своєму Творцеві: Чому зробив ти мене таким?20 Хто ж се ти, чоловіче, що змагаєш ся з Богом? Хиба скаже зроблене тому, хто зробив його: Нащо зробив єси мене так?
21 Чи ганчар не має влади над глиною, щоб із того самого місива зробити одну посудину на честь, а одну на нечесть?21 Чи не має гончар влади над глиною, щоб з тієї ж суміші вчинити одну посудину для почесного використання, а іншу для низького?21 Хіба ганчар не має над глиною влади, щоб із того самого місива зробити одну посудину на честь, а другу на нечесть?21 І чи не має влади гончар над глиною, щоб з того самого місива зробити одну посудину для почесного використання, а другу не для почесного?21 Або не має власти ганчар над глиною, щоб з того самого місива зробити одну посудину на честь, а другу на нечесть?
22 Тож Бог, бажаючи показати гнів і виявити могутність Свою, щадив із великим терпінням посудини гніву, що готові були на погибіль,22 То й що, коли Бог, бажаючи показати гнів і явити могутність Свою, з великим довготерпінням щадив посудини гніву, готові до загибелі,22 Коли ж Бог, хотівши показати гнів свій і виявити свою силу, зносив з великим довготерпінням посудини гніву, що вже були готові на погибель,22 Тож Бог, бажаючи показати гнів і виявити свою могутність, щадив з великим терпінням посудини гніву, приготовані на погибель,22 Коли ж, хотячи Бог показати гнїв свій, і явити силу свою, щадив у великому довготерпінню посуди гнїва, наготовлені на погибель,
23 і щоб виявити багатство слави Своєї на посудинах милосердя, що їх приготував на славу,23 Щоб разом виявити багатство слави Своєї над посудинами милосердя, котрі Він приготував на славу;23 щоб виявити багатство своєї слави на посудинах милосердя, котрі він наперед приготував на славу,23 щоб виказати багатство своєї слави на посудинах милосердя, які раніше приготував був на славу,23 і щоб явити богацтво слави своєї на посудах милости, котрих наперед наготовив на славу,
24 на нас, що їх і покликав не тільки від юдеїв, але й від поган.24 Над нами, котрих Він покликав не лише з юдеїв, але також із поганів?24 -на нас, яких покликав не тільки від юдеїв, а й від поган, -24 нас, яких прикликав не тільки від юдеїв, а й від поган.24 як і над нами, котрих покликав не тільки з Жидів, та й з поган?
25 Як і в Осії Він говорить: Назву Своїм народом не людей Моїх, і не улюблену улюбленою,25 Як також в Осії каже: Не Мій народ назву Моїм народом, і не улюблену – улюбленою.25 як і в Осії він говорить: «Назву не мій народ моїм народом, і нелюбу - улюбленою.25 Як і в Осії каже: Назву не мій народ - моїм народом, а нелюбу - улюбленою.25 Як і в Осії глаголе: Назву немоїх людей людьми моїми, і неполюблену полюбленою.
26 і на місці, де сказано їм: Ви не Мій народ, там названі будуть синами Бога Живого!26 І на тому місці, де сказано їм: Ви не Мій народ, вони названі будуть синами Бога Живого.26 І на тім місці, де було їм сказано: «Ви - не мій народ!», там їх назвуть синами Бога живого.»26 І буде: І на місці, де сказано їм: Ви не є моїм народом, - там будуть названі сини живого Бога.26 І буде на місцї, де сказано їм: Не мій ви народ, там назвуть ся синами Бога живого.
27 А Ісая взиває про Ізраїля: Коли б число синів Ізраїлевих було, як морський пісок, то тільки останок спасеться,27 А Ісая проголошує про Ізраїля: А хоча б сини Ізраїлеві були числом, як пісок морський, лише останок врятується;27 Ісая ж про Ізраїля проголошує: «Хоч би число синів Ізраїля було, як морський пісок, тільки останок спасеться»,27 Ісая виголошує про Ізраїль: Хоч буде число синів Ізраїлю, мов пісок у морі, але спасеться останок.27 Ісаїя ж покликує про Ізраїля: Хоч би було число синів Ізраїлевих як пісок морський, останок (тільки) спасеть ся:
28 бо вирок закінчений та скорочений учинить Господь на землі!28 Бо справу закінчує і невдовзі вирішить по правді, справу рішучу звершить Господь на землі.28 Господь бо негайно і цілковито виконає своє слово на землі.28 Бо, довершуючи і скорочуючи, Господь виповнить на землі слово [, слово, що скорочене в справедливості].28 скінчивши бо слово, поскорить ся в правдї; бо скоро слово зробить Господь на землї.
29 І як Ісая віщував: Коли б Господь Саваот не лишив нам насіння, то ми стали б, як Содом, і подібні були б до Гоморри!29 І, як провістив Ісая: Якби Господь Саваот не залишив нам насіння, то ми стали б, як Содом, і були б схожі на Гомору.29 І як прорік Ісая: «Якби Господь сил не лишив нам насіння, ми були б, як Содом, і стали б подібні до Гомори.»29 Так, як це передбачав Ісая: Якби Господь Саваот не лишив нам насіння, ми стали б, як Содом, і уподібнилися б до Гомори.29 І яко ж прорік Ісаїя: Коли б Господь Саваот не зоставив нам насїння, були б ми, як Содома, й уподобились би Гоморі.
30 Що ж скажемо? Що погани, які не шукали праведности, досягли праведности, тієї праведности, що від віри,30 То що скажемо? Погани, що не шукали праведности, дістали праведність од віри;30 Що ж скажемо? Що погани, які не шукали праведности, осягли праведність, і то праведність, що від віри;30 Що ж скажемо? Що погани, які не шукали праведности, осягнули праведність, - ту праведність, що від віри;30 Що ж скажемо? Що погане, котрі не вганяли за праведностю, настигли праведність, праведність, що од віри;
31 а Ізраїль, що шукав Закона праведности, не досяг Закону праведности.31 А Ізраїль, що шукав Закону праведности, не досяг до Закону праведности.31 Ізраїль же, що шукав закону праведности, не досяг закону праведности.31 а Ізраїль, що шукав закону праведности, не осягнув закону праведности.31 Ізраїль же, вганяючи за праведностю, не настиг закону праведности.
32 Чому? Бо шукали не з віри, але якби з учинків Закону; вони бо спіткнулись об камінь спотикання,32 Чому? Тому що шукали не у вірі, а в справах закону, бо спіткнулися об камінь спотикання.32 Чому? Бо вони спирались не на віру, а неначе на діла. Вони спотикнулись об камінь спотикання,32 Чому? Бо шукали не з віри, але з діл [закону]. Вони спіткнулися об камінь спотикання,32 Чому? Тому, що (шукали праведности) не од віри, а якби од учинків закону; спіткнулись бо на камінь спотикання.
33 як написано: Ось Я кладу на Сіоні камінь спотикання та скелю спокуси, і кожен, хто вірує в Нього, не посоромиться!33 Як написано: Ось кладу в Сіоні камінь спотикання і камінь спокуси, але кожний, хто вірує в Нього, не осоромиться.33 як написано: «Ось я кладу в Сіоні камінь спотикання і скелю падіння. Хто ж вірує в нього, не осоромиться.»33 як ото написано: Ось, кладу на Сіоні камінь спотикання та скелю спокуси, і хто вірить у нього, не буде посоромлений.33 Яко ж писано: Ось кладу в Сіонї камінь спотикання і камень поблазнї, а всякий, хто вірує в Него, не осоромить ся.