1 І сталось, що Він у суботу ввійшов був до дому одного з фарисейських старшин, щоб хліба спожити, а вони назирали за Ним. | 1 Довелося Йому в суботу прийти в дім одного із фарисейської старшини, щоб хліба спожити, а вони за Ним наглядали; | 1 Одного разу увійшов Ісус у суботу в дім якогось визначного фарисея спожити страву, і вони за ним назирали. | 1 І сталося, що коли він увійшов у суботу до будинку якогось начальника фарисейського їсти хліб, то вони назирали за ним. | 1 І сталось, як прийшов Він у господу до одного із старших Фарисейських у суботу їсти хлїб, були й вони, назираючи Його. |
2 І ото перед Ним був один чоловік, слабий на водянку. | 2 І ось, постав перед Ним чоловік, що страждав на водянку. | 2 Аж ото перед ним якийсь чоловік, хворий на водянку. | 2 І ось, перед ним був один чоловік, хворий на водянку. | 2 І ось один чоловік у водянцї був перед Ним. |
3 Ісус же озвався й сказав до законників та фарисеїв: Чи вздоровляти в суботу годиться чи ні? | 3 На цей випадок Ісус запитав у законників та фарисеїв: Чи дозволено лікувати в суботу? | 3 Звертаючись до вчителів закону й фарисеїв, Ісус спитав: “Чи вільно зціляти в суботу, чи ні?” | 3 Озвавшись, Ісус сказав до законників і фарисеїв: В суботу годиться оздоровляти чи ні? | 3 І озвавшись Ісус, рече до законників та Фарисеїв, глаголючи: Чи годить ся в суботу сцїляти? |
4 Вони ж мовчали. А Він, доторкнувшись, уздоровив його та відпустив... | 4 Вони мовчали. Він торкнувся до нього, уздоровив його і відпустив. | 4 Вони мовчали. Тоді він, діткнувшись його, оздоровив і відпустив. | 4 Вони промовчали. А він, доторкнувшись, оздоровив його й відпустив. | 4 Вони ж мовчали. І взявши сцїлив його, та й відпустив. |
5 І сказав Він до них: Коли осел або віл котрогось із вас упаде до криниці, то хіба він не витягне зараз його дня суботнього? | 5 При цьому сказав їм: Якщо у когось із вас віслюк чи віл упаде в криницю, хіба не тієї ж хвилини почнуть витягати його навіть в суботу? | 5 До них же промовив: “Хто з вас, коли в нього син чи віл упаде в колодязь, не витягне його негайно в день суботній?” | 5 І сказав до них: Як син або віл в когось із вас у криницю впаде, хіба не витягнете зараз же - у день суботній? | 5 І, озвавшись до них, рече: В кого з вас осел або віл упаде в колодязь, чи зараз не витягне його субітнього дня? |
6 І вони не могли відповісти на це. | 6 І не змогли відповісти Йому на це. | 6 І вони не могли нічого йому на це відповісти. | 6 І не змогли відповісти на це. | 6 І не змогли вони відказати Йому знов проти сього. |
7 А як Він спостеріг, як вони собі перші місця вибирали, то сказав до запрошених притчу: | 7 І, помічаючи, як покликані вибирали перші місця, оповів їм притчу: | 7 Потім, зауваживши, як вони вибирали собі перші місця, Ісус сказав до запрошених притчу: | 7 А як він спостеріг, що вони собі перші місця вибирали, розповів запрошеним притчу, кажучи їм: | 7 Сказав же до запрошених приповість, постерігши, як перві місця вибирають, глаголючи до них: |
8 Коли хто покличе тебе на весілля, не сідай на першому місці, щоб не трапився хто поважніший за тебе з покликаних, | 8 Коли ти будеш покликаний кимось на шлюб, не сідай на перше місце, щоб не завітав хтось із покликаних почесніший від тебе, | 8 “Як хтось покличе тебе на весілля, не сідай на першім місці, щоб, бува, не знайшовся хтось, запрошений ним, поважніший від тебе, | 8 Коли будеш запрошений кимось на весілля, не сідай на перше місце, щоб часом хто поважніший від тебе не трапився між запрошеними, | 8 Коли запрошений ти від кого на весїллє, то не сїдай на первому місцї, щоб часом поважнїщий тебе не був запрошений від него, |
9 і щоб той, хто покликав тебе та його, не прийшов і тобі не сказав: Поступися цьому місцем! І тоді ти із соромом станеш займати місце останнє... | 9 І той, що покликав тебе, підійшовши, не сказав тобі: Поступися йому місцем; і тоді з соромом змушений будеш зайняти останнє місце. | 9 і той, хто тебе і його закликав, не підійшов і не сказав до тебе: Поступися цьому місцем! І тоді довелось би тобі з соромом посісти останнє місце. | 9 і щоб той, що тебе та його запросив, не прийшов і не сказав тобі: Поступися йому місцем. І тоді станеш, засоромлений, займати останнє місце. | 9 і прийшовши той, хто запросив тебе й його, не сказав тобі: Дай сьому місце; а тодї доведеть ся тобі з соромом останнє місце заняти. |
10 Але як ти будеш запрошений, то приходь, і сідай на останньому місці, щоб той, хто покликав тебе, підійшов і сказав тобі: Приятелю, сідай вище! Тоді буде честь тобі перед покликаними з тобою. | 10 Але коли покликаний будеш, то, як прийдеш, сідай на останнє місце, щоб той, який кликав тебе, підійшовши, сказав: Друже! Пересядь вище; тоді буде тобі честь перед тими, що сидять з тобою. | 10 А навпаки: коли тебе запросять, іди й займи останнє місце, щоб, коли прийде той, що тебе покликав, сказав до тебе: Друже, сідай вище! Тоді буде тобі честь перед усіма, що сидітимуть з тобою. | 10 Але коли будеш запрошений, прийди, сядь на останнє місце, щоб той, хто запросив тебе, підійшов і сказав тобі: Друже, сядь вище. Тоді буде тобі честь перед усіма запрошеними з тобою. | 10 Нї, коли ти запрошений, прийшовши сїдай на останньому місцї, щоб, як прийде, хто запросив тебе, сказав тобі: Друже, сїдай вище. Тодї буде тобі слава перед тими, що сидять з тобою. |
11 Хто бо підноситься буде впокорений, а хто впокоряється той піднесеться. | 11 Бо кожний, хто підносить себе сам, принижений буде, а той, що принижує себе, буде піднесений. | 11 Бо кожний, хто виноситься, буде принижений, а хто принижується, буде вивищений.” | 11 Бо кожний, хто підноситься, буде понижений, а хто понижується, буде піднесений. | 11 Бо кожен, хто нести меть ся вгору, принизить ся, хто ж принизуєть ся, пійде вгору. |
12 А тому, хто Його був покликав, сказав Він: Коли ти справляєш обід чи вечерю, не клич друзів своїх, ні братів своїх, ані своїх родичів, ні сусідів багатих, щоб так само й вони коли не запросили тебе, і буде взаємна відплата тобі. | 12 А тому, хто покликав Його, сказав: Коли вчиняєш обід чи вечерю, не клич друзів твоїх, ні братів твоїх, ні родичів твоїх, ні сусідів багатих, щоб вони також тебе колись не покликали, і не дістав ти винагороди. | 12 Він сказав також тому, що його покликав: “Коли справляєш обід або вечерю, не клич твоїх друзів, ні твоїх братів, ані твоїх родичів, ані сусідів багатих, щоб часом і вони також тебе не запросили й не було тобі відплати; | 12 Говорив же й до того, хто запросив його: Коли справляєш обід або вечерю, не запрошуй своїх друзів, ані своїх братів, ані своїх родичів, ані багатих сусідів, щоб так само й вони тебе не запросили, - і в цьому буде тобі винагорода. | 12 Рече ж і тому, що запросив його: Коли справляєш обід або вечерю, не клич приятелїв твоїх, нї братів твоїх, нї сусїд багатих; щоб часом і вони тебе не запросили, й не було тобі відплати. |
13 Але, як справляєш гостину, клич убогих, калік, кривих та сліпих, | 13 Але коли вчиняєш бенкет, клич убогих, калік і кульгавих та сліпих, | 13 але як справляєш бенкет, заклич убогих, калік, кривих, сліпих. | 13 Але коли влаштовуєш гостину, клич бідних, слабких, кривих, сліпих: | 13 Нї, коли справляєш гостину, запрошуй убогих, калїк, кривих, слїпих; |
14 і будеш блаженний, бо не мають вони чим віддати тобі, віддасться ж тобі за воскресіння праведних! | 14 І щасливий будеш, що вони не можуть відплатити тобі, бо відплата твоя у воскресінні праведних. | 14 І ти будеш щасливий, тому що вони не мають, чим тобі відплатити, - тобі бо віддасться в день воскресіння праведних.” | 14 і будеш блаженний, бо не мають чим тобі віддати; віддасться ж тобі у воскресіння праведних. | 14 то будеш блажен, бо не мають чим віддати тобі; віддасть ся бо тобі у воскресенню праведних. |
15 Як почув це один із отих, що сиділи з Ним при столі, то до Нього сказав: Блаженний, хто хліб споживатиме в Божому Царстві! | 15 Зачувши це, один з тих, що сиділи з Ним при столі, сказали Йому: Блаженний, хто хліб споживатиме в Царстві Божому! | 15 Почувши це один із тих, що за столом сиділи, сказав до нього: “Щасливий той, хто їстиме хліб у Царстві Божім.” | 15 Почувши це, один із тих, що сиділи при столі, сказав йому: Блаженний той, хто їстиме хліб у Божім Царстві. | 15 Почувши ж се один з сидячих з Ним, каже Йому: Блажен, хто їсти ме хлїб у царстві Божім. |
16 Він же промовив до нього: Один чоловік спорядив був велику вечерю, і запросив багатьох. | 16 А Він сказав йому: Один чоловік вчинив значну вечерю і покликав багатьох; | 16 А Ісус озвавсь до нього: “Один чоловік справив вечерю велику й запросив багатьох. | 16 Він же сказав йому: Один чоловік справляв велику вечерю і запросив багатьох; | 16 Він же рече йому: Один чоловік справив вечерю велику, та й запросив многих; |
17 І послав він свого раба часу вечері сказати запрошеним: Ідіть, бо вже все наготовано. | 17 І коли настав час вечері, послав служника свого сказати покликаним: Ідіть, бо вже все приготовлене. | 17 Під час вечері послав він слугу свого сказати запрошеним: Ідіть, усе готове. | 17 і послав раба свого під час вечері, щоб сказали запрошеним: Ідіть, бо вже [все] готове. | 17 і післав слугу свого часу вечері сказати запрошеним: Ійдїть, бо вже все готове. |
18 І зараз усі почали відмовлятися. Перший сказав йому: Поле купив я, і маю потребу піти та оглянути його. Прошу тебе, вибач мені! | 18 І почали всі, неначе змовившись, вибачатися. Перший сказав йому: Я купив землю, і мені треба піти й подивитися на неї, прошу тебе, вибач мені. | 18 Тоді всі вони однаково почали відмовлятися. Перший йому сказав: Поле купив я, мушу піти на нього подивитись; вибач мені, прошу тебе. | 18 І враз усі почали відмовлятися. Перший сказав йому: Поле купив я, потрібно мені піти й побачити його; благаю тебе, вважай мене за виправданого. | 18 І почали рядом відпрошуватись усї. Первий сказав йому: Поле купив я, то мушу пійти та подивитись на него. Прошу тебе, вибач менї. |
19 А другий сказав: Я купив собі п'ять пар волів, і йду спробувати їх. Прошу тебе, вибач мені! | 19 Другий сказав: Я купив п‘ять пар волів і йду їх випробувати; прошу тебе, вибач мені. | 19 Другий сказав: П'ять пар волів купив я і йду їх спробувати; прошу тебе, вибач мені. | 19 А другий сказав: Купив я п'ять пар волів і йду випробувати їх; благаю тебе, вважай мене за виправданого. | 19 А другий сказав: Пять ярем волів купив я, і йду спробувати їх. Прошу тебе, вибач менї. |
20 І знов інший сказав: Одружився ось я, і через те я не можу прибути. | 20 Третій сказав: Я одружився і тому не можу прийти. | 20 А інший мовив: Я одружився і тому не можу прийти. | 20 Ще один сказав: Я одружився і через те не можу прийти. | 20 А знов другий сказав: Я одруживсь, тому й не можу прийти. |
21 І вернувся той раб і панові своєму про все розповів. Розгнівавсь господар тоді, та й сказав до свого раба: Піди швидко на вулиці та на завулки міські, і приведи сюди вбогих, і калік, і сліпих, і кривих. | 21 Коли служник той повернувся, то доповів про це володареві своєму. Тоді господар дому розгнівався і сказав служникові своєму: Побіжи скорше вулицями і перевулками міста, і приведи сюди вбогих, калік, кульгавих і сліпих. | 21 Повернувся слуга й розповів це панові своєму. Розгнівався тоді господар та й каже до слуги свого: Іди щоскоріш на майдани й вулиці міста й приведи сюди вбогих, калік, сліпих, кульгавих. | 21 Повернувся раб і розповів це своєму панові. Тоді пан, розгнівавшись, сказав своєму рабові: Мерщій виходь на площі й вулиці міста і приведи сюди вбогих, калік, сліпих, кривих. | 21 І прийшовши слуга той, оповів панові своєму. Тодї прогнївившись господар, рече слузї своєму: Вийди хутко на дороги та на улицї городські, та вбогих, та калїк, та кривих, та слїпих поприводь сюди. |
22 І згодом раб повідомив: Пане, сталося так, як звелів ти, та місця є ще. | 22 І сказав служник: Володарю! Виконано, як ти звелів, і є ще місце. | 22 Пане, - озвавсь слуга, - сталось, як ти велів, і місця є ще. | 22 І сказав раб: Пане, сталося так, як наказав ти, і ще є місця. | 22 І рече слуга: Пане, сталось, як звелїв єси, та й ще є місце. |
23 І сказав пан рабові: Піди на дороги й на загороди, та й силуй прийти, щоб наповнився дім мій. | 23 Володар сказав служникові: Піди шляхами й на майдани і переконай прийти, щоб виповнився дім мій; | 23 Сказав пан до слуги: Піди на шляхи та огорожі й наполягай увійти, щоб дім мій наповнився. | 23 Сказав пан до раба: Вийди на шляхи, на загороди, змушуй увійти, щоб наповнився мій дім. | 23 І рече пан до слуги: Вийди на шляхи та на загороди, та й силуй увійти, щоб повна була господа моя. |
24 Кажу бо я вам, що жаден із запрошених мужів тих не покуштує моєї вечері... Бо багато покликаних, та вибраних мало! | 24 Бо повідую вам, що ніхто з отих покликаних не покуштує Моєї вечері; бо кликаних багато, але мало вибраних. | 24 Кажу бо вам: Ніхто з отих запрошених не покуштує моєї вечері.” | 24 Кажу вам, що жоден з тих раніше запрошених мужів не скуштує моєї вечері. [Бо багато покликаних, та мало вибраних]. | 24 Глаголю бо вам, що нїхто з чоловіків тих запрошених не покоштує моєї вечері. |
25 Ішло ж з Ним багато людей. І, звернувшись, сказав Він до них: | 25 Із Ним простувало багато народу; і Він, звернувшися до них, сказав їм: | 25 Якже ішла з ним народу превелика сила, він обернувсь і до них мовив: | 25 Ішли за ним численні юрби: обернувшись, він сказав до них: | 25 Ійшло ж із Ним пребагато народу; й обернувшись рече до них: |
26 Коли хто приходить до Мене, і не зненавидить свого батька та матері, і дружини й дітей, і братів і сестер, а до того й своєї душі, той не може буть учнем Моїм! | 26 Якщо хтось приходить до Мене, і не зненавидить батька свого, і матері своєї, і дружини, і дітей, і братів та сестер, а, до того ж, навіть життя свого, той не може бути Моїм учнем. | 26 “Коли хтось приходить до мене й не зненавидить свого батька й матір, жінку, дітей, братів, сестер, та ще й своє життя, той не може бути моїм учнем. | 26 Якщо хто йде до мене і не зненавидить свого батька та матері, дружини і дітей, братів та сестер, ще й душу свою, не може бути моїм учнем. | 26 Коли хто приходить до мене, й не зненавидить батька свого, й матїр, і жінку, й дїти, й братів, і сестер, та ще й свою душу, не може учеником моїм бути. |
27 І хто свого хреста не несе, і не йде вслід за Мною, той не може бути учнем Моїм! | 27 І хто не несе хреста свого і не йде за Мною, не може бути Моїм учнем. | 27 Хто не несе хреста свого, і не йде слідом за мною - не може бути моїм учнем. | 27 Хто не несе свого хреста і не йде слідом за мною, не може бути моїм учнем. | 27 І хто не носить хреста свого й не ходить слїдом за мною, не може бути учеником моїм. |
28 Хто бо з вас, коли башту поставити хоче, перше не сяде й видатків не вирахує, чи має потрібне на виконання, | 28 Бо хто з вас, бажаючи спорудити вежу, не присяде передніше і не вирахує видатків, і чи має він, що необхідне для звершення її, | 28 Хто бо з вас, коли захоче збудувати башту, не сяде перше й не порахує видатків, чи має чим закінчити, | 28 Бо хто з вас, бажаючи вежу збудувати, спочатку не сяде й не полічить коштів, чи вистачить, щоб докінчити? | 28 Хто бо з вас, задумавши башту будувати, перше сївши не полїчить видатку, чи має на скінченнє? |
29 щоб, коли покладе він основу, але докінчити не зможе, усі, хто побачить, не стали б сміятися з нього, | 29 Щоб, коли покладе підмурка і не зможе звершити, усі, що бачитимуть те, не почали сміятися з нього, | 29 щоб часом, як поставить підвалину та не спроможеться скінчити, усі, що бачитимуть те, не почали сміятися з нього, | 29 Щоб, коли покладе основу й не зможе докінчити, всі, хто побачить, не почали сміятися з нього, | 29 щоб часом, як положить він основину, та не спроможеть ся скінчити, всї, дивлячись, не стали сьміятись із него, кажучи: |
30 говорячи: Чоловік цей почав будувати, але докінчити не міг... | 30 Кажучи: Цей чоловік почав будувати і не міг скінчити. | 30 мовляв, цей чоловік узявся будувати, та не міг закінчити! | 30 кажучи, що цей чоловік почав будувати і не міг закінчити. | 30 Що сей чоловік почав будувати, та й не спроміг ся скінчити. |
31 Або який цар, ідучи на війну супроти царя іншого, перше не сяде порадитися, чи спроможен він із десятьма тисячами стріти того, хто йде з двадцятьма тисячами проти нього? | 31 Або, який цар, йдучи на війну супроти другого царя, не сяде і не порадиться передніше, чи сильний він з десятьма тисячами протистояти тому, що йде на нього з двадцятьма тисячами? | 31 Або який цар, ідучи війною проти іншого (царя), не сяде перш та не роздумає, чи може з десятьма тисячами стати проти того, хто йде з двадцятьма тисячами на нього? | 31 Або який цар, ідучи на бій проти іншого царя, перше не сяде порадитися, чи під силу йому з десятьма тисячами зустріти того, хто йде з двадцятьма тисячами проти нього? | 31 Або який цар, ідучи на войну, ударити на другого царя, сївши перше не порадить ся, чи можливо з десятьма тисячами устояти проти того, хто з дванайцятьма тисячами йде на него. |
32 Коли ж ні, то, як той ще далеко, шле посольство до нього та й просить про мир. | 32 Інакше, поки той ще далеко, він пошле посольство до нього – просити миру. | 32 Коли ж не може, то, як той ще далеко, шле посольство й просить миру. | 32 Коли ні, то як той ще далеко, шле до нього посольство та просить замирення. | 32 Коли ж нї, то ще як той далеко, посли піславши, просить примирря. |
33 Так ото й кожен із вас, який не зречеться усього, що має, не може бути учнем Моїм. | 33 Отак усілякий з вас, хто не зрікся всього, що має, не може бути Моїм учнем. | 33 Так і кожний з вас, хто не зречеться всього, що має, не може бути моїм учнем. | 33 Так ото й кожен із вас, хто не зречеться всього свого майна, не може бути моїм учнем. | 33 Так оце всякий з вас, хто не відцураєть ся від усього свого достатку, не може моїм учеником бути. |
34 Сіль добра річ. Коли ж сіль несолоною стане, чим приправити її? | 34 Сіль – добра річ; але коли сіль утратить силу, чим виправити її? | 34 Сіль - добра річ, але коли сіль звітріє, чим її приправити? | 34 Отже, сіль - добра річ, але коли сіль звітріє, чим посолите? | 34 Добро сіль; коли ж сіль звітріє, то чим приправити? |
35 Ні на землю, ні на гній не потрібна вона, її геть викидають. Хто має вуха, щоб слухати, нехай слухає! | 35 Ні в землю, ані в гній не годиться: геть викидають її. Хто має вуха слухати, нехай чує! | 35 Ні в землю, ні на гній вона більш не придатна: її геть викидають. Хто має вуха слухати, нехай слухає!” | 35 Ні на землю, ні на гній вона не придатна - її висипають геть. Хто має вуха, щоб слухати, нехай слухає! | 35 Нї в землю, нї в гній не годить ся вона; геть викидають її. Хто має уші слухати, нехай слухає. |