1 І сталось, що Він у суботу ввійшов був до дому одного з фарисейських старшин, щоб хліба спожити, а вони назирали за Ним.1 Довелося Йому в суботу прийти в дім одного із фарисейської старшини, щоб хліба спожити, а вони за Ним наглядали;1 Одного разу увійшов Ісус у суботу в дім якогось визначного фарисея спожити страву, і вони за ним назирали.1 І сталося, що коли він увійшов у суботу до будинку якогось начальника фарисейського їсти хліб, то вони назирали за ним.1 І сталось, як прийшов Він у господу до одного із старших Фарисейських у суботу їсти хлїб, були й вони, назираючи Його.
2 І ото перед Ним був один чоловік, слабий на водянку.2 І ось, постав перед Ним чоловік, що страждав на водянку.2 Аж ото перед ним якийсь чоловік, хворий на водянку.2 І ось, перед ним був один чоловік, хворий на водянку.2 І ось один чоловік у водянцї був перед Ним.
3 Ісус же озвався й сказав до законників та фарисеїв: Чи вздоровляти в суботу годиться чи ні?3 На цей випадок Ісус запитав у законників та фарисеїв: Чи дозволено лікувати в суботу?3 Звертаючись до вчителів закону й фарисеїв, Ісус спитав: “Чи вільно зціляти в суботу, чи ні?”3 Озвавшись, Ісус сказав до законників і фарисеїв: В суботу годиться оздоровляти чи ні?3 І озвавшись Ісус, рече до законників та Фарисеїв, глаголючи: Чи годить ся в суботу сцїляти?
4 Вони ж мовчали. А Він, доторкнувшись, уздоровив його та відпустив...4 Вони мовчали. Він торкнувся до нього, уздоровив його і відпустив.4 Вони мовчали. Тоді він, діткнувшись його, оздоровив і відпустив.4 Вони промовчали. А він, доторкнувшись, оздоровив його й відпустив.4 Вони ж мовчали. І взявши сцїлив його, та й відпустив.
5 І сказав Він до них: Коли осел або віл котрогось із вас упаде до криниці, то хіба він не витягне зараз його дня суботнього?5 При цьому сказав їм: Якщо у когось із вас віслюк чи віл упаде в криницю, хіба не тієї ж хвилини почнуть витягати його навіть в суботу?5 До них же промовив: “Хто з вас, коли в нього син чи віл упаде в колодязь, не витягне його негайно в день суботній?”5 І сказав до них: Як син або віл в когось із вас у криницю впаде, хіба не витягнете зараз же - у день суботній?5 І, озвавшись до них, рече: В кого з вас осел або віл упаде в колодязь, чи зараз не витягне його субітнього дня?
6 І вони не могли відповісти на це.6 І не змогли відповісти Йому на це.6 І вони не могли нічого йому на це відповісти.6 І не змогли відповісти на це.6 І не змогли вони відказати Йому знов проти сього.
7 А як Він спостеріг, як вони собі перші місця вибирали, то сказав до запрошених притчу:7 І, помічаючи, як покликані вибирали перші місця, оповів їм притчу: 7 Потім, зауваживши, як вони вибирали собі перші місця, Ісус сказав до запрошених притчу: 7 А як він спостеріг, що вони собі перші місця вибирали, розповів запрошеним притчу, кажучи їм: 7 Сказав же до запрошених приповість, постерігши, як перві місця вибирають, глаголючи до них:
8 Коли хто покличе тебе на весілля, не сідай на першому місці, щоб не трапився хто поважніший за тебе з покликаних,8 Коли ти будеш покликаний кимось на шлюб, не сідай на перше місце, щоб не завітав хтось із покликаних почесніший від тебе,8 “Як хтось покличе тебе на весілля, не сідай на першім місці, щоб, бува, не знайшовся хтось, запрошений ним, поважніший від тебе,8 Коли будеш запрошений кимось на весілля, не сідай на перше місце, щоб часом хто поважніший від тебе не трапився між запрошеними,8 Коли запрошений ти від кого на весїллє, то не сїдай на первому місцї, щоб часом поважнїщий тебе не був запрошений від него,
9 і щоб той, хто покликав тебе та його, не прийшов і тобі не сказав: Поступися цьому місцем! І тоді ти із соромом станеш займати місце останнє...9 І той, що покликав тебе, підійшовши, не сказав тобі: Поступися йому місцем; і тоді з соромом змушений будеш зайняти останнє місце.9 і той, хто тебе і його закликав, не підійшов і не сказав до тебе: Поступися цьому місцем! І тоді довелось би тобі з соромом посісти останнє місце.9 і щоб той, що тебе та його запросив, не прийшов і не сказав тобі: Поступися йому місцем. І тоді станеш, засоромлений, займати останнє місце.9 і прийшовши той, хто запросив тебе й його, не сказав тобі: Дай сьому місце; а тодї доведеть ся тобі з соромом останнє місце заняти.
10 Але як ти будеш запрошений, то приходь, і сідай на останньому місці, щоб той, хто покликав тебе, підійшов і сказав тобі: Приятелю, сідай вище! Тоді буде честь тобі перед покликаними з тобою.10 Але коли покликаний будеш, то, як прийдеш, сідай на останнє місце, щоб той, який кликав тебе, підійшовши, сказав: Друже! Пересядь вище; тоді буде тобі честь перед тими, що сидять з тобою.10 А навпаки: коли тебе запросять, іди й займи останнє місце, щоб, коли прийде той, що тебе покликав, сказав до тебе: Друже, сідай вище! Тоді буде тобі честь перед усіма, що сидітимуть з тобою.10 Але коли будеш запрошений, прийди, сядь на останнє місце, щоб той, хто запросив тебе, підійшов і сказав тобі: Друже, сядь вище. Тоді буде тобі честь перед усіма запрошеними з тобою.10 Нї, коли ти запрошений, прийшовши сїдай на останньому місцї, щоб, як прийде, хто запросив тебе, сказав тобі: Друже, сїдай вище. Тодї буде тобі слава перед тими, що сидять з тобою.
11 Хто бо підноситься буде впокорений, а хто впокоряється той піднесеться.11 Бо кожний, хто підносить себе сам, принижений буде, а той, що принижує себе, буде піднесений.11 Бо кожний, хто виноситься, буде принижений, а хто принижується, буде вивищений.”11 Бо кожний, хто підноситься, буде понижений, а хто понижується, буде піднесений.11 Бо кожен, хто нести меть ся вгору, принизить ся, хто ж принизуєть ся, пійде вгору.
12 А тому, хто Його був покликав, сказав Він: Коли ти справляєш обід чи вечерю, не клич друзів своїх, ні братів своїх, ані своїх родичів, ні сусідів багатих, щоб так само й вони коли не запросили тебе, і буде взаємна відплата тобі.12 А тому, хто покликав Його, сказав: Коли вчиняєш обід чи вечерю, не клич друзів твоїх, ні братів твоїх, ні родичів твоїх, ні сусідів багатих, щоб вони також тебе колись не покликали, і не дістав ти винагороди.12 Він сказав також тому, що його покликав: “Коли справляєш обід або вечерю, не клич твоїх друзів, ні твоїх братів, ані твоїх родичів, ані сусідів багатих, щоб часом і вони також тебе не запросили й не було тобі відплати;12 Говорив же й до того, хто запросив його: Коли справляєш обід або вечерю, не запрошуй своїх друзів, ані своїх братів, ані своїх родичів, ані багатих сусідів, щоб так само й вони тебе не запросили, - і в цьому буде тобі винагорода.12 Рече ж і тому, що запросив його: Коли справляєш обід або вечерю, не клич приятелїв твоїх, нї братів твоїх, нї сусїд багатих; щоб часом і вони тебе не запросили, й не було тобі відплати.
13 Але, як справляєш гостину, клич убогих, калік, кривих та сліпих,13 Але коли вчиняєш бенкет, клич убогих, калік і кульгавих та сліпих,13 але як справляєш бенкет, заклич убогих, калік, кривих, сліпих.13 Але коли влаштовуєш гостину, клич бідних, слабких, кривих, сліпих: 13 Нї, коли справляєш гостину, запрошуй убогих, калїк, кривих, слїпих;
14 і будеш блаженний, бо не мають вони чим віддати тобі, віддасться ж тобі за воскресіння праведних!14 І щасливий будеш, що вони не можуть відплатити тобі, бо відплата твоя у воскресінні праведних.14 І ти будеш щасливий, тому що вони не мають, чим тобі відплатити, - тобі бо віддасться в день воскресіння праведних.”14 і будеш блаженний, бо не мають чим тобі віддати; віддасться ж тобі у воскресіння праведних.14 то будеш блажен, бо не мають чим віддати тобі; віддасть ся бо тобі у воскресенню праведних.
15 Як почув це один із отих, що сиділи з Ним при столі, то до Нього сказав: Блаженний, хто хліб споживатиме в Божому Царстві!15 Зачувши це, один з тих, що сиділи з Ним при столі, сказали Йому: Блаженний, хто хліб споживатиме в Царстві Божому!15 Почувши це один із тих, що за столом сиділи, сказав до нього: “Щасливий той, хто їстиме хліб у Царстві Божім.”15 Почувши це, один із тих, що сиділи при столі, сказав йому: Блаженний той, хто їстиме хліб у Божім Царстві.15 Почувши ж се один з сидячих з Ним, каже Йому: Блажен, хто їсти ме хлїб у царстві Божім.
16 Він же промовив до нього: Один чоловік спорядив був велику вечерю, і запросив багатьох.16 А Він сказав йому: Один чоловік вчинив значну вечерю і покликав багатьох;16 А Ісус озвавсь до нього: “Один чоловік справив вечерю велику й запросив багатьох.16 Він же сказав йому: Один чоловік справляв велику вечерю і запросив багатьох;16 Він же рече йому: Один чоловік справив вечерю велику, та й запросив многих;
17 І послав він свого раба часу вечері сказати запрошеним: Ідіть, бо вже все наготовано.17 І коли настав час вечері, послав служника свого сказати покликаним: Ідіть, бо вже все приготовлене.17 Під час вечері послав він слугу свого сказати запрошеним: Ідіть, усе готове.17 і послав раба свого під час вечері, щоб сказали запрошеним: Ідіть, бо вже [все] готове.17 і післав слугу свого часу вечері сказати запрошеним: Ійдїть, бо вже все готове.
18 І зараз усі почали відмовлятися. Перший сказав йому: Поле купив я, і маю потребу піти та оглянути його. Прошу тебе, вибач мені!18 І почали всі, неначе змовившись, вибачатися. Перший сказав йому: Я купив землю, і мені треба піти й подивитися на неї, прошу тебе, вибач мені.18 Тоді всі вони однаково почали відмовлятися. Перший йому сказав: Поле купив я, мушу піти на нього подивитись; вибач мені, прошу тебе.18 І враз усі почали відмовлятися. Перший сказав йому: Поле купив я, потрібно мені піти й побачити його; благаю тебе, вважай мене за виправданого.18 І почали рядом відпрошуватись усї. Первий сказав йому: Поле купив я, то мушу пійти та подивитись на него. Прошу тебе, вибач менї.
19 А другий сказав: Я купив собі п'ять пар волів, і йду спробувати їх. Прошу тебе, вибач мені!19 Другий сказав: Я купив п‘ять пар волів і йду їх випробувати; прошу тебе, вибач мені.19 Другий сказав: П'ять пар волів купив я і йду їх спробувати; прошу тебе, вибач мені.19 А другий сказав: Купив я п'ять пар волів і йду випробувати їх; благаю тебе, вважай мене за виправданого.19 А другий сказав: Пять ярем волів купив я, і йду спробувати їх. Прошу тебе, вибач менї.
20 І знов інший сказав: Одружився ось я, і через те я не можу прибути.20 Третій сказав: Я одружився і тому не можу прийти.20 А інший мовив: Я одружився і тому не можу прийти.20 Ще один сказав: Я одружився і через те не можу прийти.20 А знов другий сказав: Я одруживсь, тому й не можу прийти.
21 І вернувся той раб і панові своєму про все розповів. Розгнівавсь господар тоді, та й сказав до свого раба: Піди швидко на вулиці та на завулки міські, і приведи сюди вбогих, і калік, і сліпих, і кривих.21 Коли служник той повернувся, то доповів про це володареві своєму. Тоді господар дому розгнівався і сказав служникові своєму: Побіжи скорше вулицями і перевулками міста, і приведи сюди вбогих, калік, кульгавих і сліпих.21 Повернувся слуга й розповів це панові своєму. Розгнівався тоді господар та й каже до слуги свого: Іди щоскоріш на майдани й вулиці міста й приведи сюди вбогих, калік, сліпих, кульгавих.21 Повернувся раб і розповів це своєму панові. Тоді пан, розгнівавшись, сказав своєму рабові: Мерщій виходь на площі й вулиці міста і приведи сюди вбогих, калік, сліпих, кривих.21 І прийшовши слуга той, оповів панові своєму. Тодї прогнївившись господар, рече слузї своєму: Вийди хутко на дороги та на улицї городські, та вбогих, та калїк, та кривих, та слїпих поприводь сюди.
22 І згодом раб повідомив: Пане, сталося так, як звелів ти, та місця є ще.22 І сказав служник: Володарю! Виконано, як ти звелів, і є ще місце.22 Пане, - озвавсь слуга, - сталось, як ти велів, і місця є ще.22 І сказав раб: Пане, сталося так, як наказав ти, і ще є місця.22 І рече слуга: Пане, сталось, як звелїв єси, та й ще є місце.
23 І сказав пан рабові: Піди на дороги й на загороди, та й силуй прийти, щоб наповнився дім мій.23 Володар сказав служникові: Піди шляхами й на майдани і переконай прийти, щоб виповнився дім мій;23 Сказав пан до слуги: Піди на шляхи та огорожі й наполягай увійти, щоб дім мій наповнився.23 Сказав пан до раба: Вийди на шляхи, на загороди, змушуй увійти, щоб наповнився мій дім.23 І рече пан до слуги: Вийди на шляхи та на загороди, та й силуй увійти, щоб повна була господа моя.
24 Кажу бо я вам, що жаден із запрошених мужів тих не покуштує моєї вечері... Бо багато покликаних, та вибраних мало!24 Бо повідую вам, що ніхто з отих покликаних не покуштує Моєї вечері; бо кликаних багато, але мало вибраних.24 Кажу бо вам: Ніхто з отих запрошених не покуштує моєї вечері.”24 Кажу вам, що жоден з тих раніше запрошених мужів не скуштує моєї вечері. [Бо багато покликаних, та мало вибраних].24 Глаголю бо вам, що нїхто з чоловіків тих запрошених не покоштує моєї вечері.
25 Ішло ж з Ним багато людей. І, звернувшись, сказав Він до них:25 Із Ним простувало багато народу; і Він, звернувшися до них, сказав їм: 25 Якже ішла з ним народу превелика сила, він обернувсь і до них мовив: 25 Ішли за ним численні юрби: обернувшись, він сказав до них: 25 Ійшло ж із Ним пребагато народу; й обернувшись рече до них:
26 Коли хто приходить до Мене, і не зненавидить свого батька та матері, і дружини й дітей, і братів і сестер, а до того й своєї душі, той не може буть учнем Моїм!26 Якщо хтось приходить до Мене, і не зненавидить батька свого, і матері своєї, і дружини, і дітей, і братів та сестер, а, до того ж, навіть життя свого, той не може бути Моїм учнем.26 “Коли хтось приходить до мене й не зненавидить свого батька й матір, жінку, дітей, братів, сестер, та ще й своє життя, той не може бути моїм учнем.26 Якщо хто йде до мене і не зненавидить свого батька та матері, дружини і дітей, братів та сестер, ще й душу свою, не може бути моїм учнем.26 Коли хто приходить до мене, й не зненавидить батька свого, й матїр, і жінку, й дїти, й братів, і сестер, та ще й свою душу, не може учеником моїм бути.
27 І хто свого хреста не несе, і не йде вслід за Мною, той не може бути учнем Моїм!27 І хто не несе хреста свого і не йде за Мною, не може бути Моїм учнем.27 Хто не несе хреста свого, і не йде слідом за мною - не може бути моїм учнем.27 Хто не несе свого хреста і не йде слідом за мною, не може бути моїм учнем.27 І хто не носить хреста свого й не ходить слїдом за мною, не може бути учеником моїм.
28 Хто бо з вас, коли башту поставити хоче, перше не сяде й видатків не вирахує, чи має потрібне на виконання,28 Бо хто з вас, бажаючи спорудити вежу, не присяде передніше і не вирахує видатків, і чи має він, що необхідне для звершення її,28 Хто бо з вас, коли захоче збудувати башту, не сяде перше й не порахує видатків, чи має чим закінчити,28 Бо хто з вас, бажаючи вежу збудувати, спочатку не сяде й не полічить коштів, чи вистачить, щоб докінчити?28 Хто бо з вас, задумавши башту будувати, перше сївши не полїчить видатку, чи має на скінченнє?
29 щоб, коли покладе він основу, але докінчити не зможе, усі, хто побачить, не стали б сміятися з нього,29 Щоб, коли покладе підмурка і не зможе звершити, усі, що бачитимуть те, не почали сміятися з нього,29 щоб часом, як поставить підвалину та не спроможеться скінчити, усі, що бачитимуть те, не почали сміятися з нього,29 Щоб, коли покладе основу й не зможе докінчити, всі, хто побачить, не почали сміятися з нього,29 щоб часом, як положить він основину, та не спроможеть ся скінчити, всї, дивлячись, не стали сьміятись із него, кажучи:
30 говорячи: Чоловік цей почав будувати, але докінчити не міг...30 Кажучи: Цей чоловік почав будувати і не міг скінчити.30 мовляв, цей чоловік узявся будувати, та не міг закінчити!30 кажучи, що цей чоловік почав будувати і не міг закінчити.30 Що сей чоловік почав будувати, та й не спроміг ся скінчити.
31 Або який цар, ідучи на війну супроти царя іншого, перше не сяде порадитися, чи спроможен він із десятьма тисячами стріти того, хто йде з двадцятьма тисячами проти нього?31 Або, який цар, йдучи на війну супроти другого царя, не сяде і не порадиться передніше, чи сильний він з десятьма тисячами протистояти тому, що йде на нього з двадцятьма тисячами?31 Або який цар, ідучи війною проти іншого (царя), не сяде перш та не роздумає, чи може з десятьма тисячами стати проти того, хто йде з двадцятьма тисячами на нього?31 Або який цар, ідучи на бій проти іншого царя, перше не сяде порадитися, чи під силу йому з десятьма тисячами зустріти того, хто йде з двадцятьма тисячами проти нього?31 Або який цар, ідучи на войну, ударити на другого царя, сївши перше не порадить ся, чи можливо з десятьма тисячами устояти проти того, хто з дванайцятьма тисячами йде на него.
32 Коли ж ні, то, як той ще далеко, шле посольство до нього та й просить про мир.32 Інакше, поки той ще далеко, він пошле посольство до нього – просити миру.32 Коли ж не може, то, як той ще далеко, шле посольство й просить миру.32 Коли ні, то як той ще далеко, шле до нього посольство та просить замирення.32 Коли ж нї, то ще як той далеко, посли піславши, просить примирря.
33 Так ото й кожен із вас, який не зречеться усього, що має, не може бути учнем Моїм.33 Отак усілякий з вас, хто не зрікся всього, що має, не може бути Моїм учнем.33 Так і кожний з вас, хто не зречеться всього, що має, не може бути моїм учнем.33 Так ото й кожен із вас, хто не зречеться всього свого майна, не може бути моїм учнем.33 Так оце всякий з вас, хто не відцураєть ся від усього свого достатку, не може моїм учеником бути.
34 Сіль добра річ. Коли ж сіль несолоною стане, чим приправити її?34 Сіль – добра річ; але коли сіль утратить силу, чим виправити її?34 Сіль - добра річ, але коли сіль звітріє, чим її приправити?34 Отже, сіль - добра річ, але коли сіль звітріє, чим посолите?34 Добро сіль; коли ж сіль звітріє, то чим приправити?
35 Ні на землю, ні на гній не потрібна вона, її геть викидають. Хто має вуха, щоб слухати, нехай слухає!35 Ні в землю, ані в гній не годиться: геть викидають її. Хто має вуха слухати, нехай чує!35 Ні в землю, ні на гній вона більш не придатна: її геть викидають. Хто має вуха слухати, нехай слухає!”35 Ні на землю, ні на гній вона не придатна - її висипають геть. Хто має вуха, щоб слухати, нехай слухає!35 Нї в землю, нї в гній не годить ся вона; геть викидають її. Хто має уші слухати, нехай слухає.