1 І Господь промовляв до Мойсея на моавських степах над приєрихонським Йорданом, говорячи:1 І сказав Господь Мойсеєві на рівнинах моавських біля Йордану навпроти Єрихону, говорячи: 1 Промовив Господь до Мойсея у степах моавських над Йорданом, проти Єрихону: 1 І сказав Господь до Мойсея на заході Моава коло Йордану при Єрихоні, мовлячи: 1 І промовив Господь до Мойсея в рівнинах Моаба на Йорданї проти Ерихону, кажучи:
2 Накажи Ізраїлевим синам, і нехай вони дадуть Левитам зо спадку свого володіння міста на сидіння; і пасовисько для міст навколо них дасте ви Левитам.2 Накажи синам Ізраїля, щоб вони із наділів володінь своїх дали левитам міста для прожиття, і поля (лани) при містах з усіх боків дайте левитам.2 “Повели синам Ізраїля, щоб із спадкоємної посілости своєї надали левітам міста на поселення, та нехай також дадуть їм пасовиська навкруги міст.2 Заповідж ізраїльським синам і дадуть Левітам з насліддя їхньої посілості міста на замешкання, і прилеглі околиці міст, що довкруг них, дадуть Левітам,2 Повели синам Ізрайлевим, щоб із наслїдньої держави своєї дали міста Левітам, на оселю їм; і пасовиска кругом міст мусите ви дати Левітам.
3 І будуть ті міста їм на сидіння, а їхні пасовиська будуть для їхньої скотини, і для їхньої худоби та для всієї їхньої звірини.3 Міста будуть їм для прожиття, а поля будуть для скотини їхньої, і для маєтків їхніх і для всіх тварин їхніх.3 Міста їм будуть, щоб жити там, а пасовиська для їхнього товару, для отар їхніх та для всякої худоби.3 і будуть міста їм на поселення і відділене їм буде їхній скотині і всім їхнім чотироногим.3 І будуть міста їм, щоб жити там, а пасовиска будуть про скотину їх і про майно їх, і про всю животину їх.
4 А пасовиська тих міст, що дасте Левитам, будуть тягнутись від міської стіни й назовні тисяча локтів навколо.4 Поля при містах, котрі ви маєте дати левитам, від стіни міста [мусять тягнутися] на тисячу ліктів, на всі боки.4 Пасовиська навкруги міст, які дасте левітам, простягатимуться від валів міста й далі в поле на тисячу ліктів навколо.4 І околиці міст, які дасьте Левітам від стін міста і далі, (будуть) на дві тисячі ліктів довкруги.4 А пасовиска кругом міст, що дасьте їх Левітам, будуть простиратись від валів міста дві тисячі локот на всї сторони.
5 І відміряєте поза містом на східню сторону дві тисячі ліктів, і на південну сторону дві тисячі ліктів, і на західню сторону дві тисячі ліктів, і на північну сторону дві тисячі ліктів, а місто усередині. Це будуть для вас міські пасовиська.5 І відміряйте за містом до східної стіни дві тисячі ліктів, і до південної стіни дві тисячі ліктів, і до західної стіни дві тисячі ліктів, і до північної стіни дві тисячі ліктів, а посередині місто: такими будуть у них поля при містах.5 Відміряєте за містом зо східнього боку дві тисячі ліктів, із західнього боку дві тисячі ліктів і з північного боку дві тисячі ліктів, з містом посередині; і то будуть для них пасовиська навколо міст.5 І відміриш сторону зі зовні міста, що до сходу, дві тисячі ліктів, і сторону, що до півдня, дві тисячі ліктів, і сторону, що до моря (заходу), дві тисячі ліктів, і сторону, що до півночі, дві тисячі ліктів, і посеред цього буде вам місто і околиці міст.5 І відміряєте за містом на схід соньця дві тисячі локот, і на полудне дві тисячі локот, і на захід соньця дві тисячі локот, і на північ дві тисячі локот, а місто по серединї. Такими нехай будуть пасовиска кругом міст їх.
6 А з міст, що дасте Левитам, буде шість міст на сховища, що дасте, щоб утікати туди убійникові. А окрім них дасте сорок і два міста.6 Із міст, котрі ви дасте левитам, [будуть] шість міст для сховку, у яких ви дозволите ховатися убивникам; а понад них дайте ще сорок двоє міст.6 Міста ж, які віддасте левітам, -шість міст нехай будуть охоронні, куди міг би сховатись убивця; а крім тих дасте їм ще 42 міста.6 І міста, які дасьте Левітам, це шість міст на схоронок, які дасьте, щоб втік туди вбивця, і до них сорок два міста.6 А міста, що оддасьте Левітам, такі: шість міст охоронних, що їх дасьте їм, щоб можна було втїкати туди, коли хто заподїяв яке убийство;
7 Усі ті міста, що дасте Левитам, сорок і вісім їхніх міст та їхні пасовиська.7 Усіх міст, котрі ви маєте дати левитам, буде сорок вісім міст, з полями при них.7 Усіх міст, що їх віддасте левітам, буде 48, з їхніми пасовиськами.7 Всіх міст, які дасьте Левітам, це сорок і вісім міст, їх і їхні околиці.7 А крім тих дасьте їм ще сорок і два міста. Усїх міст, що оддасьте Левітам, сорок і вісїм міст з пасовисками їх.
8 А ті міста, що дасте з володіння Ізраїлевих синів, від більшого дасте більше, а від меншого менше, кожен за спадком своїм, яким володітиме, дасть із своїх міст Левитам.8 І коли будете давати міста із володінь синів Ізраїля, тоді з більших дайте більше, із менших менше, кожне коліно, зважаючи на володіння, яке дістане, мусить дати з міст своїх левитам.8 Щождо міст, які віддасте з посілостей синів Ізраїля, то в котрого коліна їх більше, візьмете більше, а в кого менше - візьмете менше; кожне коліно дасть із своїх міст левітам згідно з тим, що успадкує.”8 І міста які дасьте з насліддя синів ізраїльських, від численних багато і від малих мало. Кожний за своїм насліддям, яке унаслідив, дадуть міста Левітам.8 Що ж до міст, котрих віддасьте Левітам із держави синів Ізрайлевих, то, в котрого поколїння багато буде, багато й візьмете, а в котрого мало буде, мало й возьмете; кожне поколїннє по тому, яке наслїддє його, давати ме міста свої Левітам.
9 І Господь промовляв до Мойсея, говорячи:9 І сказав Господь Мойсеєві, говорячи: 9 Господь промовив до Мойсея: 9 І промовив Господь до Мойсея, кажучи: 9 І рече Господь до Мойсея:
10 Промовляй до Ізраїлевих синів та й скажи їм: Коли ви перейдете Йордан до ханаанського Краю,10 Оголоси синам Ізраїля і скажи їм: Коли ви перейдете через Йордан на землю ханаанську,10 “Скажи синам Ізраїля й повідай їм: Як перейдете через Йордан у Ханаан-землю,10 Скажи ізраїльським синам і скажеш до них: Ви переходите Йордан до ханаанської землі,10 Промов до синів Ізрайлевих і скажи їм:
11 то виберіть собі міста, вони будуть на сховища для вас, і втече туди убійник, що заб'є душу невмисне.11 Виберіть собі міста, котрі були б у вас містами для сховку, куди міг би сховатися убивник, що убив людину ненавмисне.11 то виберете собі міста, щоб були вам містами захисту, щоб можна було туди втекти вбивці, який убив когось ненароком.11 і відділите собі самим міста: міста-схоронки будуть у вас, щоб утечи туди убивці, кожному хто вбив душу не навмисно.11 Як перейдете через Йордань у Канаан землю, так повибирайте собі міста: охоронними містами будуть вони вам, щоб можна було втїчи туди убийцеві, що ненароком убив людину.
12 І будуть для вас ті міста на сховища перед месником, і не помре убійник, поки не стане на суд перед громадою.12 І будуть у вас міста оці сховком од месника, щоб не умертвили того, хто вбив, передніше того, як він постане перед громадою на суд.12 Міста оті будуть вам за непорушний притулок від месника, щоб убивця не загинув перше, ніж стане на суд перед громадою.12 І будуть вам міста- схоронки від кревного по крові, і не помре вбивця, доки не стане перед збором на суд.12 І будуть у вас міста сї прибіжищем від местника, щоб не погиб убийця перше, нїм стане на суд перед громадою.
13 А ті міста, що дасте, шість міст на сховища буде для вас.13 А міст, котрі ви повинні дати для притулку має бути шестеро.13 Міста ж, які ви призначите для того, будуть у вас-шість охоронних.13 І міста, які дасьте, це шість міст, схоронком будуть для вас.13 Із тих міст, що дасьте, буде в вас шість міст охоронних.
14 Три місті дасте по той бік Йордану, а три місті дасте в ханаанському Краї, вони будуть міста на сховища.14 Троє міст дайте по цей бік Йордану і троє міст дайте на землі ханаанській; містами сховку мають вони стати.14 Три міста будуть потойбіч Йордану, а три у Ханаан-землі; то будуть міста захисту.14 Три міста дасьте на другій стороні Йордану, і три міста дасьте в ханаанській землі.14 Три міста будуть по сїм боцї Йорданї, і три міста в Канаан землї; міста охоронні будуть вони.
15 Ці шість міст будуть на сховища для Ізраїлевих синів, і для приходька та для осілого серед них, щоб утік туди кожен, хто заб'є кого невмисне.15 Для синів Ізраїля, і для захожого, і для осадника поміж вами будуть оці шестеро міст, щоб утікати туди кожному, хто уб'є людину ненавмисне.15 Для синів Ізраїля, для чужинця й для приходня, що перебуває між вами, будуть оті шість міст притулком, щоб можна було туди втекти кожному, хто б ненароком убив когось.15 Схоронком будуть для ізраїльських синів, і приходьків і тому, хто живе між вами, ці міста будуть на схоронок, щоб втекти туди кожному, хто вбив душу нехотячи.15 Про синів Ізрайлевих і про приходня, і про такого, що пробуває між вами, будуть шість міст сих прибіжищем, щоб можна втїкти туди кожному, хто ненароком забив людину.
16 А коли б хто вдарив кого залізним знаряддям, а той помер, він убійник, буде конче забитий той убійник.16 Якщо хтось ударить когось залізним знаряддям так, що той помре, – то він убивник; а убивника мусите зрокувати на смерть.16 А коли він ударив когось залізним знаряддям так, що той помер, то він душогубець і, як душогубець, мусить бути покараний смертю.16 Якщо ж забє його залізним знаряддям, і згине, він убивця; смертю хай помре убивця.16 Коли ж зелїзним знаряддєм вдарив його, так що той помер, то він душогубець; умерти мусить душогубець.
17 А якщо вдарив його каменем, що був у руці, що від нього можна померти, і той помер, він убійник, буде конче забитий той убійник.17 І якщо хтось ударить когось кинутим каменем, від котрого можна вмерти, – так, що той помре, – то він убивник; убивника мусите зрокувати на смерть.17 Абож коли він ударив когось, кидавши каменюку, від якої можна загинути, так, що той помер, то він душогубець і, як душогубець, мусить бути покараний смертю.17 Якщо ж вдарить його каменем з руки, через який можна померти через нього, і помре, він убивця; хай смертю помре убивця.17 Або коли вдарив його каменюкою, котрою орудував, а від якої погибнути можна, так що той помер, то він душогубець, і мусить душогубець вмерти.
18 Або вдарив його дерев'яним знаряддям, що було в руці, що від нього можна померти, і той помер, він убійник, буде конче забитий той убійник.18 Або, якщо дерев'яним знаряддям, од котрого можна вмерти, ударить так, що той помре, – то він убивник: убивника мусите зрокувати на смерть.18 Абож коли ударив когось чимсь дерев'яним, що ним можна вбити, і той помер, то він душогубець і, як душогубець, мусить бути покараний смертю.18 Якщо ж вдарить його деревяним знаряддям з руки, через який можна померти через нього, і помре, він вбивця; хай смертю помре убивця.18 Або коли оруддєм деревяним, котрим він орудував, таким що можна кого вбити, ударив його, так що той помер, то він душогубець, і мусить душогубець вмерти.
19 Месник за кров він заб'є убійника; як спіткає його, він заб'є його.19 Месник за кров сам може умертвити убивника; тільки-но стріне його, – сам може умертвити його.19 Кровомесник сам може скарати душогубця; будь його десь зустріне, то сам може його вбити.19 Кревний по крови, цей убє вбивцю; коли він його зустріне, він його убє.19 Кровоместник сам нехай вбє душогубця; як тілько подістане його, убити мусить його.
20 А якщо пхне його з ненависти, або кине на нього чим навмисне, а той помре,20 Якщо хтось штовхне когось з ненависти, або з наміром кине на нього [що-небудь], так, що той помре,20 Коли хтось із ненависти штовхне когонебудь або навмисне кине щось на когонебудь так, що той помре,20 Якщо ж попхає його через ворожнечу і вкине на нього будь яку річ з засідки, і помре,20 І коли з ненавистї штовхне його, чи кине на його знарошна, так що той помре,
21 або з ворогування вдарив його своєю рукою, а той помер, буде конче забитий той, хто вдарив, він убійник; месник за кров заб'є убійника, як спіткає його.21 Або з ворожнечі ударить його рукою, так, що той помре, то того, що вдарив, треба зрокувати на смерть, – він убивник; месник за кров може умертвити убивника, тільки-но стріне його.21 або, ворогуючи, вдарить його рукою так, що той помре, то вбивця мусить умерти; він - душогубець; кровомесник може вбити душогубця, як тільки зустріне його.21 чи з гніву вдарив його рукою і помре, хай смертю помре той, хто вдарив, він вбивця. Вбивця хай смертю помре. Кревний по крови хай убє вбивцю коли його зустріне.21 Або ворогуючи вдарить його рукою, так що той помре, то мусить вмерти забияка; душогубець він; кровоместник убє душогубця, як тілько подістане його.
22 А як хто випадково, без ненависти пхнув кого або кинув на нього невмисне якимбудь знаряддям,22 А якщо він штовхне його ненавмисне, без ворожнечі, чи кине на нього що-небудь без лихого наміру,22 Коли ж випадком, не ворогуючи, штовхне когонебудь або кине на когонебудь чимось не навмисне,22 Якщо ж попхає його нагло не через ворожнечу, чи вкине на нього будь яку річ не з ворожнечі,22 А коли з ненарошна, не ворогуючи, штовхне його, або кине на його знаряддєм яким невмисне,
23 або якимбудь каменем, що від нього можна померти, кинув на нього не бачачи, і той помер, а він не був ворог йому й не шукав йому зла,23 Або якогось каменя, від котрого можна померти, не бачачи, ненароком випустить з рук і той упаде на нього так, що цей помре, але він не був ворогом його і не бажав йому зла,23 абож, не бачивши того, пустить на нього каменем, від якого можна вмерти, і коли той справді помре, а він же не ворогував з ним і не бажав йому зла, -23 чи всякий камінь, яким він помре від нього, не знаючи, і впаде на нього, і помре, а він не був його ворогом, ані не шукав йому вчинити зла,23 Або необачки пустить на його якого каменя, від котрого можна вмерти, і коли той помре, він же не ворогував і не мислив йому зла,
24 то розсудить громада між убійником та між месником за кров за цими постановами.24 То громада має розсудити поміж убивником і месником за кров за оцими настановами: 24 то нехай громада розсудить згідно з цими правилами між тим, хто вдарив, та кровомесником,24 і судитиме збір між тим, хто вдарив, і між кревним по крови за цим судом,24 Так нехай таким судом розсудить громада між тим, що вдарив, і між кровоместником;
25 І громада визволить убійника з руки месника за кров, і громада верне його до міста сховища його, що втік був туди. І осяде він у ньому аж до смерти найвищого священика, помазаного святою оливою.25 Має врятувати громада убивника від руки месника за кров, і має повернути його громада в місто сховку його, куди він утік, щоб він мешкав там до смерти першосвященика, котрий помазаний священним єлеєм.25 і вирятує вбивцю з рук кровомесника та поверне його назад до міста захисту, куди він був утік; він пробуде в ньому аж до смерти первосвященика, помазаного святим миром.25 і збір визволить вбивцю від кревного по крови, і збір поверне його до свого міста-схоронки, куди він утік, і житиме там доки не помре великий священик, якого помазали святою олією.25 І вирятує громада виновника убийства з рук кровоместника, і верне громада його до міста охоронного, куди він втїк; і зістанеться він там аж до смерти великого сьвященника, що помазано його олїєю святою.
26 А якщо убійник, виходячи, вийде з границі міста сховища його, куди втік був,26 А якщо убивник вийде за межі міста сховку, в котре він утік,26 Коли ж убивця вийде за межі міста захисту, куди був утік,26 Якщо ж вбивця виходом вийде поза границі міста, до якого втік туди,26 Коли ж виновник убийства та вийде за гряницю охоронного свого міста,
27 і знайде його месник за кров поза границями міста сховища його, і замордує месник за кров убійника, нема йому вини крови!27 І знайде його месник за кров поза межами міста-сховку його, і заб'є убивника цього месник за кров, то не буде на ньому вини кровопролиття.27 і кровомесник зустріне його за межами міста захисту й уб'є його, він не буде винний;27 і знайде його кревний по крови поза границями міста його втечі, і кревний по крови вбє вбивцю, не буде винним;27 І кровоместник запопаде його за границею охоронного міста його, і кровоместник вбє убийцю, то не буде на йому вини за кров.
28 Бо він повинен сидіти в місті сховища свого аж до смерти найвищого священика. А по смерті найвищого священика вернеться убійник до землі володіння свого.28 Тому, що той мусив жити в місті сховку до смерти першосвященика, а по смерті великого священика мусив був повернутися убивник на землю володіння свого.28 бо вбивця мусить сидіти у своєму охоронному місті аж до смерти первосвященика, і лише по смерті первосвященика може повернутись у свою власну землю.28 бо він хай живе в місті-схоронці, доки не помре великий священик, і після смерти великого священика хай повернеться вбивця до землі свого насліддя.28 Бо в охоронному містї свому він мусїв пробувати до смерти великого сьвященника; а по смерти великого сьвященника може убийця вернутись в землю батьківщини своєї.
29 І буде це для вас на правну постанову для ваших поколінь по всіх ваших оселях.29 Нехай же буде оце у вас настановою законною для поколінь ваших, у всіх житлах ваших.29 Ці веління будуть вам установою правосуддя для ваших потомків, де б вони не осілися.29 І це буде вам як правило суду в ваші роди, в усіх ваших поселеннях.29 І буде се вам установою правосуддя в роди ваші по всїх оселях ваших.
30 Коли хто заб'є кого, то месник за словами свідків заб'є убійника. А одного свідка не досить проти кого, щоб осудити на смерть.30 Якщо хтось заб'є чоловіка, то вбивника треба убити за словами свідків; але одного свідка недосить, [щоб засудити] на смерть.30 Кожного, хто вб'є людину, після переслухання свідків, треба вбити; одного лише свідка не вистачає, щоб засудити когось на смерть.30 Кожний хто вбє душу, при свідках убєш убивцю, і один свідок не свідчитиме на смерть душі.30 Кожного, хто вбив людину: після переслуху сьвідків треба вбити душогубця; тілько один сьвідок не може доказати, щоб вбити його.
31 І не візьмете окупу для душі убійника, що він повинен умерти, бо буде він конче забитий.31 І не беріть викупу за душу убивника, котрий винний за вбивство, але його треба зрокувати на смерть.31 Не прийматимете викупу за душогубця, який повинен умерти: він мусить умерти.31 І не візьмете викупу за душу від вбивці, що є винний, щоб бути вбитим; бо смертю помре.31 І не приймете викупу за душу душогубця, що повинен вмерти, тілько він мусить вмерти.
32 І не візьмете окупу від змушеного втікати до міста сховища його, щоб вернувся сидіти в Краю до смерти священика.32 І не беріть викупу за того, що втік у місто сховку, щоб йому [дозволити] жити на землі своїй передніше смерті [великого] священика.32 Не прийматимете викупу й за такого, хто втікши з міста захисту, хоче повернутися і жити у своїй землі перед смертю первосвященика.32 Не візьмете викупу, щоб утік до міста-схоронки далі жити на землі, доки не помре великий священик.32 І не приймете викупу за такого, що втїк до охоронного міста, щоб можна було йому вернутись та й жити в землї перед смертю сьвященника.
33 І не збезчестите того Краю, що ви в ньому, бо та кров вона безчестить Край, а Краєві не прощається за кров, що пролита в ньому, як тільки кров'ю того, хто її пролив.33 Не опоганюйте землі, на котрій ви [будете жити], бо кров опоганює землю, і земля не очиститься інакше від пролитої на неї крови, як лише кров'ю того, хто пролив її.33 Не допускайте, щоб осквернилася земля, де ви живете; кров бо оскверняє землю, і нічим не можна очистити землю від пролитої на неї крови, як тільки кров'ю того, хто кров пролив.33 І не опоганите вбивством землю, на якій ви живете. Бо ця кров опоганює вбивством землю, і земля не надолужить за кров пролиту на нїй, хіба кровю того, хто пролив.33 І не опоганюйте землї, що живете на їй, кров бо опоганює землю; нїчим не можна спокутувати землю за кров на їй пролиту, як тілько кровю того, хто пролив її.
34 І не занечистиш того Краю, що ви сидите в ньому, що Я пробуваю серед нього. Бо Я Господь, що пробуваю посеред синів Ізраїлевих!34 Не опоганюйте землю, на котрій ви живете, осередь котрої живу Я; тому що Я Господь, живу серед синів Ізраїля.34 Не оскверняйте землю, на якій живете й серед якої живу я, бо я - Господь, який живу серед синів Ізраїля.”34 І не опоганите землю, на якій живете на ній, на якій я поселюся між вами. Бо Я Господь, що живе між ізраїльськими синами.34 Тим же то не опоганюйте землї, що на їй самі живете, та що серед неї сам я живу: я бо, Господь, живу посеред синів Ізрайлевих.