1 І зняла зойк уся та громада, та й заголосила. І плакав народ той тієї ночі.1 І здійняла вся громада ґвалт, і плакав народ цілісіньку ту ніч.1 Тоді зчинила вся громада великий галас, і люди плакали тієї ночі.1 І ввесь збір, піднявши, видав голос, і плакав нарід усю ту ніч.1 І піднялась уся громада і зняла галас, і плакали люде всю ту ніч.
2 І нарікали на Мойсея та на Аарона всі Ізраїлеві сини. І сказала до них вся громада: О, якби ми померли були в єгипетськім краї, або щоб ми померли були в цій пустині!2 І ремствували на Мойсея та Аарона всі сини Ізраїля, і вся громада сказала їм: О, якби ми померли на землі єгипетській, або згинули в пустелі цій!2 І нарікали на Мойсея та на Арона всі сини Ізраїля; і вся громада мовляла до них: “Ой, бодай би ми померли в Єгипетській землі чи бодай би померли в цій пустині!2 І всі ізраїльські сини нарікали на Мойсея і Аарона, і ввесь збір сказав до них: Краще були б ми померли в єгипетскій землі, чи у цій пустині, коби ми померли.2 І нарікали на Мойсея та на Арона всї сини Ізрайлеві, і мовляла до них вся громада: Ой, бодай би ми були померли в Египецькій землї, або коли б погибли в тій пустинї.
3 І нащо Господь провадить нас до того Краю, щоб нам попадати від меча? Жінки наші та діти наші стануть здобиччю... Чи не краще нам вернутися до Єгипту?3 І навіщо Господь веде нас на цю землю, щоб ми впали від меча? Дружини наші і діти наші дістануться як здобич [ворогам]. Чи не краще нам повернутися до Єгипту?3 І навіщо то Господь веде нас у ту землю? Щоб полягти нам від меча та щоб жінки наші й діти зробилися здобиччю? Чи ж не ліпше нам повернутися в Єгипет?”3 І навіщо нас Господь вводить до цієї землі, щоб впасти в битві? Наші жінки і діти будуть на грабунок. Отже тепер краще нам повернутися до Єгипту.3 І про що веде нас Господь у цю землю? Щоб полягти від меча, та щоб жінки наші і дїти наші зробилися здобичею? Хиба ж не лучче нам, вернути в Египет?
4 І сказали вони один до одного: Оберімо собі голову, та й вертаймось до Єгипту!4 І сказали одне одному: оберемо собі князя і повернемося до Єгипту.4 І мовляли одне до одного: “Настановімо собі вождя та й повернемось у Єгипет.”4 і сказали один одному: Настановім провідника і повернімся до Єгипту.4 І мовляли одно одному: Виберемо собі голову над нами, та й вернемось в Египет?
5 І впали Мойсей та Аарон на обличчя свої перед усім збором громади Ізраїлевих синів.5 І впали Мойсей та Аарон на лиця свої перед усім зібранням громади синів Ізраїля.5 Мойсей же з Ароном упали ниць перед усією громадою синів Ізраїля.5 І впав Мойсей і Аарон на лице перед всім збором ізраїльських синів.5 І впали Мойсей та Арон на лиця свої ниць перед усією громадою синів Ізрайлевих.
6 А Ісус, син Навинів, та Калев, син Єфуннеїв, із тих, що розвідували той Край, пороздирали одежу свою,6 Й Ісус, син Навинів, і Калев, син Єфуннеїв, що також оглядали землю, розірвали одежу свою,6 А Ісус Навин та Калев, син Ефунне, що ходили на розглядини землі, пороздирали на собі одіж6 А Ісус син Навина і Халев син Єфоннії з тих, що оглядали землю, роздерли свою одіж,6 А Йозуа Нуненко та Калеб Єфуненко, вони із тих, що ходили на розглядини в ту країну, пороздирали на собі одїж,
7 та й сказали до всієї громади Ізраїлевих синів, говорячи: Той Край, що перейшли ми по ньому, щоб розвідати його, Край той дуже-дуже хороший!7 І сказали всій громаді синів Ізраїля: Земля, котрою ми проходили для огляду, вельми й вельми гарна.7 і промовили до всієї громади синів Ізраїля: “Земля, що нею переходили ми, щоб розглянути її, - земля ота вельми добра.7 і сказали до всього збору ізраїльських синів, кажучи: Земля, яку ми її оглянули, є дуже дуже добра.7 І промовили вони до всієї громади синів Ізрайлевих: Земля, що нею переходили ми, щоб розвідати, земля тая дуже, дуже добра.
8 Якщо Господь уподобає Собі нас, то впровадить нас до того Краю, і дасть його нам, Край, який тече молоком та медом.8 Якщо Господь милостивий до нас, то введе нас на цю землю, і дасть нам її, – цю землю, по котрій тече молоко і мед.8 Коли Господь милостив нам, то він приведе нас у ту землю і дасть її нам: то бо земля, що справді тече молоком та медом.8 Якщо вибирає нас Господь, введе нас до цієї землі і дасть її нам, землю, яка тече молоком і медом.8 Коли до нас милость Господня, так приведе нас він в цю землю, та й дасть нам її, земля ж ся тече молоком та медом.
9 Тільки не бунтуйтесь проти Господа, і не бійтеся народу того Краю, бо вони хліб для нас! Їхня тінь відійшла від них, а з нами Господь, не бійтеся їх!9 Лише супроти Господа не повставайте, і не бійтеся народу землі тієї; бо він дістанеться нам для спожитку, захисту в нього не стало; а з нами Господь, не бійтеся їх.9 Тільки проти Господа не бунтуйтесь і не полохайтесь людей тієї країни, бо вони для нас, мов хліб. Захисту в них немає, а Господь з нами: не лякайтесь їх.”9 Але від Господа не будьте відступниками. Ви ж не лякайтеся народу землі, їжею для нас є вони. Бо відступив від них час, а в нас Господь. Не бійтеся їх.9 Тільки проти Господа не бунтуйтесь; і не лякайтесь людей в тій українї; бо вони будуть хлїбом про нас. Защити в них не стало, а Господь із нами; не лякайтесь їх!
10 І сказала була вся громада, щоб камінням закидати їх, та слава Господня появилася в скинії заповіту всім Ізраїлевим синам...10 І сказала вся громада: Забити їх камінням! Але слава Господня з'явилася у скинії зібрання всім синам Ізраїля.10 Та вся громада заговорила, щоб побити їх камінням; аж тут об'явилася слава Господня всім синам Ізраїля у наметі зборів.10 І сказав ввесь збір каменувати їх камінням. І господня слава зявилася в хмарі над шатром свідчення всім ізраїльським синам.10 І сказала вся громада, щоб каміннєм побити їх. Тодї обявилась слава Господня в соборному наметї перед усїма синами Ізрайлевими.
11 І промовив Господь до Мойсея: Аж доки буде цей народ зневажати Мене, і аж доки не будуть вони вірувати в Мене, у всі ті ознаки, що Я учинив був серед нього?11 І сказав Господь Мойсеєві: Доки буде дратувати Мене народ цей? І доки буде він не вірити Мені при всіх знаменнях, котрі учиняв Я серед нього?11 Промовив Господь до Мойсея: “Так доки ж люд оцей зневажатиме мене, і доки вони не довірятимуть мені, не зважатимуть і на чуда всі ті, що я явив був серед них!11 І сказав Господь до Мойсея: Доки Мене роздражнює цей нарід, і доки не вірять Мені в усіх знаках, які Я вчинив в них?11 І рече Господь Мойсейові. А докіль ще буде зневажати мене сей люд, і докіль ще не мати муть вони віри менї на всї знамена що я сотворив їх між ними?
12 Ударю його поразою, і позбавлю його насліддя, а тебе зроблю народом більшим і сильнішим від нього.12 Уражу його виразкою і винищу його, а від тебе витворю народ численніший і сильніший від нього.12 Вдарю на них мором і вигублю їх; і виведу з тебе народ більший та сильніший, ніж вони.”12 Побю їх смертю і знищу їх, і зроблю тебе і дім твого батька великим і численним народом більше ніж це.12 Вдарю на них мором і вигублю їх; і зроблю тебе народом, більшим і потужніщим як вони.
13 І сказав Мойсей до Господа: І почує Єгипет, що Ти з-посеред нього вивів Своєю силою народ цей,13 Але Мойсей сказав Господові: Почують єгиптяни, з-поміж яких Ти силою Своєю вивів цей народ,13 І сказав Мойсей до Господа: “Почують єгиптяни, з-поміж котрих випровадив ти з великою потугою твоєю оцей люд, і що скажуть?13 І сказав Мойсей до Господа: І почує єгиптянин, що Ти вивів від них цей твій нарід в силі,13 І промовив Мойсей до Господа: Почують се Египтяне; бо потугою твоєю випровадив єси люд сей зміж них;
14 та й скаже до мешканців цього Краю, які чули, що Ти Господь серед цього народу, що око-в-око являєшся Ти, Господи, а хмара Твоя стоїть над ними, і що Ти ходиш перед ними в стовпі хмари вдень, а в стовпі огню вночі,14 І скажуть мешканцям землі цієї, котрі чули, що Ти, Господе, знаходишся серед народу цього, і що Ти, Господе, даєш їм бачити Себе лицем до лиця, і хмарина Твоя стоїть над ними, і Ти йдеш перед ними вдень у хмаровому стовпі, а вночі у стовпі вогняному.14 Та й мешканці цієї країни теж чули, що ти, Господи, посеред людей твоїх, що тебе, Господи, вони віч-на-віч бачать та й що хмара твоя стоїть над ними, і у стовпі хмарному ти йдеш поперед них за дня, а полум'яним стовпом уночі.14 але і всі, що живуть на цій землі, почули, що Ти є Господь у цьому народі, який показуєшся очима до очей, Господи, і твоя хмара стала над ними, і Ти ідеш перед ними в стовпі хмари в дні і в стовпі огня вночі.14 І скажуть осадникам сієї країни, вони ж чули, що ти, Господе, посеред люду свого, що тебе, Господе, око в око бачять вони, та що хмара твоя стоїть над ними, і в хмаряному стовпі ти сам ідеш поперед ними за дня, в стовпі поломяному в ночі.
15 якщо заб'єш Ти цей народ, як одну людину, то скажуть ті люди, що чули слух про Тебе, говорячи:15 І якщо Ти винищиш народ цей, як одного чоловіка, то народи, котрі чули славу Твою, скажуть: 15 Тож як уб'єш ти люд оцей, як одного чоловіка, то народи, до яких дійшла чутка про тебе, скажуть: 15 І вигубиш цей нарід до однієї людини і скажуть народи, які почули твоє імя, мовлячи: 15 А вбєш ти люд сей, як одного чоловіка, тодї й говорити муть народи, що чували про славу твою, кажучи:
16 Через неспроможність Господа впровадити той народ до Краю, якого Він заприсяг був їм, вигубив їх у пустині...16 Господь не зміг ввести народ сей на землю, котру Він із клятвою обіцяв йому, а тому й вигубив його в пустелі.16 Тому винищив Господь цих людей у пустині, що не здолав їх у ту впровадити землю, про яку їм клявся був.16 Томущо Господь не може ввести цей нарід до землі, яку їм клявся, вигубив їх в пустині.16 Тому повбивав Господь їх у степу, що не здолїв привести люд сей в ту землю, що про неї клявся їм.
17 А тепер нехай же звеличиться сила Господня, як Ти наказав був, говорячи:17 Отож, нехай же звеличиться сила Господня, як Ти сказав, говорячи: 17 Нехай же возвеличиться сила Господа мого, як то ти обітував.17 І тепер хай прославиться твоя сила, Господи, так як Ти сказав, мовлячи: 17 Нехай же оце возвеличиться сила твоя, Господе, як обітував єси словами:
18 Господь довготерпеливий, і багатомилостивий, Він прощає провину та переступ, і не очистить винного, а карає провину батьків на третіх і на четвертих поколіннях.18 Господь довготерпеливий і багатомилостивий, який прощає беззаконня і злочини, і не залишає без покари, але карає беззаконня батьків у дітях до третього і четвертого покоління.18 Господь повільний до гніву й багатий милосердям, прощає гріх і переступ, хоч і не залишає нічого безкарно, а карає гріх батьків на дітях до третього й четвертого покоління.18 Господь довготерпеливий і многомилосердний і правдивий, що відбирає беззаконня і несправедливості і гріхи, і не очистить винного очищенням, що віддає гріхи батьків на дітях до третого і четвертого покоління.18 Господь повільний до гнїву і великий милостю, прощає провину й переступи, хоч не вважає безвинним винуватого, карає провину батьківську на синах у третьому й четвертому колїнї.
19 Прости ж провину цього народу через велику милість Свою, як прощав Ти цьому народові від Єгипту й аж сюди!19 Прости гріха народові цьому з великої милости Твоєї, як ти прощав народові цьому від Єгипту аж сюди.19 Прости ж гріх люду цього з великого милосердя твого, так, як зносив єси люд цей від Єгипту аж досі!”19 Відпусти гріх цьому народові за великим твоїм милосердям, так як милосердним був Ти їм від Єгипту аж до тепер.19 Прости ж провину люду сього по великому милосердю твому, так як простив єси людові сьому від Египту аж досї!
20 А Господь сказав: Я простив за словом твоїм.20 І сказав Господь [Мойсеєві: ] Прощаю за словом твоїм.20 І сказав Господь: “Прощаю на твоє слово.20 І сказав Господь до Мойсея: Я милосердний до них за твоїм словом.20 І рече Господь: Прощаю по слову твому.
21 Але, як Я живий, слава Господня наповнить увесь оцей Край.21 Та живий Я, і славою Господньою виповнена уся земля.21 Але так, як я живий і як слави Господньої повна вся земля,21 Але живу Я і живе моє імя, і господня слава наповнить всю землю,21 Но все таки, так існо, як я живий, сповниться вся земля славою Господньою;
22 Тому всі ті люди, що бачили славу Мою та ознаки Мої, що чинив Я в Єгипті та в пустині, але випробовували Мене оце десять раз та не слухалися голосу Мого,22 Усі, котрі бачили славу Мою і знамення Мої, учинені Мною в Єгипті і в пустелі, і спокушали Мене уже десять разів, і не дослухалися голосу Мого,22 усі ті люди, які бачили мою славу й мої чудеса, що я сотворив в Єгипті й у пустині, і таки спокушали мене, ось уже вдесяте не слухали мій голос, -22 бо всі мужі, що бачать мою славу і знаки, які Я вчинив в Єгипті і в цій пустині, і випробували мене ось десятий раз і не послухались мого голосу,22 Всї ж люде ті, що вбачали славу мою і знамення мої, що я сотворив їх у Египтї і в степу, і спокушували мене десять раз і не слухали голосу мого,
23 поправді кажу, не побачать вони того Краю, що Я заприсяг був їхнім батькам. І всі, хто зневажає Мене, не побачать його!23 Не побачать землі, котру Я, присягаючись, обіцяв батькам їхнім; всі, хто дратував Мене, не побачать її.23 ті люди не побачать землі, що про неї клявсь я їхнім батькам; усі ті, що зневажали мене, не побачать її.23 поправді не побачать землю, яку Я клявся їхнім батькам, але їхні діти, які є тут зі мною, які не знають добра ні зла, всякий недосвідчений молодий, цим дам Я землю, а всі, що роздразнили Мене не побачать її.23 Вони не побачять землї, що про неї клявсь я батькам їх, всї, що зневажили мене, не бачити муть її.
24 Але раб Мій Калев за те, що з ним був дух інший, і він виконував накази Мої, то Я введу його до того Краю, куди він увійшов був, і потомство його оволодіє ним.24 Але слугу Мого Калева, за те, що в ньому був інший дух, і він неухильно прямував за Мною, введу на землю, до котрої він ходив, і сім'я його успадкує її.24 Слугу ж мого Калева, за те, що був іншого духу та вірно слідував за мною, введу я в землю, до якої він уже ходив, і нащадки його володітимуть нею.24 А Халев мій раб, томущо в ньому був інший дух і пішов в слід за мною, і введу його до землі, до якої ввійшов він туди, і його насіння наслідить її.24 Но слугу мого Калеба, в котрого дух инший, і котрий пійшов за мною, приведу в землю, до якої сам він ходив, і внаслїдує її насїннє його.
25 А амаликитянин та ханаанеянин сидить у долині. Узавтра оберніться, та й рушайте на пустиню дорогою Червоного моря!25 Амалик же, та Ханаан нині живуть у долині; завтра оберніться та рушайте в пустелю до Червоного моря.25 Нехай Амалек та Ханаан живуть собі в долині, а ви взавтра оберніться і рушайте геть у пустиню в напрямі до Червоного моря.”25 А Амалик і Хананей живуть у долині. Завтра поверніться ви і підіть до пустині шляхом Червоного моря.25 Амаликії ж та Канаанїї живуть у долинї; завтра обернїтесь і рушайте в степ по дорозї до Червоного моря.
26 І Господь промовляв до Мойсея й до Аарона, говорячи:26 І сказав Господь Мойсеєві та Ааронові, говорячи: 26 Господь промовив до Мойсея та Арона: 26 І промовив Господь до Мойсея і Аарона, кажучи: 26 І рече Господь Мойсейові й Аронові:
27 Аж доки цій злій громаді нарікати на Мене? Нарікання Ізраїлевих синів, що вони нарікають на Мене, Я чув.27 Допоки цій злій громаді ремствувати на Мене? Дорікання синів Ізраїля, котрими вони дорікають Мені, Я чую.27 “І доки ця ледача юрба нарікатиме на мене? Чув я нарікання синів Ізраїля, що ним докоряють мені.27 Доки (терпітиму) цей поганий збір? Те, що вони нарікають переді Мною, нарікання ізраїльських синів, що вони нарікали на вас, почув Я.27 Як довго терпіти менї сю ледачу громаду, що нарікає на мене? Чув я наріканнє синів Ізраїля, котрим дорікають менї.
28 Скажи їм: Живий Я! Мова Господня: Поправді кажу, як ви говорили до ушей Моїх, так Я зроблю вам.28 Скажи їм: Живу Я, говорить Господь: як говорили ви у вуха Мені, так і вчиню вам.28 Тож скажи їм: Як живу я - слово Господнє, - зроблю з вами так, як ви наговорили в мої вуха.28 Скажи їм: Живу Я, каже Господь, так як ви сказали до моїх вух, так зроблю вам.28 Скажи їм: Як жив я, мовить Господь: як мовляли ви в слухи менї, так і зроблю з вами.
29 У цій пустині попадають ваші трупи, та всі перелічені ваші всім вашим числом від віку двадцяти літ і вище, що нарікали на Мене.29 У пустелі цій упадуть трупи ваші, і всі ви, що пораховані, скільки вас числом, від двадцяти літ і вище, котрі ремствували на Мене,29 У пустелі цій поляжуть ваші трупи, усі ви, що були перелічені, усім вашим числом, від двадцятьох років і старше, ви, що нарікали на мене. -29 В цій пустині впадуть ваші трупи і все ваше число і ваші почислені від двадцятьлітних і вище, які нарікали проти Мене.29 В пустинї сїй поляжуть ваші трупи, всї перелїчені ваші по всїй вашій лїчбі, од двайцяти років і старше, що нарікали на мене.
30 Поправді кажу, ви не ввійдете до того Краю, що Я підносив був на присягу руку Свою, що будете перебувати в нім, окрім Калева, сина Єфуннеєвого, та Ісуса, сина Навинового.30 Не увійдете на землю, на котрій Я, піднісши руку Мою, [присягався] переселити вас, окрім Калева, сина Єфуннеєвого, та Ісуса, сина Навинового.30 Ніхто з вас не ввійде в землю, в якій я, піднісши вгору мою руку, (поклявся) вас оселити, - крім Калева, сина Єфунне та Ісуса Навина.30 Якщо ви ввійдете до землі, над якою Я простягнув мою руку, щоб вас на ній поселити, але лиш Халев син Єфонії і Ісус син Навина.30 Опріч Калеба Єфуненка та Йозуї Нуненка не увійдете ви в землю, котру оддати вам на оселю я, піднявши руку мою, клявся: приведу вас у неї.
31 А діти ваші, що про них казали ви: станете здобиччю ворогові, то впроваджу Я їх, і пізнають вони цей Край, яким ви обридили.31 Дітей ваших, про котрих ви говорили, що вони дістануться на здобич [ворогові], Я введу [туди], і вони спізнають землю, якою ви знехтували.31 Дітей же ваших, що про них ви казали, мовляв, вони здобиччю стануть, - їх я введу туди, і вони спізнають землю, якою ви нехтували.31 І дітей, про яких ви сказали, що будуть на розграблення, Я їх введу до землі, і унаслідять землю, від якої ви відвернулися від неї.31 Дїточок же ваших, про котрих ви мовляли, що здобичею вони будуть, їх приведу туди, нехай пізнають землю, котрою ви гордували.
32 І ваші власні трупи попадають у цій пустині!32 А ваші трупи упадуть в пустелі цій.32 Ви ж трупом ляжете в цій пустелі.32 І ваші трупи впадуть в цій пустині,32 Ви ж поляжете трупом в сьому степу;
33 А ваші сини будуть блукати на пустині сорок літ, і відповідатимуть за зраду вашу, аж поки вигинуть ваші трупи на пустині.33 А сини ваші будуть блукати у пустелі сорок літ, і будуть нести покарання за блудодійство ваше, аж доки не згинуть усі тіла ваші в пустелі.33 Діти ваші блукатимуть сорок років пустелею, щоб спокутувати ваші беззаконня, поки не зогниють ваші трупи в пустині.33 а ваші сини будуть живитися в пустині сорок літ і віднімуть вашу розпусту, доки не вигубляться ваші трупи в пустині.33 А дїти ваші будуть попасати в пустинї сорок років і носити блудування ваші, покіль не поляжете всї трупом у степу.
34 Числом тих днів, що розвідували ви той Край, сорок день, будете ви нести ваші гріхи по року за день сорок літ, і пізнаєте, що значить бути покинутими Мною!34 За числом сорока днів, коли ви оглядали землю, будете нести провину за гріхи ваші сорок літ, рік за день, щоб ви спізнали, [що означає] залишитися без Мене.34 За числом сорока днів, що ви розвідували землю, рахуючи один рік за один день, понесете ви кару за гріхи ваші сорок років, щоб зрозуміли, що то значить, як я вас покину.34 За числом днів, які ви оглядали землю, сорок днів, день за рік, понесете ваші гріхи сорок літ і пізнаєте мій ярий гнів.34 По лїчбі сорока днїв, що ходили ви в землю на розвідини, ви понесете кару за гріхи ваші сорок років, один рік за один день, щоб ви зрозуміли, що се значить, як я одвернусь від вас.
35 Я, Господь, говорив: Поправді кажу, оце зроблю всій цій злій громаді, що змовляється проти Мене: у цій пустині вигинуть, і тут повмирають.35 Я, Господь, говорю, так і вчиню з усією цією злою громадою, яка повстала супроти Мене: в пустелі цій всі вони загинуть і перемруть.35 Сам я, Господь, сказав, що так зроблю з ледачою юрбою цією, яка повстала проти мене; в оцій пустині вони загинуть, тут і помруть.”35 Я Господь сказав. Поправді так зроблю з цим поганим збором, що повстав проти Мене. Будуть вигублені в цій пустині і там помруть.35 Сам я, Господь, говорю і зроблю так з ледачою сією громадою, що встала проти мене! У степу сьому вони погибнуть і помруть.
36 А ті люди, яких Мойсей послав був розвідати той Край, коли вернулися, то зробили, що вся громада нарікала на нього, і пустили злу вістку на той Край,36 І ті, котрих посилав Мойсей для огляду землі, і котрі, повернувшись, підбурили супроти нього всю громаду, розповсюджуючи недобрий поголос про землю,36 І ті чоловіки, що їх Мойсей посилав на розвідини землі й що, повернувшися, пустили погану поголоску про ту землю і довели всю громаду до нарікання на Мойсея,36 І чоловіки, яких післав Мойсей оглядати землю, і які, прийшовши, нарікали проти неї зборові, щоб вивести погані слова про землю,36 І чоловіки, що посилав їх Мойсей на розвідини в ту землю, і що вернувшись, рознесли погану поголоску про сю землю, і довели цїлу громаду до нарікання на мене.
37 то ті люди, що пустили були злу вістку на той Край, повмирали від порази перед Господнім лицем.37 Оці, що розповсюджували недобрий поголос про землю, померли, будучи уражені виразкою перед Господом.37 чоловіки оті, що розпустили лихі вісті про землю, померли на місці перед Господом.37 і померли від пошесті перед Господом чоловіки, що говорили погане проти землі.37 Ті мужі, що рознесли погану поголоску про землю, померли від пошестї перед Господом.
38 А Ісус, син Навинів, та Калев, син Єфуннеїв, жили з тих людей, що ходили розвідати той Край.38 Тільки Ісус, син Навинів, і Калев, син Єфуннеїв, залишилися живі із тих мужів, котрі ходили оглядати землю.38 Тільки Ісус Навин та Калев, син Єфунне, зосталися живими з тих чоловіків, що ходили на розвідини землі.38 І Ісус, син Навина, і Халев, син Єфоннії, остались живими з тих чоловіків, що пішли оглянути землю.38 Но Йозуа Нуненко та Калеб Єфуненко зостались живими із тих чоловіків, що ходили на провідки землї.
39 І говорив Мойсей ці слова до всіх Ізраїлевих синів, і народ був у тяжкій жалобі!39 І сказав Мойсей слова оці перед синами Ізраїля, і народ був у тяжкій жалобі.39 І коли промовив Мойсей ті слова до синів Ізраїля, засумували люди вельми.39 І Мойсей сказав ці слова всім ізраїльським синам, і нарід дуже засмутився.39 І як промовив Мойсей слова ті до всїх синів Ізрайлевих, то сумували люде вельми.
40 І повставали вони рано вранці, та й повиходили на верхів'я гори, говорячи: Ось ми, і ми підемо до місця, що Господь був сказав, бо ми прогрішили.40 І підвелися рано-вранці, і повиходили на верховину гори, говорячи: Ось, ми підемо на те місце, про яке сказав Господь; бо ми згрішили.40 А другого дня, вставши вранці, щоб зійти на верх гори, казали: “Ось ми тут, готові вийти на те місце, про яке казав Господь, бо ми згрішили.”40 І вставши вранці, пішли на верх гори, кажучи: Ось ми підемо до місця, про яке сказав Господь, бо ми згрішили.40 І вставши вранцї, щоб зійти на верховини гір, казали: Ось ми ту і рушимо до того місця, про яке казав Господь; бо ми провинили.
41 А Мойсей сказав: Чому ж ви переступаєте наказ Господній? Таж це не вдасться!41 Мойсей сказав: Навіщо ви переступаєте повеління Господнє? Надаремна спроба!41 І каже Мойсей: “Чому ви переступаєте Господній наказ? Не пощастить вам.41 І сказав Мойсей: Навіщо ви переступаєте господне слово? Не буде вам благополучним.41 І каже Мойсей: Чого ви хочете переступити слово Господнє? Не вдасться бо вам!
42 Не виходьте, бо Господь не серед вас, а то будете побиті своїми ворогами.42 Не рушайте, бо немає серед вас Господа: – щоб не здолали вас вороги ваші.42 Не здіймайтеся, бо нема між вами Господа, - бо інакше поб'ють вас вороги ваші.42 Не ідіть; бо Господь не є з вами, і впадете перед лицем ваших ворогів.42 Не рушайте в гори, бо нема Господа між вами; а то побють вас вороги ваші;
43 Бо там перед вами амаликитянин і ханаанеянин, і ви попадаєте від меча, бо ви відвернулися від Господа, і не буде Господь із вами.43 Бо амаликитяни і ханаанеї там перед вами, і ви впадете од меча, тому що ви відступилися од Господа, і не буде з вами Господа.43 Там амалекитяни та ханааняни проти вас, поляжете від їхнього меча, бо ви відвернулися від Господа, і Господь не буде з вами.”43 Бо Амалик і Хананей там перед вами, і впадедете від меча, томущо ви відвернулися, не повіривши Господеві, і Господь не буде між вами.43 Бо там Амелекії та Канаанїї перед вами, і поляжете від меча їх. Ви одвернулись від Господа; тому не буде Господь з вами.
44 Але вони осмілилися вийти на верхів'я гори, а ковчег свідоцтва Господнього та Мойсей не рушилися з-посеред табору.44 Але вони насмілилися піднятися на верховину гори; а Ковчег заповіту Господнього і Мойсей не полишали табору.44 Та вони таки вперлися вийти на верх гори, хоч ковчег союзу та Мойсей не рушили з-посеред табору.44 І пройшовши, пішли на верх гори. А кивот господнього завіту і Мойсей не зрушилися з табору.44 Та з'осьмілились вони піднятись на гірські верховини; тільки скриня завіту Господнього і Мойсей не рушили із табору. І зійшли з гори Амаликії та Канаанїї, що жили на тих горах, та й побили їх, і загнали аж до Горми.
45 І зійшов амаликитянин та ханаанеянин, що сидить на тій горі, та й побили їх, і били їх аж до Хорми.45 І зійшли амаликитяни і ханаанеї, які жили на горі тій, і побили їх, і гнали їх аж до Хорми.45 Спустилися тоді амалекитяни та ханааняни, що жили в тих горах, та й розбили їх, і сікли їх аж до Хорми.45 І зійшов Амалик і Хананей, що сидів на тій горі, і повернули їх і вирізали їх до Ерми. І вони повернулися до табору.