1 І сталося, у четвертому році царя Дарія було Господнє слово до Захарія четвертого дня дев'ятого місяця, кіслева.1 Четвертого року царя Дарія було слово Господнє до Захарії, четвертого дня дев'ятого місяця, кіслева,1 Четвертого року царя Дарія надійшло слово Господнє до Захарії, на четвертий день дев'ятого місяця Кіслева,1 І сталося, що в четвертому році царя Дарія було господнє слово до Захарії, в четвертому (дні) девятого місяця, який є Хаселев,1 четвертому роцї царя Дарія, надійшло слово Господнє до Захарії, на четвертий день девятого місяця, Хаслева.
2 І послав Бет-Ел Сар'ецера й Реґем-Мелеха та людей його, щоб Господа вблагати,2 Коли Бет-Ел послав Сар'ецера і Реґем-Мелеха і супутників його помолитися перед Господом,2 коли Бетел-Сарецер і Регем-Мелех та його люди послали умилостивити обличчя Господнє2 і до Ветил післав Сарасар і Арвесеер цар і його мужі, щоб надолужити Господеві,2 Послано Сарецера й Регем-Мелеха вкупі з товаришами помолитись перед лицем Господнїм,
3 щоб сказати священикам, які в домі Господа Саваота, та пророкам, говорячи: Чи я маю плакати п'ятого місяця та постити, як я робив це багато років?3 І запитати у священиків, котрі в домі Господа Саваота, і в пророків, кажучи: Чи плакати мені п'ятого місяця і поститися, як я чинив це уже багато літ3 і спитати священиків, що при храмі Господа сил, і пророків: «Чи маю плакати й постити п'ятого місяця так, як я чинив оце вже стільки років?»3 кажучи до священиків, що в домі Господа Вседержителя і до пророків, мовлячи: Чи сюди в пятому місяці ввійшло освячення, так як я вчинив вже досить літ?3 І спитати сьвященників, що служили в дому в Господа сил небесних, та в пророків:- Чи маємо в пятому місяцї плакати й постити, так як уже багато лїт досї чинили?
4 І було слово Господа Саваота таке:4 І було до мене слово Господа Саваота: 4 І надійшло таке слово Господа сил до мене: 4 І до мене було господнє слово, що казало: 4 І надійшло до мене слово Господа сил небесних:
5 Говори до всього народу землі й до священиків, кажучи: Якщо ви постили та лементували п'ятого й сьомого місяця, і то сімдесят років чи то ви постили для Мене?5 Скажи всьому народові краю цього і священикам так: Коли ви постилися і плакали п'ятого і сьомого місяця, причому вже сімдесят літ, – чи для Мене ви постилися? Чи для Мене?5 «Скажи всьому народові в краю й священикам: Коли ви постили й плакали п'ятого й сьомого місяця - оцих сімдесят років, - чи ж то ви справді для мене постили?5 Скажи до всього народу землі і до священиків, мовлячи: Коли постите, чи бєтеся в пятий день, чи в сьомий, і ось сімдесять літ чи ви мені постили піст?5 Скажи всьому народові в краю й сьвященникам так: Коли ви в пятому й сьомому місяцї вже сїмдесята, років постили й плакали, так чи ви ж постили справдї мені?
6 А коли ви їсте та коли ви п'єте, чи ж то не собі ви їсте й не собі ви п'єте?6 І коли ви їсте, і коли п'єте, чи не для себе ви їсте, чи не для себе ви п'єте?6 Або коли ви їсте та п'єте, чи то ж не ви їсте і не ви п'єте?6 І якщо їсте і якщо пєте, чи не ви їсте і ви пєте?6 Або коли ви їли й пили, так хиба ви не про себе їли й пили?
7 Чи ж це не ті слова, які Господь виголошував через давніх пророків, коли Єрусалим був населений та спокійний, і його міста навколо нього, і південь, і рівнина були населені?7 Чи не ті ж слова виголошував Господь через попередніх пророків, ще коли Єрусалим був велелюдний і спокійний, і міста довкіл нього, південний бік і низина, були заселені?7 Чи ж ви не мали б були слухатися слів, що Господь проголосив був через перших пророків, коли Єрусалим був заселений і процвітав із своїми містами навкруги, і коли Негев і Шефела були заселені?»7 Чи не ці є слова, які сказав Господь рукою раніших пророків, коли Єрусалим був заселений і обильний і його міста довкруги і гірьскі околиці і долини (були) заселені?7 Чи не сї ж самі слова проголошував Господь через попередних пророків, як іще Ерусалим був люден і зупокоєн із городами своїми навкруги, та як полуденні країни й низина були залюднені?
8 І було до Захарія слово Господнє таке:8 І було слово Господнє до Захарії: 8 І надійшло таке слово Господнє до Захарії: 8 І було господнє слово до Захарії, що казало: 8 І надійшло слово Господнє до Захарії:
9 Так говорить Господь Саваот, промовляючи: Судіть суд по правді, і чиніть один одному милосердя та милість.9 Так говорив тоді Господь Саваот: Звершіть суд справедливий і виявляйте милість і співчуття кожний до брата свого;9 «Так говорить Господь сил: Судіть судом правдивим і чиніть любов та милосердя кожен до свого брата.9 Так говорить Господь Вседержитель, кажучи: Судіть праведний суд, і чиніть милосердя і милість кожний до свого брата,9 Так говорить Господь Саваот: Чиніте правду на суді,) й доказуйте любов та милосерде кожен до свого ближнього.
10 А вдови й сироти, чужинця та вбогого не гнобіть, і не думайте зла один одному в серці своєму!10 Вдови і сироти, зайшлого і вбогого не пригноблюйте і лихого один до одного не виношуйте в серці вашому.10 Вдову й сироту, приходня й бідного не утискайте та зла у вашім серці не мисліте на брата свого.10 і не насилуйте вдову і сироту і приходька і бідного, і хай кожний не памятає зло свого брата в ваших серцях.10 Не тїснїть удови й сироти, заволоки та злиденника, й не мисліть у вашому серці зла одно одному.
11 Та вони не хотіли слухати, і відвернули своє рамено від Мене, а вуха свої вчинили тяжкими, щоб не слухати,11 Та вони не хотіли слухати і відвернули своє рамено від Мене, а вуха свої вчинили тяжкими, щоб не слухати.11 Але вони не хотіли вважати і, збунтувавшись, відвернулися від мене й затулили собі вуха, щоб не чути.11 І вони спротивилися сприйняти, і дали плечі, будучи не розумними, і зробили їхні уха тяжкими, щоб не почути,11 Вони ж не хотіли на се вважати, одвертались від мене й затулювали собі уші, щоб не чути,
12 і серце своє зробили кременем, щоб не слухати Закону, та тих слів, що послав Господь Саваот Своїм Духом через давніх пророків. І був великий гнів від Господа Саваота.12 І серце своє закаменіли, щоб не чути закону і слів, котрі посилав Господь Духом Своїм через попередніх пророків; за це й спіткав їх великий гнів Господа Саваота.12 Вони зробили своє серце твердим, як алмаз, щоб не слухатися закону й слів, що Господь сил послав був духом своїм через перших пророків. За те ж і був великий гнів від Господа сил.12 і зробили їхнє серце непослушним, щоб не вислухати мій закон і слова, які післав Господь Вседержитель в його дусі рукою раніших пророків. І був великий гнів від Господа Вседержителя.12 І заткали серця свої, щоб не слухати закону й слів, що Господь Саваот посилав Духом своїм через прежнї пророки; за-те ж і досяг їх великий гнів Господа сил.
13 І сталося, як Я кликав, то вони не слухалися, так вони будуть кликати, та не буду Я слухати, каже Господь Саваот.13 І сталося: Як Він кликав, а вони не дослухалися, так само й вони прикликали, але Я не дослухався, говорить Господь Саваот.13 І сталось: коли він кликав, і вони не слухали, так і вони взиватимуть, і я не слухатиму - говорить Господь сил.13 І буде так як він сказав, і вони не послухали, так закричать і Я не вислухаю, говорить Господь Вседержитель.13 Через те ж і бувало: як він накликав, а вони не слухали, так само й вони взивали, а я не слухав, говорить Господь сил.
14 І розвіяв Я їх по всіх народах, які не знали їх, а Край був спустошений по них, так що не було такого, хто б переходив чи вертався, і вони зробили улюблений Край спустошенням.14 І розвіяв Я їх по всіх народах, котрих вони не знали, і земля ця спорожніла після них, так що ніхто не ходив по ній ні назад, ні вперед, і вони вчинили улюблену країну пустелею.14 Я їх порозкидаю бурею проміж усі народи, яких вони не знали, і край їхній по них запустіє так, що ніхто не буде проходити і не буде повертатись, бо вони з милого краю зробили пустиню.»14 І відкину їх в усі народи, яких вони не пізнали, і за ними земля запустіє без проходячого і без того, що повертається. І поставили вибрану землю на знищення.14 І я порозкидав їх проміж усїма народами, що їх перш вони й не знали, й зробилась країна пусткою по них так, що ніхто не переходив її нї сюди, нї туди, та й так обернули вони бажану землю в пустиню.