1 Ліване, відкрий свої двері, і огонь пожере з твоїх кедрів!1 Відчиняй, Ливане, брами твої, і нехай поглине вогонь кедри твої.1 Відчини твої ворота, о Ливане, щоб вогонь міг пожирати твої кедри!1 Ліване, відкрий твої двері, і хай огонь пожере твої кедри.1 Відчиняй, Ливане, ворота твої, й нехай пожирає огонь кедри твої.
2 Голоси, кипарисе, бо кедр он упав, пограбовані пишні! Голосіте, башанські дуби, бо ліс неприступний звалився!2 Ридай, кипарисе; бо упав кедр, бо й звеличені спустошені; ридайте, дуби башанські, бо повалений непролазний ліс.2 Стогни, о кипарисе, бо кедр повалився, - спустошено могутніх. Стогніть, дуби башанські, бо повалився ліс непрохідний.2 Хай кричить ялиця, томущо кедр упав, бо дуже потерпіли вельможі. Кричіть дуби Васану, бо повалено разом вирощений ліс.2 Голоси, кипарисе; бо впаде кедр, бо й великі будуть спустошені; голосїте, дуби Базанські, бо повадиться гай ненроходний.
3 Чути голос виття пастухів, бо гордощі їхні пограбовані! Чути рик левчуків, бо йорданська краса попустошена...3 Чутно голос ридання пастухів, тому що спустошена вільготність їхня, чутно рик молодих левів, тому що спустошена краса Йордану.3 Чути пастухів ридання, бо спустошено їхні славні пасовиська. Чути рик левенят, бо спустошено красу Йордану.3 Голос пастухів, що плачуть, бо їхня величність в нещасті. Голос ревучих левів, томущо в біді ревіння Йордану.3 Чути голос ридання пастухів, бо спустошено бажанне їх; чути рик левчуків, бо спустошено красу Йорданї.
4 Так говорить Господь, мій Бог: Паси ти отару, яка на заріз,4 Так говорить Господь Бог мій: Паси овець, зрокованих на заклання,4 Так говорить Господь, Бог мій: «Паси овець, призначених на заріз: 4 Так говорить Господь Вседержитель: Пасіть овець заколення,4 Так говорить Господь, Бог мій: Паси вівці, призначені на заріз,
5 що ріжуть їх їхні купці і не винні, а їхні продавці промовляють: Благословенний Господь, що я збагатів! А їхні пастухи не помилують їх!...5 Котрих купці їхні убивають безкарно, а продавці їхні говорять: Благословенний Господь: я розбагатів! І пастухи не мають жалю до них.5 ті, що їх купують, безкарно убивають; ті ж, що продають їх, кажуть: Благословен Господь! Я розбагатів! - і їхні власні пастухи не жалують їх.5 яких власники закололи і не розкаялися, і ті, що їх продавали, сказали: Благословенний Господь і ми збагатіли, і їхні пастухи не потерпіли нічого за них.5 Що їх купивші вбивають безкарно, а продававші мовляють: Слава тобі, Господи; я збагатився! а пастухи не жалують їх.
6 Бо Я не помилую більше вже мешканців цеї землі, промовляє Господь. І ось передам Я людину, одного одному до рук, та до рук царя їхнього, і землю вони потовчуть, і Я з їхніх рук не врятую нікого!6 Бо Я не буду вже милувати мешканців цієї землі, говорить Господь; і ось, Я віддам людей, кожного в руки ближнього його і в руки царя його, і вони будуть уражати землю, і Я не визволю від рук їхніх.6 Я бо не буду жалувати більше мешканців країни, -слово Господнє. Ось я видам людей, кожного в руки ближнього свого та в руки царя свого, й вони спустошать землю, і я їх не визволю з руки їхньої.»6 Через це більше не пощаджу тих, що живуть на землі, говорить Господь, і ось Я видаю людей, кожного в руки його ближнього і в руки його царя, і вони порубають землю, і Я не вирву з їхніх рук.6 Та й я вже не жалувати му сих землян, говорить Господь; і ось, я оддам людей, кожного в руки ближнього його й на поталу цареві його, й побивати муть вони країну, та й нікого не визволю із їх потали.
7 І пас Я отару, яка на заріз тим, хто торгує отарою. І взяв Я Собі два киї, і одного назвав: Милість, а одного назвав: Згода, і пас Я отару.7 І буду пасти овець, зрокованих на заклання, овець воістину вбогих. І візьму Собі два берла, і назву одного Добра Воля, а другого – Пов'язь, і ними буду пасти овець.7 І я почав пасти овець, призначених на заріз - найнужденніші з отари. Я взяв собі дві палиці: одну назвав я Ласка, а другу Пов'язь, і я почав пасти овець.7 І пастиму овець заколення в Ханаані. І візьму собі дві палиці, першу Я назвав Красою і другу Я назвав Мірило, і пастиму овець,7 І буду пасти вівцї, призначені на заріз, - бідолашню отару. І возьму собі дві палиці; одну назву ласкавість, а другу - повязь, і буду пасти ними вівцї.
8 І знищив Я трьох пастухів за один місяць. І Я втратив терпіння до них, бо душа їхня обридила Мене.8 І знищу трьох із пастирів за один місяць; і відвернеться душа Моя від них, як і їхня душа відвертається од Мене.8 І я відкинув трьох пастухів в один місяць, бо моя душа втратила терпеливість із ними, та й їхня душа теж мною бридилась.8 і заберу трьох пастухів в одному місяці, і моя душа тяжітиме на них, бо і їхні душі кричали проти Мене.8 І занапащу трьох пастухів в один місяць, бо відвернеться душа моя од них, як се й їх душа одвертається від мене.
9 Тому Я сказав: Не пастиму вас! Та вівця, що має померти, нехай умре, а що має погублена бути хай буде погублена, а позосталі хай тіло одна однієї з'їдять!9 Тоді скажу: Не буду пасти вас; те, що помирає, нехай умирає, і та, що гине, нехай загине, і ті, що залишаються, нехай пожирають плоть одна одної.9 І я сказав: «Не буду більш пасти вас! Те, що вмирає, нехай умирає; що має загинути, нехай гине, а ті, що зостаються, нехай м'ясо одне одного пожирають.»9 І Я сказав: Не пастиму вас. Те, що вмирає, хай вмирає, і те, що остається, хай останеться, і ті, що осталися, хай поїдять кожний тіла свого ближнього.9 І скажу тоді: Не буду більш пасти вас: що вмірає, нехай умірае; що погибае, нехай погибае, а що зостається, нехай одно одного з'їдав.
10 І Я взяв Свого кия Милість, і його поламав, щоб зламати Свого заповіта, якого Я склав був зо всіма народами.10 І візьму берло Моє – Добру Волю, і переламаю його, щоб знищити заповіта, котрого ухвалив Я з усіма народами.10 Потім узяв я мою палицю, Ласку, й поламав її, щоб поламати мій союз, що я заключив був з усіма народами.10 І візьму мою гарну палицю і вкину її, щоб розбити мій завіт, який Я заповів з усіма народами.10 І возьму мою палицю - ласкавості - та й поламлю її, щоб розвязати вмову, що вчинив був із усіма народами.
11 І він зламаний був того дня, і пізнали покупці отари, які на Мене вважають, що це слово Господнє.11 І воно знищене буде того дня, і тоді спізнають убогі з овець, що наджидають Мене, що це – слово Господнє.11 І він був поламаний того дня, і найнужденніші з отари, що наглядали за мною, зрозуміли справді, що це було слово Господнє.11 І він буде розбитий в тому дні, і пізнають хананеї, стережені вівці, що це господнє слово.11 І буде розвязана вона того ж дня, а тоді зрозуміють бідолашні вівцї, що мене визирали, що се було слово Господнє.
12 І сказав Я до них: Якщо добре це в ваших очах, дайте платню Мою, а як ні, перестаньте! І вони Мою платню відважили тридцять срібняків.12 І скажу їм: Якщо бажано вам, то віддайте Мені заплату Мою; а якщо ні, – не давайте; і вони відважать заплату Мені тридцять срібняків.12 І я сказав їм: «Коли ваша ласка, дайте мені мою плату, а коли ні, то лишіть.» І вони відважили мені мою плату - тридцять срібних.12 І скажу до них: Якщо це гарне перед вами, дайте мою винагороду, або відмовтеся. І поставили мою винагороду тридцять срібняків.12 Тодї скажу їм: Коли ваша ласка, дайте менї плату мою; а коли нї, так не давайте; а вони одважать плату менї - трийцять срібних.
13 І промовив до мене Господь: Кинь її ганчареві, ту славну ціну, що вони оцінили Мене! І Я взяв оті тридцять срібняків, і те кинув до дому Господнього, до ганчаря.13 І сказав мені Господь: Кинь їх до церковних сховищ, – висока ціна, котру склали вони за Мене! І взяв Я тридцять срібняків і кинув їх у дім Господній для гончара.13 Але Господь сказав мені: «Кинь її до скарбниці, ту дорогу ціну, за яку вони мене оцінили.» І взяв я тридцять срібних і вкинув у дім Господній, у скарбницю.13 І сказав до мене Господь: Постав їх до горнила, і побачу чи воно випробоване, так як Я був випробований ними. І я взяв тридцять срібняків і я їх вклав до господнього дому до горнила.13 Господь же заповів менї: Вкинь їх в храмову скарбівню; - та й висока ж бо ціна, за яку мене оцїнили! І взяв я трийцять срібних та й укинув у храму Господньому про ганчаря.
14 І зламав Я Свого кия другого, Згоду, щоб зламати братерство між Юдою та між Ізраїлем.14 І переламав Я друге берло Моє – Пов'язь, щоб розірвати братерство між Юдою та Ізраїлем.14 Потім поламав я другу палицю, Пов'язь, щоб розірвати братерство між Юдою та Ізраїлем.14 І Я відкинув другу палицю, Мірило, щоб знищити насліддя між Юдою і між Ізраїлем.14 Тоді поламав я й другу (палицю - повязь, щоб розірвати братерства між Юдою й Ізраїлем.
15 І промовив до мене Господь: Ще візьми собі знаряддя пастуха нерозумного.15 І Господь сказав мені: Іще візьми собі знаряддя в одного з недолугих пастухів.15 І сказав Господь до мене: «Візьми собі ще знаряддя дурного пастуха.15 І Господь сказав до мене: Ще візьми собі пастуший посуд невправного пастуха.15 І знов сказав мені Господь: Возьми ж тепер собі знаряд у одного дурного пастуха:
16 Бо ось Я настановлю пастиря на землі, він загублених не відвідає, розпорошеного не буде шукати, і зламаної не вилікує, стоячої не годуватиме, а м'ясо ситої їстиме, і ратиці їхні поламає.16 Бо ось, Я настановлю на цій землі пастуха, котрий про тих, що гинуть, не піклується, а загублених не буде шукати і хворих не буде лікувати, здорових не буде годувати, а м'ясо гладких буде їсти і копита їм відірве.16 Ось бо я поставлю над цією країною пастуха. Про тих, що пропали, він не буде дбати; молодих він не буде шукати; ушкоджених він не буде лікувати, за втомлених не буде дбати, а буде їсти м'ясо ситих і ратиці в них виривати.16 Томущо ось Я піднімаю пастиря в землі. Те, що гине він не відвідає, і не шукатиме розсіяне і не лікуватиме побите і не наставить здорове і поїсть мясо вибраних і розібє їхні суглоби.16 Ось бо, я поставлю в землі сїй пастуха, що байдуже йому пропадаючі, що заблуканих не буде шукати, нї хорих лічити, та й здорових не буде кормити, а їсти ме тілько мясиво ситих, ба й ратицї в них одривати.
17 Горе негідному пастиреві, який покидає отару! Меч на рамено його та в його праве око: конче всохне рамено йому, і конче стемніє його праве око!17 Горе невдатному пастухові, що залишає череду! Меч на руку його і на праве око його! Рука його цілком висохне; і праве око його цілком потьмяніє.17 Горе ледачому пастухові, що покидає стадо! Меч на його рамено й на його праве око! Його рамено зовсім усохне, а праве око зовсім осліпне!»17 О ви, що пасете безумне і оставляєте овець. Меч в його руці і на його правому оці. Його рука сохнучи посохне, і його праве око сліпнучи осліпне.17 Горе ж ледачому пастухові, що покидає стадо! Меч на руку його й на праве око його! О, рука йому зовсім усохне, а праве, око його зовсім ослїпне!