1 (2-3) Скажіть своїм братам: Народ Мій, а своїм сестрам: Помилувана.1 Але буде число синів Ізраїля, як пісок морський, котрого неможливо ні виміряти, ні злічити; І там, де говорили їм: Ви – не Мій народ, будуть говорити їм: Ви – сини Бога живого.1 «Та все ж таки синів Ізраїлевих буде числом стільки, як піску морського, що його не можна ні зміряти, ані злічити. І замість до них казати: Ви - не народ мій, - до них казатимуть: Діти Бога живого.1 І число синів Ізраїля було як морський пісок, якого не можна виміряти, ані почислити, і буде, що на місці, де їм сказано ви Не Мій Нарід, і вони будуть прозвані синами живого Бога.1 Говоріть братам вашим: Мій народе, а сестрам вашим: Помилувана.
2 (2-4) Судіться з вашою матір'ю, судіться, бо вона не жінка Моя, а Я не її чоловік, і нехай вона відкине від себе свій блуд, і з-поміж своїх перс свій перелюб,2 І зберуться сини Юдині і сини Ізраїлеві разом, і настановлять собі одну голову, і вийдуть із землі (країни) [переселення], бо великий день Ізреела!2 Сини Юди й сини Ізраїля зберуться докупи і настановлять над собою одного головою, і вийдуть з краю, великий бо буде день Єзреела.2 І зібрані будуть разом сини Юди і сини Ізраїля і поставлять собі одну владу і підуть з землі, бо великий день Єзраела.2 Позивайтесь із матїррю вашою, позивайтесь; бо вона не жена менї, я їй не муж; нехай вона віддалить блуд від лиця свого, й перелюбство від грудей своїх,
3 (2-5) щоб Я не роздягнув її до нага, і не поставив її такою, як у день її народження, і щоб не зробив Я її пустинею, і не обернув її на суху землю, і не забив її спрагою.3 Кажіть братам вашим: Мій народ, і сестрам вашим: Помилувана.3 Скажіть вашим братам: Народ мій, - а вашим сестрам: Помилувана.3 Скажіть вашому братові: Мій Нарід і ваша сестра Помилувана.3 Щоб її не роздяг я до нага, й не зробив такою, як була в день уродин своїх; щоб не вчинив її пустинею, не обернув у землю суху та не заморив спрагою.
4 (2-6) Над синами ж її Я не змилуюся, бо вони сини блуду,4 Судіться з вашою матір'ю, судіться; бо вона не дружина Моя, і Я не чоловік її, нехай вона відкине блуд від обличчя свого і перелюб від грудей своїх,4 Оскаржте вашу матір, оскаржте, бо вона мені не жінка, і я не чоловік їй. Нехай вона усуне з лиця у себе блуд свій, і свої перелюбства з-поміж грудей у себе,4 Судіться з вашою матірю, судіться, бо вона не моя жінка і я не її чоловік. І вигублю її розпусту з перед мого лиця і її чужоложство з посеред її грудей,4 І дїтей її я не помилую, бо вони дїти блудницькі.
5 (2-7) бо їхня мати блудлива була, та, що ними була вагітна, сором чинила, бо казала вона: Я піду за своїми полюбовниками, що дають мені хліб мій та воду мою, мою вовну та льон мій, оливу мою та напої мої.5 Щоб Я не викрив її до голизни і не виставив її, наче за дня уродин її, не вчинив її пустелею, не обернув її на суху землю і не заморив її спрагою.5 а то я роздягну її догола, зроблю її такою як була в день, коли народилась, зроблю її, немов пустиню, зроблю її, неначе суху землю, я спрагою її заморю.5 щоб роздягнути її на наго і поставити її такою, як в дні її народження. І її поставлю як пустиню і зроблю її наче безводну землю, і забю її у спразі.5 Бо мати їх блудувала, соромом окривала себе та, що їх почала; бо казала: Пійду за полюбовниками моїми; вони ж дають менї хлїб і воду й вовну й лен, оливу й напій.
6 (2-8) Тому то ось Я вкрию твою дорогу тернями, і обгороджу її огорожею, і стежок своїх не знайде вона.6 І дітей її не помилую, тому що вони діти блуду.6 Дітей її не буду милувати, бо то блудницькі діти,6 І не помилую її дітей, бо вони діти розпусти.6 Тим же то їй терниною стежку закидаю, - плотом загороджу, й не знайде вона стежок своїх.
7 (2-9) І буде вона гнатися за своїми полюбовниками, але не дожене їх, і буде шукати їх, та не знайде. І скаже вона: Піду я, і вернуся до мого першого чоловіка, бо краще було мені тоді, як тепер.7 Тому що блудодіяла матір їхня, і зганьбила себе, зачавши їх; бо казала: Піду за коханцями моїми, котрі дають хліб мені і воду, вовну і льон, єлей і напої.7 бо мати їх блудувала. Та, що їх зачала, соромом себе покрила, бо говорила: Піду я за коханцями моїми, що мені дають хліб і воду, вовну й льон, олію й напої.7 Бо їхня матір розпустувала, засоромила та, що їх породила. Бо вона сказала: Піду за моїми любовниками, тими, що дали мені мої хліби і мою воду і мою одіж і мій льняний одяг і мою олію і все, що мені потрібне.7 Пожене слїдом за полюбовниками своїми, та їх не здогонить і буде їх шукати, але їх не знайде; а тодї скаже: Пійду, вернуся до мого першого мужа; тодї бо лучше було менї, нїж тепер.
8 (2-10) А вона не знає, що то Я давав їй збіжжя, і виноградний сік, і свіжу оливу, і примножив їй срібло та золото, яке вони звернули на Ваала.8 За це, ось, Я закидаю шлях її терням і загороджу її загорожею, і вона не знайде стежок своїх,8 Ось чому я її дорогу глодами загороджу й вимурую мур проти неї, так що вона своїх стежок не знайде.8 Через це ось Я загороджую її дорогу терням і забудую її дороги, і вона не знайде своєї стежки.8 Так, вона не знала, що се я, - я давав їй і хлїб і вино й олїю; що вистачав їй срібло й золото, з чого вони робили собі Баала.
9 (2-11) Тому то заберу назад Своє збіжжя в його часі, а Мій сік виноградний в його умовленому часі, і заберу Свою вовну та Свій льон, що був на покриття її наготи.9 І поженеться за коханцями своїми, але не наздожене їх і буде шукати їх, але не знайде і скаже: Піду я і повернуся до першого чоловіка свого; бо тоді краще було мені, аніж тепер.9 Вона гонитиметься за коханцями своїми, але не дожене їх, шукатиме, та не знайде їх. І тоді скаже: Піду, повернусь до мого першого чоловіка, бо тоді мені ліпше було, ніж нині.9 І вона гнатиметься за своїми любовниками і їх не дожене. І шукатиме за ними і їх не знайде. І скаже: Піду і повернуся до мого першого чоловіка, бо мені тоді було краще ніж тепер.9 За те ж я возьму назад хлїб мій в його часї, і вино в його порі; відберу вовну й лен мій, чим вона свою наготу прикриває.
10 (2-12) А тепер відкрию її наготу на очах її коханців, і ніхто не врятує її від Моєї руки.10 І не знала вона, що Я, Я давав їй хліб, і вино, і єлей, і примножував у неї срібло і золото, з котрого вони виготовили [ідола ] Ваала.10 Вона не визнала, що то я давав їй хліб, молоде вино й свіжу олію, що я обсипав її золотом та сріблом, з яких вона собі ваалів наробила.10 І вона не взнала, що Я дав їй пшеницю і вино і олію, і помножив для неї срібло. Вона ж зробила Ваалові срібле і золоте.10 А так відкрию сором її перед очима полюбовників її, і нїхто не вирве її із руки в мене.
11 (2-13) І зроблю кінець усякій радості її, святу її, новомісяччю її, і суботі її, та всякому святковому часові.11 За це Я заберу назад хліб Мій в його час і вино Моє в пору його, і відберу вовну і льон Мій, що даний для покриття голизни її.11 Тому я заберу назад у свій час хліб мій, і моє молоде вино в свою пору; я вирву геть вовну й льон мій, якими вона свою голизну прикривала.11 Через це повернуся і заберу мою пшеницю в своїм часі і моє вино в своїм часі і заберу мою одіж і мою льняну одіж, щоб вона не покрила свій сором.11 Її втїхам кінець положу, й сьвятам її й новим місяцям її й суботам її та й усїм сьвяточним часам її.
12 (2-14) І спустошу її виноградника та її фіґове дерево, про які вона говорила: Це мені дар за блудодійство, що дали мені мої полюбовники. А Я оберну їх на ліс, і їх пожере польова звірина!12 І нині відкрию сором її перед очима коханців її, і ніхто не вирве її з руки Моєї.12 Тепер відкрию її сором перед очима в її коханців, і ніхто її не врятує з руки моєї.12 І тепер відкрию її нечистоту перед її любовниками, і ніхто її не забере з моєї руки.12 І попустошу в неї сади виноградні й фиґовину, що про них вона мовляла: се в мене подарунки, що полюбовники мої менї дарували; все те оберну я в лїс; польові зьвіри живитись муть ними.
13 (2-15) І навіщу її за дні Ваалів, коли вона кадила. І приоздоблювалася ти своєю носовою сережкою та своїм нашийником, і ходила за своїми полюбовниками, а Мене забувала, говорить Господь.13 І припиню у неї будь-які веселощі, свята, празники її і новомісяччя її, і суботи її, і всі урочистості її.13 Край покладу я всім її утіхам, її святам, її новомісяччям, її суботам - усім її врочистостям.13 І відверну всі її радощі, її празники, і її новомісяці, і її суботи, і всі її свята.13 Я скараю її за ввесь час, що вона Баалам служила, їм кадило палила, а нарядившись в намисти та ланцюжки, за полюбовниками своїми ходила, про мене ж забула, говорить Господь.
14 (2-16) Тому то ось Я намовлю її, і попроваджу її до пустині, і буду говорити до серця її.14 І спустошу виноградні лози її і смоковниці її, про яких вона каже: Це в мене дарунки, котрі подарували мені коханці мої; і Я перетворю їх на ліс, і польові звірі з'їдять їх.14 Я спустошу виноградні лози й смоківниці в неї, що про них вона казала: Це мої подарунки, що мені були дали мої коханці. Я оберну їх на ліс; звір польовий буде їх жерти.14 І знищу її виноградник і її фіґи, про які сказала: Це моя винагорода, яку мені дали мої любовники, і поставлю це на свідчення, і це пожеруть звірі поля і птахи неба і плазуни землі.14 Та ось, і я заманю її в пустиню до себе, й буду їй до серця промовляти.
15 (2-17) І дам їй виноградники звідти та долину Ахор за двері надії, і вона буде там співати, як за днів своєї молодости, як за дня виходу її з єгипетського краю.15 І покараю її за дні служіння Ваалам, коли вона кадила їм, і, прикрасивши себе сережками і намистом, ходила за коханцями своїми, а Мене забувала, говорить Господь.15 Я її покараю за дні ваалів, коли вона їм кадила та, оздобившися кульчиками й намистами, за коханцями ходила. Мене ж - вона забула! - слово Господнє.15 І пімщуся на ній за дні Ваалів, в яких вона їм кадила і накладала свої кульчики і свої ланцюжки і ходила за своїми любовниками, а Мене забула, говорить Господь.15 І верну їй звідти виноградники її, й долина Ахор (сумна) буде їй дверима до надїї, і сьпівати ме знов, як у своїх молодощах, як тодї, коли виходила з землї Египецької.
16 (2-18) І станеться, того дня говорить Господь ти кликатимеш: Чоловіче мій, і не будеш більше кликати Мене: Мій ваале.16 А тому ось, і Я поведу її, приведу її в пустелю і буду говорити до її серця.16 Ось чому я її заманю і заведу її у пустиню, і буду їй до серця промовляти.16 Через це ось Я дам їй заблукати і зведу її до пустині і заговорю до її серця16 І буде так із того часу, говорить Господь, що мене ти звати меш `чоловіче мій,` а не звати меш `Баале` (пане мій).
17 (2-19) І усуну імена Ваалів з її уст, і вони не будуть більше згадувані своїм іменем.17 І дам їй звідти виноградники її і долину Ахор, мов двері надії; і вона буде співати там, як за днів юности своєї, і як за дня виходу свого з краю Єгипетського.17 Я дам їй виноградники ізвідти й Ахор-долину, як надії двері. І вона відповість там так, як за днів своєї молодости та як вона виходила з Єгипетського краю.17 і там їй дам її посідання і долину Ахора, щоб відкрити її розум, і вона там буде впокорена за днями своєї молодості і за днями її приходу з єгипетскої землі.17 І викину з уст її імена Баалів, та й не буде вже більше згадувати назви їх.
18 (2-20) І складу їм заповіта того дня з польовою звіриною, і з птаством небесним, та з плазуючим по землі, і лука й меча та війну знищу з землі, і покладу їх безпечно.18 І станеться того дня, говорить Господь: Ти будеш називати Мене: Чоловіче мій, і не будеш уже називати Мене: Ваале.18 І станеться: того часу, - слово Господнє, - вона буде звати мене: Мій чоловіче! - вона не буде більше мене звати: Мій Ваале!18 І буде, що в тому дні, говорить Господь, вона назве Мене: Мій чоловік, і більше не назве Мене Ваали,18 І вчиню тодї вмову задля них із зьвірми польовими, з птаством під небом і всїм тим, що човгає по землї; й закину луки та мечі й війну з землї, й дам їм жити безпечно.
19 (2-21) І заручуся з тобою навіки, і заручуся з тобою справедливістю, і правосуддям, і милістю та любов'ю.19 І звільню її уста від імені Ваалів, і вже не будуть згадуватися імена їхні.19 Я викину із уст у неї імена ваалів, їхні ймення не будуть згадуватись більше.19 і вигублю імена Ваалів з її уст, і їхні імена більше не згадаються.19 Я одружу тебе зо мною на віки, одружу тебе в справедливостї й судї, в ласкавостї й милосердю,
20 (2-22) І заручуся з тобою вірністю, і ти пізнаєш Господа.20 І вчиню того часу для них спілку з польовими звірями і з птахами небесними і з плазунами на землі; і лук, і меч, і війни винищу від землі тієї, і дам їм жити в безпеці.20 І я вчиню для них умову з диким звірем, з птаством небесним і з тим, що по землі плазує. Лук, меч, війну - я з землі знищу і дам лежати їм безпечно.20 І завіщаю з ними завіт в тому дні зі звірами поля і з птахами неба і з плазунами землі. І лук і меч і війну розібю в землі і поселю тебе у впевненості.20 Одружу тебе зо мною в вірностї, й спізнаєш, що я - Господь.
21 (2-23) І станеться того дня, Я почую, говорить Господь, почую небо, а воно почує землю,21 І заручуся з тобою навіки, і заручуся з тобою в правді і в суді, в добрі і в милосерді.21 Я заручу тебе собі навіки, я заручу тебе собі в справедливості й у праві, в ласкавості й у любові.21 І візьму Собі тебе на віки і візьму Собі тебе в праведности і в суді і в милосерді і в щедрості,21 І буде того часу: я вислухаю, говорить Господь, вислухаю небо, а воно вислухає землю,
22 (2-24) а земля задоволить збіжжя, і виноградний сік, і оливу, а вони задовольнять Їзреела.22 І заручуся з тобою на вірність, і ти спізнаєш Господа.22 Я заручу тебе собі в вірності, й ти Господа спізнаєш.22 і візьму Собі тебе в вірі, і ти пізнаєш Господа.22 Земля ж вислухає збіжє, вино й оливу; а сї вислухають Езрееля.
23 (2-25) І обсію її Собі на землі, і змилуюся над Ло-Рухамою, і скажу до Ло-Амі: Ти народ Мій, а він скаже: Мій Боже!23 І станеться того дня, Я почую, говорить Господь, почую небо, і воно почує землю,23 Того часу я відповім, - слово Господнє, - небу, а воно відповість землі.23 І буде в тому дні, говорить Господь, Я послухаюся неба, і воно послухається землі,23 І я посїю його на землї про себе, й помилую Непомилувану, й скажу Немій-людові: Ти - мій люд, а він скаже: Ти - мій Бог!