1 Згадай, Господи, що з нами сталося, зглянься й побач нашу ганьбу,1 Пригадай, Господе, що над нами звершилося; поглянь і подивися на наругу нашу.1 Згадай, о Господи, що сталося з нами! Глянь, подивись на наругу нашу!1 Господи, згадай те, що сталося нам. Поглянь і подивися на нашу погорду.1 С погадай же, Господи, що з нами сталось; зглянься, подивися на пониженнє наше!
2 наша спадщина дісталась чужим, доми наші чужинцям!2 Спадок наш перейшов до чужих, оселі наші – до чужинців.2 Спадщина наша припала зайдам, доми наші - чужинцям.2 Наше насліддя обернулося іншим, наші доми чужинцям.2 Наше наслїддє досталось невірам, доми наші - чужим чуженицям;
3 Поставали ми сиротами: нема батька, а матінки наші неначе ті вдови!...3 Ми стали сиротами, без батька; матері наші – що вдови.3 Ми сироти без батька, і, а наші матері немов удовиці.3 Ми стали сиротами, немає батька. Наші матері як вдови.3 Ми сироти - безбатьченки; матері наші - вдовицї.
4 Свою воду за срібло ми п'ємо, наші дрова за гроші одержуємо...4 Воду свою п'ємо за срібло, дрова наші дістаються нам за гроші.4 Воду нашу за гроші п'ємо, дрова наші набуваємо за плату.4 З наших днів наші дерева в заміну прийшли.4 Власну воду ми пємо за гроші, дрова наші здобуваєм за плату.
5 У потилицю нас поганяють, помучені ми, і спокою не маємо!5 Нас підганяють у потилицю, ми працюємо – і не маємо спочину.5 Ярмо в нас на шиї, нами поганяють; працюємо, нема нам відпочинку.5 Ми переслідувані на нашій шиї. Ми трудилися, ми не спочили.5 Нас поганяють, бючи в потилицю, а в роботї нема нам відпочинку.
6 До Єгипту й Асирії руку витягуємо, щоб насититись хлібом!6 Простягаємо руку до єгиптян, до асирійців, щоб насититися хлібом.6 Ми до Єгипту простягаєм руку та до Ашшуру, щоб насититись хлібом.6 Єгипет дав руку, Ассур на насичення хлібів.6 І до Египту ми й до Ассура руку по хлїба шматок простягаєм.
7 Батьки наші грішили, але їх нема, а ми двигаємо їхні провини!7 Батьки наші грішили; їх уже нема, а ми зазнаємо покарання за беззаконня їхні.7 Батьки наші згрішили, та їх нема вже, а ми несемо кару за їхні беззаконства.7 Наші батьки згрішили, їх немає. Ми прийняли наші беззаконня.7 Наші батьки провинили, та їх нема вже, ми ж двигаємо кару за їх беззаконства.
8 Раби запанували над нами, і немає нікого, хто б вирятував з їхньої руки...8 Раби панують над нами, і нікому визволити від їхніх рук.8 Раби над нами вередують, і нікому нас визволити з їхніх рук.8 Раби нами заволоділи, немає того хто визволяє з їхніх рук.8 Раби вередують над нами, та й нїкому вирвати з рук їх.
9 Наражуючи свою душу на меч у пустині, достаємо свій хліб...9 З небезпекою для життя від меча, в пустелі здобуваємо хліб собі.9 Ціною нашого життя здобуваємо хліб свій, наражені мечеві пустині.9 Нашими душами принесемо наш хліб від лиця меча пустині.9 В небезпецї перед мечем ми хлїб наш по степу здобуваєм.
10 Шкіра наша, мов піч, попалилась з пекучого голоду...10 Шкіра наша почорніла, мов піч, від пекучої голоднечі.10 Шкіра на нас, як піч, гаряча від пекучої голоднечі.10 Наша скіра почорніла як піч, від лиця бурі голоду.10 Скіра на нас, наче в печі, счорнїла від пекучої голоднечі.
11 Жінок на Сіоні безчестили, дівчат по Юдейських містах...11 Дружин безчестять на Сіоні, юнок – у містах юдейських.11 Жінок знечещено в Сіоні, дівчат - у містах юдейських.11 Жінок впокорили в Сіоні, дівчат в містах Юди.11 Наших жінок безчестять у Сионї, дївчат - в городах Юдейських.
12 Князі їхньою рукою повішені, лиця старих не пошановані...12 Князі їхньою рукою повішені, лиця старих не пошановані.12 Повішено князів їхніми руками, обличчя старших не поважано.12 Володарі повішені були за свої руки, старці не були прославлені.12 Князї повішані їх руками, лиця старшин у зневазї.
13 Юнаки носять камінь млиновий, а хлопці під ношею дров спотикаються...13 Юнаків забирають до жорен, і підлітки падають під в'язками дрів.13 Хлопці носили жорна, а діти спотикались під дровами.13 Вони підняли вибрані жорна, і молоді в колодах послабли.13 Молодики наші жорнами мелють, недолїтки падуть під ношами дров.
14 Перестали сидіти старші в брамі, юнаки свою пісню співати,14 Старці вже не сидять біля брами, а юнаки не співають.14 Старші в воротях уже більш не сідають, хлопці вже більш не бавляться.14 І старців не стало при брамі, вибраних від їхніх пісень.14 Старцї вже в воротях не засїдають, паробки не сьпівають.
15 втіха нашого серця спинилась, наш танець змінивсь на жалобу...15 Затихла радість серця нашого; наші танці обернулися на жалобу.15 Погасла радість у нашім серці, танки наші на жалобу змінились.15 Не стало радости нашого серця, наш хор повернувся у плач.15 Радощів серце вже наше не знає, наші танцї в жалощі змінились.
16 Спала корона у нас з голови, о горе, бо ми прогрішились,16 Упав вінець з голови нашої; горе нам, що ми згрішили!16 Вінець упав з голови в нас. Ой, горе нам, бо ми згрішили!16 Впав вінець з нашої голови. Горе ж нам, бо ми згрішили.16 Із голови в нас вінки поспадали, горе нам, що ми провинили!
17 тому наше серце боляще, тому наші очі потемніли,17 Тому-то знемагає серце наше; і від цього потьмяніли очі наші.17 От чому серце ниє у нас, ось чому в очах у нас потемніло.17 Через це наше серце стало заболеним, через це наші очі потемніли.17 От чому серце в нас ниє, от чого в нас ув очах потемнїло!
18 через гору Сіон, що спустошена, бродять лисиці по ній...18 Бо спорожніла гора Сіон, – лисиці бігають по ній.18 Бо гора Сіон опустіла, лисиці бродять по ній!18 За гору Сіон, бо вона була знищена, лисиці пройшли крізь неї.18 Ой попустїли вершини Сионські, хиба шакалі ходять по них.
19 Пробуваєш Ти, Господи, вічно, Твій престол з роду в рід:19 Ти, Господе, існуєш вічно; престол Твій – від роду й до роду.19 Ти ж, Господи, повіки перебуваєш; престол твій з роду й до роду.19 Ти ж, Господи, на віки поселишся, твій престіл в рід і рід.19 Господи! ти пробуваєш во віки; твій престол стоїть з роду до роду.
20 Нащо ж нас забуваєш навік, покидаєш на довгі дні нас?20 Нащо зовсім нас забуваєш, залишаєш нас на тривалий час?20 Чому ти нас назавжди забуваєш і нас так надовго покидаєш?20 Навіщо на віки забудеш про нас, оставиш нас на довжину днів?20 Чом же ти позабув нас, чом покинув нас на так довгий час?
21 Приверни нас до Себе, о Господи, і вернемось ми, віднови наші дні, як давніше було!21 Наверни нас до Тебе, Господе, і ми навернемося; обнови дні наші, як у старожитні часи.21 Наверни нас, Господи, до себе, і ми повернемось: обнови наші дні, як було колись.21 Поверни нас, Господи, до Себе, і повернемося. І обнови наші дні як раніше.21 О, приверни нас до себе, Господи, а ми привернемось; понови днї наші, як се зпершу було!
22 Хіба Ти цілком нас відкинув, прогнівавсь занадто на нас?...22 Невже Ти назовсім відкинув нас і виповнився гнівом без міри?22 Невже ти зовсім нас відкинув, на нас без міри прогнівався?22 Бо відкидаючи Ти нас відкинув, дуже розгнівавшись на нас.22 Чи то ж се зовсїм ти нас відцурався, прогнївився на нас без міри?