1 Праведний умирає, і немає нікого, хто б узяв це до серця, і мужі побожні беруться зо світу, і немає такого, хто б те зрозумів, що від зла забирається праведний з світу!1 Праведник помирає, і ніхто не приймає цього до серця; і мужі набожні беруться [від землі], і ніхто не помислить, що праведник береться від зла.1 Праведник гине, і ніхто на те уваги не звертає. Побожні люди з землі зникають, та ніхто не вважає, що з-за зла праведник щезає,1 Гляньте як згинув праведний, і ніхто не сприймає серцем, і праведні мужі забираються, і ніхто не розуміє. Бо праведного забрано від лиця неправедности.1 Праведний вмерає, та й нїхто сього не бере собі до серця; і люде побожні забераються з землї, та нїхто й не думає, що се праведник заберається з сьвіта, щоб не бачити ледарства.
2 Він відходить із миром; на ложах своїх спочивають, хто ходить прямою дорогою.2 Він відходить до миру; на ложах своїх спочиватимуть ті, що ходять у правді.2 щоб увійти у спокій. Усі, що правою дорогою ходили, спочинуть на своїх ложах.2 Його гробниця буде в мирі, (його) забрано з посеред (людей).2 Він відходить туди, де впокій; всї, що ходять правою дорогою, спочнуть спокійно на ложах своїх.
3 Та наблизьтесь сюди, ви сини чарівниці, насіння чужоложникове та блудниці,3 Але наблизьтеся сюди ви, сини чаклунки, насіння перелюбника і блудниці.3 Ви ж, діти чарівниці, приступіть сюди, ви кубло перелюбника й блудниці!3 Ви ж прийдіть сюди, беззаконні сини, перелюбне і розпусне насіння.3 Приступіте ж, ви, до мене, дїти чарівницї; ви, кодло перелюбників та блудниць!
4 над ким розкошуєте ви, над ким розкриваєте рота, висовуєте язика? Хіба ви не діти переступу, насіння брехні,4 Над ким ви збиткуєтеся? Супроти кого роззявляєте рота і висолоплюєте язика? Чи не діти ви злочину, насіння облуди,4 З кого ви смієтеся? На кого роззявляєте рота, висолоплюєте язик? Чи ж ви не діти непокори, не кубло ложі?4 Ким ви вигодовані? І на кого ви відкрили ваші уста? І на кого ви накинулися вашим язиком? Чи ви не є діти знищення, беззаконне насіння?4 Із кого ви глузуєте? проти кого роззївлюєте роти, висолоплюєте язики? чи ви ж не зрадливі дїти, чи не кодло ложі?
5 ви, що палитесь пристрастю серед дубів, під деревом кожним зеленим, що дітей над потоками ріжете, під скельними щілинами?5 Розпалені пожаданням до ідолів під кожним гіллястим деревом, протинаєте дітей біля струмків і поміж розколинами у скелях?5 Ви, що яруєте коло дубів, під кожним деревом зеленим, що ріжете дітей у долинах та по розщілинах у скелях!5 Ті, що моляться до ідолів під розлогими деревами, ріжуть своїх дітей в долинах поміж камінням.5 Ви, що в блудї з ідолами потопаєте під кожним деревом розлогим, і бовванам дїти заколюєте понад водою та під скелями щілястими?
6 У гладеньких каміннях потоку твій уділ, вони, вони доля твоя! І їм ти лила жертву литу, хлібну жертву приносила! Чи цим Я заспокоєний буду?6 У гладенькому камінні струмків доля твоя; воно, воно жереб твій; йому ти вчиняєш поливання і приносиш пожертви: чи можу Я цим удовольнитися?6 Гладке каміння коло потоку - твоя доля, вони - вони твій жереб. Їм теж ти виливаєш ливні жертви, приносиш дари. На це б я мав дивитися спокійно?6 Це твоя часть, Він твоє насліддя, і їм ти вилив виливання і їм ти приніс жертви. Чи отже не розлючуся на цих?6 В гладких каменюках над бурчаками твоя роскіш; вони - вони твоє щастє; їм то ти приносиш жертви ливні і другі жертви; чи менї ж за се не гнївитись?
7 На горі на високій та висуненій ти поставила ложе своє, і туди ти приходиш приносити жертви.7 На високій і стрімкій горі ти ставиш ложе твоє і туди виходиш приносити пожертву.7 На високій, на стрімкій горі ти розставляєш твоє ложе; туди також сходиш приносити там жертви.7 На високій і піднятій горі, там твоє ліжко, і там ти підняв жертви.7 На високій та видній горі своє ти поставляєш ложе, й туди підходиш приносити жертву.
8 І ти за дверима й одвірком кладеш свого пам'ятника культового, бо ти відступила від Мене, обнажаєшся й входиш, поширюєш ложе своє, і складаєш умову собі з одним з тих, що з ними ти любиш лежати, де місце нагледиш.8 За дверима також і за одвірками лишаєш пам'ятні позначки твої; бо, відвернувшись од Мене, ти оголюєшся і виходиш; поширюєш ложе твоє і домовляєшся з тими із них, з котрими любиш лежати, оглядаєш місце.8 За дверима й за одвірками ти кладеш свій знак. Так! Віддалившись від мене, ти відкриваєш твоє ложе, сходиш на нього, його розширяєш. Зговорюєшся з тими, з якими ти любиш злягати, й оглядаючи відзнаки, множиш свої блудування.8 І за одвірками твоїх дверей ти поставив твої згадки. Ти сподівався, що коли відійдеш від Мене, матимеш щось більшого. Ти полюбив тих, що лежали з тобою,8 За дверима й за лутками ставиш памятники-ідоли свої; одвернувшись від мене, ти обнажуєшся й підходиш; розстелюєш постїль, вишукуєш місце, змовляєшся з тими, котрі тобі любі.
9 І ти до Молоха з оливою ходиш, і намножуєш масті свої; і посилаєш далеко своїх посланців, і знижаєшся аж до шеолу.9 Ти ходила також до царя з духмяним миром, і накопичуєш пахучу оливу, і далеко посилала посланців своїх, і принижувалася до шеолу.9 Ти бігала до Молоха з пахучим миром, на пахощі ти була щедра, ще й слала послів у краї далекі, ти пускала їх аж до Шеолу.9 і ти помножив з ними твою злобу, і численними ти зробив тих, що далеко від тебе, і ти післав старшин на твої границі і ти повернувся і був впокорений аж до аду.9 Ти ходила й до царя з пахущими мастьми, та все їх намножувала; ще ж слала й посли в краї далекі, та понижувалась як найглибше.
10 Ти змучувалась на численних дорогах своїх, але не казала: Зрікаюсь! Знайшла ти оживлення сили своєї, тому не ослабла.10 Від тривалого шляху твого стомлювалася, але не говорила: Надія утрачена! Усе ще знаходила жвавість у руці твоїй і через те не відчувала виснаження.10 Втомлялася премногими твоїми дорогами, одначе не казала: «Годі!» Ти завжди знаходила в руці у себе силу, тому й не знемагала.10 Ти струдився численними твоїми манрівками і ти не сказав: Спочину на скріплення. Томущо ти це зробив, через це ти не помолився до Мене.10 Утомлялась, блукаючи дорогами твоїми, та не сказала собі: `пуста надїя!` ти все ще знаходила силу в руцї своїй, і не впадала на силах.
11 І за ким побивалася ти та лякалась, що невірною стала й Мене не згадала, не клала на серці своєму? Хіба не тому, що мовчав Я від віку, то ти не боїшся Мене?11 Кого ж ти злякалася і настрашилася, що стала зрадливою, і Мене перестала пам'ятати і берегти в серці твоєму? Чи не тому, що Я мовчав, і причому довго, ти перестала боятися Мене?11 Кого злякалася, кого боїшся, що мене зреклася, так що й не згадувала більш про мене, не мала мене в серці? Невже ти не боялася мене тому, що я мовчав, заплющивши очі?11 Кого почитаючи ти злакався і збрехав Мені і не згадав Мене, ані не взяв ти Мене до ума, ані до твого серця? І Я бачачи тебе не зглядаюся, і ти Мене не побоявся.11 Кого ж се злякалась ти, хто се тобі таким страшним здавався, що ти менї невірною зробилась, не думала про мене та й перестала носити в твойму серцї? Невже ж перестала ти боятись мене тому, що я довго мовчав?
12 Я виявлю про справедливість твою та про вчинки твої, та вони не поможуть тобі!12 Я покажу правду твою і справи твої; і вони будуть не на користь тобі.12 Та я відкрию твою справедливість і твої вчинки, що тобі не допоможуть.12 І Я сповіщаю мою праведність і твоє зло, яке тобі не поможе.12 О, я покажу праведність твою і вчинки твої, та вони не вийдуть у користь тобі.
13 Як ти будеш кричати, нехай порятує тебе твоя зграя божків. Але вітер усіх їх розвіє, схопить подих; хто ж на Мене надіється, землю вспадкує й гору святую Мою одідичить!13 Коли ти будеш волати, чи врятує тебе збіговисько твоє? – Усіх їх розвіє вітер, розпорошить подмух; а той, що сподівається на Мене, успадкує землю і буде володіти святою горою Моєю.13 Як заголосиш, не врятують тебе твої кумири: усіх їх розвіє вітер, рознесе подув. Хто покладається на мене, успадкує землю, посяде мою святу гору.13 Коли закличеш, хай вони тебе помилують в твоїй скорботі. Бо цих всіх візьме вітер і віднесе буря. А ті, що Мене держаться, придбають землю і унаслідять мою святу гору.13 Як ти заголосиш, - чи ж поможе тобі збір твій? - та ж їх усїх понесе вітер, розвіє подих його; хто ж покладає надїю на мене, той унаслїдує землю, й посяде сьвяту гору мою.
14 І Він каже: Будуйте дорогу, будуйте дорогу, почистьте дорогу, заберіть перешкоди з дороги народу Мого!14 І сказав: Прокладіть, будуйте, рівняйте дорогу, приберіть перешкоди зі шляху народу Мого.14 І скажуть: «Прокладіть, прокладіть, стеліть дорогу, заберіть усяку перепону з дороги мого люду!»14 І скажуть: Очистіть перед його лицем дороги і візьміть перепони з дороги мого народу.14 І сказав: Здіймайте, пробирайте, рівняйте дорогу, забірайте все спотичливе з дороги люду мого.
15 Бо так промовляє Високий і Піднесений, повіки Живущий, і Святий Його Ймення: Пробуваю Я на Височині та в святині, і з зламаним та з упокореним, щоб оживляти духа скромних, і щоб оживляти серця згноблених!15 Бо так говорить Високий і Всевишній, Вічно живий, – Святий імення Його: Я живу на високих [небесах] і в святині, і також із зажуреними і сумирними духом; щоб оживляти дух сумирних і оживляти серця подоланих.15 Так бо говорить Всевишній, Вічноживий, Святий на ім'я: «Я живу високо у святині, та й із скрушеним і смиренним духом, щоб оживляти дух смиренних, щоб оживляти серце скрушених.15 Так говорить Господь Всевишний, що живе на висотах на віки, Святий в Святих його імя, Господь всевишний, що спочиває в святих, і дає терпеливість тим, що занепали духом, і дає життя тим, що мають розбите серце.15 Так бо говорить високий, величній, вічно живущий, Сьвятий на імя: Я живу на висотах і в сьвятинї, та й з тими, в кого дух сокрушен, в кого серце смиренне, щоб оживляти духа смиренних і додавати життя серцям сокрушених.
16 Бож не вічно Я буду судитись, і не завжди Я гніватись буду, бо дух з-від обличчя Мого зомлів би, та й душі, які Я вчинив.16 Бо не вічно буду Я судитися і не до кінця гніватися; інакше знесиліє переді Мною дух і всіляке дихання, Мною утворене.16 Не довіку ж бо я судитись буду, ані повсякчасно гніватись; бо інакше знемігся б дух передо мною і душі, які я створив.16 Не на віки мститимуся на вас, ані не на завжди розгніваюся на вас. Бо від Мене вийде дух, і Я зробив всякий подих.16 Не до віку ж бо я судитись буду, не вічно гнївитись, бо знемігся б передо мною дух і всяка душа, що я сотворив.
17 Я гнівався був за гріх користолюбства його, та й уразив його, заховав Я обличчя Своє й лютував, та пішов він, відступний, дорогою серця свого.17 За гріх схильности до вигоди його Я гнівався, і завдавав йому урази, утаємничував обличчя і обурювався; але він одвернувся, і пішов дорогою серця свого.17 За гріх зажерливости його я гнівався і, окрившися, бив його у гніві; а він, відвернувшись, пішов дорогою свого серця.17 Через гріх Я його трохи засмутив і Я його побив і Я відвернув моє лице від нього, і він був засмучений і пішов засмучений своїми дорогами.17 За гріх зажерливостї його я гнївивсь і карав його, скривав лице моє й досадував; він же ж відвернувся й пійшов по дорозї за своїм серцем.
18 Я бачив дороги його, і вздоровлю його, і його поведу й дам потіху для нього й для тих, що сумують із ним.18 Я бачив його шляхи, і уздоровлю його і буду водити його, і втішати його і зажурених його.18 І бачив я його дороги. Я вилікую його, буду його водити, дам йому знову мою повну втіху, йому та його зажуреним.18 Я побачив його дороги і Я його оздоровив і Я його потішив і Я йому дав правдиву потіху,18 І бачив я дорогу його, та й сцїлю його, і буду водити його й потїшати його та й без'утїшних у него.
19 Створю Я плід уст: Спокій, спокій далекому та близькому! говорить Господь, і вздоровлю його.19 Я дотримаюся слова; мир, мир далекому і ближньому, говорить Господь, і уздоровлю його.19 Вчиню хвалу на їхніх устах: Мир, мир! - і тому, хто далеко й хто близько, - каже Господь: - Я його оздоровлю.19 мир на мир тим, що є далеко і близько. І сказав Господь: Оздоровлю їх.19 Я додержу слова: мир, упокій далекому й близькому, говорить Господь, - та й сцїлю його.
20 А ті несправедливі як море розбурхане, коли бути спокійним не може воно, і коли води його багно й мул викидають.20 А лиходії – як море збурене, котре не може заспокоїтися, і котрого води викидають намул і твань.20 Безбожники ж - немов розбурхане море, що втихомиритись не може, а хвилі його викидають багнюку й болото.20 Неправедні ж так захвилюються і не зможуть спочити.20 А безбожні - як море розбурхане, що не може втихомиритись, і води його викидають каломут і грязиво.
21 Для безбожних спокою немає, говорить Господь!21 Немає миру лиходіям, говорить Бог мій.21 Немає, каже Бог мій, для злих миру.»21 Не треба радіти безбожним, сказав Господь Бог.21 Нема миру безбожним - говорить Бог мій.