1 Так говорить Господь: Де вашої матері лист розводовий, з яким Я її відпустив? Або хто є з Моїх боргувальників, якому Я вас був продав? Тож за ваші провини ви продані, і за ваші гріхи ваша мати відпущена.1 Так говорить Господь: Де розлучний лист вашої матері, з котрим Я відпустив її? Чи котрому з Моїх позикодавців Я продав вас? Ось, ви продані за гріхи ваші, і за злочини ваші відпущена матір ваша.1 Так говорить Господь: «Де лист розвідний вашої матері, яким я її відпустив? Або котрому з моїх позичальників я вас запродав? Вас продано за ваші беззаконства, за ваші переступи була відпущена ваша мати.1 Так говорить Господь: Яка книга відпуску вашої матері, якою Я її відпустив? Чи якому довжникові Я вас продав? Ось ви були продані вашими гріхами, за ваші беззаконня Я відіслав вашу матір.1 Так говорить Господь: Де лист розводний, що я дав матері вашій, і з ним її відправив? або котрому то позичальникові мойму я вас торгом запродав? Нї, вас за гріхи ваші продано, за переступи ваші відпущена мати ваша.
2 Чому то нікого немає, коли Я приходжу, і не відповідає ніхто, коли кличу? Чи рука Моя справді короткою стала, щоб викупляти, і хіба рятувати нема в Мені сили? Таж докором Своїм Я висушую море, обертаю ріки в пустиню, їхня риба гниє без води й умирає із прагнення!2 Чому, коли Я приходив, нікого не було, і коли Я кликав, ніхто не відповідав? Хіба рука моя короткою стала для того, щоб визволяти, чи немає сили в Мені, щоб рятувати? Ось, гнівом Моїм Я висушую море, перетворюю річки на пустелю; риба в них гниє від браку води і помирає від спраги.2 Чому, коли я прийшов, не було нікого? І коли я кликав, ніхто не обзивався? Хіба моя рука стала короткою, щоб рятувати? Хіба не стало в мене сили, щоб визволяти? Таж я висушую моєю погрозою море, а ріки обертаю в пустиню! За браком води гниє у них риба, гине від спраги.2 Як то, що Я прийшов і не було чоловіка? Я закликав і не було нікого, хто слухав? Чи моя рука не має сили визволити? Чи Я не матиму сили вирвати? Ось моєю погрозою Я спустошу море і покладу ріки пустинями, і посохнуть їхні риби від того, що немає води і помруть в спразі.2 Чом се, як я прийшов, нїкого в вас не було, й коли я кликав, нїхто не обзивався? Хиба ж рука моя стала коротша, щоб рятувати, або не стало в мене сили, щоб визволяти? Та ж я моєю загрозою висушую море, а ріки в пустинї обертаю; риби в них гниють без води, і гинуть од згаги.
3 Небеса зодягаю Я в темряву, і покриттям їхнім верету чиню.3 Я зодягаю небеса в морок, і веретище вчиняю покровом їхнім.3 Я одягаю небеса в тьму-тьменну, немов мішком їх окриваю.»3 І вдягну небо темрявою і поставлю його одежу як мішок.3 Я небеса в темну тьму одягаю, наче веретою, я їх окриваю.
4 Господь Бог Мені дав мову вправну, щоб уміти зміцнити словом змученого, Він щоранку пробуджує, збуджує вухо Мені, щоб слухати, мов учні.4 Господь Бог дав Мені язика мудрих, щоб Я міг словом підкріпити знеможеного; щоранку Він пробуджує, пробуджує вухо Моє, щоб Я слухав, як учні.4 Господь Бог дав мені язик учнів, щоб я підтримував моїм словом знесиленого. Щоранку будить він, будить моє вухо, щоб я, як учень, слухав.4 Господь дає мені язик напоумлення, щоб пізнати коли треба говорити слово, поклав мені вранці, приклав мені ухо, щоб слухати.4 Господь Бог дав менї язик мудрих, щоб міг піддержувати знемогающого. Він будить що-ранку, будить ухо моє, щоб я, як ученик, слухав.
5 Господь Бог відкрив вухо Мені, й Я не став неслухняним, назад не відступив.5 Господь Бог відкрив Мені вухо, і Я не вчинив спротиву, не відступив назад.5 Господь Бог відтулив мені вухо, і я не спротивився, назад не сахнувся.5 І господне напоумлення відкриває мої уха, я ж не буду непослушним, ані не говоритиму проти.5 Господь Бог відчинив менї ухо, й я не спротививсь, назад не подався.
6 Підставив Я спину Свою тим, хто б'є, а щоки Свої щипачам, обличчя Свого не сховав від ганьби й плювання.6 Я віддав хребет Мій тим, які Мене били, і щоки Мої тим, які завдавали ураз; обличчя Мого не затуляв від наруги і обпльовування.6 Плечі мої віддав я тим, які мене били; щоки мої тим, які бороду в мене рвали; обличчя мого не відвертав я від плювків та глузування.6 Я дав мій хребет на биття, а мої щоки на удари, а моє лице я не відвернув від встиду опльовання.6 Плечі мої дав я на побиваннє; щоки мої на поличкованнє, та й лиця мого не одвертаю від наруги заплювання.
7 Але Господь Бог допоможе Мені, тому не соромлюся Я, тому Я зробив був обличчя Своє, немов кремінь, і знаю, що не буду застиджений Я.7 І Господь Бог допомагає Мені; а тому Я не соромлюся, тому Я тримаю обличчя Моє, мов кремінь, і знаю, що не залишуся в соромі.7 Та Господь Бог мені допомагає, тому я не осоромлюся. Тому й тримаю моє обличчя, мов кремінь: я знаю, що не застидаюся.7 І Господь став моїм помічником, через це я не засоромився, але я поклав моє лице як твердий камінь і я пізнав, що не завстидаюся.7 І Господь Бог помагає менї; тим то я не стидаюсь, тим я й держу лице моє, мов кремінь, та й знаю, що стид мене не досягне.
8 Близько Той, Хто Мене всправедливлює, хто ж стане зо Мною на прю? Станьмо разом, хто Мій супротивник? Хай до Мене підійде!8 Близько Той, що виправдовує Мене: Хто хоче позмагатися зі Мною? Станьмо разом. Хто хоче судитися зі Мною? Нехай підійде до Мене.8 Близько мене мій виправдувач. Хто посміє сперечатися зо мною? Станьмо разом! Хто мій супротивник? Нехай наблизиться до мене!8 Бо наближається Той, Хто мене оправдав. Хто той, що мене судить? Хай стане разом проти мене. І хто мене судить? Хай наблизиться до мене.8 Близько бо той, у кого менї справедливість; хто ж хоче менї противитись? Станьмо разом! Хто хоче зо мною судитись? нехай приступить ід менї!
9 Отож, Господь Бог допоможе Мені, хто ж отой, що признає Мене винуватим?9 Ось, Господь Бог допомагає Мені: хто осудить Мене? Ось, усі вони, мов одежа, зітліють, міль пожере їх.9 Ось Господь Бог мені допомагає, хто мене осудить? Усі вони, немов одежа, розпадуться; міль їх поточить.9 Ось Господь мені помагає. Хто мені зло вчинить? Ось всі ви постарієтеся як одіж, і поїсть вас як міль.9 Ось, Господь Бог помагає менї; хто ж мене осудить? Всї вони розпадуться, мов стара одежа, з'їдена моллю.
10 Хто між вами лякається Господа і голос Його Отрока слухає? Хто ходить у темряві, світла ж немає йому, хай надіється він на Господнє Ім'я, і хай на Бога свого опирається!10 Хто з вас боїться Господа, дослухається до голосу Служника Його? Хто ходить у мороці, без світла, нехай покладається на ймення Господа і нехай утверджується у Богові своєму.10 Хто з-поміж вас Господа боїться, нехай на голос його Слуги зважає! Хто ходить у темряві, в кого нема світла, нехай на ім'я Господнє вповає й покладається на Бога свого!10 Хто з вас боїться Господа? Хай почує голос його раба. Як хто ходить в темряві немає для них світла, покладіть надію на господне імя і скріпіться в Бозі.10 Хто зміж вас боїться Бога, слухає голосу раба Господнього? Хто у темряві, без сьвітла ходить, - нехай вповає на імя Господнє й покладаєсь на Бога свого.
11 Тож усі, що огонь ви запалюєте, що огненними стрілами ви поузброювані, ходіть у жарі свого огню та в стрілах огненних, які розпалили! З Моєї руки оце станеться вам, і ви будете в муках лежати!11 Ось, усі ви, котрі розпалюєте вогонь, озброєні запалювальними стрілами, ідіть у полум'я вогню вашого і стріл, розпечених вами! Це буде вам від руки Моєї: у муках помрете.11 Ви всі, що розкладаєте вогонь, розжарюєте стріли, ідіть у жар вашого вогню, поміж ті стріли, що їх запалили! Це буде вам з моєї руки: лежатимете в муках!11 Ось ви всі палите огонь і підсилюєте полумінь. Ходіть за світлом вашого огня і за полуменем, який ви розпалили. Через мене це вам сталося, заснете в смутку.11 Ви ж усї, що роздуваєте огонь, узброєні палющими стрілами, - ійдїте в поломя вашого огню та стріл ваших, що їх запалили. Се буде вам з руки моєї: у муках помрете!