1 Оце Отрок Мій, що Я підпираю Його, Мій Обранець, що Його полюбила душа Моя. Я злив Свого Духа на Нього, і Він правосуддя народам подасть.1 Ось, Служник Мій, котрого Я тримаю за руку, Обранець Мій, Котрого вподобала душа Моя. Передам Духа Мого на Нього, і сповістить народам правду.1 Ось мій Слуга, якого я підтримую, мій вибраний, якого вподобало моє серце. Я поклав на нього дух мій: він сповістить народам правду.1 Яків мій слуга, Я йому поможу. Ізраїль мій вибраний, його прийняла моя душа. Я дав мій дух на нього, він винесе суд народам.1 Ось, слуга мій, що я за руку держу його; вибраний мій, що його вподобала собі душа моя. Я положив духа мого на него; він звістить народам суд справедливий.
2 Він не буде кричати, і кликати не буде, і на вулицях чути не дасть Свого голосу.2 Не заволає, і не піднесе голосу Свого, і не дасть почути його на вулицях.2 Він не буде кричати, ані вигукувати, і голосу свого на вулиці не дасть почути.2 Не закричить, ані не видасть голос, ані зі зовні не почується його голос.2 Не крикне він; не піднесе голосу, гнївний; не дасть почути його на улицях.
3 Він очеретини надломленої не доломить, і ґнота тліючого не погасить, буде суд видавати за правдою.3 Тростини надламаної не доламає, і льону тліючого не загасить; буде звершувати суд за істиною.3 Надломленої очеретини не доламає; льону, що куриться, він не погасить; оповістить ретельно правду.3 Він не розломить надломлену тростину і не згасить ґніт, що куриться, але відкриє суд на правду.3 Тростинки приломленої не доламле, й льону, що куритись почав, не погасить; по правдї він буде суд судити.
4 Не втомиться Він, і не знеможеться, поки присуду не покладе на землі, і будуть чекати Закона Його острови.4 Не ослабне і не знесиліє, доки на землі не утвердить суду, і на закон Його будуть сподіватися острови.4 Він не ослабне, не подасться, аж покіль не встановить на землі правди, бо острови чекають його науки.4 Засіяє і не буде розбитий, аж доки не поставить суд на землі. І на його закон народи надіятимуться.4 Не ослабне, не втомиться, аж покіль твердо суд свій і правду поставить на сьвітї; на ймя ж і науку його вповати муть острови.
5 Говорить отак Бог, Господь, що створив небеса і їх розтягнув, що землю простяг та все те, що із неї виходить, що народові на ній Він дихання дає, і духа всім тим, хто ходить по ній.5 Так говорить Господь Бог, що утворив небеса і простір їхній, що розпросторив землю з усіма витворами її, що дає дихання народові на ній і духа тим, що ходять по ній.5 Так говорить Бог, Господь, який створив небеса і розпростер їх, який ствердив землю з усім, що вона родить; він, який дає на ній дихання людям, дух тим, що по ній ходять: 5 Так говорить Господь Бог, що створив небо і поставив його, що скріпив землю і те, що в ній, і дав подих народові, що на ній, і дух тим, що ходять по ній.5 Ось так говорить Господь, що создав небеса й напяв їх; що розпросторив землю з усїм, що вона родить, та що дає диханнє людям на нїй і дух ходячим по нїй:
6 Я, Господь, покликав Тебе в справедливості, і буду міцно тримати за руки Тебе, і Тебе берегтиму, і дам Я Тебе заповітом народові, за Світло поганам,6 Я, Господь, покликав Тебе у правду, і буду тримати Тебе за руку, і оберігати Тебе, і поставлю Тебе заповітом для народів, і світлом для поганів,6 «Я, Господь, покликав тебе для перемоги, держатиму тебе за руку, я берегтиму тебе, поставлю тебе у завіт люду, світло народам,6 Я Господь Бог тебе покликав в праведності і візьму тебе за руку і скріплю тебе, Я дав тебе на завіт роду, на світло народів,6 Я, Господь, покликав тебе на правду, й буду держати тебе за руку, й берегти тебе, й поставлю тебе у завіт народам, за сьвітло невірним;
7 щоб очі відкрити незрячим, щоб вивести в'язня з в'язниці, а з темниці тих мешканців темряви!7 Щоб відкрити очі сліпим, щоб в'язнів визволити з ув'язнення, а тих, що сидять у пітьмі, – з дому темниці.7 щоб сліпим очі відкривати, виводити з в'язниці в'язнів, з темниці тих, що сидять у темряві.7 щоб відкрити очі сліпих, вивести звязаних з кайдан і з дому сторожі тих, що сидять в темряві.7 Щоб очі слїпим одчиняти; щоб виводити вязнїв із вязницї, а сидячих у темряві - з темницї.
8 Я Господь, оце Ймення Моє, і іншому слави Своєї не дам, ні хвали Своєї божкам.8 Я, Господь, це – ймення Моє, і не віддам слави Моєї іншому, і хвали Моєї ідолам.8 Я - Господь: це моє ім'я! Я другому не поступлюся славою моєю, ані моєю честю - різьбленим божищам.8 Я Господь Бог, це моє імя. Іншому не дам мою славу, ані мої ласки різьбленим (божкам).8 Я Господь; се імя моє, і не поступлюся славою моєю кому иншому, величчю моєю - бовванам.
9 Речі давні прийшли ось, нові ж Я повім, дам почути вам про них, поки виростуть.9 Ось, [провіщене] передніше справдилося, і нове Я звіщу; раніше, аніж воно станеться, Я звіщу вам.9 Перші пророцтва вже здійснились; нові вам звіщаю, перш ніж стануться, вам їх оповіщаю.»9 Те, що від початку, ось іде, і нове, яке Я сповіщу, і заки зійде, вам обявилося.9 Давно обіцяне вже спевнилось, а що буде, я возвіщу; нїм воно станесь, я звіщу вам.
10 Заспівайте для Господа пісню нову, від краю землі Йому хвалу! Нехай шумить море, і все, що є в ньому, острови та їхні мешканці!10 Співайте Господові нову пісню, хвалу Йому від рубежів землі, ви, що плаваєте морем, і всі, що виповнюєте його, острови і мешканці їхні.10 Співайте Господові нову пісню! Нехай його хвала несеться з кінців світу! Хай ликує море і все, що в ньому, острови і їхні мешканці!10 Заспівайте Господеві нову пісню, його влада. Прославте його імя від кінця землі, ті, що сходять до моря і пливуть по ньому, острови і ті, що мешкають в них.10 Сьпівайте ж Господу нову пісню, оддавайте хвалу йому від конця до конця сьвіту; плаваючі по морі і все, чим воно повне - острови й ті, що живуть на них.
11 Хай голосно кличуть пустиня й міста її, оселі, що в них проживає Кедар! Хай виспівують мешканці скелі, хай кричать із вершини гірської!11 Нехай піднесе голос пустеля; міста її, поселення, де живе Кедар! Нехай радіють ті, що мешкають на скелях, нехай проголошують з гірських верховин.11 Нехай озветься голосно пустиня з її містами, оселі, де живе Кедар! Нехай ликують тії, що живуть на скелях, нехай радісно з вершин гірських гукають!11 Зрадій пустине і її села, двори і ті, що живуть в Кидарі. Хай зрадіють ті, що живуть в Петрі, хай закричать від вершків гір.11 Нехай озветься голосно пустиня, й міста її, оселї, де живе Кедар; нехай радісно загомонять, що живуть на скелях, нехай викликують із верхів гірських.
12 Нехай Господу честь віддадуть, і на островах Його славу звіщають!12 Нехай прославляють Господа і хвалу Його нехай повідають на островах.12 Нехай воздають Господові славу, хвалу його на островах хай розголосять!12 Хай дадуть славу Богові, хай сповістять його ласки в островах.12 Нехай віддають Господу честь, і хвалу його розголошуть по островах.
13 Господь вийде, як лицар, розбудить завзяття Своє, як вояк, підійме Він окрик та буде кричати, переможе Своїх ворогів!13 Господь вийде, як велетень, як муж битви, спонукає ревність; викличе і піднесе військовий клич, і засвідчить Себе сильним супроти ворогів Своїх.13 Господь виходить, немов велет; неначе воїн, розбуджує завзяття; дає воєнний клич, гукає і витязем на ворогів виступає.13 Господь Бог сил вийде і знищить війну, Він підніме ревність і силою поможе проти своїх ворогів.13 Господь виступить, мов велетень; як воєвода, розбудить завзяттє; кликне, підніме крик боєвий, і явить себе сильним проти ворогів своїх.
14 Я відвіку мовчав, мовчазний був та стримувався, а тепер Я кричатиму, мов породілля! буду тяжко зідхати й хапати повітря!14 Довго мовчав Я, терпів, утримувався; тепер буду кричати, як породілля, буду руйнувати і поглинати все.14 Я мовчав довго, не говорив, я стримував себе. Але тепер кричатиму, наче породілля, стогнучи й задихуючись тяжко.14 Я замовк, чи й вічно мовчатиму й стерплю? Я потерпів як та, що родить, жахнуся і зісохну разом.14 Довго я мовчав, терпів, здержувавсь; тепер же буду кричати, немов породїля; буду валити й все поглочувати;
15 Спустошу Я гори й підгірки, і всі їхні зілля посушу, і річки оберну в острови, і стави повисушую!15 Спустошу гори і пагорби, і всю траву їхню висушу, і річки вчиню островами, і висушу озера.15 Я спустошу гори й пагорби, я висушу всю їхню зелень, я з рік зроблю пустиню, я висушу озера.15 І поставлю ріки як острови і висушу мочари.15 Попустошу гори й горби, і всю зелень їх посушу, островами ріки пороблю, осушу озера;
16 І Я попроваджу незрячих дорогою, якої не знають, стежками незнаними їх поведу, оберну перед ними темноту на світло, а нерівне в рівнину. Оце речі, які Я зроблю, і їх не покину!16 І поведу сліпих дорогою, котрої вони не знають, невідомими стежками буду вести їх; морок учиню світлом перед ними, і криві стежки – рівними: ось що Я вчиню для них, і не залишу їх.16 Я поведу сліпих незнаним для них шляхом, спрямую їх невідомими їм стежками. Я перед ними темряву оберну на світло, криві дороги - на прості. Таке я їм учиню, нічого не пропущу.16 І сліпих приведу дорогою, якої вони не взнали, і зроблю, щоб вони ходили стежками, яких не знали. Зроблю їм темряву у світло і покручене в просте. Я зроблю ці слова і не оставлю їх.16 І поведу сліпих по дорозї, якої зроду не знали, незвісними їм дорогами буду їх провожати; темряву вчиню їм сьвітлом, криві дороги - простими; оттаке я їм учиню, та й їх не покину.
17 Відступлять назад, посоромляться соромом ті, хто надію складав на божка, хто бовванам казав: Ви наші боги!17 Тоді повернуть назад і великим соромом покриються ті, що сподіваються на ідолів, що говорять бовванам: Ви – наші боги.17 Вони повернуться назад, окриті великим соромом, вони, що на кумирів уповали та до бовванів казали: Ви боги наші!17 А вони повернулися назад. Завстидайтеся встидом, ви, що надієтеся на божків, що кажете різьбленим: Ви наші боги.17 Тодї повернуться взад, і окриються великим соромом, що на своїх ідолів вповали, та до бовванів промовляли: Ви боги наші.
18 Почуйте, глухі, а незрячі, прозріте, щоб бачити!18 Слухайте, глухі, і дивіться, сліпі, щоб бачити.18 Слухайте, глухі! Глядіть, сліпі, дивіться!18 Глухі, почуйте, і сліпі погляньте, щоб бачити.18 Слухайте ж, глухі, дивітесь, слїпі, щоб побачили.
19 Хто сліпий, як не раб Мій, а глухий, як посол Мій, що Я посилаю його? Хто сліпий, як довірений, і сліпий, як раб Господа?19 Хто аж такий сліпий, як служник Мій, і глухий, як вісник Мій, Мною посланий? Хто аж такий сліпий, як улюблений, хто такий сліпий, як служник Господа?19 А хто сліпий, як не слуга мій і хто глухий, як не посланець мій якого я посилаю? Хто такий сліпий як друг мій, глухий, як раб Господній?19 І хто сліпий, але хіба мої раби, і глухий, але хіба ті, що ними володіють? І божі раби осліпли.19 Хто ж такий слїпий, як слуга мій, і глухий, як посел мій? Хто такий слїпий, як той, що я полюбив його, такий слїпий, як раб Господень?
20 Ти бачив багато, але не зберіг, мав вуха відкриті, але не почув.20 Ти бачив багато, але не завважував; вуха були відкриті, але не чули.20 Багато бачив ти, та не зауважив; ти відкрив вуха, але не чув нічого.20 Ви побачили багато разів, і ви не зберегли. Уха відкриті, і ви не почули.20 Много бачив ти, та не запримічав; слух у тебе був отворений, та ти не чув.
21 Господь захотів був того ради правди Своєї, збільшив та прославив Закона.21 Господові бажано було заради правди Своєї звеличити і прославити Закон.21 Господь зволив, заради своєї правди, звеличити й прославити закон свій.21 Господь Бог забажав, щоб ви оправдалися і звеличили хвалу. І я побачив,21 Господь зволив задля правди своєї звеличити та прославити закон;
22 Але він народ попустошений та поплюндрований; усі вони по печерах пов'язані та по в'язницях поховані; стали вони за грабіж, і немає визвольника, за здобич, й немає того, хто б сказав: Поверни!22 Але цей народ спустошений і пограбований; усі вони пов'язані в підземеллях і приховані у в'язницях; вчинилися здобиччю, і немає визволителя, пограбовані, і ніхто не каже: Віддай назад!22 Та це народ пограбований, обдертий; усіх їх кинуто в печери, заховано в темницях. Їх грабують, а визволителя немає; їх обдирають, а нікому сказати: Віддай!22 і нарід став розбитим і розграбленим. Бо засідка всюди в покоях, і заразом в домах, де їх сховали, вони були на розграбунок і не було того, що спасає від грабунку, і не було того, хто говорить: Віддай.22 Та се нарід розбитий та розграблений; всї вони повязані (гріхами), мов у ямах підземних, мов зачинені в темницях; за те ж і стали вони здобичею та й нема їм вибавителя; вони забрані, а нїкому сказати: верни їх назад!
23 Хто з вас візьме оце до вух, на майбутнє почує й послухає?23 Хто з вас прихилив до цього вухо, завважив і вислухав це для майбутнього?23 А хто з-поміж вас це чує, вважає та міркує, що з того буде?23 Хто в вас, що це сприйме, вислухає те, що надходить?23 А хто зміж вас прихиляв до сього слух, вслуховався та розмірковував, що з того буде?
24 Хто Якова дав на здобич, а Ізраїля грабіжникам? Хіба ж не Господь, що ми проти Нього грішили були і не хотіли ходити путями Його, а Закона Його ми не слухали?24 Хто віддав Якова на спустошення, а Ізраїля грабіжникам? Чи не Господь, супроти Котрого ми грішили? Не хотіли вони ходити шляхами Його і не підкорялися законові Його.24 Хто видав Якова на грабунок, Ізраїля - дряпіжникам? Хіба ж то не Господь, що проти нього ми згрішили, його дорогами ходити не хотіли, не слухали його закону?24 Хто дав Якова на розграблення і Ізраїля тим, що його граблять? Чи не Бог, якому згрішили проти нього і не забажали ходити його дорогами, ані послухатись його закону?24 Хто ж віддав Якова на спустошеннє, а Ізраїля в здобичу? чи то ж не Господь, що проти його ви грішили? бо не хотїли вони ходити дорогами його, не слухали закону його.
25 І Він вилив на нього жар гніву Свого та насилля війни, що палахкотіло навколо його, та він не пізнав, і в ньому горіло воно, та не брав він до серця цього!25 І Він вилив на них лють гніву Свого і несамовиття війни: вона оточила їх полум'ям зусібіч, але вони не помічали; і горіла в них, але вони не завважили цього серцем.25 Тому й вилив на нього обурення свого гніву і лють війни. Вона палала кругом нього, та йому ні гадки; вона його палила, та йому байдуже.25 І Він навів на них гнів його люті, і їх здолала війна і ті, що їх довкруги палять, і жодний з них не пізнав, ані не поклав на душу.25 От і вилив він на них ярость гнїву свого, і лють війни: запалала вона кругом них поломєм, та вони не запримітили; горіла в них, та вони не зміркували того серцем.