1 Пророцтво про Дамаск. Ось Дамаск вилучається з міст, і стається, як купа руїн.1 Пророцтво про Дамаск. – Ось, Дамаск зникне як місто, і стане купою руїн.1 Пророцтво щодо Дамаску: -Ось Дамаск зникне як місто, він стане купою румовища.1 Слово, що проти Дамаску. Ось Дамаск буде забраний з поміж міст і буде на падіння,1 Слово пророче про Дамаск: Ось, Дамаск вичеркуєсь зпроміж міст й обернеться в купи руйновища.
2 Покинені будуть міста Ароеру, для черід вони будуть, і ті будуть лежати, і не буде кому їх сполошити...2 Міста Ароеру будуть покинуті, – залишаться для черед, котрі там спочиватимуть, і нікому буде їх лякати.2 Міста Ароеру будуть покинуті; вони будуть для стад, що там лежатимуть, і нікому буде їх полохати.2 оставлений на віки, на ложе стад і спочинок, і не буде переслідувача.2 Городи Ароерські опустїють, - там хиба стада будуть віддихати, та й не буде кому їх полошити.
3 Заникне твердиня з Єфрема, і царство з Дамаску, і решта Араму будуть, як слава синів Ізраїля, говорить Господь Саваот!3 Не стане фортеці Єфремової і царства Дамаського – з рештою Сирії; з ними станеться те саме, що й зі славою синів Ізраїля, говорить Господь Саваот.3 Зникнуть твердині Ефраїма й Царство Дамаску, а з рештками Араму станеться те саме, що зо славою синів Ізраїля, - слово Господа сил.3 І більше не буде твердинею, щоб туди втік Ефраїм, і більше не буде царства в Дамаску, і ті, що осталися з сирійців, згинуть. Бо ти не кращий від синів Ізраїля і їхньої слави. Так говорить Господь Саваот: 3 Не стане твердині Ефраїмової, не стане Дамаску, столицї всієї Сириї; станесь із ним те саме, що з славою синів Ізраїля, говорить Господь Саваот.
4 І станеться в день той, слава Якова знидіє, і вихудне товщ його тіла.4 І станеться того дня, змаліє слава Якова, і огрядне тіло його стане худим.4 І станеться того дня: слава Якова змаліє, а сите тіло його схудне.4 Буде в тому дні зникнення слави Якова, і велич його слави захитається.4 І буде в той час; упаде слава Якова, а сите тїло в його схудне.
5 І буде, немов би жнець збирає збіжжя, а рамено його жне колосся; і буде, немов би збирають колосся в долині Рефаїм.5 Буде те саме, що по жнивах у женця, коли рука його пожне колоски, і коли зберуть колоски в долині Рефаїмській.5 І буде так, як воно буває, коли жнець бере стебелину в жменю й колоски стинає, або коли збирає колоски у Рефаїм-долині,5 І буде так нече б хтось зібрав жнива, що стоять, і пожав насіння колосся, і буде так наче б хтось зібрав колосся в плідній долині5 Стане, мов та нива по зборі пашнї женцем, коли рука його вижне її, або коли визбирають колоссє в Рефаїм-долинї.
6 І на ньому зостануться залишки з плодів, як при оббиванні оливки: дві-три ягідки на верховітті, чотири-п'ять на галузках плідної деревини, говорить Господь, Бог Ізраїлів.6 І залишаться в нього, як буває під час обтрушування олив: дві-три ягідки на самій верхівці, або чотири-п'ятеро на плідних гіллячках, – говорить Господь, Бог Ізраїля.6 і їх лишається там лише трохи; або як то буває, коли оливи оббивають: дві або три ягідки на самім вершечку, чотири або п'ять по рясних гілляках, - слово Господа, Бога Ізраїля.6 і осталася в ній стерня, чи наче плоди оливкового дерева два або три на вершку висоти, або чотири, чи пять оставлені на його галузках. Так говорить Господь Бог Ізраїля.6 І зостанеться в його - як се буває при оббиванню оливок - на вершку дві-три ягодки, або чотири-пять по рясних галузках, - говорить Господь, Бог Ізраїля.
7 Того дня зверне людина зір до свого Творця, а очі її на Святого Ізраїлевого дивитися будуть.7 Того дня наверне людина погляд свій до свого Творця, і очі її будуть спрямовані до Святого Ізраїля.7 Тоді людина зверне погляд до Творця свого, і її очі глядітимуть на Святого Ізраїлевого.7 В той день людина надіятиметься на Того, Хто її створив, а її очі поглянуть на святого Ізраїля,7 А тодї вже зверне людина погляд свій на Творця свого, й очі в її позирати муть до Сьвятого Ізрайлевого;
8 І не буде звертатись людина до жертівників, чину рук своїх, і не буде дивитись на те, що зробили були її пальці, ні на ашери, ані на стовпи на честь сонця.8 І не гляне на жертовники, на справу рук своїх, і не подивиться на те, що вчинили пальці її, на ідолів і на Астарту.8 І не спогляне більш на жертовники, діло рук своїх, і не подивиться на те, що зробили її пальці, на ашери та на стовпи на честь сонця.8 і не будуть надіятися на жертівники, ані на діла їхніх рук, які зробили їхні пальці, і не дивитимуться на їхні дерева, ані на їхні гидоти.8 І не спогляне на жертівники, на вироби рук своїх, і не подивиться на те, що вробив палцями своїми, на боввани Астарти та Баала.
9 Того дня її сильні міста будуть, мов ті опустілі місця лісу та верхів'я гір, що їх позоставлено перед синами Ізраїля, і руїною станеться те.9 Того дня укріплені міста її будуть, мов руїни в лісах і на вершинах гір, залишені перед синами Ізраїля, – і буде пустеля.9 Тоді твої міста будуть покинуті, як міста хіввіїв і аморіїв, що їх вони покинули перед Ізраїлем. Вони обернуться на пустиню.9 В тому дні твої міста будуть покинуті, так як покинули аморреї і евеї від лиця синів Ізраїля, і будуть спустошені,9 В день той будуть утверджені міста його - нїби ті розвалини по лїсах та верхах гір, що їх покидали втїкачі перед Ізраїлем, - всюди буде пусто.
10 Бо забула ти, дочко Ізраїля, Бога спасіння свого, і не пам'ятала про Скелю сили своєї. Тому то садиш розсадника приємного, і пересаджуєш туди чужу виноградину.10 Бо ти забув Бога порятунку твого, і не згадував про скелю притулку твого; а тому витворив сади веселощів, і насадив живців од чужинської лози.10 Бо ти забув про Бога, Спаса твого, і не згадав про Скелю твоєї сили. Тому ти позаводив сади пишні й понасаджував у них лозини чужоземні.10 томущо ти оставив Бога твого спасителя і не згадав за Господа твого помічника. Через це насадиш невірного садженця і невірне насіння.10 Бо ти забув про Бога, спаса твого, й не згадував про охоронну скелю твою. Ти позаводив сади, щоб у їх весело проходжатись, і понасаджував лозини чужоземні;
11 Того дня, як садила, ти обгородила його, і про посів свій подбала, щоб рано зацвіло. Але жниво минулося в день слабости невигойного болю!...11 За дня насадження твого ти піклувався, щоб воно зростало, і, щоби посіяне тобою якомога швидше зацвіло, але за дня збирання не купа жн и ва буде, а журба жорстока.11 Того дня, коли ти посадив їх, ти виростив їх, і твоє насіння вже зрання розквітає, та врожай зникне в день нещастя, і лихо буде невигойне.11 А в дні, в якому насадиш, заблудиш. А що вранці посієш, зацвите на жнива в день коли унаслідиш, і так як батько людини, даси насліддя своїм синам.11 А коли насадив, то й запобігав, щоб воно росло, та щоб посадка твоя рано розцьвівалась; но - як прийде до зборів, не мати меш купи плодів, а смуток тяжкий.
12 Біда, рев численних народів, гуркочуть, як гуркіт морів, і галас племен, вони галасують, як гуркіт міцної води.12 Та ось! Гомін народів багатьох! Вони легочуть, як легоче море. Ревище племен! Вони ревуть, як ревуть могутні води.12 Який же шум численних народів! Вони шумлять, неначе море шумить. І що за ревіння племен! Ревуть, немов великі ревуть води.12 Горе множеству численних народів. Як море, що хвилюється, так будете стривожені, і плечі численних народів зашумлять як вода.12 Горе! з яким шумом товпа народу (на нас) наступала! гукають, як шумить море. Що за ревіт усяких племен! ревуть, мов великі води.
13 Галасують племена, як гуркіт міцної води, та Він їм погрозить, і кожен далеко втече, і буде гнаний, немов та полова на горах за вітром, і мов перед вихром перекотиполе...13 Ревуть народи, як ревуть могутні води; але Він погрозив їм, і вони далеко побігли, і були гнані, мов порох по горах од вітру, як пил від вихору.13 Та він погрожує їм, і вони далеко втікають; їх прогнано, немов полову, з гір вітром, як вихор перед буревієм.13 Численні народи наче багато води, наче багато води, що несеться силою. І проклине його і далеко його прожене як порох полови, тих, що віють проти вітру, і як порох коліс несений бурею.13 Так, ревуть народи, як ревуть великі води; но Господь погрозив їм, - ось вони й розбіглись, гонені, як порох перед вітром, як пилини цьвітні поперед вихру.
14 Як вечір насуне то й жах ось, поки ранок настане не буде його. Це талан наших грабівників, і це доля дерилюдів наших!...14 Вечір – і ось жах; і раніше ранку вже немає його. Така доля грабіжників наших, жереб руйнівників наших.14 Тривога під вечірній присмерк, а перед ранком їх немає. Ось такий пай тим, що нас обдирають; така доля тим, що нас грабують.14 На вечір буде плач, раннім ранком і не буде. Це часть тих, що вас полонили, і насліддя тих, що замість вас унаслідили.14 Ввечорі - трівога, та досьвіта - вже й нема його! Ось такий пай тим, що нас обдирали, така доля тим, що нас пустошили.