1 І знов я побачив всі утиски, що чинились під сонцем, і сльоза ось утискуваних, та немає для них потішителя, і насилля з руки, що їх гноблять, і немає для них потішителя...1 І обернувся я, і побачив усіляке гноблення, яке вчиняється під сонцем; і ось сльози пригноблених, а розрадника в них немає; і в руці гнобителів їхніх – сила, а розрадника в них немає.1 І знов побачив я всі утиски, що кояться під сонцем: пригноблені в сльозах, а утішителя немає; від рук гнобителів - насильство, а втішника немає.1 І я повернувся і побачив усі пригноблення, що сталися під сонцем. І ось слеза пригноблених, і немає в них потішника, і сила в руках їхніх гнобителів, і немає в них потішника.1 І обернувсь я, й побачив всяку пригнобу, що дїється під сонцем, і бачив сльози пригноблених, що нема їм утїшителя; а тут у руках гнобителїв - сила, за тих же нїхто не заступиться.
2 І я похвалив тих померлих, що давно повмирали, більш від живих, що живуть дотепер...2 І похвалив я мертвих, котрі давно померли, більше живих, аніж тих, що живуть донині;2 І проголосив я мертвих, що вже вмерли, щасливішими від живих, які ще живуть,2 І я похвалив померлих, що вже померли, понад живих, які живуть аж до тепер.2 І вважав я тих, що померли, щаслившими над живих, - тих, що вже нема на сьвіті, над тих, що живі ще;
3 А краще від них від обох тій людині, що досі іще не була, що не бачила чину лихого, що робився під сонцем!3 А втішений найбільше з цих двох той, хто ще не існував, хто не бачив лихих справ, які вчиняються під сонцем.3 а ще ліпшим від одних і других того, який ще не жив, тож не бачив лихих діл, що діються під сонцем.3 І кращим від цих обох той, що ще не був, хто не побачив зло, що зроблене з творивом під сонцем.3 А над сих і тих щаслившими - ще ненароджених на сьвіт, що не бачили того зла, яке дїється під сонцем.
4 І я бачив ввесь труд та ввесь успіх учинку, викликає заздрість одного до одного, і це все марнота та ловлення вітру!...4 Бачив я також, що всяка праця і всякий успіх у справах викликає взаємну заздрість поміж людьми. І все це – марнота і знемога духу!4 Помітив я також, що всякий труд, що всяка в ділах спритність -то тільки обопільна заздрість: це теж лиш марнота й гонитва за вітром.4 І я побачив ввесь труд і всю сміливість творива, бо воно ревнощі чоловіка до свого друга. І це марнота і бажання духа.4 Бачив я таки, що всяка праця й всяка користь з роботи викликує зависть між людьми. Та й се - марнота й мука духові.
5 Нерозумний сидить, склавши руки свої, та жере своє тіло,5 Безглуздий сидить, склавши свої руки, і з'їдає плоть свою.5 Дурний складає руки і їсть власне тіло.5 Безумний схрестив свої руки і зїв своє тіло.5 Дурень той, хто седить, склавши руки, й гризе власне тїло, приговорюючи:
6 краща повна долоня спокою за повні дві жмені клопоту та за ловлення вітру!...6 Краще жменя зі спокоєм, аніж пригорщі із трудом і знемогою духу.6 Ліпша повна жменя спокою, аніж дві пригорщі повні труду та гонитви за вітром.6 Краще повнота пригорщі спокою понад повноту двох пригорщів труду і бажання духа.6 Лучше жменя в спокою над пригорщі, повні працї й марного силкування.
7 І знову я бачив марноту під сонцем:7 І обернувся я, і побачив іще марноту під сонцем.7 Бачив я ще й іншу марноту під сонцем.7 І я повернувся і побачив марноту під сонцем.7 І знов я обернувся, та й побачив марноту під сонцем:
8 Буває самотній, і не має нікого він іншого, сина чи брата у нього нема, та немає кінця всьому зусиллю його, і не насититься око багатством його, і він не повість: Та для кого дбаю і позбавляю добра свою душу? Марнота й оце, і даремна робота воно...8 Людина самотня, й іншого немає; ні сина, ні брата немає в неї, а всій праці її немає краю, і око її не насичується багатством. То для кого я працюю і позбавляю душу мою щастя? І це все – марнота і лихий клопіт!8 Людина собі самотня, нікого другого не має; ні сина в неї, ані брата, а праці її нема краю, очі її не насичуються багатством. Для кого я працюю та позбавляю себе щастя? Це теж лиш марнота й лихий клопіт.8 Є один, і немає другого, немає в нього і сина і брата. І немає кінця всьому його трудові, і його око не насичується багацтвом. І для кого я труджуся і позбуваю мою душу доброти? І це марнота і погана плутанина.8 Людина собі одинока, нї сина, нї брата, а не перестає працювати, очі його ненаситні на багацтво. Та кому ж се я дбаю, й позбавляю душу мою всякого добра? Та й се - марнота й недобра робота!
9 Краще двом, як одному, бо мають хорошу заплату за труд свій,9 Двом краще, аніж одному; тому що в них є гарна винагорода за їхню працю.9 Двом ліпше, ніж одному, вони бо мають ліпшу користь із своєї праці.9 Два кращі від одного, для яких є добра винагорода в їхньому труді.9 Двом лучше, нїж одному, вони бо мають більшу користь із своєї працї;
10 і якби вони впали, підійме одне свого друга! Та горе одному, як він упаде, й нема другого, щоб підвести його...10 Бо, якщо впаде один, то другий підніме товариша свого. Але горе одному, коли впаде, а другого немає, котрий підняв би його.10 Бо як упадуть, один одного підніме. Горе ж одному, як упаде, і нема нікого, щоб його підвести.10 Бо якщо впадуть, один піднімає свого спільника, і горе йому одному, коли впаде і не буде другого, щоб його підняти.10 Бо як один упаде, другий підніме свого товариша. Горе ж одинокому, як упаде, а нема другого, що підняв би його.
11 Також коли вдвох покладуться, то тепло їм буде, а як же зогрітись одному?11 А також, якщо лежать двоє, то обидвом тепло; а одному як зігрітися?11 Так само, як лежать удвох - їм тепло; одному ж як загрітись?11 І якщо заснуть два, і їм тепло. І один як зігріється?11 Так само, як лежать удвох, - їм тепло; а хто самітен, як йому нагрітись?
12 А коли б хто напав на одного, то вдвох вони стануть на нього, і нитка потрійна не скоро пірветься!12 І якщо почне хто-небудь долати одного, то двоє постануть супроти нього. І нитка потрійна не скоро порветься.12 Наскочить на одного хтось, удвох проти нього стануть; троїста нитка не так хутко рветься.12 І якщо скріпиться один, два стануть проти нього, і шнур в три плетений не швидко розірветься.12 І коли хто подужає одного, то удвох встоять проти його. Троіста нитка не так хутко рветься.
13 Ліпший убогий та мудрий юнак, аніж цар старий та нерозумний, що вже осторог не приймає,13 Краще вбогий, але розумний юнак, аніж старий, але нерозумний цар, котрий порад не приймає.13 Ліпший юнак убогий та розумний, ніж цар старий та дурний, що вже не годен слухати поради;13 Бідний і мудрий раб кращий від старого і безумного царя, який ще не взнав як сприймати.13 Лучший убогий та розумний молодик, нїж старий, а дурний царь, що не вміє приймати поради;
14 бо виходить юнак і з в'язниці, щоб зацарювати, хоч у царстві своїм народивсь він убогим!14 Бо той з в'язниці вийде на царство, хоч народився в царстві своєму убогим.14 він бо із тюрми виходить царювати, дарма що в його царстві народивсь убогим.14 Бо вийде з дому кайдан, щоб царювати, бо і в його царстві бідним народився.14 Бо той, вийшовши з темницї, стане царем, дарма що в свойму царстві родився убогим.
15 Я бачив усіх живих, що ходять під сонцем, на боці цього юнака, цього другого, що став він на місце його.15 Бачив я всіх живих, що ходять під сонцем, з оцим другим юнаком, котрий займе місце першого.15 Бачив я всіх живих, що під сонцем ходять, як вони коло юнака, коло другого, товпляться, що мав на його місце стати.15 Я побачив всіх, що живуть, що ходять під сонцем, з другим молодцем, що встане замість нього,15 Бачив я між усїма, що ходять під сонцем, із тим другим молодиком, що займе опісля місце тамтого.
16 Немає кінця всьому людові, всьому, що був перед ним, та й наступні не втішаться ним, бо й це теж марнота та ловлення вітру!...16 Безліч було народу, котрий був перед ним, хоча прийдешні не знатимуть радощів від нього. І оце – марнота і знемога духу!16 Безліч було народу, усіх тих, котрим він перед вів; та ті, що прийдуть потім, не будуть ним раді. Це теж марнота й гонитва за вітром.16 немає кінця всякому народові, всім, які перед ними були. І останні ним не розвеселяться. Бо і це марнота і бажання духа.16 Безлїч було народу перед ним, а пізнїйші не будуть радуватись ним. І се марнота та мука духові.
17 Зважай на свою ногу, коли йдеш до Божого дому, і будь розважливіший на послух, аніж на приношення пожертви; бо вони не вважають, що вчиняють зле.17 Вважай на свої ноги, як ідеш у дім Божий. Приступай слухняно: це ліпше, ніж коли дурні приносять жертви; вони бо не знають, що вони зло чинять.17 Бережи твою ногу, якою підеш до божого дому, і як ти близько, щоб слухати. Твоя жертва є кращою від дарів безумних, бо вони не знають, що чинять зло.17 Уважай на ногу твою*, йдучи в дом Божий, і будь готовий, скорше слухати, нїж приносити жертви робом дурнїв, що навіть не знають, як вони не гаразд чинять.