1 Мертві мухи псують та зашумовують оливу мироварника, так трохи глупоти псує мудрість та славу.1 Мертві мухи псують і вчиняють смердючою духмяну, було, оливу мироварника; те саме вчиняє незначна глупота пошанованого чоловіка з його мудрістю і честю.1 Мертві мухи роблять масть мировара смердючою й гнилою; трохи дурноти може переважити й честь.1 Мухи, що здихають, засмородять посудину пахучої олії. Мало мудрості шляхетіше від великої слави безумності.1 Мертві мухи псують запах пахущої мастї у мироварника; таке ж чинить і мала дурнота в поважного чоловіка з його розумом і честю.
2 Серце мудрого тягне праворуч, а серце безумного ліворуч.2 Серце мудрого – праворуч нього, а серце глупака – ліворуч.2 Серце мудрого праворуч нього, а серце дурного - ліворуч.2 Серце мудрого з його правого боку, і серце безумного з його лівого боку.2 Серце в мудрого (повертає) в правий бік, а серце в дурного - у лївий бік.
3 Коли нерозумний і прямою дорогою йде, йому серця бракує, і всім він говорить, що він нерозумний.3 Якою дорогою не йшов би глупак, йому [завжди] бракує глузду, і кожному він виявить, що він безглуздий.3 Ледве він пуститься в дорогу, йому забракне духу, і всі кажуть: Дурень!3 І коли безумний іде дорогою, забракне в нього серця, і те, що він думає, все безумність.3 Якою б дорогою нї йшов дурний, - нема в його глузду: кожному виявить, що він дурний.
4 Коли гнів володаря стане на тебе, не лишай свого місця, бо лагідність доводить до прощення навіть великих провин.4 Якщо гнів урядовця спалахне на тебе, то не залишай місця твого; тому що покірність покриває навіть значніші провини.4 Коли вельможі гнів на тебе запалає, не кидай твого місця: бо лагідність виліковує провин багато.4 Якщо проти тебе підніметься дух того, хто панує, не остав твого місця, бо оздоровлення спиняє великі гріхи.4 Як запалає в твого старшого досада проти тебе, не покидай твого місця: лагідність охоронить тебе од більшої провини.
5 Є зло, що я бачив під сонцем, мов помилка, що повстає від володаря:5 Є зло, котре я бачив під сонце, це – неначе гріховність, що виходить від володаря.5 Є зло, що бачив я під сонцем, промах, що від володаря походить: 5 Є зло, яке я побачив під сонцем, як проступок, що вийшов від лиця того, що володіє.5 Є одно зло, яке я бачив під сонцем, се - наче облуд у володаря:
6 на великих висотах глупота буває поставлена, а багаті сидять у низині!6 Невігластво постає на значній висоті, а багаті сидять низько.6 безумному дають гідності високі, обдаровані ж мусять унизу сидіти.6 Безумного поставлено на великих висотах, і багаті сядуть в приниженні.6 Невіжу виноситься високо вгору, а багаті розумом седять внизу.
7 Я бачив на конях рабів, князі ж пішки ходили, немов ті раби...7 Бачив я рабів на конях, а князів піших, що ходили, як раби – пішки.7 Бачив я рабів верхи на конях і князів, що як раби йдуть пішки.7 Я бачив рабів на конях і володарів, що ходять на землі як раби.7 Бачив я рабів - їдуть верхи, а князї йдуть пішки, наче раби.
8 Хто яму копає, той в неї впаде, а хто валить мура, того гадина вкусить.8 Хто копає яму, той упаде до неї; і хто руйнує мура, того вжалить гадюка.8 Хто копає яму, сам упаде до неї. Хто валить мур, того вкусить гадюка.8 Хто копає рів впаде в нього, і того, хто чистить пліт його вкусить гадюка.8 Хто копає яму, сам упаде в її; хто валить мур, того вкусить гадина.
9 Хто зносить каміння, пораниться ним; хто дрова рубає, загрожений ними.9 Хто пересуває каміння, той може надсадитися, а хто дрова рубає, наражається на небезпеку від них.9 Хто вириває каміння, може надірватись. Хто коле дрова, наражується на небезпеку.9 Хто витягає каміння через них буде в біді, хто ріже дерева через них матиме клопіт.9 Хто переносить каміннє, той може надсадитись, а хто коле дрова, попадає в небезпечність.
10 Як залізо ступіє, й хтось леза не вигострить, той мусить напружити свою силу, та мудрість зарадить йому!10 Якщо затупилася сокира, і якщо лезо її не буде загострене, то необхідно докладати зусиль; мудрість зарадить цьому.10 Притупиться сокира, й не наточиш вістря, мусиш напружувати сили, та мудрість дасть перевагу.10 Як відпаде залізо, і він жахнувся лицем, і скріпить сили, і мудрість більша від сміливости.10 Як сокира притупиться та й не погостриш вістря, - треба напружовати сили; розум знає тому зарадити.
11 Коли вкусить гадюка перед закляттям, тоді ворожбит не потрібний.11 Якщо вжалить незаговорена гадюка, то не кращий від неї й обмовник.11 Як укусить незаговорена гадюка, не допоможе й той, хто вміє заговорювати.11 Якщо змія вкусить без шепоту, немає користи для чарівника.11 Укушеннє гадини без замови - те саме, що злий язик.
12 Слова з уст премудрого милість, а губи безумного нищать його:12 Слова уст мудрого – благодать, а вуста безглуздого завдають йому ж таки поразки: 12 Слова з уст мудрого - ласка, а уста дурня його гублять.12 Слова уст мудрого ласка, і губи безумного його затоплюють.12 Слово з уст мудрого - пожиток, а уста дурного гублять його самого:
13 початок слів його уст глупота, а кінець його уст зле шаленство.13 Початок слів із уст його – глупота, [а] закінчення мовленого устами його – безум.13 Початок слів уст його - дурниці, а кінець його бесіди - безглуздя.13 Початок слів його уст безумність, і кінець його уст погане запаморочення.13 Перші слова з уст його - дурощі, а конець бесїди з уст його - безглузддє.
14 Нерозумний говорить багато, та не знає людина, що буде; а що буде по ньому, хто скаже йому?14 Безглуздий наговорить багато, [хоч] людина не відає, що буде, і хто скаже їй, що буде після неї?14 Дурний завжди говорить: Людина не знає того, що буде, і те, що настане після неї, хто їй звістить?14 І безумний множить слова. Людина не пізнала те, що стається, і те, що буде після нього, хто їй сповістить?14 Дурний говорить багацько оттакого: чоловік не знає, що буде, й хто йому скаже, що станесь після него?
15 Втомляє безумного праця його, бо не знає й дороги до міста.15 Праця глупака стомлює його, тому що не відає [навіть] шляху до міста.15 Праця дурного втомлює його, бо він і не знає, кудою податись до міста.15 Труд безумних їх змучить, (як того) хто не взнав як іти до міста.15 Праця дурного томить його; не знає він і дороги в місто.
16 Горе, краю, тобі, коли цар твій хлопчина, а владики твої спозаранку їдять!16 Горе тобі, земле, коли цар твій підліток, і коли князі твої насичуються зранку.16 Горе тобі, о краю, коли твій цар - хлопчина, а князі твої їдять від ранку!16 Горе тобі, місто, якого твій цар молодий і твої володарі вдосвіта їдять.16 Горе тобі, земле, як твій царь - хлопець, а князї твої їдять від ранку!
17 Щасливий ти, краю, коли син шляхетних у тебе царем, а владики твої своєчасно їдять, як ті мужі, а не як п'яниці!17 Щасливий ти, краю, коли цар у тебе зі шляхетного роду, і князі твої їдять своєчасно – для підсилення, а не для пересичення!17 Щасливий ти, о краю, коли твій цар шляхетний, і князі твої їдять у пору, як мужі, а не як п'яниці.17 Блаженна ти, земле, якої твій цар син свобідних і твої володарі їдять в час для сили і не завстидаються.17 Щастє тобі, земле, як твій царь хорошого роду, а князї твої сїдають їсти певного часу, щоб посилитись, а не пересититись.
18 Від лінощів валиться стеля, а з опущення рук тече дах.18 Від ледарства зависає стеля; і коли опустяться руки, то протікає оселя.18 З-за лінощів хилиться сволок, і з-за недбальства рук протікає хата.18 Через лінивство упаде дах, і через безділля рук звалиться дім.18 Од лїнощів похилиться будівля, а через недбалість текти ме дощ у хату.
19 Гостину справляють для радощів, і вином веселиться життя, а за срібло все це можна мати.19 Бенкети влаштовуються для вдоволення, і вино звеселяє життя; а за все відповідає срібло.19 Бенкет справляють, щоб посміятись, і вино життя розвеселяє. За гроші все можна мати.19 На радість роблять хліб, і вино веселить живих, і усі послухаються срібла.19 Бенкетують про веселощі, й вино веселить життє, а срібло за все одвічає.
20 Навіть у думці своїй не злослов на царя, і в спальні своїй не кляни багача, небесний бо птах віднесе твою мову, а крилатий розкаже про слово твоє...20 Навіть подумки не обмовляй царя лихим словом, і в опочивальні твоїй не обмовляй можного; тому що птах небесний може перенести слово [твоє], і крилата – переказати мовлене [тобою].20 Навіть і в думці не клени царя, а й у спальні не проклинай вельможу, бо небесне птаство рознесе голос, і пернаті оповістять ту мову.20 І в твоїй совісті не проклинай царя і в покоях твоїх спалень не проклинай багатого. Бо небесний птах віднесе голос, і той, хто має крила, сповістить слово.20 Ба й у думцї твоїй не лихослови цареві, й у ложницї твоїй не клени потужних; бо пташка може перенести слово твоє, й крилата переказати мову твою.