1 Мій сину, на мудрість мою уважай, нахили своє ухо до мого розуму,1 Сину мій! Зважай на мудрість мою і прихили вухо твоє до розуму мого,1 Мій сину! слухай уважно мудрости моєї, прихили ухо твоє до розуму мого: 1 Сину, сприйми мою мудрість, приклади ж твоє ухо до моїх слів,1 Мій сину! слухай уважно мудростї моєї і прихиляй ухо твоє до розуму мого,
2 щоб розважність ти міг стерегти, а пізнання хай уста твої стережуть!2 Щоб дотриматися розважливости, і щоб уста твої зберегли знання.2 щоб ти зберіг собі розсудок, і щоб наука уста твої зберегла.2 щоб ти беріг добрий розум. А я тобі заповідаю сприймання моїх губ.2 Щоб заховав собі розсудок, та щоб уста твої хоронили розум. Не слухай хитрощів женщини;
3 Бо крапають солодощ губи блудниці, а уста її від оливи масніші,3 Бо мед із уст чужої дружини капає, і бесіда її масніша від олії.3 Бо мед із уст чужої жінки капає, і бесіда її масніша від олії,3 Не сприймай поганої жінки. Бо з губ розпусної жінки капає медом, вона на час засолоджує твоє горло,3 Мед бо тече з уст чужої жінки, маснїйша над оливу бесїда в неї;
4 та гіркий їй кінець, мов полин, гострий, як меч обосічний,4 Але наслідки від неї гіркі, мов полин, гострі, як меч двосічний;4 але скін її гіркий, немов полин, і гострий, наче меч двосічний.4 пізніше, отже, знайдеш їх гіркішими від жовчі і більш вигостреними від двосічного меча.4 Та наслїдки від неї, як полин, гіркі, й гострі, як той меч обосїчний.
5 її ноги до смерти спускаються, шеолу тримаються кроки її!5 Ноги її зводять до смерти, а ступні її сягають пекла.5 Ноги її низходять до смерти, кроки її простують до Шеолу.5 Бо ноги безумности зводять тих, що нею послуговуються, з смертю до аду, а її стопи не закріпляться.5 Ноги її простують до смертї, ступнї її доходять до безоднї.
6 Вона путь життя не урівнює, її стежки непевні, і цього не знає вона.6 Якби ти зажадав спізнати стежку життя її, то шляхи її не постійні, і ти не пізнаєш їх.6 Стежки життя вона не знає; хода її непевна, їй до того байдуже.6 Бо до доріг життя не прийде, а її сліди погані й не добре відомі.6 Як би ти захотїв слїдити за стежкою життя її, то (побачиш, що) дороги її - се манівцї, й ти не розізнаєш їх.
7 Тож тепер, мої діти, мене ви послухайте, не відходьте від слів моїх уст:7 Отож, дітоньки, слухайте мене і не відступайте од слів моїх.7 Отож, сину мій, слухай мене, не відступай від слова уст моїх.7 Тепер, отже, сину, послухай мене і не знехтуй моїми словами.7 Тим то, дїти мої, слухайте мене й не відхиляйтеся від мови з уст моїх.
8 віддали ти від неї дорогу свою, і не зближайсь до дверей її дому,8 Ходи якомога далі від неї шляхом своїм і не підходь близько до дверей оселі її,8 Відсторони твою дорогу геть від неї, не наближайсь до дверей її дому,8 Далекою від неї зроби твою дорогу, не наближайся до дверей її домів,8 Держи дорогу свою далеко од неї, й до дверей її домівки не наближуйсь,
9 щоб слави своєї ти іншим не дав, а роки свої для жорстокого,9 Щоби здоров'я твого не віддати іншим і літ твоїх – немилосердному.9 щоб не довелось віддати іншим твою славу, а твоїх літ - людям немилосердним;9 щоб ти не передав іншим твоє життя і немилосердним твоє життя,9 Щоб здоровля твого не оддав другій людинї й лїт твоїх мучителеві;
10 щоб чужі не наситились сили твоєї й маєтку твого в чужім домі!...10 Щоб не насичувалися твоєю силою чужинці, і напрацьоване тобою не переходило в чужий дім.10 щоб не наживалися твоїм добром чужинці, щоб труди твої не переходили в чужий дім,10 щоб чужі не наповнилися твоєю силою, а твої труди не ввійшли до чужих домів,10 Щоб ти не годував чужих твоїм достатком, та щоб твої труда в чужий дом не переходили.
11 І будеш стогнати при своєму кінці, як знеможеться тіло твоє й твої сили,11 І будеш стогнати потім, коли плоть твоя і тіло твоє будуть виснажені, –11 щоб не стогнав ти по тому, як тіло твоє і твоя плоть змарніють,11 і розкаєшся вкінці, коли знищені будуть члени твого тіла,11 Навпослї ти будеш стогнати, як тїло твоє й снага твоя вичерпаєсь, -
12 і скажеш: Як ненавидів я те напучування, а картання те серце моє відкидало!12 І скажеш: Нащо я ненавидів повчання, і серце моє знехтувало викриттям,12 щоб не казав: “Чом же я науку ненавидів, серце моє погордувало докором?12 і скажеш: Як я зненавидів напоумлення, і відхилив моє серце від картання?12 Та й скажеш: О, чом же я ненавидїв науку, а серце моє не зважало на впоминання;
13 І не слухав я голосу своїх учителів, і уха свого не схиляв до наставників...13 І я не зважав на голос учителів моїх, не прихиляв вуха мого до наставників моїх;13 Я голосу вчителів моїх не слухав, і до наставників моїх не нахиляв я вуха.13 Я не послухав голосу, що мене картає і мене повчає, ані я не приклав моє ухо.13 Чому я не слухав голосу вчителїв моїх, не нахиляв уха мого до наставників моїх;
14 Трохи не був я при кожному злому, в середині збору й громади!...14 Ледве не став я співучасником усілякого зла серед зібрання і громади!14 Я мало не потрапив у крайнє лихо поміж зборищем-громадою!”14 Мало не був я в усякому злі посеред збору і зібрання.14 Ось я трохи що не попав у всяке зло посеред збору й громади!
15 Пий воду з криниці своєї, і текуче з свого колодязя:15 Пий воду із твоєї водойми, і ту, що витікає з твоєї криниці.15 Пий воду з твого водозбору, воду, що б'є із власної криниці.15 Пий воду з твоїх посудин і з твоїх криниць джерел.15 Пий воду з твоєї криницї, тую, що тече з власного колодязя.
16 чи ж мають на вулицю вилиті бути джерела твої, а на площі потоки твоєї води?16 Нехай [не] розливаються джерела твої по вулиці, потоки води – по майданах;16 Чому б твої джерела мали розливатися навколо, твої потоки по майданах?16 Хай тобі не переливаються води з твого джерела, хай ідуть твої води на твої дороги.16 Нехай джерела твої не розливаються по улицях, потоки твої по майданах;
17 Нехай вони будуть для тебе, для тебе самого, а не для чужих із тобою!17 Нехай вони будуть належати тобі одному, а не чужинцям із тобою.17 Нехай будуть тобі одному, а не чужим разом з тобою.17 Будь паном собі одному, і ніхто чужий хай до тебе не пристане.17 Нехай вони тобі одному належать, а не чужим тобі.
18 Хай твоє джерело буде благословенне, і радій через жінку твоїх юних літ,18 Джерело твоє нехай буде благословенне, і втішайся дружиною юности твоєї.18 Нехай живець твій буде благословенний, втішайся дружиною твоєї юности.18 Джерело твоєї води хай буде твоїм власним, і веселися з жінкою, що з твоєї молодості.18 Нехай тобі благословене буде джерело твоє, - і втїшайсь другинею молодощів твоїх,
19 вона ланя любовна та серна прекрасна, її перса напоять тебе кожночасно, впивайся ж назавжди коханням її!19 Люб'язною ланню і пречудовою сарною; груди її нехай напувають тебе о будь-якій порі; любов'ю її насолоджуйся постійно.19 Премила лань! Люба сарна! Нехай її чари упоюють тебе повсякчас, у любощах її стало кохайся!19 Ланя любови і жеребя твоїх ласк хай говорить з тобою, а твоя (жінка) хай іде за тобою і хай буде з тобою в усякому часі, бо огорнений її любовю будеш численним.19 Мов ланею любою, мов серною красною; її груди нехай впоюють тебе по всяк час, в любощах її кохайся заєдно.
20 І нащо, мій сину, ти маєш впиватись блудницею, і нащо ти будеш пригортати груди чужинки?20 І для чого тобі, сину мій, захоплюватися сторонньою і пригортати груди чужої?20 Для чого тобі, сину, захоплюватися чужою, до грудей сторонньої горнутись?20 Не будь багато з чужою, ані не давай обнятися руками не власної.20 Про що тобі, мій сину, лакомитись на чужу, й горнутись до грудей сторонньої?
21 Бож перед очима Господніми всі дороги людини, і стежки її всі Він рівняє:21 Бо перед очима Господніми шлях людини, і Він вимірює всі стежки її.21 Дороги людські в Господа перед очима, і він вирівнює всі стежки їхні.21 Бо перед божими очима є дороги чоловіка, а Він глядить на всі твої сліди.21 Бо в Господа людські путї перед очима; він міряє всї стежки його.
22 власні провини безбожного схоплять його, і повороззям свого гріха буде зв'язаний він,22 Лиходія полонять власні беззаконня його, і в пута гріха свого він потрапляє.22 Злого ловлять власні переступи, у пута власного гріха він потрапляє.22 Беззаконня ловлять людину, а кожний вяжеться шнурами своїх гріхів.22 Безбожника його ж безбожество вловляє, і в путах гріха свого седить він.
23 помиратиме він без напучування, і буде блукати в великій глупоті своїй!...23 Він помирає без повчань і від великого безуму свого блукає.23 Він помирає з-за браку науки, з-за своєї надмірної глупоти він блукає.23 Цей вмирає з ненавченими, його викинено з багацтва його життя і він згинув через безумність.23 Він умирає без науки й в безумі свойму теряєсь.