1 Вино то насмішник, напій п'янкий галасун, і кожен, хто блудить у ньому, немудрий. | 1 Вино – глумливе, сікера – буйна; і кожний, хто зловживає ними, – нерозумний. | 1 Вино - зрадливе, п'янкі напої - буйні; кожен, хто кружляє їх, - нерозумний. | 1 Вино нестримне і пиянство розпусне, а кожний, що до нього пристає, не буде мудрий. | 1 Вино - зрадник; напитки - буйність; хто на них надиться - безумний. |
2 Страх царя як рик лева; хто до гніву доводить його, проти свого життя прогрішає. | 2 Гнів царський – наче ревище лева; хто дратує його, той грішить супроти самого себе. | 2 Гнів царський, ніби рик лева; хто його побуджує, шкодить собі. | 2 Погроза царя не різниться від гніву лева, а хто його роздражнює грішить проти своєї душі. | 2 Царська грізьба - як би рик левин; хто його до гнїву будить, шкодить собі самому. |
3 Слава людині, що гнів покидає, а кожен глупак вибухає. | 3 Честь для людини – уникнути сварки; а всілякий глупак запальний. | 3 То честь для чоловіка - сварки уникати; а кожен дурень розпочинає сварку. | 3 Відвертатися від наклепів - слава для чоловіка, а кожний безумний з такими сплітається. | 3 Хто сварку залишує, той честь здобуває; кожен дурень до сварки горячиться. |
4 Лінивий не оре із осени, а захоче в жнива і нічого нема. | 4 Ледачий восени не оре в полі, то шукає влітку, – і немає нічогісінько. | 4 Осінь пройшла, і не оре лінивий; у жнива проситиме, та не матиме нічого. | 4 Коли лінивий в погорді він не завстидається, так і той, хто позичає пшеницю в жнива. | 4 Лїнивий в осени не оре й не скородить; розглядаєсь лїтом - аж нема нїчого. |
5 Рада в серці людини глибока вода, і розумна людина її повичерпує. | 5 Помисли в серці людини – глибокі води, але чоловік розумний вичерпує їх. | 5 Води глибокі - задума в людськім серці; але розумна людина їх черпатиме звідти. | 5 Рада - глибока вода в серці чоловіка, а розумний чоловік її вичерпає. | 5 В серцї людськім задуми - мов вода глибока, та чоловік розумний вичерпає її. |
6 Багато людей себе звуть милосердними, та вірну людину хто знайде? | 6 Чимало таких, що хвалять людину за милосердя; але хто знаходить праведну людину? | 6 Чимало людей доброту власну вихваляють, та вірну людину, хто знайде? | 6 Велике людина і шляхетне милосердний чоловік, а вірного чоловіка тяжко знайти. | 6 Многих людей величають милосерними, та правдивого чоловіка хто находить? |
7 У своїй неповинності праведний ходить, блаженні по ньому сини його! | 7 Праведник ходить у своїй чистоті; блаженні діти його по ньому! | 7 Хто ходить у своїй невинності правдиво, - щасливі його діти після нього! | 7 Хто непорочний живе в праведності, блаженними оставить своїх дітей. | 7 Праведник ходить в своїй невинностї: щасливі й дїти його послї його. |
8 Цар сидить на суддевім престолі, всяке зло розганяє своїми очима. | 8 Цар, який сидить на престолі суду, очима своїми розганяє все лихе. | 8 Цар, що на судовому престолі засідає, всю погань, лиш погляне, розганяє. | 8 Коли на престолі сяде праведний цар, не стане перед його очима всякий поганий. | 8 Коли царь самий на судейському престолї засїдає, то й все ледаче очима своїми розганяє. |
9 Хто скаже: Очистив я серце своє, очистився я від свого гріха? | 9 Хто може сказати: Я очистив моє серце, я чистий від гріха мого? | 9 Хто може сказати: “Я очистив моє серце, я - чистий від гріха мого?” | 9 Хто похвалиться, що має чисте серце? Чи хто відкрито скаже, що він чистий від гріхів? Хто злословить батька чи матір згасить світильник, а зіниці його очей побачать темряву. Часть раніше поспішно роздобута в кінці не буде поблагословлена. Не кажи: Пімщуся на ворогу. Але почекай на Господа, щоб тобі поміг. | 9 Хто може сказати: Серце я очистив, - я чистий від гріха мого? |
10 Вага неоднакова, неоднакова міра, обоє вони то огида для Господа. | 10 Неоднакові ваги, неоднакова міра, – те і те – мерзота перед Господом. | 10 Дві ваги та дві міри, - огидне Господеві одне й друге. | 10 Велика і мала важка і подвійне мірило, вони оба нечисті перед Господом. | 10 Не однакова вага, не однака міра, одно і друге - гидота Господеві. |
11 Навіть юнак буде пізнаний з чинів своїх, чи чин його чистий й чи простий. | 11 Можна спізнати навіть підлітка за його вправами, чи буде чиста і належна поведінка його. | 11 Вже з того, як поводиться дитина, видно, чи чисті й праві будуть її вчинки. | 11 І хто їх робить у своїх задумах звязаний буде, молодий з преподобним, і правильна його дорога. | 11 Можна вже хлопя пізнати з того, чим занимається, чи праві і чисті будуть учинки його. |
12 Ухо, що слухає, й око, що бачить, Господь учинив їх обоє. | 12 Вухо, котре чує, і око, котре бачить, – те і те утворив Господь. | 12 Вухо, що чує, й око, що бачить, - Господь створив одне й друге. | 12 Ухо чує і око бачить. І оба господні діла. | 12 Ухо, що чує, й око, що бачить - одно й друге сотворив Господь. |
13 Не кохайся в спанні, щоб не збідніти; розплющ свої очі та хлібом наситься! | 13 Не люби спати, щоб ти не збіднів; тримай розплющеними очі твої, і будеш досхочу їсти хліб. | 13 Не люби спати, щоб не збідніти; відкрий очі, й будеш ситий хлібом. | 13 Не люби наговорювати, щоб ти не був віднятий. Відкрий твої очі і наситися хлібами. Подвійна важка гидота Господеві, і неправильне мирило не добре перед Ним. | 13 Не люби спати, щоб не дознав злиднїв; май отворені очі, й будеш наїден хлїбом. |
14 Зле, зле! каже той, хто купує, а як піде собі, тоді хвалиться купном. | 14 Недобре, недобре, – каже покупець; а коли відійде, хвалиться. | 14 “Недобре, - недобре!” - каже, хто купує; а як відійде - не нахвалиться. | 14 Від Господа випрямлюються кроки чоловіка. А як смертний зрозуміє його дороги? | 14 Не добре! пусте! гудить, хто купує, а як одійде, - хвалиться. |
15 Є золото й перел багато, та розумні уста найцінніший то посуд. | 15 Є золото і багато перлів, але коштовне начиння – вуста розумні. | 15 Є золота й перел багато, та найдорожча прикраса - уста розумні. | 15 Засідка для чоловіка швидко щось з своїх посвятити, бо після молитви буває розкаяння. | 15 Буває много золота й перел, та найдорожша знадоба - уста розумні. |
16 Візьми його одіж, бо він поручивсь за чужого, і за чужинку візьми його застав. | 16 Візьми одежу його, бо він давав поруку за чужого; і за стороннього візьми від нього заклад. | 16 Візьми з нього одежу, бо він за чужого ручився; коли він за чужих ручився, візьми заставу з нього. | 16 Мудрий цар пересіває безбожних і накладе на них колесо. | 16 Бери одежину його, бо він ручавсь за чужого; за приблуду бери від його заліг! |
17 Хліб з неправди солодкий людині, та піском потім будуть наповнені уста її. | 17 Солодкий для людини хліб, [надбаний] неправдою; але потому рот його виповнюється жорствою. | 17 Солодкий людині хліб, неправдою нажитий, та потім в його роті жорстви повно. | 17 Господнє світло подих людей, хто досліджує склади черева. | 17 Солодкий зразу чоловікові хлїб, неправдою нажитий, та й на впослї в його ротї піску повно буде, |
18 Тримаються заміри радою, і війну провадь мудрими радами. | 18 Заміри дістають потвердження через пораду, і по нараді провадь війну. | 18 Задуми зміцнюються при нараді; хитрощами провадити б війну. | 18 Милосердя і праведна сторож для царя і окружать його престіл в праведності. | 18 Задуми вдаються аж по добрій радї, а по радї ще далї воюйся. |
19 Виявляє обмовник таємне, а ти не втручайся до того, легко хто розтулює уста свої. | 19 Хто ходить пліткарем, той відкриває таємницю; і хто широко розтуляє рота, з тим не спілкуйся. | 19 Той наклепник, хто відкриває тайни; хто рота широко роззявляє, з тим не братайся. | 19 Мудрість прикраса для молодих, а сивина слава для старців. | 19 Хто переносить і відкриває тайни, та рот широко отвирає, з тим не братайся. |
20 Хто кляне свого батька та матір свою, погасне світильник йому серед темряви! | 20 Хто ганьбить батька свого і матір свою, того світильник загасне осередь глибокої пітьми. | 20 Хто проклинає батька-матір, того свічка погасне в глухій пітьмі. | 20 Удари і побиття зустрічають злих, а рани у внутрі черева. | 20 Хто лихословить отцеві й матері своїй, того сьвічник погасне в глухій темряві. |
21 Спадок спочатку заскоро набутий, не буде кінець його поблагословлений! | 21 Спадщина, квапливо захоплена на початку, не благословиться в майбутньому. | 21 Майно, швидко набуте на початку, напослідок не буде благословенне. | | 21 Майно, зразу скоро набуте, не буде опісля благословенне. |
22 Не кажи: Надолужу я зло! май надію на Господа, і Він допоможе тобі. | 22 Не кажи: Я помщуся за зло; віддай Господові, і Він збереже тебе. | 22 Не говори: “Відплачу лихом!” |- звірся на Господа, і він тебе врятує. | | 22 Не говори: `За зло я самий віддам`; полиши се Господеві, - він охоронить тебе. |
23 Вага неоднакова то огида для Господа, а оманливі шальки не добрі. | 23 Мерзота перед Господом – неоднакові важки, і оманливі шальки – не добрі. | 23 Огидні Господеві двоякі терези; вага фальшива - річ недобра. | | 23 Гидота Господу вага лукава, та й невірна міра - йому противна. |
24 Від Господа кроки людини, а людина як вона зрозуміє дорогу свою? | 24 Від Господа спрямовується хода чоловіка; а людині як пізнати шлях свій? | 24 Господь керує кроками людини; людині ж як зрозуміти свою дорогу? | | 24 Всї ступнї людські Господь справляє; чоловікові ж - як узнати дорогу свою? |
25 Тенета людині казати святе нерозважно, а згодом свої обітниці досліджувати. | 25 Тенета для людини – квапливо давати обітницю і після обітниці обдумувати. | 25 Це сіть людині - необачно казати: “Посвячене”, а по обіті - розмірковувати. | | 25 Се сїть людинї - сквапно обіт складати, а послї обіту - роздумовати. |
26 Мудрий цар розпорошить безбожних, і зверне на них своє коло для мук. | 26 Мудрий цар вивіє лиходіїв, і колеса на них оберне. | 26 Мудрий цар злих провіває, а потім по них колесом котить. | | 26 Мудрий царь вивіє безбожних, а потім колесом своїм по них покотить. |
27 Дух людини світильник Господній, що все нутро обшукує. | 27 Світильник Господній – дух людини, що випробовує всі глибини серця. | 27 Господній світич - дух людини, що вивідує всі глибини серця. | | 27 Господень сьвічник - се дух чоловічий, що вивідує всї глибини серця. |
28 Милість та правда царя стережуть, і трона свого він підтримує милістю. | 28 Милість та істина охороняють царя, і милістю він підтримує престол свій. | 28 Милость і правда царя оберігають; його престол милістю підпертий. | | 28 Любов і правда царя оберегають, престола він свого любовю підпирає. |
29 Окраса юнацтва їхня сила, а пишність старих сивина. | 29 Слава юнаків – сила їхня, а окраса старих людей – сивина. | 29 Слава молодих - їхня сила; старих окраса - їхній сивий волос. | | 29 Слова молодих - їх сила, а окраса старих - їх сивий волос. |
30 Синяки від побоїв то масть лікувальна на злого, та вдари нутру живота. | 30 Рани від побиття – лікування супроти зла, і удари, що доходять аж до нутра. | 30 Побиття аж до крови - лік проти зла, так само й удари, що доходять аж до нутра. | | 30 Рани від побоїв - се лїк проти зла, та й удари, що доходять аж до самої утроби. |