Огієнко, 1962	Новітній Гижі, 2006	Хоменко, 1963	Турконяк, 2011	Куліш, 1905
1 І сказав Господь до Мойсея: Увійди до фараона, і говори до нього: Так сказав Господь, Бог євреїв: Відпусти Мій народ, і нехай вони служать Мені!	1 І сказав Господь Мойсеєві: Піди до фараона і скажи йому: Так говорить Господь, Бог євреїв: Відпусти народ Мій, щоб він звершив Мені служіння.	1 Сказав Господь Мойсеєві: `Піди до фараона і скажи йому: Так говорить Господь, Бог євреїв: Відпусти народ мій, щоб послужив мені;	1 Сказав же Господь до Мойсея: Ввійди до Фараона і скажеш йому: Так каже Господь Бог єврейський: Відішли мій нарід, щоб мені послужив;	1 І рече Господь Мойсейові: Увійди до Фараона, та промов до його: Тако глаголе Господь, Бог Єврейський: Відпусти люде мої послужити менї.
2 Бо коли ти відмовишся відпустити, і будеш держати їх ще,	2 Бо коли ти не захочеш відпустити і ще будеш притримувати його,	2 бо, як не схочеш відпустити людей моїх і далі задержуватимеш їх,	2 якщо ж, отже, не хочеш відіслати мій нарід, але ще його задержиш,	2 Коли ж не схочеш одпустити людей моїх, і все таки вдержувати меш їх,
3 то ось Господня рука буде на худобі твоїй, що на полі, на конях, на ослах, на верблюдах, на худобі великій і дрібній, моровиця дуже тяжка.	3 То ось, рука Господня буде на худобі твоїй, котра в полі, на конях і на віслюках, на верблюдах, на волах і вівцях; буде моровиця вельми важка.	3 то рука Господня вдарить вельми тяжким мором на твою скотину на полях, на коней, на ослів, на верблюдів, на волів і на овець.	3 ось господня рука буде на твоїй худобі що в рівнинах, і на конях і на ослах і на верблюдах і скоті і вівцях, дуже велика смерть.	3 Се рука Господня вдарить на твою скотину в полях, на конї, на осли, на верблюди, на воли і на вівцї повітрєм тяжким вельми.
4 І відділить Господь між худобою Ізраїля й між худобою Єгипту, і не загине нічого зо всього, що належить Ізраїлевим синам.	4 І вчинить розподіл Господь поміж худобою ізраїльською і худобою єгипетською, і з усієї худоби синів Ізраїлевих не загине ніщо.	4 Та Господь розрізнить ізраїльський скот від скоту єгипетського: зо всього, що належить синам Ізраїля, ніщо не згине.`	4 І чудну різницю зроблю я в тім часі між скотиною єгиптян і між скотиною синів Ізраїля. Не згине з усіх згаданих (те, що належить) синам Ізраїля.	4 І сотворю я инше того часу між скотом Ізраїльським і скотом Египецьким, і не паде з усього скоту Ізраїльського нї одно.
5 І призначив Господь усталений час, кажучи: Узавтра Господь зробить цю річ у цім краї.	5 І визначив Господь час, сказавши: Завтра учинить це Господь на землі цій.	5 І призначив Господь реченець, кажучи: `Узавтра Господь виконає на землі це слово.`	5 І назначив Бог час, кажучи: Вранці виконає Господь це слово на землі.	5 І призначив Господь речінець, глаголючи: Завтра вчинить Господь сю річ в країні.
6 І зробив Господь ту річ назавтра, і вигинула вся єгипетська худоба, а з худоби Ізраїлевих синів не згинуло ані одне.	6 І вчинив це Господь другого дня, і загинула вся худоба єгипетська; з худоби ж синів Ізраїля не загинуло ніщо.	6 Другого дня Господь сповнив слово, й згинув увесь єгипетський скот; між скотом же синів Ізраїля не впало ні одне.	6 І зробив Господь це слово вранці, і вибив ввесь скот єгиптян, а з скота синів Ізраїля не згинуло нічого.	6 І вчинив Господь сю річ назавтра враньцї, і полїг увесь Египецький скот; між скотом же в синів Ізрайлевих не пало нї одно.
7 І послав фараон довідатись, а ось не згинуло з худоби Ізраїлевої ані одне! І стало фараонове серце запеклим, і не відпустив він народу того!	7 Фараон послав [вивідувачів], і ось, із худоби ізраїльтян не загинула жодна. Але серце фараона ожорсточилося, і він не відпустив народу.	7 Послав фараон (довідатись), та ось між скотом синів Ізраїля не впало ані однісіньке. Та закам'яніло серце фараона і не відпустив людей.	7 А як побачив Фараон, що з скотини синів Ізраїля не згинуло нічого, затвердло серце Фараона, і не відіслав нарід.	7 І послав Фараон, аж ось між усїм скотом у синів Ізрайлевих не пало нї одно. Та запекле було серце в Фараона, і не одпустив людей.
8 І сказав Господь до Мойсея й до Аарона: Візьміть собі повні ваші жмені сажі з печі, і нехай Мойсей кине її до неба на очах фараонових.	8 І сказав Господь Мойсеєві і Ааронові: Візьміть по повній пригорщі попелу з печі, і нехай кине його Мойсей у небо на очах фараона.	8 Господь сказав Мойсеєві й Аронові: `Понабирайте собі повні жмені сажі з печі, й нехай Мойсей сипле нею перед фараоном проти неба.	8 Сказав же Господь до Мойсея і Аарона, кажучи: Візьміть собі повні руки попелу з печі, і посипле Мойсей до неба перед Фараоном і перед його слугами,	8 І рече Господь Мойсейові й Аронові: Понабирайте ви повні жменї сажі з печі, і нехай нею сипне проти неба Мойсей перед віччу Фараона й дворян його.
9 І стане вона курявою над усією єгипетською землею, а на людині й скотині стане гнояками, що кинуться прищами в усьому єгипетському краї.	9 І здійметься курява по всій землі єгипетській, і буде на людях і на худобі запалення з болячками по всій землі єгипетській.	9 І вона стане тонким пилом по всій землі Єгипетській, і по всій землі Єгипетській на людях і на скотині понариває чиряки, що зопукляться гноїстими пухирями.`	9 і хай стане порохом по всій єгипетскій землі і будуть на людях і на худобі струпи, болячки, що виходять на людях і на слугах і в усій єгипетскій землі.	9 І постане вона по всїй землї Египецькій порохом і понариває на людях і на скотинї чираки, що від гною прорвуться по всїй землї Египецькій.
10 І набрали вони сажі з печі, та й стали перед фараоновим лицем. І кинув її Мойсей до неба, і стали прищуваті гнояки, що кинулися на людині й на скотині.	10 Вони взяли попелу з печі, і з'явилися перед очима фараона. Мойсей кинув попіл у небо, і з'явилося запалення з болячками на людях і на худобі.	10 Набравши сажі з печі, стали вони перед фараоном, і сипнув нею Мойсей проти неба, і понаривали чиряки на людях і скоті та прорвались гнійними пухирями.	10 І він взяв попіл з печі перед Фараоном і висипав його Мойсей до неба, і став струпами, болячками, що виходять на людях і на скотині.	10 І набравши сажі з печі стали перед Фараоном, і сипнув нею Мойсей проти неба; і понаривало чиряки струпи на людинї й на скотинї.
11 А чарівники не могли стати перед Мойсеєм через гнояки, бо гнояк той був на чарівниках і на всіх єгиптянах.	11 І не могли чаклуни устояти перед Мойсеєм, з причини запалення; тому що запалення було й на чаклунах і на всіх єгиптянах.	11 Чаклуни ж не могли з'явитись перед Мойсеем через чиряки; бо обкинуло чиряками і чаклунів і всіх єгиптян.	11 І не могли чародії стояти перед Мойсеєм через струпи. Були бо струпи на чародіях і в усій єгипетскій землі.	11 І не здолїли чарівники стати перед Мойсейом через чиряки; обкинуло бо чиряками чарівників і всїх Египтян.
12 І вчинив запеклим Господь фараонове серце, і він не послухався їх, як говорив був Господь до Мойсея.	12 Але Господь ожорсточив серце фараона, і він не послухав їх (Мойсея і Аарона), як говорив Господь Мойсеєві.	12 І закам'янив Господь серце у фараона, і він не послухав їх, як і передсказав був Господь Мойсеєві.	12 Твердим же зробив Господь серце Фараона, і не вислухав їх, так як приказав Господь. Мойсеєві.	12 Та закаменив Господь серце в Фараона, і не послухав їх, як і глаголав Господь Мойсейові.
13 І сказав Господь до Мойсея: Устань рано вранці, і стань перед лицем фараоновим та й скажи йому: Отак сказав Господь, Бог євреїв: Відпусти Мій народ, і нехай вони служать Мені!	13 І сказав Господь Мойсеєві: Завтра підведися вранці, і з'явися перед очима фараона, і скажи йому: Так говорить Господь, Бог євреїв: Відпусти народ Мій, щоб він звершив Мені служіння.	13 Господь сказав Мойсеєві: `Встань рано-вранці та й ставсь перед фараоном і скажи йому: Так каже Господь, Бог євреїв: Відпусти народ мій, щоб послужив мені.	13 Сказав же Господь до Мойсея: Встань вранці і стань перед Фараоном і скажеш до нього: Так говорить Господь Бог євреїв: Відішли мій нарід, щоб мені послужили.	13 І рече Господь Мойсейові: Устань рано враньцї, та й стань перед Фараоном і промов до його: Так каже Господь, Бог Єврейський: Відпусти люде мої послужити менї.
14 Бо цим разом Я пошлю всі урази Мої на серце твоє, і на рабів твоїх, і на народ твій, щоб ти знав, що немає на всій землі Такого, як Я!	14 Бо цього разу я пошлю всі урази Мої в серце твоє, і на служників твоїх, щоб ти спізнав, що немає подібного Мені на всій землі.	14 Бо цього разу пошлю всі мої кари на тебе, на слуг твоїх і на народ твій, щоб ти пізнав, що нема нікого, як я, на всій землі.	14 Бо в цьому часі я посилаю всі мої кари в серце твоє і твоїх слуг і твого народу, щоб знав ти, що немає іншого як Я в усій землі.	14 Сего бо разу нашлю всї муки мої на серце твоє, і дворян твоїх, і людей твоїх, щоб ти знав, що нема нїкого як я на всїй землї.
15 Бо тепер, коли б Я простягнув Свою руку, то побив би тебе та народ твій мором, і ти був би вигублений із землі.	15 Оскільки Я простягнув руку Мою, то міг би уразити тебе і народ твій моровицею, і ти знищений був би на землі.	15 Бо вже тепер простягти б тільки руку мою, щоб вдарити тебе й народ твій мором, так і щез би ти з землі.	15 Бо тепер, піднявши руку, вдарю тебе і твій нарід смертю, і знищений будеш з землі.	15 Нинї бо простягти б тільки руку мою, щоб ударити й тебе й люде твої повітрєм, так і зник би єси з землї.
16 Але Я для того залишив тебе, щоб показати тобі Мою силу, і щоб оповідали про Ймення Моє по всій землі.	16 Та для того я зберіг тебе, аби показати на тобі силу Мою, і, щоб звіщено було ймення Моє по всій землі.	16 Та тільки на те й пощадив я тебе, щоб показати тобі потугу мою, і щоб ім'я моє проповідувано по всій землі.	16 І задля цього збережений був ти, щоб виказав Я на тобі мою силу, і щоб розголошене було моє імя по всій землі.	16 Та тільки про те щадив тебе, щоб на тобі показати потугу мою, і щоб імя моє проповідано по всїй землї.
17 Ти ще опираєшся проти народу Мого, щоб їх не відпустити.	17 Ти ще стоїш упоперек народові Моєму, щоб не відпускати його;	17 Чи ж іще виноситимешся над моїм народом і не відпустиш його?	17 Отже, ти ще намагаєшся не відіслати мій нарід.	17 Чи ще ж нести мешся високо проти людей моїх, що не відпустиш їх?
18 Ось Я взавтра, цього саме часу, зішлю дощем тяженний град, що такого, як він, не бувало в Єгипті від дня його заложення аж до сьогодні.	18 То ось, Я пошлю завтра, о цій самій порі, град вельми значний, подібного до котрого не було в Єгипті від дня заснування його й донині.	18 Ось узавтра в цю пору я спущу страшний град, якого ще в Єгипті не було з того дня, як він постав, аж посьогодні.	18 Ось Я пошлю в цю годину завтра дуже великий град, такий якого не було в Єгипті від того дня, коли його створено, до цього дня.	18 Се дощувати му сієї доби завтра страшенним грядом, що такого не було в Египтї з того дня, як сотворено його, та й по сей день.
19 А тепер пошли, позаганяй худобу свою та все, що твоє в полі. Кожна людина й худоба, що буде застукана в полі, і не буде забрана додому, то зійде на них град, і вони повмирають!	19 Отож, накажи зібрати череди твої і все, що у тебе у полі; на всіх людей і на худобу, котрі залишаться в полі і не зберуться в доми, впаде град, і вони помруть.	19 Тож скоренько пошли захистити твій скот і все, що в тебе в полі; бо на всяку людину та скотину, що знайдеться на дворі й не повернеться до дому, вдарить град, і воно погибне.`	19 Тепер, отже, поспішися зібрати твою скотину, і те з твого, що на рівнині. Бо всі люди і скотина, яка знайдеться на рівнині, і не ввійде до хати, а впаде на них град, помре.	19 Оце ж посилай, та позбирай увесь твій скот і все, що в тебе в полї. На всяку бо скотину й людину, що знайдеться в полї і не вернуться додому, вдарить гряд, і погинуть.
20 Хто з фараонових рабів боявся Господнього слова, той зігнав своїх рабів та свою худобу до домів.	20 Ті із служників фараонових, котрих настрашили слова Господні, квапливо зібрали служників своїх і череди свої в доми.	20 Хто зо слуг фараонових злякався слова Господнього, той звелів своїм рабам утікати зо скотом під піддашшя.	20 Хто з рабів Фараона боявся господнього слова, ввів свою скотину до хат.	20 Хто злякався слова Господнього зміж дворян Фараонових, той звелїв своїм рабам втїкати з усїєю скотиною до домівок своїх.
21 А хто не звернув свого серця до слова Господнього, той позалишав рабів своїх та худобу свою на полі.	21 А хто не навернув серця свого до слова Господнього, той залишив служників своїх і череди свої в полі.	21 А хто не взяв собі до серця слова Господнього, той лишив рабів своїх і скот на полі.	21 А хто не зважав умом на господнє слово, оставив скотину на рівнині.	21 А хто не нахилив серця свого до слова Господнього, той покинув свої раби й скотину на полях.
22 І сказав Господь до Мойсея: Простягни свою руку до неба, і нехай буде град у всьому єгипетському краї на людину, і на худобу, і на всю польову траву в єгипетській землі!	22 І сказав Господь Мойсеєві: Простягни руку свою до неба, і впаде град на всю землю єгипетську, на людей, на худобу і на всю траву польову на землі єгипетській.	22 Господь сказав Мойсеєві: `Простягни руку свою до неба, і нехай гряне град по всій землі Єгипетській, і на людей і на скот, і на всяку польову рослину в Єгипетській землі.`	22 Сказав же Господь до Мойсея: Простягни твою руку до неба, і буде град по всій єгипетській землі, на людей і скотину і на всю рослинність, що на землі.	22 І рече Господь Мойсейові: Простягни руку твою до неба і вдарить гряд по всїй землї Египецькій і на людину, і на скотину, і на всяку траву на землї.
23 І простяг Мойсей палицю свою до неба, і Господь дав громи та град. І зійшов на землю огонь, і Господь дощив градом на єгипетську землю.	23 І підніс Мойсей посоха свого до неба; і Господь озвався громом і градом, і вогонь розливався по землі, і послав Господь град на землю єгипетську.	23 Простяг Мойсей палицю свою до неба, і спустив Господь громи та град, і впав огонь на землю, і сипав Господь градом по землі Єгипетській.	23 Простягнув же Мойсей руку до неба, і Господь дав громи і град, і огонь пробігав по землі, і післав Господь град на всю єгипетську землю.	23 І простяг Мойсей жезло своє до неба, і дав Господь громи та гряд, і пійшов огонь по землї, і дощував Господь грядом по всїй землї Египецькій.
24 І був град, і огонь горів посеред тяженного граду, що не бувало такого, як він, у всім єгипетськім краї, відколи він став був народом.	24 І був град і вогонь поміж градом, град був вельми значний, якого не було по всій землі єгипетській з часу заселення її.	24 І вдарив град з блискавицями такий страшенний, що не було такого в цілім Єгипті з того часу, як люди замешкали в ньому.	24 Був же град і горіючий огонь серед граду. А був дуже, дуже великий град, такий якого не було в Єгипті від коли був нарід у ньому.	24 І вдарив гряд, і запалав огонь із грядом; гряд же був тяжко великий, що й не було такого в Египтї з того часу, як постали люде в йому.
25 І повибивав той град у всім єгипетськім краї все, що на полі, від людини аж до худоби! І всю польову рослинність побив той град, а кожне польове дерево поламав!	25 І побив град по всій землі єгипетській усе, що було в полі, від людини до худобини; і всю траву польову побив град, і всі дерева в полі поламав.	25 І побив град по всій землі Єгипетській усе, що було в полі, людину й скотину, і всю польову рослинність побив град, і всі дерева на полях град потрощив.	25 Побив же град в усій єгипетській землі від людини до скотини, і побив град всю рослинність, що на рівнині, і всі дерева, що на рівнинах знищив град.	25 І побило грядом по всїй землї Египецькій усе, що було в полї, й людину й скотину, й всяку траву в полї побило грядом, і всї дерева на полях потрощив гряд.
26 Тільки в землі Ґошен, де жили Ізраїлеві сини, не було граду.	26 Тільки на землі Ґошен, де жили сини Ізраїля, не було граду.	26 Тільки в Гошен-землі, де проживали сини Ізраїля, не було граду.	26 Граду не було тільки в землі Ґесем, де були сини Ізраїля.	26 Тільки в Гозен землї, де були сини Ізрайлеві, не було гряду.
27 І послав фараон, і покликав Мойсея та Аарона, та й сказав до них: Згрішив я тим разом! Господь справедливий, а я та народ мій несправедливі!	27 І послав фараон, і прикликав Мойсея й Аарона і сказав їм: На цей раз я згрішив; Господь праведний, а я і народ мій завинили.	27 І послав фараон по Мойсея та Арона і промовив до них: `Цим разом я згрішив; Господь правий, я ж і народ мій винні.	27 Піславши ж, Фараон покликав Мойсея й Аарона і сказав їм: Згрішив я тепер. Господь справедливий, я ж і мій нарід неправедні.	27 І послав Фараон по Мойсея та по Арона, та й промовив до них: Провинив тепер я. Господь праведен, я ж і люде мої ледачі.
28 Благайте Господа, і досить бути Божим громам та градові! А я відпущу вас, і ви більше не залишитеся...	28 Помоліться Господові, досить уже тієї могутньої громовиці і градобою; і вже відпущу вас, і не буду затримувати.	28 Моліться до Господа; досить уже тієї страшної громовиці й градобою, я відпущу вас, не мусите вже довше зоставатись.`	28 Помоліться, отже, за мене до Господа, і хай припиняться божі громи і град і огонь; і відішлю вас, і не останетесь.	28 Ублагайте Господа, щоб не було страшенного гуркотання та гряду; я ж відпущу вас, і більше не гаяти метесь тутеньки.
29 І сказав до нього Мойсей: Як вийду я з міста, то простягну руки свої до Господа, громи перестануть, а граду вже не буде, щоб ти знав, що Господня ця земля!	29 Мойсей сказав йому: Тільки-но я вийду за місто і піднесу руки мої до Господа, громи перестануть, і граду більше не буде, щоб ти переконався, що Господня земля.	29 І відказав йому Мойсей: `Як тільки вийду з міста, здійму руки мої до Господа, і вщухне громовиця, і град перестане бити, щоб ти зрозумів, що Господня є земля.	29 Сказав же йому Мойсей: Як лиш вийду з міста, підніму мої руки до Господа, і громи перестануть, і більше не буде граду і дощу, щоб ти пізнав, що господня земля.	29 І каже йому Мойсей: Скоро вийду з городу, здійму руки мої до Господа, і громи втихнуть, і гряду з дощем не буде вже, щоб зрозумів єси, що земля Господня.
30 А ти й раби твої, знаю я, що ви ще не боїтеся перед лицем Господа Бога!	30 Але я знаю, що ти і служники твої ще не боїтеся Господа Бога.	30 Та знаю, що ні ти, ні слуги двірські твої, не боїтесь ще Господа Бога.`	30 І ти і твої раби, знаю, що ще не побоялися ви Господа.	30 Ти ж і дворяне твої, знаю, що не вбоялись іще Господа.
31 А льон та ячмінь був побитий, бо ячмінь дозрівав, а льон цвів.	31 Льон і ячмінь були побиті, тому що ячмінь виколосився, а льон запліднився.	31 Льон і ячмінь були побиті, бо ячмінь колосився, а льон був у цвіті.	31 Льон же і ячмінь були побиті, бо ячмінь колосився а льон цвив.	31 А лен і ячмінь побиті, бо ячмінь колосився, а лен завязувався.
32 А пшениця та жито не були вибиті, бо пізні вони.	32 А пшениця і полба не побиті, тому що вони були пізніми.	32 Пшениця ж і жито не були побиті, бо ще не посходили.	32 Пшениця ж і жито не були побиті, бо були пізні.	32 Пшениця ж і жито не побиті; бо ще не дорослї.
33 І вийшов Мойсей від фараона з міста, і простяг руки свої до Господа, і перестали громи та град, а дощ не лив на землю.	33 І вийшов Мойсей від фараона з міста і підніс руки свої до Господа; і припинилися грім і град, і дощ перестав литися на землю.	33 Вийшов Мойсей від фараона з міста й зняв руки свої до Господа; і вщухли громи та градобій, і дощова злива над землею.	33 Вийшов же Мойсей поза місто від Фараона, і підняв руки до Господа, і спинилися громи і град, і дощ більше не падав на землю.	33 І вийшов Мойсей із городу і простяг руки свої до Господа; і перестали громи і гряд, і дощ вже не лив на землю.
34 І побачив фараон, що перестав дощ, і град та громи, та й далі грішив. І чинив він запеклим своє серце, він та раби його.	34 І побачив фараон, що перестав дощ і град, і грім, і продовжував грішити, і обтяжив серце своє сам і служники його.	34 Як же побачив фараон, що перестали і злива, і град, і громи, взяв і далі грішити, і закаменив своє серце, він і слуги його.	34 Побачивши ж Фараон, що перестав дощ і град і громи, додав грішити, і твердим зробив серце своє і своїх слуг.	34 Як же побачив Фараон, що перестав дощ і гряд і громи, став согрішати ще, та й закаменив запекле серце своє він і дворяне його.
35 І стало запеклим фараонове серце, і він не відпустив Ізраїлевих синів, як говорив був Господь через Мойсея.	35 І ожорсточилося серце фараона, і він не відпустив синів Ізраїля, як і говорив Господь через Мойсея.	35 І стало твердим серце у фараона, і не відпустив він синів Ізраїля, як і був передсказав Господь Мойсеєві.	35 І ствердло серце Фараона, і не відіслав синів Ізраїля, так як сказав Господь Мойсеєві.	35 І закаменїло запекле серце Фараонове, і не одпустив синів Ізрайлевих, як і глаголав Господь Мойсейові.