1 І відповів Мойсей та й сказав: Таж вони не повірять мені, і не послухають голосу мого, бо скажуть: Господь не явився тобі!1 І відповідав Мойсей і сказав: А якщо вони не повірять мені, і не послухають голосу мого, і скажуть: `Не з`являвся перед тобою Господь`?1 І відповів Мойсей та й каже: `Адже ж вони не повірять мені, ані не послухають мого голосу; ба більше, вони скажуть: Не явивсь тобі Господь.`1 Відповів же Мойсей і сказав: Отже, якщо не повірять мені, ані не вислухають мого голосу, бо скажуть, що: Бог не зявився тобі, що скажу їм?1 І відказав Мойсей і каже: А як же не звіряться менї, анї послухають голосу мого, та скажуть: Не являвсь тобі Господь?
2 І промовив до нього Господь: Що то в руці твоїй? Той відказав: Палиця.2 І сказав йому Господь: Що оце в руці твоїй? Він відповів: Посох.2 І промовив до нього Господь: `Що це в тебе в руці?` І сказав Мойсей: `Палиця.`2 Сказав же йому Господь: Що це те, що в твоїй руці? Він же сказав: Палиця.2 І промовив до його Господь: Що се в руцї у тебе? І каже він: Палиця.
3 І сказав Він: Кинь її на землю! І той кинув її на землю, і вона стала вужем. І втік Мойсей від нього.3 [Господь] сказав: Кинь його на землю. Він кинув його на землю, і посох перетворився на змія, і Мойсей сахнувся від нього.3 І промовив Господь: `Кинь її на землю!` Кинув він її на землю, і стала з неї гадина. І втік Мойсей від неї.3 І сказав: Вкинь її на землю. І він вкинув її на землю, і стала гадиною, і втік Мойсей від неї.3 І глаголе: Кинь її на землю. І кинув її на землю, і стала змієм. І відбіг Мойсей від його.
4 І сказав Господь до Мойсея: Простягни свою руку, і візьми його за хвоста! І він простяг свою руку й узяв його, і той став палицею в долоні його.4 І сказав Господь Мойсеєві: Простягни руку твою і візьми його за хвіст. Він простягнув руку свою і взяв його; і він став посохом у руці його.4 І сказав Господь до Мойсея: `Простягни руку твою та візьми її за хвіст`. І простяг руку й схопив її, і стала з гадини знову палиця в його руці.4 І сказав Господь до Мойсея: Простягни руку і візьми за хвіст. Отже, простягнувши руку, він взяв за хвіст, і стала палицею в його руці.4 І каже Господь Мойсейові: Простягни руку, та возьми за хвоста. І просьтяг руку і узяв його за хвоста. І стала палиця в руцї в його:
5 Щоб повірили, що явився тобі Господь, Бог їхніх батьків, Бог Авраама, Бог Ісака й Бог Якова.5 Це для того, аби повірили, що з'явився тобі Господь Бог батьків їхніх, Бог Авраама, Бог Ісаака і Бог Якова.5 `(Це зробиш), щоб повірили вони, що явивсь тобі Господь, Бог батьків їх, Бог Авраама, Бог Ісаака і Бог Якова.`5 Щоб повірили тобі, що тобі зявився Господь Бог їх батьків, Бог Авраама і Бог Ісаака і Бог Якова.5 Щоб упевнились, що явивсь тобі Господь, Бог батьків їх, Бог Авраамів, Бог Ізааків і Бог Яковів.
6 І сказав Господь йому ще: Засунь свою руку за пахвину свою! І засунув він руку свою за пахвину свою, і витягнув її, аж ось рука його побіліла від прокази, як сніг!6 І ще сказав йому Господь: Поклади руку твою собі в пазуху. Він поклав руку свою собі в пазуху. Витягнув її, і ось, рука його збіліла від прокази, як сніг.6 Сказав йому Господь знову: `Засунь же руку твою собі за пазуху.` І засунув руку собі за пазуху та й вийняв її знову. І ось рука його побіліла від прокази, як сніг.6 Сказав же йому Господь знову: Вложи твою руку за твою пазуху. І він вложив руку за свою пазуху, і вийняв свою руку з-за своєї пазухи і його рука стала наче сніг.6 Каже йому Господь знов: Засунь руку твою за пазуху собі. І засунув руку за пазуху собі, і як вийняв її зза пазухи своєї, аж се рука його побілїла від прокази, як снїг.
7 А Він сказав: Поклади знов свою руку за пахвину свою! І він поклав знову руку свою до своєї пахвини, і витягнув її з пахвини своєї, і ось вона стала знову, як тіло його.7 [І ще] сказав: Поклади знову руку твою до себе за пазуху.І він поклав руку собі за пазуху. І витягнув її із пазухи своєї, і ось, вона знову стала такою ж, як тіло його.7 Тоді сказав Господь: `Засунь знов руку твою собі за пазуху.` І засунув він знову руку собі за пазуху і, як вийняв її з-за пазухи, стала вона як решта його тіла.7 І сказав: Знову вложи твою руку за твою пазуху. І він вклав руку за свою пазуху, і вийняв її з-за своєї пазухи і знову повернувся колір його тіла.7 І каже знов йому: Засунь руку твою за пазуху собі. І засунув він знов руку за пазуху свою; і вийняв її зза пазухи своєї, і се стала вона як тїло його.
8 І станеться, коли не повірять тобі, і не послухають голосу першої ознаки, то повірять голосу ознаки наступної.8 Якщо вони не повірять тобі, і не послухають голосу першої ознаки, то повірять голосові ознаки другої.8 `Отже, як не повірять тобі і як знехтують першим чудом, то повірять другому чудові.8 Якщо ж не повірять тобі, ані не вислухають голосу першого знаку, повірять тобі (через) голос останнього знака.8 І станеться коли не піймуть віри тобі, анї послухаються знамення первого, так піймуть віри тобі й послухаються знамення другого.
9 І станеться коли вони не повірять також обом тим ознакам, і не послухають твого голосу, то ти візьмеш води з Річки, і виллєш на суходіл. І переміниться та вода, що ти візьмеш із Річки, і станеться кров'ю на суходолі.9 Якщо ж не повірять навіть двом ознакам і не послухають голосу твого, то візьми води з річки і вилий на суходіл, і вода, взята з річки, стане кров'ю на суходолі.9 Якже ж не повірять ані одному з цих двох чудес і не послухають твого голосу, то візьмеш води з ріки та й виллєш на сушу, і з води, що візьмеш з ріки, стане кров на суші.`9 І буде, якщо не повірять тобі (через) ці два знаки, ані не вислухають твого голосу, візьми воду з ріки і вилеєш на сушу, і буде вода, яку візьмеш з ріки, кровю на суші.9 І станеться, коли не впевняться й сими двома знаменнями, і не послухають голосу твого, так візьмеш води річної, та й виллєш на суходіл, і вода, що взяв єси з ріки, візьметься кровю на суходолї.
10 Та Мойсей сказав до Господа: О Господи я не промовець ні від учора, ні від позавчора, ані відтоді, коли Ти говорив був до Свойого раба, бо я тяжкоустий та тяжкоязикий.10 І сказав Мойсей Господові: О, Господе, людина я не красномовна, [і таким був] і вчора, і третього дня; і від того часу, коли Ти почав говорити із служником Твоїм: я невдатний промовець і недорікувато мовлю.10 Сказав Мойсей Господові: `Змилуйся, Господи! Не проречистий я ні здавна, ні з того часу, як ти став говорити до раба твого; таж тяжкомовний я і тугоязикий.`10 Сказав же Мойсей до Господа: Прохаю, Господи, я не є відповідним від вчора, ані від третього дня, ані від коли ти почав говорити до твого слуги. Я гикавий і повільної мови.10 І каже Мойсей Господеві: Ой Господе! Не проречистий я нї здавна, нї з того часу, як почав єси глаголати рабові твойму. Нї! покволий у мові й тугоязикий.
11 І сказав йому Господь: Хто дав уста людині? Або Хто робить німим, чи глухим, чи видючим, чи темним, чи ж не Я, Господь?11 Господь сказав: Хто дав уста людині? Хто робить німим, чи глухим, чи зрячим або сліпим? Чи не Я, Господь?11 А Господь йому: `Хто дав уста людині? Хто сотворив німого або глухого, чи видющого або сліпого? Хіба не я, Господь?11 Сказав же Господь до Мойсея: Хто дав уста людині, і хто створив глуховатого і глухого, сліпого і видющого? Чи не я Господь Бог?11 І каже Господь Мойсейові: Хто дав уста чоловікові? Або хто сотворив нїмого, чи глухого, чи видющого, чи слїпуючого? Хиба не я, Господь?
12 А тепер іди, а Я буду з устами твоїми, і буду навчати тебе, що ти маєш говорити.12 Отож, рушай; і Я буду при устах твоїх, і навчу тебе, що тобі говорити.12 Тож іди, я буду в устах твоїх і навчу тебе, що маєш говорити.`12 І тепер іди, і я відкрию твої уста, і я дам тобі, що маєш говорити.12 Оце ж ійди, і я буду в устах твоїх, і навчати му тебе, що тобі промовляти.
13 А він відказав: Молю Тебе, Господи, пошли іншого, кого маєш послати.13 [Мойсей] сказав: Господе! Я благаю, пошли іншого, кого можеш послати.13 Але він сказав: `Молю тебе, Господи, пошли кого хочеш.`13 І сказав Мойсей: Прохаю, Господи, назначи іншого спосібного, якого вишлеш.13 І рече Мойсей: Молю тебе, Господи, вибери луччого посла.
14 І запалав гнів Господній на Мойсея, і Він сказав: Чи ж не Аарон твій брат, Левит? Я знаю, що він добре буде говорити. Та ось він вийде навпроти тебе, і побачить тебе, і зрадіє він у серці своїм.14 І розгнівався Господь на Мойсея, і Він сказав: Хіба немає в тебе Аарона – брата, левита? Я знаю, що він може говорити, і він вийде назустріч тобі, і, забачивши тебе, зрадіє в серці своєму.14 І запалав Господь гнівом на Мойсея та й сказав: `Хіба нема Арона, левія, брата твого? Я знаю, що він вміє добре промовляти; та ось він і сам уже йде тобі назустріч, і зрадіє серцем, як побачить тебе.14 І Господь, розгнівавшись гнівом на Мойсея, сказав: Че не ось твій брат Аарон Левіт? Знаю, що говорячи, говоритиме сам з тобою. Ось і він вийде тобі на зустріч, і побачивши тебе, зрадіє в собі.14 І запалав гнїв Господень на Мойсея, і рече: Хиба не знаю, що твій брат Арон, Левієнко, уміє добре промовляти? І се він вийде на зустріч тобі і, побачивши тебе, звеселиться в серцї свойму.
15 І ти будеш говорити до нього, і вкладеш слова ці в уста його, а Я буду з устами твоїми й з устами його, і буду навчати вас, що маєте робити.15 Ти будеш йому говорити і вкладати слова в уста його; а Я буду при устах твоїх і при устах його, і буду навчати вас, що вам чинити.15 Ти промовлятимеш до нього, вкладатимеш слова в уста його; я ж буду в устах у тебе і в устах у нього і навчатиму вас, що вам чинити.15 І скажеш йому, і даси мої слова йому в уста. І Я відкрию твої уста і його уста і скажу вам, що зробите.15 І промовляти меш до його, вкладувати меш слова мої в уста його, я ж буду в устах у тебе і в устах у його, і навчати му вас, що вам чинити.
16 І він буде говорити за тебе до народу. І станеться, він буде тобі устами, а ти будеш йому замість Бога.16 І буде він говорити замість тебе до народу. Отож, він буде твоїми устами, а ти будеш йому замість Бога.16 Він промовлятиме за тебе до народу; він буде тобі устами, а ти будеш йому богом.16 І він говоритиме за тебе до народу, і він буде твоїми устами, ти ж будеш для нього в Божих справах.16 І він буде речником твоїм до людей, і він тобі буде устами, ти ж йому будеш Богом.
17 І ти візьмеш у руку свою оцю палицю, якою ознаки чинитимеш.17 І посох оцей візьми в руку твою; ним творитимеш знамення.17 І оцю палицю візьми з собою в руки, нею творитимеш чудеса.`17 І цю палицю, що змінилася в гадину, візьми в твою руку, нею зробиш знаки.17 І сю палицю візьмеш у руку твою, нею сотвориш знамення.
18 І пішов Мойсей, і вернувся до тестя свого Їтра, і сказав йому: Піду я, і вернуся до братів своїх, що в Єгипті, і побачу, чи ще живі вони. А Їтро сказав до Мойсея: Іди в мирі!18 І рушив Мойсей, і повернувся до тестя свого Їтра, і сказав йому: Благаю тебе, піду я, і повернуся до братів своїх, котрі у Єгипті; і подивлюся, чи живі вони ще? І сказав Їтро Мойсеєві: Йди з миром.18 І пішов Мойсей та й вернувся до Їтра, тестя свого. І сказав йому: `Піду та повернусь до братів моїх у Єгипті та побачу, чи вони ще живі.` І сказав Їтро Мойсеєві: `Іди собі здоровий у мирі.`18 Пішов же Мойсей, і повернувся до свого тестя Йотора і каже: Піду і повернуся до моїх братів, що в Єгипті, і подивлюся, чи ще живуть. І сказав Йотор Мойсеєві: Іди здоровий.18 І пійшов Мойсей, та й вернувсь до Єтра, тестя свого, і каже: Пійду й вернусь до браття мого, що в Египтї, та побачу, чи вони ще живі. І каже Єтро Мойсейові: Ійди собі здоровий з миром.
19 І сказав Господь до Мойсея в Мідіяні: Іди, вернися до Єгипту, бо вимерли всі люди, що шукали твоєї душі.19 І сказав Господь Мойсеєві у [краю] Мідіянськім: Рушай, повернися до Єгипту; бо вмерли всі, хто шукав життя твого.19 І сказав Господь Мойсеєві в Мідіяні: `Іди, повертайся в Єгипет, бо повмирали всі, що замишляли на твоє життя.`19 А після багатьох тих днів помер єгипетський цар. Сказав же Господь до Мойсея в Мадіямі: Іди, піди до Єгипту, бо померли всі, що шукають за твоєю душею.19 І рече Господь Мойсейові в Мидіян землї: Ійди, вертайсь у Египет; повмірали бо всї, що шукали душі твоєї.
20 І взяв Мойсей жінку свою та синів своїх, і посадив їх на осла, та й вернувся до єгипетського краю. І взяв Мойсей палицю Божу в руку свою.20 І взяв Мойсей дружину свою і синів своїх, посадовив їх на віслюка, і попростував у край єгипетський. І посох Божий Мойсей взяв у руку свою.20 Взяв Мойсей жінку свою і синів своїх, посадив їх на осла та й повернувся в Єгипет. І палицю Божу взяв він у руку.20 Взявши ж Мойсей жінку і дитину, посадив їх на скотину, і повернувся до Єгипту. Взяв же Мойсей палицю, що від Бога в свою руку.20 І взяв Мойсей жену свою та хлопята свої, посадив їх на осла, та й вернувсь у Египет. І взяв Мойсей жезло Боже в руку свою.
21 І сказав Господь до Мойсея: Коли ти підеш, щоб вернутися до Єгипту, гляди, щоб усі чуда, які Я вклав у твою руку, ти вчинив їх перед лицем фараона, а Я ожорсточу серце його, і він не відпустить народу.21 І сказав Господь Мойсеєві: коли підеш і повернешся до Єгипту, гляди, всі чудеса, які Я доручив тобі, вчини перед фараоном. А Я ожорсточу серце його, і він не відпустить народу.21 І сказав Господь Мойсеєві: `Ось ти пускаєшся в дорогу, щоб повернутись у Єгипет, гляди ж: усі ті чудеса, що я вложив тобі в руку, ти їх виконаєш перед фараоном. Я ж закаменю його серце, і він не відпустить людей.21 Сказав же Господь до Мойсея: Як ти ідеш і повертаєшся до Єгипту, гляди, всі знаки, які Я дав тобі в руки, зробиш їх перед Фараоном. Я ж закаменілим вчиню його серце, і не відішле народу.21 І рече Господь Мойсейові: Як прийдеш в Египет, гляди, усї ті чудеса, що вложив я в руку твою, щоб ти сотворив перед Фараоном. Я ж закаменю серце йому, і не відпустить людей.
22 І ти скажеш фараонові: Так сказав Господь: Син Мій, Мій перворідний то Ізраїль.22 І скажи фараонові: Так говорить Господь: Ізраїль [є] син Мій, первісток Мій.22 Ти ж фараонові скажеш: Ось так говорить Господь: Мій син, мій первенець - Ізраїль.22 Ти ж скажеш Фараонові: Це каже Господь: Ізраїль - мій первородний син.22 Ти ж промовляти меш до Фараона: Тако глаголе Господь: Мій син, мій первенець Ізраїль.
23 І кажу Я тобі: Відпусти Мого сина, і нехай Мені служить. А коли ти відмовиш пустити його, то ось Я вб'ю твого сина, твого перворідного.23 Я кажу тобі: відпусти сина Мого, щоб він звершив Мені служіння; а якщо не відпустиш його, то Я уб'ю сина твого, первістка твого.23 Кажу тобі: відпусти сина мого, щоб він служив мені; як не схочеш відпустити, знай, я вб'ю сина первородня твого.`23 Сказав же Я тобі: Відішли мій нарід, щоб приніс мені жертву. Якщо ж, отже, не бажаєш відіслати їх, гляди, отже, Я убю твого первородного сина.23 І глаголю тобі: Відпусти сина мого, щоб він служив менї. Як же не схочеш відпустити, знай, я вбю сина твого, первенця твого.
24 І сталося в дорозі на нічлігу, стрів був його Господь і шукав, щоб убити його.24 По дорозі, при ночівлі, сталося, що зустрів його Господь, і хотів умертвити його.24 І сталось у дорозі, на ночівлі, стрів його Господь і хотів убити.24 Сталося ж в дорозі, в гостинниці, зустрів його господний ангел, і шукав його убити.24 І сталось у дорозї, на попасї, що стьрів Господь його та й хотїв убити.
25 Та Ціппора взяла кременя, і обрізала крайню плоть свого сина, і доторкнулася нею до ніг його та й сказала: Бо ти мені наречений крови!25 Тоді Ціппора, взявши кам'яного ножа, обрізала крайню плоть сина свого, і, кинувши під ноги йому, сказала: Ти наречений крови у мене.25 Взяла Ціпора гострого кременя та й обрізала крайню шкірку свого сина і приторкнулась нею до ніг його кажучи: `Кров'ю окуплений жених ти мені.`25 І Сепфора, взявши камінь, обрізала передню скіру свого сина, і припала до ніг і сказала: Спинила кров обрізання мого сина;25 І взяла Зипора гострого кременя, та й обрізала крайнє тїлце в синка свого, та й кинула до ніг йому, і каже: Крівавий жених ти менї.
26 І пустив Він його. Тоді вона сказала: Наречений крови через обрізання.26 І відійшов од нього [Господь]. Тоді сказала вона: Наречений крови – через обрізання.26 І Господь полишив його тому, що вона сказала `кривавий жених`, із-за обрізання.26 і він відійшов від нього, бо сказала: Спинила кров обрізання мого сина.26 І відійшов геть від його. Казала тодї вона: Крівавий жених задля обрізання.
27 І сказав Господь до Аарона: Іди назустріч Мойсею в пустиню! І він пішов, і стрів його на горі Божій, і поцілував його.27 І Господь сказав Ааронові: Рушай назустріч Мойсеєві в пустелі. І він рушив, і зустрівся з ним при горі Божій, і поцілував його.27 І сказав Господь Аронові: `Вийди назустріч Мойсеєві в пустиню.` І вийшов, і зустрівши його на горі Божій, поцілував його.27 Сказав же Господь до Аарона: Піди на зустріч Мойсеєві до пустині. І він пішов і зустрів його на божій горі, і поцілували один одного.27 І рече Господь Аронові: Вийди в степ на зустьріч Мойсейові. І пійшов і зустьрів його під горою Божою, та й поцїлував його.
28 І розповів Мойсей Ааронові всі слова Господа, що послав його, і всі ті ознаки, що Він наказав був йому.28 І переказав Мойсей Ааронові усі слова Господа, котрий його послав, і всі ознаки, котрі Він заповідав.28 І розповів Мойсей Аронові всі слова Господні, що з ними послав його, і всі чудеса, що наказав йому.28 І сповістив Мойсей Ааронові всі господні слова, які Він післав, і всі знаки, які йому заповів.28 І повідав Мойсей Аронові всї слова Господнї, що послав його, й усї знамення, що заповідав йому.
29 І пішов був Мойсей та Аарон, і зібрали вони всіх старших Ізраїлевих синів.29 І рушили Мойсей з Аароном, і зібрали вони всіх старшин синів Ізраїлевих.29 Пішли Мойсей з Ароном і позбирали всіх старійшин Ізраїля.29 Пішов же Мойсей і Аарон і зібрали старшин синів Ізраїля.29 І пійшов Мойсей з Ароном і поскуплювали до купи всїх старших мужів громадських Ізраїля.
30 І переказав Аарон усі слова, що Господь говорив був Мойсеєві. А той ті ознаки чинив на очах народу.30 І переказав Аарон усі слова, котрі говорив Господь Мойсеєві, і вчинив [Мойсей] ознаки перед очима народу.30 І переповів Арон усі слова, що був сказав Бог до Мойсея, і (цей) зробив чуда на очах у людей.30 І сказав Аарон всі ці слова, які сказав Бог до Мойсея, і зробив знаки перед народом.30 І промовив Арон усї слова, що глаголав Бог до Мойсея, і сотворив знамення перед людьми.
31 І повірив народ той. І почули вони, що згадав Господь Ізраїлевих синів, і що побачив біду їх, і вони схилилися, і поклонилися до землі.31 І повірив народ. І, прочувши, що Господь відвідав синів Ізраїлевих і побачив страждання їхні, нахилили вони голови свої, і стали вони на коліна і вклонилися.31 І повірили люди; і почувши, що Господь навідався до синів Ізраїля та що зглянувся на їхнє бідування, вони, поклоняючись, припали лицем до землі.31 І повірив нарід і зрадів, бо Бог відвідав синів Ізраїля, і, бо побачив їх біль. А схилившись нарід поклонився.31 І вірували люде, і чувши, що Господь навідавсь до синів Ізрайлевих, і що зглянувсь на їх бідуваннє, похилились і поклонились до землї.