1 Тоді заспівав Мойсей та Ізраїлеві сини оцю пісню Господеві, та й проказали, говорячи: Я буду співать Господеві, бо дійсно звеличився Він, коня й верхівця його кинув до моря!1 Співаю Господові, бо Він високо звеличився; коня і вершника його скинув у море.1 Тоді Мойсей і сини Ізраїля заспівали Господеві ось яку пісню: Заспіваю Господеві, славно бо прославився; коня і вершника скинув у море.1 Заспіваймо Господеві, бо славно прославився. Коня і вершника скинув у море.1 Засьпівав тодї Мойсей й синове Ізрайлеві пісню Господеві, і сьпівали сими словами: Ой сьпіваймо ж Господеві, славно бо прославивсь, і коня і їздеця він поввергав у море.
2 Моя сила та пісня Господь, і Він став на спасіння мені! Це мій Бог, і прославлю Його, Він Бог батька мого, і звеличу Його!2 Господь - сила моя, і пісня моя, Він став моїм порятунком. Він Бог мій, і я прославлю Його, і приготую житло Йому, Богові батька мого, і я звеличу Його.2 Сила і міць моя - Господь, він став мені рятунком. Він мій Бог, і я його прославлю, Бог батька мого, і я вихвалятиму його.2 Помічником і покровителем став мені на спасіння. Цей мій Бог, і прославлю його, Бог мого батька, і піднесу його.2 Господь, сила моя й велич, був моїм рятунком. Він мій Бог, і я споруджу дом йому преславний. Вознесу його, прославлю Бог-отця благого.
3 Господь Муж війни, Єгова Йому Ймення!3 Господь – муж війни, ЄГОВА ймення Йому.3 Господь - муж войовник, Господь - ім'я йому.3 Господь, що нищить війни, Господь імя йому.3 Господь - муж боїв страшенний, на імя Господь він.
4 Колесниці фараонові й військо його вкинув у море, а вибір його трійкових у Червоному морі затоплений.4 Колісниці фараонові і військо його скинув Він у море, і вибрані його старшини втонули у Червоному морі.4 Полки і колісниці фараона вкинув у море, виквіт вождів його втопивсь у Червонім морі.4 Колісниці Фараона і його силу Він вкинув у море, вибраних вершників, тристатів Він потопив в червоному морі.4 Колесницї в Фараона і полки-потуги Божа сила потопила, поввергала в море, і вибране отаманнє потонуло в морі; лицярі над лицарями згинули в Червонім,
5 Безодні їх позакривали, зійшли до глибин, як той камінь!5 Безодня їх покрила, вони щезли в глибинах, мов камінь.5 Безодні їх покрили, пішли на дно неначе камінь.5 Морем покрив їх, потонули в глибині як камінь.5 Глибиня їх повкривала по всї вічні роки; мов каміннє потонули у морю глибокім.
6 Права рука Твоя, Господи, вславлена силою, правиця Твоя трощить ворога, Господи!6 Правиця Твоя, Господе, уславилася силою; правиця твоя, Господе, понищила ворога ущент.6 Твоя правиця, Господи, прославилась у силі, твоя правиця розгромила ворога.6 Твоя правиця, Господи, прославилася в силі; твоя права рука, Господи, знищила ворогів,6 Господе! твоя правиця вславилась в потузї; Господе! твоя десниця ворога згубила.
7 А Своєю безмірною величчю Ти розбиваєш Своїх заколотників, посилаєш палючий Свій гнів, він їх поїдає, немов ту солому!7 Величчю Слави Твоєї Ти винищив тих, хто повстав супроти Тебе. Ти послав гнів Твій, і він спопелив їх, як стерню.7 Ти величчю надмірною своєю знищив супротивників. Послав ти гнів твій, що, мов стебло, пожер їх.7 і величчю твоєї слави Ти розгромив противників. Ти післав твій гнів, і він їх пожер, як тростину,7 Величчю твоєю, Боже, стер єси противних, послав гнїв твій, і огнем він мов стебло пожер їх.
8 А подувом ніздер Твоїх вода скупчилась, вир спинився, немов та стіна, потоки загусли були в серці моря!8 Від подиху гніву Твого розійшлися води, вода стала, як стіна, і загусли безодні в серці моря.8 Від подиху ярости твоєї збились у купу води, і стали валом хвилі, згусла хуртовина на дні моря.8 і від духа твого гніву розступилася вода. Згусли води наче стіна, згусли хвилі посеред моря.8 Духом яростї твоєї води роздїлив ти, і загусли муром филї, встали серед моря.
9 Нахвалявся був ворог: Поженусь дожену! Попаюю здобичу, душа моя сповниться ними! Меча свого вихоплю я, і понищить рука моя їх!9 Ворог сказав: `Кинуся, наздожену, розділю здобич; насититься ними хіть моя, оголю меча мого, винищить їх рука моя`.9 Ворог сказав: Пущуся за ним, дожену, розділю здобич, насичу жагу свою. Я вийму меч мій, моя рука їх знищить.9 Сказав ворог: Пігнавшись, наздожену, розділю здобич, наповню мою душу, зарубаю моїм мечем, пануватиме моя рука.9 Рече ворог: Пожену їх, уженусь, настигну; попаюю здобич, буде міч мій царювати.
10 Та дмухнув Ти був духом Своїм і закрило їх море: вони потопились в бурхливій воді, немов оливо!10 Ти дихнув духом Твоїм, і покрило їх море: вони поринули, мов свинець, у водах глибоких.10 Ти дмухнув вітром, їх укрило море; мов оливо, втонули у водах глибоких.10 Ти післав твій дух, покрило їх море; потонули наче олово у глибокій воді.10 Но дмухнув єси вітрами, море їх укрило, мов те оливо втонули в морі, у безоднї.
11 Хто подібний Тобі серед богів, о Господи? Хто подібний Тобі, Препрославлений святістю? Ти в славі грізний, Чудотворче!11 Хто, як Ти, Господе, поміж богами? Хто, як Ти, величний святістю, високоповажаний похвалою, Творче чудес?11 Хто, як ти, Господи, між богами, хто, як ти, у святості величній, страшний у славі, що твориш чудеса?11 Хто подібний до Тебе між богами, Господи? Хто подібний до тебе, прославлений у святих, подивугідний у славі, Ти, що твориш чуда?11 Хто тобі подобен в бозїх, Господе, хто рівен, славен сьвятостю твоєю, страшен чудесами!
12 Простягнув Ти правицю Свою і земля їх поглинула!12 Ти простягнув правицю Свою; і поглинула їх земля.12 Ти простягнув правицю, пожерла їх земля. Ти провадив у милості своїй народ, що врятував його.12 Простягнув Ти правицю твою, пожерла їх земля.12 Простягнув єси правицю, - їх земля пожерла.
13 Милосердям Своїм вів народ, якого Ти визволив, Своєю Ти силою ввів у мешкання Своєї святині!13 Ти ведеш милістю Твоєю народ оцей, котрого Ти визволив; проводиш силою Твоєю у житло святині Твоєї.13 Привів його потугою своєю до житла святого твого.13 Попровадив Ти твоєю справедливістю цей твій нарід, якого Ти викупив, покликав Ти твоєю силою до твого святого помешкання.13 Вивів правдою твоєю люде сї з неволї, і провів потужно в землю, в займище спасенне.
14 Почули народи і тремтіли, обгорнула тривога мешканців землі филистимської!14 Почули народи і тремтять; Жах полонив мешканців Филистії.14 Почули те народи, затремтіли; жах огорнув мешканців Філістії.14 Почули народи і розгнівалися. Болі охопили тих, що живуть у Филистимі.14 Чути муть про се народи, острах їх обійме, печаль серце Филистимське туга гризти буде.
15 Старшини едомські тоді побентежились, моавських вельмож обгорнуло тремтіння, розпливлися усі ханаанці!15 Тоді осмутилися князі едомські, трепет виповнив вождів моавських, зажурені всі мешканці Ханаана.15 Тоді зжахнулися едомські дуки, страх охопив князів моавських, ханааняни ж усі поникли духом.15 Тоді поспішилися володарі Едому, і проводирі Моавітів, охопило їх тремтіння. Розтанули всі, що живуть у Ханаані.15 Стуманїють і Єдомцї, глави Моавійські, і тремтїти муть потужні дуки Канаанські.
16 Напали на них страх та жах, через велич рамена Твойого замовкли, як камінь, аж поки перейде народ Твій, о Господи, аж поки перейде народ, що його Ти набув!16 Нехай же упаде на них страх і жахіття; од могутности руки Твоєї нехай заніміють вони, мов камінь, допоки проходить народ Твій, Господе, доки проходить цей народ, котрого Ти надбав.16 Страх напав і жах великий, від сильної руки твоєї вони окаменіли, докіль пройшов народ твій, Господи, докіль пройшов народ цей, що ти його собі придбав.16 Хай найде на них страх і тремтіння. Від величі твоєї руки хай закаменіють, доки не перейде твій нарід, Господи, доки не перейде цей твій нарід, якого придбав Ти.16 Ой нехай же страх і трепет злющих постигає, величчю руки твоєї в камінь обертає! Докіль, Господе, перейдуть вірні щирі люде, що з усїх людей собі ти вибрав у наслїддє.
17 Ти їх уведеш, і їх посадиш на гору спадку Твого, на місці, яке вчинив, Господи, житлом Своїм, до Святині Господньої, що поставили руки Твої,17 Введи його і посадови його на горі достатку Твого, на місці, яке Ти витворив житлом Собі, Господе, у святині, [котру] утворили руки Твої, Володарю!17 Ти ввів їх і насадив на власній горі своїй; на місці, що зготував, Господи, собі для житла, у святині, що твої руки, Господи, заснували.17 Ввівши, насади їх в горі твого насліддя, в твому приготованому помешканню, яке ти зробив, Господи; у святині, Господи, яку приготовили твої руки.17 Уведеш їх і насадиш на горі наслїднїй, там, о Господе, насадиш, де пречистї руцї уготовили сьвятиню про всї вічні роки.
18 і Господь зацарює навіки віків!18 Господь буде царювати навіки віків.18 Господь царює назавжди і ввіки.18 Господь царює на віки, і на віки, і ще.18 Ой царюй же, Боже правий, правдою во віки!
19 Бо коли ввійшов був до моря кінь фараона з колесницею його та з його комонниками, то Господь повернув на них води морські, а Ізраїлеві сини пішли суходолом у середині моря.19 Коли увійшли коні фараонові із колісницями його, із вершниками його в море, то Господь завернув на них води морські, а сини Ізраїля пройшли суходолом серед моря.19 Коли фараонові колісниці й вершники ввійшли в море, Господь повернув на них морські води; сини ж Ізраїля пройшли по суші, серед моря.19 Бо ввійшов кінь Фараона з колісницями і вершниками в море, і навів на них Господь морську воду. Сини ж Ізраїля пішли по суші посеред моря.19 Бо ввійшов кінь Фараонів, колесницї його й комонник його в море, і вернув Господь на їх воду, а синове Ізрайлеві пройшли по сусї, серед вод.
20 І взяла бубна пророчиця Маріям, сестра Ааронова, а за нею повиходили всі жінки з бубнами та з танцями.20 І взяла Маріям-пророчиця, сестра Ааронова, в руку свою тімпан і вийшли за нею усі жінки з тімпанами і хороводами.20 Взяла тоді Марія, пророчиця, Аронова сестра, літаври у руку; і вийшло все жіноцтво за нею з бубнами та хороводами.20 Взяла ж пророчиця Маріям, сестра Аарона, тимпан в свою руку, і вийшли всі жінки за нею з тимпанами і танцями.20 І взяла Мирияма, натхнена сестра Аронова, бубен у руку свою, і повиходило все жіноцтво за нею з бубнами й таньцями.
21 І відповіла їм Маріям: Співайте для Господа, бо дійсно звеличився Він, коня й верхівця його кинув до моря!21 І співуче проказувала Маріям перед ними: Співайте Господові; бо високо звеличився Він, коня і вершника його скинув у море.21 І приспівувала їм Марія: Співайте Господеві, славно бо прославився; коня і вершника скинув у море.21 Попровадила ж їх Маріям, кажучи: Заспіваймо Господеві, бо славно прославився. Коня і вершника скинув в море.21 Відказувала Мирияма їм: Ой сьпіваймо Господеві, славно бо прославивсь, і коня і їздеця він повкидав у море!
22 І повів Мойсей Ізраїля від Червоного моря, і вийшли вони до пустині Шур. І йшли вони три дні в пустині, і не знаходили води.22 І повів Мойсей ізраїльтян від Червоного моря, і вони прийшли в пустелю Шур, і йшли вони три дні пустелею, і не знаходили води.22 І повелів Мойсей Ізраїлеві вирушати з-над Червоного моря; і двинули вони до Шур-пустині, і йшли три дні пустинею та й не знаходили води.22 Повів же Мойсей Ізраїльських синів від Червогого моря і попровадив їх у пустиню Сур. І ходили три дні в пустині і не знаходили води до пиття.22 І повелїв Мойсей Ізрайлеві рушати від Червоного моря, і вийшли вони з Сур степу, і йшли три днї степом, та й не знаходили води.
23 І прийшли вони до Мари, і не могли пити води з Мари, бо гірка вона. Тому названо ймення їй: Мара.23 Прийшли в Мару, і не могли пити води в Марі, бо вона була гірка, а тому й назване те [місце] Мара.23 Прийшли вони в Меру, та води з Мери не могли пити, бо гірка була; тим і прозвали те місце Мера.23 Прийшли ж до Мерри, і не могли пити з Мерри, бо була гіркою. Тому прозвано імя того місця: Гіркота.23 І прийшли в Меру, та не змогли пити води Мерської, бо гірка вона, тим і прозвали те врочище Мера.
24 І став народ ремствувати на Мойсея, говорячи: Що ми будемо пити?24 І заремствував народ на Мойсея, кажучи: Що нам пити?24 І нарікали люди на Мойсея, говоривши: `Що нам пити?`24 І нарікав нарід на Мойсея, кажучи: Що питимемо?24 І нарекали люде на Мойсея, говорючи: Що нам пити?
25 І він кликав до Господа! І показав йому Господь дерево, і він кинув його до води, і стала вода та солодка! Там Він дав йому постанову та право, і там його випробував.25 [Мойсей] звернувся до Господа, і Господь показав йому дерево, і він кинув його у воду, і вода стала солодкою. Там [Бог] дав [народові] закон і суд, і там випробував його.25 А він заголосив до Господа; і вказав йому Господь дерево; вкинув він його у воду, і вода стала солодкою. Там дав він їм закон і суд, там випробував їх.25 Закликав же Мойсей до Господа. І показав йому Господь дерево, і він вкинув його у воду, і посолодшала вода. Там дав йому оправдання і суди, і там його випробував.25 І заголосив Мойсей до Господа, і вказав йому дерево Господь, і вкинув його він у воду, і прісною стала вода. Там він дав їм установу й суд, і сим робом випробував їх.
26 І сказав Він: Коли дійсно будеш ти слухати голосу Господа, Бога твого, і будеш робити слушне в очах Його, і будеш слухатися заповідей Його, і будеш виконувати всі постанови Його, то всю хворобу, що Я поклав був на Єгипет, не покладу на тебе, бо Я Господь, Лікар твій!26 І сказав: Якщо ти будеш дослухатися голосу Господа, Бога твого, і чинитимеш угодне йому, і зважатимеш на заповіді Його, і дотримуватимешся всіх настанов Його, то не наведу на тебе жодної хвороби, котрі Я навів на єгиптян, бо Я – Господь, зцілювач твій.26 І сказав: `Коли ти пильно слухатимешся голосу Господа, Бога твого, і чинитимеш те, що йому довподоби, і вважатимеш на його накази, і дотримуватимешся всіх його установ, ані одної з тих недуг, що я навів був на Єгипет, не наведу на тебе: я бо Господь, твій цілитель.`26 І сказав: Якщо слухаючи послухаєшся голосу твого Господа Бога, і творитимеш те, що миле перед ним, і сприймеш його заповіді, і збережеш всі його оправдання, не наведу на тебе усі хвороби, які Я навів на єгиптян. Бо Я є Господь, що тебе оздоровляє.26 І рече: Коли щиро слухати мешся голосу Господа Бога твого, і чинити меш праведне в очу його, і нахиляти меш ухо до заповідей його, і допильновувати меш усїх установ його, нї одну болесть, що я наводив на Египтян, не наведу на тебе: я бо Господь, Бог твій, що виздоровлює тебе.
27 І прийшли вони до Єліму, а там дванадцять водних джерел та сімдесят пальм. І вони отаборилися там над водою.27 І прийшли у Елім; там [було] дванадцять криниць води і сімдесят фінікових дерев; і розташувалися там табором при воді.27 Потім прийшли в Елім, де було дванадцять водних джерел і сімдесят пальм. І отаборились там над водою.27 І пішли до Еліму, і було там дванадцять джерел води і сімдесять дерев пальмових. Отаборилися ж там при воді.27 І прийшли в Єлим, аж там двайцять водяних криниць і сїмдесять пальм. І отаборились там понад водою.