1 Молитва Мойсея, чоловіка Божого. Господи, пристановищем нашим Ти був з роду в рід!1 [Той], що в оселі в утаємниченому місці Всевишнього живе, – під покровом Усемогутнього перебуває.1 Молитва. Мойсея, чоловіка Божого. Господи, ти був нам пристановищем по всі роди.1 Пісня хвали Давида. Хто живе в помочі Всевишнього поселиться в покрові Бога небесного.1 Молитва Мойсея, чоловіка Божого. Господи, ти був пристанню нашою з роду в рід.
2 Перше ніж гори народжені, і поки Ти витворив землю та світ, то від віку й до віку Ти Бог!2 Скажу Господові: Він притулок мій і оборона моя, Бог мій, на Котрого я сподіваюся.2 Перш, ніж постали гори і народилася земля, і всесвіт, від віку й до віку ти єси Бог.2 Скаже Господеві: Ти мій помічник і моє пристановище, мій Бог, я надіятимуся на Нього,2 Перше, чим гори постали, і ти сотворив землю і весь сьвіт, од віку до віку ти єси, Боже.
3 Ти людину вертаєш до пороху, і кажеш: Вернітеся, людські сини!3 Він визволить тебе від тенет мисливця, від моровиці згубної.3 Ти повертаєш людей у порох, кажучи: «Поверніться, сини людські!»3 бо Він мене визволить з засідки ловців і від тривожного слова.3 Ти вертаєш людей у зотлїннє і кажеш: Вернїтесь, дїти людські!
4 Бо в очах Твоїх тисяча літ, немов день той вчорашній, який проминув, й як сторожа нічна...4 Крильми Своїми покриє тебе, і під крилами Його будеш у безпеці; щит і огорожа – істина Його.4 Бо тисяча літ в очах у тебе, мов день учорашній, що минув, і мов нічна сторожа.4 Своїми плечима тебе отінить, і надіятимешся під його крилами. Його правда щитом тебе окружить.4 Бо тисяча лїт перед очима твоїми, мов день вчорашнїй, що минув, і як одна сторожа в ночі.
5 Пустив Ти на них течію, вони стали, як сон, вони, як трава, що минає:5 Не злякаєшся жахів уночі, стріли, що летітиме вдень.5 Змітаєш геть їх: вони стають, мов сон уранці, Мов та трава, що зеленіє.5 Не злякаєшся нічного страху, стріли, що летить в дні,5 Змітаєш їх геть; вони - як сон вранцї, як трава, що прозябає.
6 уранці вона розцвітає й росте, а на вечір зів'яне та сохне!6 Моровиці, що блукає у мороці, і зарази, що винищує в полудень.6 Уранці квітне й зеленіє, а ввечорі - підтята висихає.6 діла, що проходить в ночі, припадку і полуденного демона.6 Вранцї цвите і зеленїє, у вечір вяне і сохне.
7 Бо від гніву Твого ми гинемо, і пересердям Твоїм перестрашені,7 Упадуть біля тебе тисяча і десять тисяч праворуч тебе, але до тебе не наблизиться.7 Бо гинемо від гніву твого, і стривожились ми від обурення твого.7 З твого боку впаде тисяча і десять тисяч по твоїй правиці, а до Тебе не приближиться.7 Ми бо нидїємо від гнїву твого, від яростї твоєї ми тревожимось.
8 Ти наші провини поклав перед Себе, гріхи ж нашої молодости на світло Свого лиця!8 Тільки дивитися будеш очима своїми і бачитимеш помсту лиходіям.8 Поставив ти провини наші перед собою, гріхи наші таємні перед світлом обличчя твого.8 Лише твоїми очима впізнаєш і побачиш віддачу грішників.8 Ти поставив перед собою несправедливостї наші, тайни наші перед сьвітлом лиця твого.
9 Бо всі наші дні промайнули у гніві Твоїм, скінчили літа ми свої, як зідхання...9 Бо ти [сказав]: Господь – надія моя; Всевишнього вибрав ти притулком своїм.9 Усі бо наші дні никнуть від гніву твого; літа наші минають, мов зідхання.9 Бо Ти, Господи, моя надія. Всевишнього поставив твоїм пристановищем.9 Всї бо днї наші никнуть од яростї твоєї, лїта наші минають, як одна думка.
10 Дні літ наших у них сімдесят літ, а при силах вісімдесят літ, і гордощі їхні страждання й марнота, бо все швидко минає, і ми відлітаємо...10 Не спіткає тебе лихо, і моровиця не наблизиться до житла твого.10 Дні віку нашого сімдесят років, а як при силі - вісімдесят років; і більшість із них - то труд і марність, бо скоро линуть, і ми зникаєм.10 До тебе не прийде зло, і бичування не наближиться до твого поселення,10 Днїв віку нашого на всього сїмдесять лїт, а як при силї, вісїмдесять лїт, а слава їх - то труди і біда; час бо скоро минає, і ми зникаєм.
11 Хто відає силу гніву Твого? А Твоє пересердя як страх перед Тобою!11 Бо Ангелам Своїм заповідає про тебе – охороняти тебе на всіх шляхах твоїх.11 Хто знає силу гніву твого? Хто бачив твоє обурення?11 бо своїм ангелам заповість про тебе, щоб тебе оберегти на усіх твоїх дорогах.11 Хто знає силу гнїву твого, і ярість твою по мірі страху твого?
12 Навчи нас лічити отак наші дні, щоб ми набули серце мудре!12 На руках понесуть тебе, щоб не спіткнувся об камінь ногою твоєю.12 Навчи ж нас дні наші рахувати, щоб ми дійшли до розуму доброго.12 На руках тебе понесуть, щоб часом ти не ударився об камінь твоєю ногою.12 Навчи нас, як днї наші лїчити, щоб придбати розумне серце!
13 Привернися ж, о Господи, доки терпітимемо? і пожалій Своїх рабів!13 На гада і змія наступиш; топтатимеш лева і дракона.13 Повернися, Господи! - докіль? -і змилуйся над слугами твоїми.13 На аспіда і васіліска наступиш і потопчеш льва і змія.13 Зглянься, Господи! Доки? І змилосердися над слугами твоїми!
14 Насити нас уранці Своїм милосердям, і ми будемо співати й радіти по всі наші дні!14 За те, що він полюбив Мене, визволю його; високо піднесу його, тому що він спізнав ймення Моє.14 Насити нас милістю твоєю вранці, щоб ми раділи й веселились по всі дні наші.14 Бо він на Мене поклав надію і Я його визволю. Покрию його, бо він пізнав моє імя.14 Насити нас вранцї милостю твоєю, і будем радуватись і веселитись по всї днї наші!
15 Порадуй же нас за ті дні, коли Ти впокоряв нас, за ті роки, що в них ми зазнали лихого!15 Покличе Мене, – почую його і з ним Я буду в скорботі; визволю його, і прославлю його.15 Звесели нас мірою днів, за яких засмутив єси нас, мірою літ, що ми в них звиділи горе.15 Закличе до мене, і Я його вислухаю, Я з ним в журбі і його визволю і прославлю.15 Звесели нас по мірі днїв, в котрих понижив нас, по мірі лїт, в котрих ми горя зазнали.
16 Нехай виявиться Твоє діло рабам Твоїм, а величність Твоя їхнім синам,16 Тривалістю життя насичу його, і покажу йому порятунок Мій.16 Хай з'явиться твоїм слугам твоє діло, і слава твоя їхнім дітям.16 Я наповню його довтотривалістю днів і покажу йому моє спасіння.16 Яви дїла твої слугам твоїм, а величиє твоє над синами їх!