| 1 Бог над богами, Господь сказав і закличе землю, від сходу сонця до заходу. | 1 Провідникові хору. Синів Кораха. Псалом. | 1 Псалом Асафа. Бог Богів Господь промовив і прикликав землю від сходу сонця і до заходу. | 1 Проводиреві хора, для синів Корея, псальма. С лухайте се, всї народи; почуйте всї люде на землї. |
2 (49-3) і людські сини й сини мужів, разом багатий та вбогий, | 2 Із Сіону, котрий є досконала краса, приходить Бог. | 2 Слухайте це, усі народи, уважайте, всі мешканці світу: | 2 З Сіону шляхетність його краси, Бог явно прийде, | 2 Сини людські як і сини мужів - старшин, разом багаті і вбогі. |
3 (49-4) мої уста казатимуть мудрість, думка ж серця мого розумність, | 3 Прийде Бог наш, і не буде в мовчанні: перед Ним вогонь пожираючий, і довкола Нього велика буря. | 3 і люди прості, і вельможні, разом багаті й бідні. | 3 Бог наш, і не замовкне. Перед Ним загориться огонь, і довкруг Нього велика буря. | 3 Уста мої скажуть мудре слово, і думкою серця мого помножу розум. |
4 (49-5) нахилю своє ухо до приказки, розв'яжу свою загадку лірою! | 4 Він буде закликати небеса згори і землю, щоб народ Свій судити. | 4 Уста мої казатимуть слова мудрі і думка серця мого - розумні речі. | 4 Він прикличе небо, що вгорі, і землю, щоб судити свій нарід. | 4 Прихилю ухо моє до притчі, при гуслях відкрию загадку мою: |
5 (49-6) Чому маю боятись у день лихоліття, як стане круг мене неправда моїх ошуканців, | 5 Зберіть до Мене святих Моїх, що вступили в заповіт зі Мною при пожертві. | 5 Я нахилю до притчі моє вухо, відкрию мою загадку під гусла. | 5 Зберіть Йому його преподобних, що вкладають його завіт жертвами, | 5 Чому б то мусїв я боятись в день лиха, як обгорне мене несправедливість тих, що на здогін за мною, |
6 (49-7) які на багатство своє покладають надію, і своїми достатками хваляться? | 6 І небеса проголосять правду Його; бо судить Бог Сам. | 6 Чого б то мусів я боятися за лихої години, коли мене оточить несправедливість тих, які на мене засідають, | 6 і хай небеса сповістять його праведність, бо Бог є суддя. | 6 Котрі вповають на свої достатки, і великостю багацтва свого величаються. |
7 (49-8) Але жодна людина не викупить брата, не дасть його викупу Богові, | 7 Послухай, народе Мій, Я буду говорити, Ізраїлю! Я буду свідчити супроти тебе; Я Бог, твій Бог. | 7 вповають на свої достатки, і хваляться своїм багатством превеликим? | 7 Послухай, мій народе, і тобі скажу, Ізраїле, і тобі засвідчую. Я є Богом твоїм Богом. | 7 Нїколи не здолїє чоловік спасти брата свого, і не зможе дати викуп за него, |
8 (49-9) бо викуп їхніх душ дорогий, і не перестане навіки, | 8 Не за пожертви твої Я буду докоряти тобі; приношення всеспалення твої завше переді Мною. | 8 Таж ніхто не може викупити себе самого, не може дати Богові ціну за себе. | 8 Не оскаржу Тебе за твої жертви, а твоє цілопалення є постійно переді Мною. | 8 (Бо дороге спасеннє душі їх, і тому мусить понехати на віки.) |
9 (49-10) щоб міг він ще жити навіки й не бачити гробу! | 9 Не прийму теляти з дому твого, ні козлів із дворів твоїх. | 9 Занадто дорогий бо його душі викуп, і вистачити він ніколи не може | 9 Не прийму телят з дому твого, ані козлів з твоїх стад. | 9 Щоб він жив на віки, і не бачив зотлїння. |
10 (49-11) Та люди побачать, що мудрі вмирають так само, як гинуть невіглас та неук, і лишають для інших багатство своє... | 10 Бо Мої всі звірі у лісі, і худоба на тисячі гір. | 10 так, щоб він жив повіки й не бачив могили ніколи. | 10 Бо мої всі звірі лісу, скотина в горах і воли. | 10 Бачить бо він, що розумні вмирають, що дурень і безумний разом пропадають, і достатки свої другим лишають. |
11 (49-12) Вони думають, ніби доми їхні навіки, місця їхнього замешкання з роду до роду, іменами своїми звуть землі, | 11 Знаю всіх птахів гірських, і тварини польові переді Мною. | 11 Бож бачить він, що мудрі умирають, однаково і дурень і безумний гинуть і свої багатства іншим залишають. | 11 Я пізнав всі небесні птахи, і краса поля є зі мною. | 11 В них на думцї, що доми їх вічно стоять, і що домівки їх з рода в рід; вони називають країни своїми іменами. |
12 (49-13) та не зостається в пошані людина, подібна худобі, що гине! | 12 Якби Я зголоднів, то не сказав би тобі; бо Мій світ і все що виповняє його. | 12 Могили - домівки їх повік, їхні житла від роду й до роду, хоч вони й називають країни своїми іменами. | 12 Якщо голодуватиму, тобі не скажу. Бо моєю є вселенна і її повнота. | 12 Але ж чоловік, що живе в повазї, не зостанеться; він зрівняється скоту, що на зарізь. |
13 (49-14) Така їхня дорога глупота для них, та за ними йдуть ті, хто кохає їхню думку. Села. | 13 Чи їм Я м'ясо биків і чи п'ю кров козлів? | 13 Таж людина в багатстві не звікує, подібна до скотини, яка гине. | 13 Чи я їм мяса биків, чи пю кров козлів? | 13 Ся дорога для глупоти їх; а ті, що після них приходять, любуються їх думкою. |
14 (49-15) Вони зійдуть в шеол, і смерть їх пасе, немов вівці, а праведники запанують над ними від рання; подоба їхня знищиться, шеол буде мешканням для них... | 14 Принеси у пожертву Богові хвалу і виконуй Всевишньому обітниці твої. | 14 Така дорога тих, що нерозумно на себе покладаються, і такий кінець тих, що милуються з свого щастя. | 14 Принеси жертву Богові, жертву хвали, і віддай Всевишньому твої молитви. | 14 Кладуть їх, як овець, в підземну країну, а смерть пасе їх; аж поки вранцї возьмуть верх над ними праведні, і підземна країна пожере постать їх, кожного далеко від домівки його. |
15 (49-16) Та визволить Бог мою душу із влади шеолу, бо Він мене візьме! Села. | 15 І поклич Мене в день скорботи; Я визволю тебе, і ти прославиш Мене. | 15 Ведуть їх, як отару, до Шеолу; смерть пасе їх, і справедливі панують над ними. Скоро їхня постать зникне, - Шеол домівкою їм буде. | 15 І приклич Мене в дні скорботи, і Я тебе визволю, і ти Мене прославиш. | 15 Та Бог спасе душу мою з рук підземної країни; він бо прийме мене. |
16 (49-17) Не лякайся, коли багатіє людина, коли збільшується слава дому її, | 16 А грішникові каже Бог: `Що ти проповідуєш настанови Мої і береш заповіта Мого в уста твої, | 16 Але Бог визволить мою душу з руки Шеолу, він мене прийме до себе. | 16 А до грішника Бог сказав: Чому ти розповідаєш про мої оправдання і приймаєш мій завіт твоїми устами? | 16 Не лякайся, коли чоловік обогатїє, коли зросте слава дому його. |
17 (49-18) бо, вмираючи, не забере вона всього, її слава не піде за нею! | 17 А сам ненавидиш настанови Мої і слова Мої кидаєш за себе? | 17 Не лякайсь, як хто розбагатіє, коли побільшиться пишність його дому. | 17 Ти ж зненавидів напімнення і викинув геть мої слова. | 17 Бо, вмерши, не возьме нїчого з собою; не піде з ним пиха його до гробу. |
18 (49-19) Хоч вона свою душу за життя свого хвалить, і славлять тебе, як для себе ти чиниш добро, | 18 Коли бачиш злодія, то сходишся з ним, і з перелюбниками спілкуєшся. | 18 Бо, як помре, нічого не візьме з собою; багатство його з ним не зійде. | 18 Якщо ти бачив злодія, ти з ним біг, і ти поклав твою часть з перелюбними. | 18 Чи він благословив душу свою за життя свого, і будуть люде славити тебе за те, що ти твориш добро собі, |
19 (49-20) вона прийде до роду батьків своїх, що світла вони не побачать навіки! | 19 Уста свої віддаєш для лихослів'я, і язик твій виплітає неправду. | 19 Хоч він і благословляв себе за життя свого. - хвалитимуть тебе, що дбав за себе,- | 19 Твої уста наповнилися зла, і твій язик виплів обману. | 19 То все таки прийде вона до рідних батьків своїх; нїколи вже не побачать вони сьвітла. |
20 (49-21) Людина в пошані, але нерозумна, подібна худобі, що гине! | 20 Сидиш і обмовляєш брата свого, на сина матері твоєї чиниш наклепи. | 20 та все ж таки він піде до роду батьків своїх, що не побачать світла вже ніколи. | 20 Сидячи, ти наговорював проти твого брата і ти поклав згіршення синові твоєї матері. | 20 Чоловік, що має повагу, а розуму не має, зрівняється скоту, що на зарізь. |
| 21 Ти вчиняв це, і Я не озивався, і ти гадав собі, що Я такий самий, як ти. Але викрию тебе і покажу очам твоїм [гріх твій]. | 21 Чоловік, що живе в багатстві нерозумно, подібний до скотини, яка гине. | 21 Ти це зробив, і Я промовчав. Ти ж беззаконно вважав, що Я буду подібний до тебе. Я тебе скартаю і поставлю перед твоїм лицем. | |
| 22 Спізнайте це ті, що забуваєте Бога, щоб Я не вхопив, – бо не буде там жодного визволителя. | | 22 Зрозумійте ж це, ви, що забуваєте Бога, щоб часом Він не схопив і не буде визволителя. | |
| 23 Хто приносить на пожертву хвалу, той прославляє Мене, і хто пильнує за шляхом своїм, тому явлю Я спасіння Боже! | | 23 Жертва хвали Мене прославить, і там дорога, якою Я йому покажу боже спасіння. | |