1 Диригентові хору. Псалом Давидів.1 Провідникові хору. Псалом. Давида.1 На кінець. Псалом Давида.1 Проводиреві хора. Псальма Давидова. Т ерпеливо дожидав я Господа, і він нахилився до мене; вислухав молитву мою.
2 (40-3) Витяг мене Він із згубної ями, із багна болотистого, і поставив на скелі ноги мої, і зміцнив мої стопи,2 Блаженний, хто дбає про вбогого, Господь врятує його у день нещастя.2 Надіявся, на Господа надіявся я твердо, і він нахиливсь до мене й вислухав моє благання.2 Блаженний хто зважає на бідного і убогого. В поганому дні Господь його визволить.2 Він випровадив мене з погибельної пропастї, з болотнистого багна; і поставив ноги мої на скалу, і утвердив кроки мої;
3 (40-4) і дав пісню нову в мої уста, для нашого Бога хвалу, нехай бачать багато-хто й пострах хай мають, і хай вони мають надію, на Господа!3 Господь збереже його і врятує йому життя; благословенний буде він на землі. І Ти не віддаси його на волю ворогів його.3 І витягнув мене з погибельної ями, з багнистого болота, і поставив на скелю мої ноги, ствердивши мої кроки.3 Хай Господь обереже його і дасть йому життя і вчинить його блаженним на землі і хай не видасть його в руки його ворога.3 А в уста мої вложив нову пісню, псальму Господеві нашому. Побачать многі, побояться і вповати муть на Господа.
4 (40-5) Блаженна людина, що Бога вчинила своєю твердинею, і не зверталась до пишних та тих, що вони до неправди схиляються!4 Господь зміцнить його на ложі хвороби його. Ти зміниш усе ложе його у хворощах його.4 І вклав мені в уста новую пісню, хвалу нашому Богові. Багато хто побачить і буде шанувати, і вповати на Господа.4 Хай Господь поможе йому на його ліжку болю. Ціле його ліжко Ти повернув в його хворобі.4 Щаслив чоловік, йому же Господь надїя, і котрий не пристає до гордовитих і тих, що до брехнї прихиляються.
5 (40-6) Багато вчинив Ти, о Господи, Боже мій, Твої чуда й думки Твої тільки про нас, нема Тобі рівного! Я хотів би все це показати й про це розказати, та воно численніше, щоб можна його розповісти.5 Я сказав: Господе! Помилуй мене, уздоров душу мою; бо згрішив я проти Тебе.5 Блажен муж, який на Господа поклав своє довір'я, хто не пристає до зухвальців, ані до тих, що збочують у брехню.5 Я сказав: Господи, помилуй мене. Оздорови мою душу, бо я згрішив проти Тебе.5 Многі чудеса твої явив єси, Господи, Боже мій, і помисли твої про нас; нїхто не зможе розказати про них. Як би хотїв я звістити і розповісти, то за багацько їх, щоб їх полїчити.
6 (40-7) Жертви й приношення Ти не схотів, Ти розкрив мені уші, цілопалення й жертви покутної Ти не жадав.6 Вороги мої говорять про мене лихе: Коли він помре і загине ім'я його?`6 Силу чудес учинив ти, Господи, мій Боже, провидінням твоїм над нами. Ніхто тобі не рівний. Я був би радий їх звістити й розповісти, та забагато їх, щоб їх перелічити.6 Мої вороги сказали на мене зло: Коли помре, і згине його імя?6 Жертви і приноси тобі не до вподоби; слух приготовив ти для мене: Ти не домагався жертов палення і приносів за гріхи.
7 (40-8) Тоді я сказав: Ось я прийшов із звоєм книжки, про мене написаної.7 І якщо приходив хтось бачити мене, то казав марне; серце його складає в себе беззаконня, і він, як вийде геть, тлумачить це.7 Жертви й офіри ти не хочеш, вуха відкрив у мене. Ти всепалення й жертви за гріх не домагався.7 І коли той виходив дивитися, говорив марне. Його серце зібрало собі беззаконня, він виходив геть і говорив.7 Тодї сказав я: Ось я приходжу; в змістї книги написано про мене.
8 (40-9) Твою волю чинити, мій Боже, я хочу, і Закон Твій у мене в серці.8 Усі, що ненавидять мене, шепочуть поміж собою супроти мене, маючи недобрі заміри на мене: 8 Тоді сказав я: “Ось я приходжу; у сувої книги написано про мене: 8 Разом проти мене шептали всі мої вороги, проти мене вигадували на мене зло,8 Чинити волю твою, мій Боже, моя радість: і закон твій в глубинї серця мого.
9 (40-10) Я проповідував правду в великому зборі, ото, своїх уст не ув'язнюю я, Господи, знаєш Ти,9 `Недобра виразка швидко прийшла на нього; Він ліг; не підведеться він ніколи`.9 Чинити твою волю, Боже мій, я радий, і твій закон у мене в серці.”9 поклали проти мене слово переступу. Чи той, що спить, ще додасть встати?9 Я звістив про справедливість у великому зборі; уст моїх неспиняв я - Господи, ти про се знаєш!
10 (40-11) справедливість Твою не ховав я в середині серця свого, про вірність Твою та спасіння Твоє я звіщав, не таїв я про милість Твою та про правду Твою на великім зібранні.10 Навіть друг мій, на котрого я покладався, котрий їв хліб мій, підняв на мене п'яту.10 Я оповів про справедливість на великім зборі, не затуляв я уст моїх, Господи, ти знаєш.10 Бо й людина мого миру, на якого я поклав надію, що їв мої хліби, підняв проти мене пяту.10 Не заховав я в серединї мого серця твою справедливість; я розказував про вірність твою і спасеннє твоє, не затаїв доброти і правди твоєї перед великим збором.
11 (40-12) Тому, Господи, не ув'язни милосердя Свого від мене, а милість та правда Твоя нехай завжди мене стережуть,11 А Ти, Господе, помилуй мене і підніми, і я їм відплачу.11 Не заховав я в моїм серці твою справедливість; я розповів про твою вірність і твоє спасіння. Не затаїв твоєї ласки й вірности твоєї перед великим збором.11 Ти ж, Господи, помилуй мене і підніми мене, і віддам їм.11 Ти, Господи, не відхиляй від мене милосердя твого; милість твоя і правда твоя нехай завсїди стоять на сторожі коло мене!
12 (40-13) бо нещастя без ліку мене оточили, беззаконня мої досягли вже мене, так що й бачити не можу, вони численнішими стали за волосся на моїй голові, і серце моє опустило мене...12 Із того я спізнаю, що Ти приязний до мене, якщо ворог мій не подолає мене.12 Не зачиняй, о Господи, від мене твого серця; милість твоя і твоя вірність хай мене завжди зберігають.12 В цьому я пізнав, що Ти мене забажав, бо мій ворог не розвеселився наді мною.12 Лиха без кінця обступили мене, мої несправедливостї постигли мене, що годї переглянути їх; більше їх, як волосся на голові моїй, і серце моє опустило мене.
13 (40-14) Зволь спасти мене, Господи, Господи, поспіши ж бо на поміч мені,13 А мене підтримуєш Ти у моїй чистоті і поставиш мене перед обличчям Твоїм навіки.13 Бо злидні мене без кінця обсіли, провини мої мене наздогнали, так що й дивитись вже не можу. Їх більш, ніж волосу на толові у мене, і серце моє зомліло.13 Мене ж прийми через незлобність, і Ти мене закріпив перед Тобою на віки.13 Нехай буде воля твоя, Господи, спасти мене! Господи поспіши на поміч мою!
14 (40-15) нехай посоромлені будуть, і хай зганьблені будуть усі, хто шукає моєї душі, щоб схопити її! Нехай подадуться назад, і нехай посоромлені будуть, хто бажає для мене лихого!14 Благословенний Господь, Бог Ізраїлів, од віку й до віку! Амінь! Амінь!14 Зволь, Господи, мене урятувати; о Господи, поспіши мені на допомогу!14 Благословенний Господь Бог Ізраїля від віку і до віку. Хай буде, хай буде.14 Нехай осоромляться і повстидаються всї, що чигають на життє моє, щоб запропастити його; нехай назад повернуться і осоромляться ті, що з мого нещастя втїшаються!