1 Диригентові хору, Єдутуна. Псалом Давидів.1 Псалом. Давида. На спомин.1 На кінець Ідітунові. Пісня Давида.1 Псальма Давидова на спомин. Господи, не картай мене в гнїві твому, не карай у досадї твоїй.
2 (38-3) бо прошили мене Твої стріли, і рука Твоя тяжко спустилась на мене...2 Я сказав: буду спостерігати за стежками своїми, щоб не згрішити мені язиком моїм; буду гамувати уста мої, доки нечестивий переді мною.2 О Господи, не докоряй мені у твоїм гніві і не карай мене у твоїм обуренні.2 Я сказав: Берегтиму мої дороги, щоб не згрішити моїм язиком. Я поставив моїм устам сторож коли грішний стоїть переді мною.2 Бо стріли твої прошибли мене, і рука твоя спустилась на мене.
3 (38-4) Від гніву Твого нема цілого місця на тілі моїм, немає спокою в костях моїх через мій гріх,3 Я був німий і безголосий, і зберігав спокій [навіть] у добрі, а скорбота моя зросла, поглибшала.3 Бо твої стріли мене прошили, і рука твоя спустилася на мене.3 Я занімів і був упокорений і замовк про добро, і мій біль обновився.3 Нема здорового місця на моїм тїлї задля гнїву твого; нема спокою в костях моїх задля гріха мого.
4 (38-5) бо провини мої переросли мою голову, як великий тягар, вони тяжчі над сили мої,4 Спалахнуло серце моє в мені, в думках моїх спалахнув огонь; я почав казати язиком моїм: 4 Нема здорового нічого на моїм тілі з-за гніву твого; немає цілого нічого в моїх костях з-за гріху мого.4 Загрілося в мені моє серце, і в моїм повчанні розгориться огонь. Я сказав моїм язиком: 4 Бо несправедливостї мої спали на голову мою, як тягарь великий, вони затяжкі для мене.
5 (38-6) смердять та гниють мої рани з глупоти моєї...5 Повідай мені, Господе, про кінець мій, і число днів моїх, яке воно, щоб я знав, скільки віку мого.5 Бо мої провини голову мою перевищили, немов важкий тягар, що тяжить над мою силу.5 Господи, обяви мені мій кінець і число моїх днів, яке воно, щоб я взнав чим лишаюся.5 Смердять, гниють рани мої задля нерозуму мого.
6 (38-7) Скорчений я, і над міру похилений, цілий день я тиняюсь сумний,6 Ось, Ти вчинив мені дні, [мов] п'яді, і вік мій, як ніщо перед Тобою. Справді, сама марнота, – кожна людина, що живе.6 Смердять, загнивши, мої рани з-за мого нерозуму.6 Ось як долоню Ти поклав мої дні, і мій склад наче ніщо перед Тобою. Лише все марнота, кожний чоловік, що живе.6 Я скорчився, над міру зігнувся; сумуючи, цїлий день похожаю.
7 (38-8) бо нутро моє повне запалення, і в тілі моїм нема цілого місця...7 Справді, людина ходить, мов привид; марно вона метушиться, гребе до купи багатства, і не відає, кому воно дістанеться.7 Принижений, зігнувсь я вельми, повсякденно сумний ходжу я.7 Одначе людина проходить в образі, лише марно турбуються. Збирає скарб і не знає, кому їх збирає.7 Бо стегна мої ранами зовсїм покриті, і нема здорового місця на тїлї моїм.
8 (38-9) Обезсилений я й перемучений тяжко, ридаю від стогону серця свого...8 І нині чого мені очікувати, Господе? Надія моя на Тебе.8 Бо стегна мої сповнені жару, і здорового нема нічого на моїм тілі.8 І тепер яке моє очікування? Чи не Господь? І мій склад в Тебе є.8 Я знемігся і занепав надто, я ридаю від жалю серця мого.
9 (38-10) Господи, всі бажання мої перед Тобою, зідхання ж моє не сховалось від Тебе.9 Від усіх переступів моїх визволи мене, не віддавай мене на глум божевільному.9 Зомлів я, розбитий понад міру, і скиглю від стогону серця мого.9 Визволи мене від всіх моїх беззаконь, Ти мене дав безумному в погорду.9 Господи, перед тобою все бажаннє моє, і зітханнє моє не є перед тобою закрите.
10 (38-11) Сильно тріпочеться серце моє, опустила мене моя сила, навіть ясність очей моїх і вона не зо мною...10 Я занімів, не розтулюю уст моїх; тому що Ти вчинив це.10 О Господи, перед тобою все моє бажання, і стогін мій від тебе не скритий.10 Я занімів і не відкрив моїх уст, бо Ти є той, що мене створив.10 Серце моє бьється, опустила мене моя сила, і сьвітло очей моїх, вже й його нема в мене.
11 (38-12) Друзі мої й мої приятелі поставали здаля від моєї біди, а ближні мої поставали оподаль...11 Відверни од мене удари Твої; я щезаю від караючої руки Твоєї.11 Серце моє розколотилось, сила мене полишила і навіть очей моїх світло, - і того вже нема в мене.11 Віддали від мене твої бичування. Я знеміг від сили твоєї руки.11 Мої други й побратими мої оддалеки стали від нужди моєї; і родина моя стоїть оподаль.
12 (38-13) Тенета розставили ті, хто чатує на душу мою, а ті, хто бажає нещастя мені, говорять прокляття, і ввесь день вимишляють зрадливе!12 Якщо Ти викриттями будеш виправляти людину за злочини, то щезне, як міль, врода її. Так, марнотна кожна людина.12 Друзі мої та приятелі далекі від моєї рани, і родичі мої стоять оподаль.12 Картаннями за беззаконня ти покарав людину, і розніс його душу наче павутину. Лише дармо тривожиться кожна людина.12 А ті, що наважили на життє моє, заставили сїла для мене; і ті, що бажають нещастя мого, говорять, як зробити менї пакість, вони цїлий день про зраду міркують.
13 (38-14) А я, мов глухий, вже не чую, і мов той німий, який уст своїх не відкриває...13 Почуй, Господе, молитву мою і зваж на благання моє; не будь безмовним до сліз моїх. Бо мандрівник я в Тебе [і] зайшлий, як і всі батьки мої;13 І ті, що на моє життя зазіхають, тенета наставляють; і ті, що бажають мені нещастя, говорять про погибель, увесь час міркують лукаве.13 Господи, вислухай мою молитву і сприйми моє благання. Не промовчи на мої слези, бо я в тебе є поселенцем і чужинцем так як всі мої батьки.13 Я ж, як глухий, не чую, і як нїмий, що уст своїх не отворить.
14 (38-15) і я став, мов людина, що нічого не чує і в устах своїх оправдання не має,14 Не дивись на мене, щоб я міг зміцнитися перед тим, як відійду, і не стане мене.14 Я, немов глухий, не чую; і як німий, що уст своїх не відкриває.14 Остав мене, щоб я спочив раніше ніж я відійду і більше не буду.14 Я став, як чоловік, що не чує, в котрого устах нема оправдання.