1 І говорив Елігу та й сказав: | 1 І продовжував Елігу, і сказав: | 1 Елігу почав говорити далі й мовив: | 1 Підібравши ж, Еліус каже: | 1 І говорив Еліуй дальше й казав: |
2 Слухайте, мудрі, слова ці мої, ви ж, розважні, почуйте мене! | 2 Вислухайте, мудрі, мовлене мною, і прихиліть до мене вухо, помірковані! | 2 «Слухайте мої слова, о мудрі, нахиліть до мене вухо, о розумні! | 2 Послухайте мене мудрі. Послухайте досвідчені. | 2 Слухайте, мудрі, моєї річі, нахилїть до мене ухо, ви розумні! |
3 Бо ухо слова випробовує, а піднебіння їжу куштує. | 3 Бо вухо виокремлює слова, як піднебіння розрізняє смак страви. | 3 Бо вухо слова розрізняє, як піднебіння куштує страву. | 3 Бо ухо досліджує слова, і горло куштує їжу. | 3 Ухо бо слова розбірає, як піднебіннє розізнає смак у їдї. |
4 Виберім право собі, між собою пізнаймо, що добре. | 4 Виберім поміж собою суд (право) і спізнаємо, що добре. | 4 Розсудім разом, що є справедливе, і визнаймо між нами, що є добре. | 4 Суд чинемо собі самим, знаємо в собі те, що добре. | 4 Зложім суд між собою й визнаймо, що добре. |
5 Бо Йов говорив: Я був справедливий, та відкинув Бог право моє. | 5 Ось, Йов сказав: За мною правда, але Бог позбавив мене суду. | 5 Ось Іов мовив: ,Я правий, та Бог відмовив мені суду. | 5 Бо сказав Йов: Я є праведний, Господь відняв мені суд, | 5 Ось, Йов сказав: Я прав, та Бог відмовив менї суду. |
6 Чи буду неправду казати за право своє? Без вини небезпечна стріла моя... | 6 Чи мушу я брехати на правду мою? Моя рана невигойна без вини. | 6 Проти свого права мав би я брехати? Рана моя невигойна, хоч я й невинний!` | 6 вчинив неправду моєму судові, моя стріла сильна без неправедности. | 6 Чи ж менї лгати на правду мою? Моя невилїчима рана - незаслужена. |
7 Чи є такий муж, як цей Йов, що п'є глузування, як воду, | 7 Чи є така людина, як Йов, котрий п'є глум, як воду? | 7 Чи є десь такий чоловік, як Іов, що глум глитає, немов воду, | 7 Хто такий чоловік, як Йов, що пє погорду наче воду | 7 Хиба є де такий чоловік, як Йов, що глумує, мов би пив воду, |
8 і товаришує з злочинцями, і ходить з людьми беззаконними? | 8 Пристає до співжиття з тими, що чинять беззаконня і ходить з людьми нечестивими. | 8 що з лиходіями товаришує та що з безбожниками ходить? | 8 не згрішивши, ані не бувши безбожним, чи не приставши до дороги з тими, що чинять беззаконня, щоб піти з беззаконними? | 8 Товаришує беззаконним і ходить з людьми безбожними? |
9 Бо він каже: Нема людині користи, коли її Бог уподобає. | 9 Тому що він сказав: Немає користі для людини у догоджанні Богові. | 9 Він бо сказав: Нема з того користи людині, коли догоджає Богу. | 9 Не говори бо, що: Не буде відвідин чоловіка. І відвідини йому від Господа. | 9 Він бо сказав: Нема з того хісна чоловікові, як угоджає Богу. |
10 Тож вислухайте, ви розумні, мене: Бог далекий від несправедливости, і Всемогутній від кривди! | 10 Отож, вислухайте мене, мужі мудрі! Не може бути у Бога неправда чи у Вседержителя неправосуддя. | 10 Тим слухайте мене, мужі розумні! Не може бути зла у Бозі й у Всесильному - неправди! | 10 Тому, розумні серцем, послухайте мене: Хай не буде, щоб я перед Господом був безбожним і перед Вседержителем журив праведного. | 10 Слухайте ж, мужі мудрі, мене! Не може бути в Бога неправди, у Вседержителя - несправедливого суду, |
11 Бо за чином людини Він їй надолужить, і згідно з своєю дорогою знайде людина заплату! | 11 Бо Він за вчиненим людиною учиняє з нею і за шляхами мужа дає заплату! | 11 Він людині відплачує згідно з її ділами; як кожний ходить, так у Бога знаходить. | 11 Але хай Він віддасть чоловікові так як чинить кожний з них, і на стежці чоловіка знайде його. | 11 Він бо дає чоловіку, що заробив дїлами, й після поступків мужа відплачує йому. |
12 Тож поправді, не чинить Бог несправедливого, і Всемогутній не скривлює права. | 12 Справді, Бог не чинить неправди, і Вседержитель не викривляє суду. | 12 Воістину Бог зла не чинить, Всесильний суду не кривить. | 12 Думаєш же, що Господь погане чинить? Чи Вседержитель замішає суд? | 12 Праведне слово, Бог кривди не чинить, і Вседержитель не вивертає суду. |
13 Хто землю довірив Йому, і хто на Нього вселенну поклав? | 13 Хто, окрім Нього, дбає про землю? І хто урядує цілим світом? | 13 Хто йому довірив землю? Хто доручив йому всесвіт? | 13 Він що зробив землю. Хто ж є той, що творить піднебесну і все що існує? | 13 Хто окрім його дбає про землю? Хто дає лад у вселеннїй? |
14 Коли б Він до Себе забрав Своє серце, Свій дух, і Свій подих до Себе забрав, | 14 Якби Він обернув серце Своє до Себе і взяв Собі дух її та дихання її, – | 14 Якщо він візьме дух свій знов до себе, до себе забере своє дихання, - | 14 Бо якщо бажають сприйняти і дух в собі задержати, | 14 Оберни він серце своє до себе самого, й візьми дух її й диханнє її до себе, - |
15 всяке тіло погинуло б вмить, а людина повернулася б на порох!... | 15 Раптом загинула б усіляка плоть, і людина стала б тліном. | 15 усяке тіло зараз же загине, людина повернеться у порох. | 15 помре всяке тіло разом, всякий же смертний чоловік в землю відійде, з якої і виліплений. | 15 Все живе зараз би зникло, прахом би люде взялися. |
16 Коли маєш ти розум, послухай же це, почуй голос оцих моїх слів: | 16 Отож, якщо ти маєш розум, то слухай це і зважай на слова мої. | 16 Отже, як маєш розум, слухай! Вважай на моїх слів голос! | 16 Якщо ж не сприймаєш, послухай це, послухай голос слів. | 16 От же, коли маєш розум, то слухай й вважай на слова мої. |
17 Хіба стримувати може ненависник право? І хіба осудити ти зможеш Всеправедного? | 17 Той, хто ненавидить правду, чи може володарювати? | 17 Чи ж міг би правити, хто ненавидить право? Чи ж ти Сильного та Праведного осудив би? | 17 Глянь ти на того, що ненавидить беззаконня і нищить лукавих що є вічний праведний. | 17 Хто ненавидїв би правду, то як би він сьвітом правив? І можеш же ти найправеднїйшого обвиняти? |
18 Хіба можна сказати цареві: Негідний, а вельможним: Безбожний? | 18 Чи можна сказати цареві: Ти – розбещений, а князям – ви злочинці? | 18 Того, що до царя мовляє: Негодящий! А до вельмож: Безбожні! - | 18 Безбожний той, що каже цареві: Переступаєш закон; Ви безбожні, володарям. | 18 Хиба можна сказати цареві: ти - безбожник, а князям: ви - беззаконники? |
19 Таж Він не звертає уваги на зверхників, і не вирізнює можного перед убогим, бо всі вони чин Його рук, | 19 Але Він не дивиться на обличчя князів і не надає перевагу скорше багатому, аніж бідному, тому що всі вони – витвір рук Його. | 19 що не зважає на князів особу, не сприяє радше багатому, ніж бідному, бо всі вони діло рук його. | 19 Хто не завстидався обличчя шляхотного, ані не вміє честь віддати мужам, пошанувати їхнього лиця. | 19 Та він не зважає на особи князїв і не волїє він багатого нїж убогого, бо всї вони - дїло рук його. |
20 за хвилину вони помирають, опівночі... Доторкнеться Він можних і гинуть вони, сильний усунений буде рукою не людською. | 20 Наразі вони помирають; серед ночі народ бунтується, і вони щезають, і міцних проганяють не силою. | 20 Раптом вони вмирають, і більше їх немає; народ бунтується посеред ночі, без труднощів могутнього скидає. | 20 Марним же їм буде кричати і благати мужа. Бо вчинили проти закону відвертаючи слабих. | 20 Нагло вмірають вони; серед ночі зворушиться нарід, і вони зникають; і сильних проганяють не силою. |
21 Бо очі Його на дорогах людини, і Він бачить всі кроки її, | 21 Бо очі Його над шляхами людини, і Він бачить усі кроки її. | 21 Бо його очі над путями чоловіка, він бачить кожен його крок. | 21 Він бо бачить людські діла, не оминуло же його нічого з того, що чинять, | 21 Очі бо його над дорогами чоловіка, й бачить він кожний ступінь його. |
22 немає темноти, немає і темряви, де б злочинці сховались. | 22 Немає пітьми, ані тіні смертної, де могли б сховатися ті, що вчиняють злочини. | 22 Нема ні темряви, ані глухої тіні, де б лиходії могли заховатись. | 22 ані не буде місця сховатися тим, що чинять беззаконня. | 22 Нема темряви, нї глухої тїнї, де б могли заховатись беззаконнующі. |
23 Бо людині Він не призначає означений час, щоб ходила до Бога на суд. | 23 А тому Він уже не вимагає від людини, щоб йшла на суд з Богом. | 23 Він не накладає на людину строку, щоб та ставала на суд із Богом. | 23 Бо не на чоловіка покладе ще. Бо всіх бачить Господь, | 23 Опісля він уже не домагаєсь від чоловіка, щоб ставав на суд з Богом. |
24 Він сильних ламає без досліду, і ставить на місце їх інших. | 24 Він долає сильних без дослідження і ставить інших на їхні місця. | 24 Він розгромлює без допиту вельможних, і ставить на їхнє місце інших. | 24 що сприймає недослідиме, славне ж і невимовне, яким немає числа. | 24 Він стирає можних без допиту й ставить других намість їх, |
25 Бож знає Він їхні діла, оберне вночі і почавлені будуть! | 25 Тому що Він учиняє відомими справи їхні, і скидає їх уночі, і вони винищуються. | 25 Він знає добре їхні вчинки скидає їх одної ночі, - і топчуть їх. | 25 Що виявляє їхні діла і поверне ніч, і упокориться. | 25 Бо він виявляє дїла їх, і скидає їх одної ночі, й вони щезають, |
26 Як несправедливих уразить Він їх, на видному місці, | 26 Він завдає їм поразки, як людям злочинцям, перед очима інших, | 26 Як беззаконних карає їх передочима інших | 26 Він же погасив безбожних, вони ж видні перед ним, | 26 Як беззаконних, карає він їх перед очима в других. |
27 за те, що вони відступили від Нього, і не розуміли доріг Його всіх, | 27 За те, що вони відступили од Нього, і не зрозуміли всіх шляхів Його. | 27 за те, що відхилилися від нього й ніколи про путі його не дбали, | 27 бо відвернулися від божого закону, а його оправдання не пізнали | 27 За те, що відхилились від його і всїх доріг його не хотїли розуміти, |
28 щоб зойк сіромахи спровадити до Нього, бо Він чує благання пригнічених. | 28 Аж так, що долинуло до Нього волання убогих, і Він зачув стогін пригноблених. | 28 так що дійшов до нього зойк злиденних, і він почує крик смиренних. | 28 щоб нанести на нього крик бідних, і крик бідних буде вислуханий. | 28 Так що дійшов до його клик злиденних, і він почув стогни придавлених. |
29 Коли Він заспокоїть, то хто винуватити буде? Коли Він закриє лице, хто побачить Його? А це робиться і над народом, і над людиною разом, | 29 Чи дарує Він тишу, то хто може порушити? Чи приховує Він лице Своє, хто може побачити Його? Чи буде це для народу, чи для однієї людини, | 29 Коли він спочиває, хто потривожити його посміє? Коли обличчя своє сховає, хто його побачить? Він на народи й одиниці поглядає, | 29 І Він тишину подасть і хто засудить? І сховає лице, і хто його побачить? І Він проти народів і проти людини разом, | 29 Як упокій він дарує, - хто тодї потрівожить? як він своє лице заховає, хто на його спогляне? - все одно, чи народ, чи один чоловік, |
30 щоб не панував чоловік нечестивий із тих, що правлять за пастку народові. | 30 Щоб не царював лицемір на спокусу народові, | 30 щоб лицемір не царював, глузуючи з народу. | 30 царем наставляючи дволичну людину через нарікання народу. | 30 Щоб лицемір не царював, блазнячи народ. |
31 Бо Богові треба отак говорити: Несу я заслужене, злого робити не буду! | 31 До Бога треба казати: Я зазнав лиха, більше не буду грішити. | 31 І коли він до Бога каже: Мене обдурено! Зла не чинитиму вже більше! | 31 Бо до сильного той, що говорить: Забрав я, не візьму в заклад. | 31 От як треба до Бога говорити: Я потерпів кару, - більш не буду грішити; |
32 Чого я не бачу, навчи Ти мене; коли кривду зробив я, то більше не буду чинити! | 32 А чого я не знаю, Ти навчи мене; і якщо я вчиняв злочини, то більше не буду. | 32 Навчи мене, якщо я помилився! Якщо вчинив несправедливість, більш не буду! - | 32 Без себе побачу, ти покажи мені. Якщо я вчинив неправедність, не простягну. | 32 А чого я не розумію, - ти навчи мене, і скоро вчинив беззаконність, вже більше не буду. |
33 Чи на думку твою надолужить Він це, бо відкинув ти те? Бо вибереш ти, а не я, а що знаєш, кажи! | 33 Чи за твоїми [міркуваннями] Він має давати заплату? Та оскільки ти відкидаєш, то лише тобі належить вибирати, а не мені; Кажи, що знаєш. | 33 то чи він, гадаєш, має тим самим відплатити? Через те, що зневажаєш суди, через те, що то ти вибираєш, а не я, - скажи, отже, що знаєш! | 33 Чи не від тебе домагатиметься її? Бо відкладеш, бо ти вибереш і не я. І що взнав ти говори. | 33 Чи то ж по твойму судові має він одплачувати? І як ти відкидаєш, то й ти маєш вибірати, а не я; говори ж, що знаєш. |
34 Мені скажуть розумні та муж мудрий, який мене слухає: | 34 Люди розумні скажуть мені, і муж мудрий, який слухає мене: | 34 Розумні люди мені скажуть, і мудрий муж, що мене чує: | 34 Тому розумні серцем скажуть це, чоловік же мудрий почув моє слово. | 34 Люде розумні скажуть менї, а так само й кожний чоловік мудрий, що мене чує: |
35 Йов говорить немудро, а слова його без розуміння. | 35 Йов нерозумно говорить, і слова його не з глуздом. | 35 Іов говорить нерозважно, в його словах нема глузду! | 35 Йов же не за розумом сказав, слова ж його не з вмінням. | 35 Йов говорив нерозумно, й у словах його нема глузду. |
36 О, коли б Йов досліджений був аж навіки за відповіді, як злі люди, | 36 Я бажав би, щоб Йов уповні був випробуваний, за відповідями його, які властиві людям нечистим. | 36 Коли б то Іова розсліджено докладно за відповіді, що личать людям нечестивим, | 36 Ну ж але навчися, Йове, не дай ще відповіді, наче нерозумні, | 36 Я б хотїв, щоб Йова докладно питано, після відповідей його, які лицюють хиба людям безбожним. |
37 бо він додає до свойого гріха ще провину, між нами він плеще в долоні та множить на Бога промови свої... | 37 Інакше він до гріха свого додасть відступ, і ще більше наговорить супроти Бога. | 37 бо він до гріхів своїх додає ще бунт і затискає кулаки при нас, і множить слова проти Бога!» | 37 щоб не додали ми до наших гріхів, беззаконня ж нам зарахується, що багато слів говоримо перед Господом. | 37 Інакше він до гріха свого придасть іще й відступ (од Бога), та буде ще перед нами й в долонї плескати, й наговорить іще більше проти Бога. |