1 А тепер насміхаються з мене молодші від мене літами, ті, що їхніх батьків я бридився б покласти із псами отари моєї...1 А нині насміхаються з мене молодші від мене літами, ті, чиїх батьків я не погодився б розмістити із псами моєї худоби.1 «А тепер глузують з мене менші віком від мене, яких батьками я нехтував занадто, щоб їх поставити нарівні з псами в моїй кошарі.1 А тепер найменші висміяли мене, тепер картають мене по часті ті, в яких за ніщо я вважав їхніх батьків, яких я не вважав гідними псів моїх черед.1 Нинї ж глузують із мене менші від мене лїтами, такі, що їх батьків я б не прийняв і між пастуші собаки.
2 Та й сила рук їхніх для чого бувала мені? Повня сил їх минулась!2 І сила рук їхніх для чого мені? Над ними вже проминув час.2 Ба й сила рук їхніх навіщо була б мені здалася? Міць їхня ж цілковито заниділа.2 І навіщо мені сила їхніх рук? Через них згинула повнота.2 Бо й сила в руках їх - до чого вона менї була? вони вже пережили пору свою.
3 Самотні були в недостатку та голоді, ссали вони суху землю, зруйновану та опустілу!3 Убогістю і голодом виснажені, вони втікають у безводний степ, похмурий і спустошений;3 З-за браку страви та страшного голоду вони гризли у степу коріння; їхня мати - пустка та пустиня.3 Бездітний в біді і голоді. Вони вчера втекли від біди і від скрути посухи.3 Нуждою й голодом висушені, йдуть вони в степ безводний, мрачний та опустїлий;
4 рвали вони лободу на кущах, ялівцеве ж коріння було їхнім хлібом...4 Скубуть зело біля кущів, і ягоди ялівцю – хліб їхній.4 Вони мальвію й листя на кущах збирали, коріння з дроку - це хліб їхній.4 Ті, що окружають соляні місця при звуку, для яких солене було їм їжею, що без честі і зогиджені, зубожілі від всякого добра, які й жували коріння дерев від великого голоду.4 Щиплють лободу попід корчами, - ягоди ялівцю - се хлїб їх.
5 Вони були вигнані з-поміж людей, кричали на них, немов на злодіїв,5 З громади проганяють їх, погрожують їм, як злодіям,5 Їх із громади проганяли, на них гукали, наче на злодіїв.5 Повстали на мене злодії,5 Із громади проганяють їх, мов на злодїїв, гукають на них,
6 так що вони пробували в яругах долин, по ямах підземних та скелях,6 Щоб замешкали вони у вирвах потоків, в ущелинах землі і скель.6 Вони жили у байраках при потоках, у земних печерах та по скелях.6 яких доми були камяні печері.6 Щоб у байраках жили, по печерах та по скелях.
7 ревіли вони між кущами, збирались під терням,7 Ревуть поміж кущами, туляться під терном.7 Вони ревіли поміж кущами, під будяками тулилися в купу.7 З посеред милозвучних (кущів) закричать, вони, що жили під дикою зеленню.7 Там вони ревуть проміж кущами, куляться під тернєм.
8 сини нерозумного й діти неславного, вони були вигнані з краю!8 Люди зневажені, люди без імення, погань землі.8 Рід упосліджених, нащадки безіменних, вигнані з землі!8 Сини безумних і нечесних, (їхні) імена і слава згладжені з землі.8 Люде викинені, люде безіменні, викиди землї!
9 А тепер я став піснею їм, і зробився для них поговором...9 Оце їхньою учинився я нині піснею і харчем розмови їхньої.9 І нині я став їхньою піснею, зробився байкою їхньою!9 А тепер я їхні гусли, і вони мене мають за притчу.9 У них то став я піснею тепер, кормом їх розмов.
10 Вони обридили мене, віддалились від мене, і від мойого обличчя не стримали слини,10 Вони гидують мною, віддаляючись од мене, і не утримуються плювати перед лицем моїм.10 Вони гидують мною, тікають геть від мене, не стримуються мені плювати в вічі.10 Гидували ж мною, відступивши далеко, а для мого лиця не пощадили плювання.10 Мною гидують вони, тїкають далеко від мене, й не стидаються спльовувати передо мною.
11 бо Він розв'язав мого пояса й мучить мене, то й вони ось вуздечку із себе відкинули перед обличчям моїм...11 Оскільки Він розв'язав повід мій, то вони скинули з себе вуздечку переді мною.11 Що він розв'язав мій мотуз і мене понизив, то вони розгнуздуються передо мною.11 Бо Він, відкривши свій сагайдак, вчинив мені зло, і позбулися уздечка мого лиця.11 Тим, що він (Бог) розвязав поводи мої й побив мене, то й вони скинули з себе узди передо мною,
12 По правиці встають жовтодзюбі, ноги мені підставляють, і топчуть на мене дороги нещастя свого...12 По праву руку підводиться цей гад; збиває мене з ніг, спрямовує небезпечні свої шляхи до мене.12 Праворуч від мене підводиться ота наволоч, у петлю спрямовує мої ноги і вимощує путь свою згубну проти мене.12 З правого боку нащадків повстали, простягнули свою ногу і пішли проти мене стежками їхньої згуби.12 З правого боку встає покидь ся, й валить із ніг мене, прямує пагубну дорогу свою проти мене.
13 Порили вони мою стежку, хочуть мати користь із мойого життя, немає кому їх затримати,13 А мою стежку зіпсували; усе встигли вчинити в ній заради моєї загибелі, не маючи помічника.13 Вони зіпсували мені стежку на мою погибель; вони деруться догори, ніхто їх не спиняє.13 Знищили мої стежки, бо Він скинув мою одіж.13 Зрили стежку мою, все з'уміли зробити на мою погибель, а нема, хто б подав підмогу.
14 немов через вилім широкий приходять, валяються попід румовищем...14 Вони прийшли до мене, неначе крізь широкий пролом, з гамором кинулися на мене.14 Мов крізь пролом широкий, прибувають, викочуються з-під руїн.14 Своїми стрілами Він мене прошив, вчинив мені як бажає, я в болях замішаний.14 Вони прийшли на мене, наче б крізь широкий перелом у мурі, з шумом ринулись на мене.
15 Обернулось страхіття на мене, моя слава пронеслась, як вітер, і, як хмара, минулося щастя моє...15 Жахіття кинулося до мене, наче вітер, розвіялася зверхність моя, і щастя моє промчало, мов та хмарина,15 Великий страх напав на мене, вітром розвіялася моя гідність, і щастя моє зникло, немов хмара.15 Мої болі повертаються, моя надія відійшла наче вітер і моє спасіння наче хмара.15 Страх ударив на мене; вітром розвіялась велич моя, а щастє моє унеслось, як хмара.
16 А тепер розливається в мене душа моя, хапають мене дні нещастя!16 І нині виливається душа моя в мені, дні скорботи оточили мене.16 І душа моя нині ниє в мені, дні смутку мене посіли.16 І тепер на мені вилиється моя душа, а мене охоплюють дні болів.16 А нинї ниє душа моя в менї; днї смутку обгорнули мене.
17 Вночі мої кості від мене віддовбуються, а жили мої не вспокоюються...17 Уночі ниють у мені кістки мої, і жили мої не мають спокою.17 Уночі крутить мені у костях, жили мої не дають мені спочити.17 Вночі мої кості розгорілися, а моє сухожилля послабло.17 Ніччю вертить мене в костях моїх, і жили мої не мають спокою.
18 З великої Божої сили змінилося тіло моє, і недуга мене оперізує, мов той хітон.18 З великими складнощами скидають одежу мою; краї хітону мого затісні для мене.18 Він потужно схопив мене за одежу, мов би коміром кереї моєї зашморгнув мене,18 Великою силою схопила (недуга) мою одіж, окружила мене наче шия моєї одежі.18 Трудно, о трудно менї зняти одежу з себе, краї обгортки моєї давлять мене.
19 Він укинув мене до болота, і став я подібний до пороху й попелу.19 Він кинув мене у твань, і я став, як тлін і попіл.19 кинув мене в болото, і я взявся попелом та пилом.19 Схопила ж мене наче глину, моя часть в землі і в попелі.19 Кинув мене він у грязь, я взявся попелом і пилом.
20 Я кличу до Тебе, та Ти мені відповіді не даєш, я перед Тобою стою, Ти ж на мене лише придивляєшся...20 Я волаю до Тебе, а Ти не зважаєш на мене, – стою, а Ти [лише] дивишся на мене.20 Кричу до тебе, та ти мені не відповідаєш; встаю - та ти до мене уваги не прихиляєш.20 Я ж закричав до Тебе і Ти не вислухуєш мене, встали і подивилися на мене.20 Кричма до тебе кричу, а ти не чуєш, - стою, а ти дивишся (мовчки) на мене.
21 Ти змінився мені на жорстокого, мене Ти женеш силою Своєї руки...21 Ти став жорстоким до мене; міцною рукою ворогуєш супроти мене.21 Став єси до мене жорстоким, твоєю сильною рукою мене бичуєш.21 Напав же Ти на мене без пощади, збичував Ти мене сильною рукою.21 Немилосердним зробивсь ти менї, сильною рукою ворогуєш проти мене.
22 На вітер підняв Ти мене, на нього мене посадив, і робиш, щоб я розтопивсь на спустошення!22 Ти підніс мене, і примусив линути за вітром, і засмучуєш мене.22 Здіймаєш мене вітром летіти, в бурі спускаєш мене вниз водою.22 Призначив Ти мені болі і Ти відкинув мене від спасіння.22 Ти зняв мене, пустив летїти з вітром і розбиваєш мене.
23 Знаю я: Ти до смерти провадиш мене, і до дому зібрання, якого призначив для всього живого...23 Авжеж, я знаю, що Ти провадиш мене до смерти і в дім, де збираються всі, що живуть.23 Знаю, що ти ведеш мене до смерти, дому, де збираються всі живучі.23 Знаю, що мене зітре смерть, бо кожному смертному земля - дім.23 О, я знаю, що ти примчиш мене 'д смертї, до дому, де збіраються всї живучі.
24 Хіба не простягає руки потопельник, чи він у нещасті своїм не кричить?24 Так, Він не простягне руки Своєї на дім кісток, чи будуть вони кричати при своєму руйнуванні?24 Але я не здіймав руки на сіромаху, як він кричав до мене у своєму горі.24 Коби добрим було на себе накласти руки, чи попросивши ж іншого, і він мені це зробив би.24 Та він же не простягне руки своєї на дім костей; бо чи ж будуть вони кричати, як би їх стирав?
25 Чи ж не плакав я за бідарем? Чи за вбогим душа моя не сумувала?25 Чи не плакав я за тими, хто страждав? Чи не стогнала душа моя за бідних?25 Чи ж я не плакав над тим, кому живеться тяжко? Чи ж моє серце до бідного не мало жалю?25 Я ж заплакав над кожним немічним, застогнав, бачачи чоловіка в скрутах.25 А хиба ж я не плакав над тим, хто горював; чи ж не смутилось серце моє над бідними?
26 Бо чекав я добра, але лихо прийшло, сподівався я світла, та темнота прийшла...26 Коли я сподівався добра, прийшло лихо; коли чекав на світло, сталася пітьма.26 Я сподівався щастя - і прийшло лихо; я чекав світла - і наступила пітьма!26 А я, що очікував добра, ось зустріли мене радше злі дні.26 А тим часом, коли дожидав добра, прийшло на мене лихо; коли сподївався сьвітла, тьма мене окрила.
27 Киплять мої нутрощі й не замовкають, зустріли мене дні нещастя,27 Мої нутрощі киплять і не перестають; зустріли мене дні печалі.27 Нутро моє кипить, не угаває: дні смутку надійшли на мене.27 Моє лоно засмерділося і не замовчить, випередили мене дні бідноти.27 Нутро моє кипить і не перестає; днї печальні прийшли на мене.
28 ходжу почорнілий без сонця, на зборі встаю та кричу...28 Я ходжу почорнілий, але не від сонця; підводжуся в зібранні і кричу.28 Ввесь ходжу почорнілий, без сонця; встаю, кричу серед громади.28 Стогнучи я пішов, не замикаючи уст, став же я в зборі, кричачи.28 Я почорнїлий ходжу, та не від сонця; серед громади стаю і кричу.
29 Я став братом шакалам, а струсятам товаришем,29 Я став братом шакала, і приятелем совам.29 Братом зробився я шакалам, і приятелем струсям.29 Я став братом серинів, а другом горобців.29 Я братом шакалам зробивсь, струсям товаришем стався.
30 моя шкіра зчорніла та й лупиться з мене, від спекоти спалилися кості мої...30 Моя шкіра зчорніла на мені, і кістки мої обгоріли від спекоти.30 Шкіра на мені почорніла, кості мої горять від жару.30 Моя ж скіра дуже почорніла, а мої кості від спеки (згоріли).30 Кожа вчорнїла моя, костї обгоріли від жару.
31 І стала жалобою арфа моя, а сопілка моя зойком плачливим...31 І арфа моя стала журливою, і сопілка моя – голосом плачу.31 Цитра моя голосить, сопілка моя плаче.»31 Мої гуслі перейшли в плач, а мій спів мені на ридання.31 І цитра моя голосить, і сопілка ридає.