1 І сталося одного дня, і поприходили Божі сини, щоб стати перед Господом: і прийшов також сатана поміж ними, щоб стати перед Господом.1 І був знову день, коли прийшли сини Божі, щоб стати перед Господом, – поміж ними прийшов і сатана стати перед Господом.1 І сталось одного дня, прибули сини Божі, щоб стати перед Господом; прийшов також і Сатана між ними, щоб стати перед Господом.1 Було ж подібно до того дня й ангели божі прийшли, щоб стати перед Господом, і диявол прийшов посеред них.1 Сталося ж одного дня, що сини Божі прийшли стати перед Господом; та прийшов і Сатана між ними стати перед Господом.
2 І сказав Господь до сатани: Звідки ти йдеш? А сатана відповів Господеві й сказав:2 І сказав Господь сатані: Звідки ти прийшов? І відповідав сатана Господові, і сказав: Я ходив по землі і обійшов її.2 Господь спитав Сатану: «Звідкіля прийшов?» Сатана відповів Господеві й мовив: «Кружляв я по землі та обійшов її навколо.»2 І сказав Господь до диявола: Звідки ти приходиш? Тоді сказав диявол перед Господом: Я прийшов, пройшовши піднебесну і обійшовши вселенну.2 І спитав Господь Сатану: Звідкіля прийшов єси? Відказав Сатана Господеві й говорить: Я ходив по землї й обійшов її навкруги.
3 І сказав Господь до сатани: Чи звернув ти увагу на раба Мого Йова? Бо немає такого, як він, на землі: муж він невинний та праведний, який Бога боїться, а від злого втікає. І він ще тримається міцно в своїй невинності, а ти намовляв був Мене на нього, щоб без приводу його зруйнувати...3 І сказав Господь сатані: Чи звернув ти увагу на служника Мого Йова? Бо немає такого, як він на землі: чоловік досконалий і справедливий, боїться Бога і обминає зло, і донині несхитний у своїй чистоті; а ти підбурював Мене супроти нього, аби погубити його без приводу.3 Господь сказав Сатані: «Чи звернув ти увагу на мого слугу Іова? Нема бо на землі нікого, як він, щирого й праведного, богобоязливого й такого, що цурався б зла. Він усе ще держиться своєї досконалости, дарма що ти навів мене на нього, щоб його безвинно погубити.»3 Сказав же Господь: Чи, отже, ти звернув увагу на мого раба Йова, бо немає з усіх, що на землі, такого, як він, чоловіка без злоби, праведного, невинного, побожного, що віддалюється від всякого зла?3 І рече Господь Сатанї: А звернув ти ввагу на раба мого Йова? Другого бо такого нема на землї, такого щирого, справедливого, богобоязливого та щоб так цурався лихого.
4 І відповів сатана Господеві й сказав: Шкіра за шкіру, і все, що хто має, віддасть він за душу свою.4 І відповідав сатана Господові, і сказав: Шкура за шкуру, а за життя своє віддасть чоловік усе, що в нього є;4 Сатана відповів Господеві й мовив: «Шкуру за шкуру! Усе, що має чоловік, віддасть за свою душу.4 А ще має незлобність. Ти ж даром сказав знищити його маєток. Відповівши ж диявол, сказав Господеві: Скіра за скіру. Те, що людина посідає, вона дасть у викуп за свою душу.4 І відказав Сатана й промовив: Шкуру за шкуру, а за свою душу оддасть чоловік усе, що має.
5 Але простягни но Ти руку Свою, і доторкнись до костей його та до тіла його, чи він не зневажить Тебе перед лицем Твоїм?5 Але простягни руку Твою і торкнися кості його і плоті його, – чи не зневажить він Тебе перед лицем Твоїм?5 Та простягни лиш твою руку і торкнись його костей і тіла, і побачиш, чи не лихословитиме тебе увічі.»5 Ні, але піславши твою руку, доторкнися до його тіла і його костей. Чи ж не в лице тебе поблагословить?5 Просьтягни тільки руку твою й торкнись костей його й тїла його, - чи благословити ме він тебе?
6 І сказав Господь до сатани: Ось він у руці твоїй, тільки душу його бережи!6 І сказав Господь сатані: Ось, він у руці твоїй, тільки життя його збережи.6 І промовив Господь до Сатани: «Ось він у твоїй руці! Лише життя його пощади.»6 Сказав же Господь дияволові: Ось Я тобі його видаю, тільки збережи його душу.6 І рече Господь Сатанї: Ну, він у руцї твоїй тільки душу (життє) його пощади.
7 І вийшов сатана від лиця Господнього, та й ударив Йова злим гнояком від стопи ноги його аж до його черепа...7 І відійшов сатана від Господа, і вразив Йова проказою лютою від підошви ноги його по самісіньке тім'я його.7 Вийшов Сатана геть з-перед Господа й ударив Іова лютою проказою від стіп до голови.7 Вийшов же диявол від Господа і вдарив Йова поганим гнійним струпом від голови аж до ніг.7 І пійшов Сатана зперед Господа, та вдарив Йова лютою проказою від підошов аж до тїмя.
8 А той узяв собі черепка, щоб шкребти себе. І він сидів серед попелу...8 І взяв він собі черепка, аби шкребти себе ним, і присів у попіл.8 Взяв Іов черепок, щоб ним чухатися, і сів на попелищі.8 І він взяв черепок, щоб оскробувати гній і сидів на гноїщі поза містом.8 І взяв він черепок, щоб ним скребтись, та й сїв на попелищі (далеко від господи).
9 І сказала йому його жінка: Ти ще міцно тримаєшся в невинності своїй? Прокляни Бога і помреш!...9 І сказала йому дружина його: Ти все ще несхитний у чистоті своїй? Прокляни Бога і помри.9 І каже йому жінка його: «Іще тримаєшся твоєї досконалости? Лихослови Бога і умри!»9 А як пройшло багато часу сказала йому його жінка: Доки терпітимеш, кажучи: Ось почекаю час, ще малий (час), очікуючи надію мого спасіння? Бо ось з землі вигублено твою память, синів і дочок, болі і муки мого лона, які я надаремно терпіла з болями. Ти ж сам сидиш в гної червів, ночуючи надворі. І я служу і мандрую з місця на місце і з дому до дому, очікуючи коли зайде сонце, щоб я спочила від трудів і болів, які мене тепер охоплюють. Але скажи якесь слово до Господа і помирай.9 І промовила до його жона його: Чи ти ще держати мешся твердо в твоїй праведностї? Занехай Бога й умри.
10 А він до неї відказав: Ти говориш отак, як говорить яка з божевільних!... Чи ж ми будем приймати від Бога добре, а злого не приймем? При всьому тому Йов не згрішив своїми устами...10 Але він сказав їй: Ти мовиш, як одна в безумі; Невже добре ми будемо приймати від Бога, а лихого не будемо приймати? У всьому цьому не згрішив Йов устами своїми.10 А він до неї: «Неначе б говорила яка дурна, отаке й ти говориш. Приймали ми добро від Бога, а лиха то й не приймати?» У всьому тому не согрішив Іов своїми устами.10 Він же поглянувши на неї, сказав: Ти промовила так як одна з безумних жінок. Якщо ми прийняли добро з руки Господа, чи не перенесемо зло? В усьому цьому, що йому притрапилося, Йов нічим не згрішив устами перед Богом.10 Він же промовив до неї: Ти плещеш таке, як яка безумна. Приймали ми добре од Господа, а лихого б то й не приймати? У всьому тому не провинив Йов устами своїми.
11 І почули троє приятелів Йовових про все те нещастя, що прийшло на нього, і поприходили кожен з місця свого: теманянин Еліфаз, шух'янин Біддад та нааматянин Цофар. І вмовилися вони прийти разом, щоб похитати головою над ним та потішити його.11 І зачули троє друзів Йовових про всі біди, що спіткали його; і рушили кожний із свого місця: теманянин Єліфаз, шух'янин Білдад і нааматянин Цофар, і зійшлися, щоби йти уболівати за нього і втішати його.11 Зачувши три приятелі Іовові про все те нещастя, що спіткало його, прийшли, кожен зо свого місця: Еліфаз із Теману, Білдад із Шуаху та Цофар з Наамату. Умовились вони разом, щоб прийти й утішити та розважити його.11 Почувши ж три його друзі про все зло, що на нього найшло, прийшли вони кожний з власної країни до нього, Еліфас цар Теманський, Валдад тиран Савхейський, Софар цар Мінейський, і вони прийшли до нього однодушно, щоб його потішити і відвідати.11 Перечувши три приятелї Йовові про все те нещастє, яке на його впало, пійшли, кожен із свого місця: Елифаз Теманський, Билдад Савхеаський й Зофар Наамський, й зійшлись, щоб пійти разом посумувати з ним і розважити його.
12 І звели вони здалека очі свої, і не пізнали його... І піднесли вони голос свій, та й заголосили, і роздерли кожен одежу свою, і кидали порох над своїми головами аж до неба...12 І коли глянули на нього здалека, то не впізнали його; і піднесли голос, і заридали, і роздер кожний свою одежу, і кидали порох над головами своїми проти неба.12 Але ще здаля кинувши на нього оком, не впізнали його. І заплакали вони вголос, пороздирали на собі одежу й заходилися кидати порох проти неба понад головами.12 Бачачи ж його здалека, не впізнали і, закричавши великим голосом, заплакали, роздерши кожний свою одіж і посипавши землю.12 Споглянувши на його віддалеки, не познали його та й заплакали в голос; і роздер кожен одежу на собі, та й почали кидати порох проти неба понад головами своїми.
13 І сиділи вони з ним на землі сім день та сім ночей, і ніхто не промовив до нього ні слова, бо вони бачили, що біль його вельми великий...13 І сиділи з ним на землі сім днів і сім ночей; і ніхто не говорив йому жодного слова, бо вони бачили, що страждання його вельми великі.13 Сиділи вони так коло нього на землі сім день і сім ночей. І ні один не говорив до нього й слова, бачили бо, що біль був великий вельми.13 Сиділи вони з ним сім днів і сім ночей, і ніхто з них не заговорив. Бо бачили, що рана страшна і дуже велика.13 І седїли вони такенькі біля його на землї сїм день і сїм ночей, й нї один не говорив до його й слова, бачили бо, що біль його був надто великий.