1 А Йов відповів та й сказав:1 І відповідав Йов, і сказав: 1 Заговорив Іов і мовив: 1 Підібравши ж Йов каже: 1 І відказав Йов і рече:
2 Аж доки смутити ви будете душу мою, та душити словами мене?2 Доки будете мучити душу мою і терзати мене словами?2 «Докіль ви будете смутити мою душу, промовами, мене пригноблювати?2 Доки завдаватимете труд моїй душі і нищитимете мене словами?2 Докіль мучити мете душу мою й торгати мене словами?
3 Десять раз це мене ви соромите, гнобити мене не стидаєтесь!...3 Ось уже разів із десять ви ганьбили мене і не соромитеся тіснити мене.3 Оце вже десять раз мене ви образили, і не стидаєтесь мене зневажати.3 Знайте тільки, що Господь мене таким зробив. Ви говорите проти мене, не встидаючись мене, налягаєте на мене.3 Вже ж ви й так десять раз соромили мене; чи ж вам не стидно, так тїснити мене?
4 Якщо справді зблудив я, то мій гріх при мені позостане.4 Якщо я справді згрішив, то гріх мій при мені залишиться.4 Коли я справді завинив, то провина моя на мені зостанеться.4 Так, по правді я заблукав, у мені ж замешкує блуд - говорити слово, яке не належиться, а мої слова в блуді і не в часі.4 Коли я й справдї провинився, то провина моя на менї зостанесь.
5 Чи ви величаєтесь справді над мною, і виказуєте мою ганьбу на мене?5 А якщо ви хочете піднестися наді мною і дорікнути мені ганьбою моєю,5 Коли вам справді любо величатись надо мною та закидати мені мою ганьбу,5 Ох же, що наді мною величаєтеся, наскакуєте на мене пониженням.5 А коли вам так любо, величатись надо мною й докоряти менї осоромленнєм моїм,
6 Знайте тоді, що Бог скривдив мене, і тенета Свої розточив надо мною!6 То знайте, що Бог відкинув мене і обклав мене Своїми пастками.6 то знайте, що Бог мене придавив, обвів мене навколо сіткою своєю.6 Отже, знайте, що Господь є Той, Хто засмучує, Він підняв проти мене свої вали.6 То знайте, що се Бог поверг мене 'д землї й обвів кругом мене сїть свою.
7 Ось ґвалт! я кричу, та не відповідає ніхто, голошу, та немає суду!...7 Ось, я кричу: Образа! І ніхто не чує. Волаю, – і немає суду.7 Як закричу: Насилля! - ніхто не чує; коли закличу - немає суду!7 Ось я сміюся з пониження і не говоритиму. Закричу я і ніде (немає) суду.7 Ось, я кричу: кривда! й нїхто не чує; я голошу, а нема суду (справедливого).
8 Він дорогу мою оточив і я не перейду, Він поклав на стежки мої темряву!8 Він перегородив мені дорогу, і не можу пройти, і на стежки мої поклав пітьму.8 Загородив мені дорогу, перейти не можу; і на стежки мої поклав пітьму.8 Я обгороджений довкруги і не вийду, на моє лице покладено темряву.8 Він перегородив менї путь, і я не маю переходу, й розпростер темноту на стежки мої.
9 Він стягнув з мене славу мою і вінця зняв мені з голови!9 Стягнув з мене славу мою і скинув вінця з голови моєї.9 Здер з мене мою славу, вінець ізняв з голови у мене.9 Він же з мене стягнув славу, забрав вінець з моєї голови.9 Зволїк із мене славу мою й зняв вінець із голови моєї.
10 Звідусіль Він ламає мене, і я йду, надію мою, як те дерево, вивернув Він...10 Довкола розорив мене, і я відходжу; і, мов дерево, Він відкинув надію мою.10 Руйнує мене навкруги, я пропадаю; неначе дерево, надію в мене вириває.10 Він роздер мене довкруги, і я відійшов. Він же зрубав мою надію наче дерево.10 Навкруги опустошив мене, й я відходжу; й, неначе деревину, вирвав надїю мою.
11 І на мене Свій гнів запалив, і зарахував Він мене до Своїх ворогів:11 Спалахнув на мене гнівом Своїм і вважає мене поміж ворогами Своїми.11 Палає гнівом проти мене, за ворога собі вважає.11 Люто зі мною вчинив в гніві, сприйняв мене наче ворога.11 Він запалав проти мене гнївом своїм, і в одно повернув мене з ворогами своїми.
12 полки Його разом приходять, і торують на мене дорогу свою, і таборують навколо намету мого...12 Полки Його прийшли разом і попрямували до мене, і розташувалися довкола шатра мого.12 Його загони купою прибули, насипали дорогу проти мене й облягли кругом намет мій.12 Разом прийшли на мене його напасники, на моїх дорогах окружили мене ті, що засілися.12 Полки його* притягли купою й справили дорогу собі на мене, та обсїли кругом намет мій.
13 Віддалив Він від мене братів моїх, а знайомі мої почужіли для мене,13 Братів моїх Він віддалив од мене; і ті, що знають мене, почужіли до мене.13 Братів моїх він віддалив від мене, і мої знайомі відчужилися від мене.13 Від мене ж відступили мої брати, пізнали радше чужих ніж мене. А мої друзі стали немилосердними.13 Браттє моє оддалив від мене, а знакомі мої цураються мене.
14 мої ближні відстали, і забули про мене знайомі мої...14 Покинули мене близькі мої, і знайомі мої забули мене.14 Близькі мої ізникли, друзі мої мене забули,14 Мої близькі мене не прийняли, і ті, що знають моє імя забули про мене.14 Рід мій покинув мене, й знакомі мої забули про мене.
15 Мешканці дому мого, і служниці мої за чужого вважають мене, чужаком я став в їхніх очах...15 Зайшлі в домі моєму і служниці мої мають мене за чужого, стороннім став я в очах їхніх.15 Мої домашні й мої слугині мене вважають за чужинця, я зайдою в їхніх очах зробився.15 (Щодо) сусідів хатних і моїх служниць, був я перед ними чужинцем.15 Домівники мої й служебки мої вважають усї за чужого мене; приходнем став я в очах їх.
16 Я кличу свойого раба і він відповіді не дає, хоч своїми устами благаю його...16 Кличу служника свого, і він не відповідає; устами своїми я змушений благати його.16 Кличу мого слугу - не відповідає, хоч я і власними устами його прошу.16 Я покликав мого слугу, і він не послухав. Уста ж мої благали.16 Кличу раба мого, - він не озивається; мушу моїми його благати устами.
17 Мій дух став бридкий для моєї дружини, а мій запах синам моєї утроби...17 Подих мій став бридким для дружини моєї, і я мушу благати її заради дітей черева мого.17 Жінка моя гидує моїм подихом, я став гидким синам мого лона,17 І я просив мою жінку, я ж ніжно прикликав синів моїх наложниць.17 Жінка гидує диханнєм моїм, і менї треба вмоляти її згадкою на дїти від тїла мого.
18 Навіть діти малі зневажають мене, коли я встаю, то глузують із мене...18 Навіть малі діти зневажають мене; підводжуся, а вони збиткуються наді мною.18 а й малі діти мене зневажають. Як підведусь, вони глузують з мене.18 Вони ж мене відкинули на віки. Коли я встаю, вони говорять проти мене.18 Ба й малі дїти мене за покидьку вважають: я підведусь, а вони збиткуються надо мною.
19 Мої всі повірники бридяться мною, а кого я кохав обернулись на мене...19 Гидують мною всі повірники мої; і ті, котрих я любив, обернулися супроти мене.19 Гордують мною усі мої найсердечніші друзі; а ті, що я любив, обернулись проти мене.19 Зогиділи ж мене ті, що мене бачать. А ті, кого я полюбив, повстали проти мене.19 Всї, що до грудї моєї тулились, гордують мною, а ті, кого я любив, проти мене встали.
20 До шкіри моєї й до тіла мого приліпилися кості мої, ще біля зубів лиш зосталася шкіра моя...20 Кості мої до шкіри приліпилися і до плоті моєї, і я залишився тільки зі шкірою біля зубів моїх.20 Тіло у мене згнило в моїй шкірі, а кості мої вистають з-під шкіри, як зуби.20 В моїй скірі зігнило моє тіло, мої ж кості в зубах держаться.20 Поприсихали кістки до кожі й до тїла мого, зосталась тільки кожа около зубів моїх:
21 Змилуйтеся надо мною, о, змилуйтеся надо мною ви, ближні мої, бо Божа рука доторкнулась мене!...21 Змилуйтеся наді мною, змилуйтеся ви, друзі мої; бо рука Божа торкнулася до мене.21 Змилуйтеся, змилуйтесь надо мною, мої друзі, бо рука Божа мене доторкнулась!21 Змилосердіться наді мною, змилосердіться наді мною, о друзі. Бо господня рука - це та, що доторкнулася до мене.21 О, змилосердьтесь, помилуйте мене хоч ви, мої друзї, бо рука Божа побила мене!
22 Чого ви мене переслідуєте, немов Бог, і не насичуєтесь моїм тілом?22 Навіщо ви переслідуєте мене, як Бог, і плоттю моєю не можете насититися?22 Чому, як Бог, женетеся за мною, не насичуєтеся моїм тілом?22 Чому ж ви мене переслідуєте, так як і Господь, а не насичуєтеся моїм тілом?22 За що й ви ще мене женете, так як Бог, наче б не могли насититись тїлом моїм?
23 О, коли б записати слова мої, о, коли б були в книжці вони позазначувані,23 О, якби записані були слова мої! Якби ж то накреслені вони були в книзі,23 О, якби мої слова були записані, якби вони були вириті на міді!23 Бо хто дасть записати мої слова, покласти їх в книзі на віки,23 О, коли б то слова мої написано! в книзї коли б можна їх начертати рильцем залїзним на олові, -
24 коли б рильцем залізним та оливом в скелі навіки вони були витесані!24 Різцем залізним і оловом, – на вічні часи на камінні вирізьблені були!24 Різцем залізним і олив'яним видовбані у скелі повіки!24 в залізнім і окованім писанні, чи викарбувати в камінні?24 Про вічні часи на каменї видовбати!
25 Та я знаю, що мій Викупитель живий, і останнього дня Він підійме із пороху25 А я знаю, що Викупник мій живий, і Він останнього дня поновить із тліну шкіру мою, що розкладається;25 Я знаю - Захисник мій живе, і останнім він устане над порохом.25 Бо знаю, що вічним є Той, що бажає мене освободити на землі,25 Я знаю** - Відкупитель мій живе, й він у послїдний день підійме з пороху отсю розпадаючуся кожу мою,
26 цю шкіру мою, яка розпадається, і з тіла свойого я Бога побачу,26 І в плоті моїй я побачу Бога.26 Позбавлений навіть шкіри, я встану; і в моїм тілі побачу Бога.26 підняти мою скіру, щоб це терпіти. Бо це сталося мені від Господа,26 І я в тїлї мойму побачу Бога.
27 сам я побачу Його, й мої очі побачать, а не очі чужі... Тануть нирки мої в моїм нутрі!...27 Я побачу Його сам; мої очі, не очі іншого, побачать Його, хоч нирки мої тануть у моїм нутрі.27 Я сам його узрю, очі мої побачать, а не хтось інший; серце у мене в грудях ниє!27 чого я в собі свідомий, що моє око побачило і не хто інший. Все мені сповнилося в лоні.27 Я самий вбачу його; мої очі, не очі когось другого, побачать його. Аж ниє серце в грудї моїй!
28 Коли скажете ви: Нащо будемо гнати його, коли корень справи знаходиться в ньому!28 А вам варто було сказати: Нащо ми переслідуємо його? Так, наче коріння зла знайшли в мені.28 Якщо ви мислите: За що б нам його переслідувати, яку зачіпку знайти нам на нього? -28 Якщо ж і скажете: Що скажемо перед ним? І в ньому знайдемо корінь слова.28 Вам про мене сказати б: За що нам гнати його? Як коли б корінь злого знайдено в менї!
29 то побійтесь меча собі ви, бо гнів за провину то меч, щоб ви знали, що є ще Суддя!...29 Побійтеся меча, бо гнів приносить покару мечем, і знайте, що є суд.29 то бійтеся меча для себе, бо гнів проти провин палає, щоб знали, що суд буде.»29 Бійтеся ж і ви прикриття. Бо гнів надходить на беззаконних, і тоді пізнають де їхні речі.29 О, бійтесь меча (Божого), бо меч той мстить неправду, й знайте, що є суд Божий!