1 І сталося в місяці нісані, двадцятого року царя Артаксеркса, було раз вино перед ним. І взяв я те вино й дав цареві. І я, здавалося, не був сумний перед ним.1 Місяця нісану, двадцятого року царя Артаксеркса, було перед ним вино. І я взяв те вино і подав цареві, перед яким ніколи не був зажуреним.1 У місяці Ніссані, двадцятого року царя Артаксеркса, стояло перед ним вино. Я взяв та й подав цареві й намагався не бути смутним перед ним.1 І сталося в місяці Нісан двадцятого року Артасаста царя і вино було переді мною, і я взяв вино і дав цареві, і не було іншого перед ним.1 В місяцї Нисанї, на двайцятім року царя Артаксеркса, стояло перед ним вино. І я взяв вино та подав цареві, і, здавалось, не був я смутний перед ним.
2 Та сказав мені цар: Чому обличчя твоє сумне, чи ти не хворий? Це не інше що, як тільки сум серця... І я вельми сильно злякався!2 Але цар сказав мені: Чому обличчя твоє сумне? Адже видно, що не хворий, чи не зажура це на серці? Тоді я вельми злякався.2 Але цар промовив до мене: «Чого ти сумний на виду? Адже ж ти не хворий. Ніщо інше, як якусь журбу маєш на серці.» Я злякався вельми2 І мені сказав цар: Чому твоє лице негарне і не пильнуєшся, чи не є це хіба злоба серця? І я дуже злякався.2 Але царь промовив до мене: Чого ти сумний на виду; ти не слабий, сього не видко, а певно смуток на серцї? Я злякався вельми,
3 І сказав я до царя: Нехай цар живе навіки! Чому не буде сумне обличчя моє, коли місто дому гробів батьків моїх поруйноване, а брами його попалені огнем!...3 І сказав цареві: Нехай живе цар повіки! Як не бути сумним моєму обличчю, коли місто, дім гробів батьків моїх, спустошене, а брами його спалені вогнем!3 й сказав цареві: «Нехай цар живе повіки! Як же не бути смутним моєму обличчю, коли місто, де гроби батьків моїх, зруйноване й брами його спалені вогнем!»3 І я сказав цареві: Царю живи на віки. Чому не буде моє лице поганим, коли місто, дім гробниць моїх батьків, спустошене і його брами спалені огнем?3 І сказав цареві: Нехай живе царь по вік! Як же не має бути смутним лице моє, коли город, місце гробовищ батьків моїх, стоїть опустошене, й ворота його попалені огнем!
4 І сказав мені цар: Чого ж ти просиш? І я помолився до Небесного Бога,4 І сказав мені цар: То чого ти бажаєш? Я помолився Богові небесному,4 І сказав цар до мене: «Чого ж ти просиш?» Тут я помолився Богові неба4 І сказав мені цар: Про що це ти просиш? І я помолився до небесного Бога4 І сказав царь до мене: Чого ж ти бажаєш? Я помолився Богові небесному,
5 і сказав цареві: Якщо це цареві вгодне, і якщо раб твій уподобаний перед обличчям твоїм, то пошли мене до Юдеї, до міста гробів батьків моїх, і я відбудую його!5 І сказав цареві: Якщо це бажане цареві, і якщо в добрій волі слуга твій в очах твоїх, то пошли мене до Юдеї, до міста, де могили батьків моїх, щоб я відбудував його.5 і сказав цареві: «Коли цареві довподоби й коли слуга твій тобі вгодний, пошли мене в Юдею, в місто, де гроби батьків моїх, щоб я відбудував його.»5 і сказав цареві: Якщо в царя добро, і якщо добрим є твій раб перед тобою, щоб його післати до Юди, до міста гробівниць моїх батьків, і я його відбудую.5 І сказав цареві: Коли царська ласка, й коли слуга твій запобіг ласки перед лицем твоїм, то пошли мене в Юдею, в місто, де гробовища батьків моїх, щоб я одбудував його.
6 І сказав мені цар (а цариця сиділа при ньому): Скільки часу буде дорога твоя, і коли ти повернешся? І сподобалось це цареві, і він послав мене, а я призначив йому час.6 І сказав мені цар (і цариця також сиділа біля нього): Скільки часу триватиме твоя мандрівка, і коли ти повернешся? І бажано було цареві послати мене, потому, як я повідав йому час.6 І сказав мені цар: із царицею, що сиділа коло нього: «Скільки триватиме твоя подорож, і коли ти повернешся?» Тож припало до серця цареві послати мене, і я означив йому час.6 І сказав мені цар і наложниця, що сиділа близько нього: На як довго буде твоя подорож і коли повернешся? І добрим видалося перед царем, і він післав мене, і я дав йому час.6 І сказав менї царь і цариця, що седїла коло його: Як довго протягнеться твоя вандрівка, й коли вернешся? І сподобалось цареві послати мене; й я означив час.
7 І сказав я цареві: Якщо це цареві вгодне, нехай дадуть мені листи до намісників Заріччя, щоб провадили мене, аж поки не прийду до Юдеї,7 І сказав я цареві: Якщо цареві бажано, то нехай дасть мені листи до намісників Заріччя, щоб вони супроводжували мене, аж доки я не дійду до Юдеї,7 Далі сказав я цареві: «Коли цареві довподоби, нехай дадуть мені листи до начальників заріччя, щоб вони мене пропустили, доки не дійду до Юдеї,7 І я сказав цареві: Якщо перед царем добре, хай дасть мені листи до епархів, що на другому боці ріки, щоб мене провели, аж доки не прийду до Юди,7 І сказав я цареві: Коли царська ласка, то дав би менї листи до зарічних начальників краєвих, щоб давали менї пропуст, доки я не дійду до Юдеї,
8 і листа до Асафа, дозорця царевого лісу, щоб дав мені дерева на брусся для замкових брам, що належать до Божого дому, і для міського муру, і для дому, що до нього ввійду. І дав мені цар в міру того, як добра була Божа рука надо мною.8 І листа до Асафа, доглядача царських лісів, щоб дав мені деревини для замкових брам, що біля Божого дому, і для міського муру, і для дому, до котрого я маю увійти. І зважив на мене цар, бо щедра рука Бога мого була наді мною.8 та й лист до Асафа, царського лісничого, щоб дав мені дерева на колоди для брам у твердині, що при храмі, на міські мури та на дім, в якому буду жити. І дав мені цар, бо добродійна рука мого Бога була надо мною.8 і листа до Асафа сторожа городу, який є царським, щоб дав мені дерево, щоб закрити брами, і на мури міста і на дім, до якого я ввійду до нього. І дав мені цар, бо божа рука добра.8 Та й лист до Асафа, доглядника лїсів царських, щоб дав менї деревнї на ворота в твердинї, що при домі Божому, й на міські мури, та на дім, в котрому б менї жити. І дав менї царь, бо добродїйна рука Бога мого була надо мною.
9 І прибув я до намісників Заріччя, і дав їм цареві листи. А цар послав зо мною зверхників війська та верхівців.9 І прийшов я до намісників Заріччя, і віддав їм цареві листи. Цар послав зі мною старшин військових та вершників.9 От і прийшов я до начальників заріччя і передав їм царські листи. А цар післав зо мною військових начальників і кіннотчиків.9 І я прийшов до епархів на другому боці ріки і дав їм листи царя, і цар післав зі мною воєвод сили і коней.9 І прийшов я до зарічних начальників краєвих і віддав їм письма царські. А царь послав був зо мною військових начальників із верховцями.
10 І почув про це хоронянин Санваллат та раб аммонітянин Товія, і було їм прикро, дуже прикро, що прийшов чоловік клопотатися про добро для Ізраїлевих синів.10 Коли зачув про те хоронянин Санваллат і служник аммонієць Товія, то їм було вельми прикро, що прийшов чоловік клопотатися про добробут синів Ізраїлевих.10 Коли зачули про те Санбаллат із Хорону й Товія, слуга аммонський, велика досада пойняла їх, що от прийшов хтось піклуватися про добро синів Ізраїля.10 І послухав Санаваллат аронієць і Товія раб аммонієць і поганим їм видалося, що приходить чоловік шукати добра для синів Ізраїля.10 Коли перечув про се Санаваллат, Хороніт і Товія, слуга Амманицький, то їм стало дуже досадно, що прийшов чоловік піклуватись про добро синів Ізрайлевих.
11 І прийшов я до Єрусалиму, і був там три дні.11 І прийшов я до Єрусалиму, і, пробувши там три дні,11 Прийшов я в Єрусалим і пробув там три дні.11 І я прийшов до Єрусалиму і я там був три дні.11 І прийшов я в Ерусалим. І пробув там три днї,
12 І встав я вночі, я та трохи людей зо мною, і не розповів я нікому, що Бог мій дав до мого серця зробити для Єрусалиму. А худоби не було зо мною, окрім тієї худоби, що я нею їздив.12 Я підвівся вночі і декілька чоловіків зі мною, і нікому не сказав, що Бог мій поклав мені на серце вчинити для Єрусалиму; а тварини зі мною не було жодної, окрім тієї, на котрій я приїхав.12 Тоді ж устав я вночі, ще й кілька чоловік зо мною, та не казав я нікому, що поклав мені Бог мій на серце зробити для Єрусалиму. Скотини ж не було ніякої при мені, крім тієї скотини, на якій я їхав.12 І встав я вночі і кілька мужів зі мною. І я не сповістив людині, що Бог дає в моє серце чинити з Ізраїлем, і скота не було зі мною, хіба лиш скот, на який я сідаю на нього.12 І встав я вночі, і кілька чоловік зо мною, і нїкому не сказав, що поклав Бог мій менї на серце зробити для Ерусалиму; животини ж не було при менї нїякої, окрім тієї, що на їй я їхав.
13 І вийшов я Долинною брамою вночі, і пішов до джерела Таннін, і до брами Смітникової. І я докладно оглянув мури Єрусалиму, що були поруйновані, а брами його були попалені огнем.13 І виїхав я вночі через Долинну браму, перед джерелом Драконовим до брами Смітникової; і оглянув я мури Єрусалиму зруйновані, і його брами, спалені вогнем.13 Я вирушив уночі через Долинні ворота до Драконової криниці та до Гнояних воріт, і оглянув мури Єрусалиму, що були в руїнах, а його ворота були спалені вогнем.13 І я вийшов через браму долини і до устя джерела фіґів і до брами гною і був я побитий через мур Єрусалиму, бо він знищений і його брами спалені огнем.13 І проїхав я вночі через Долинні ворота перед Драконовою криницею до воріт Гнояних, і оглядїв я розвалені мури Ерусалиму й його ворота, спалені огнем.
14 І перейшов я до Джерельної брами та до царського ставу, та там не було місця для переходу худоби, що була підо мною.14 І під'їхав я до брами Джерела і до царської водойми; але там не було місця, щоб пройти тварині, котра була піді мною.14 Далі прийшов до Джерельних воріт і до царської саджавки, але там не було місця перейти для скотини, що була підо мною.14 І я прийшов до брами Аін і до купелі царя, і не було місця для скотини, що піді мною, щоб перейти.14 І приїхав я до воріт Криничаних і до царського водопроводу, але там не було місця, щоб пройти животинї, що була підо мною,
15 І йшов я долиною вночі, і докладно оглядав мура. Потім я вернувся, і ввійшов Долинною брамою, і вернувся.15 Тоді я піднявся уздовж струмка, і оглядав мура, і повернувся назад, і ввійшов Долинною брамою, і так повернувся.15 Отак уночі, долиною, піднявсь я вгору, оглядаючи мур. По тому ж завернув і проїхав через Долинні ворота й повернувся.15 І я вийшов на мур потока вночі і я був побитий через мур. І я прийшов до брами рівнини і повернувся.15 І я поїхав назад через потік вночі й оглядав мур, і, проїхавши знов через Долинні ворота, вернувся.
16 А заступники не знали, куди я пішов та що я роблю, а юдеям, і священикам, і шляхті, і заступникам, і решті тих, що робили працю, я доти нічого не розповідав.16 А старшини не відали, куди я ходив, і що робив, ні юдеям, ні священикам, ні найвідомішим, ні старшинам, ані іншим виконавцям робіт я доти нічого не розповідав.16 А старшини не знали, куди то я ходив і що я робив; ні юдеям, ні священикам, ні вельможам, ні старшинам, ні іншим, що робили цю роботу я до того часу нічого не повідав.16 І сторожі не взнали чому я пішов і що я роблю, і юдеям і священникам і визначним і вождям і осталим, що чинили діла, аж до того часу я не сповістив.16 І не знали начальники, куди я ходив, та що я роблю: нї Юдеям, нї сьвященникам, нї суддям, нї старшинам, нї иншим робітникам я до того часу нїчого не казав.
17 І сказав я до них: Ви бачите біду, що ми в ній, що Єрусалим зруйнований, а брами його попалені огнем. Ідіть, і збудуйте мура Єрусалиму, і вже не будемо ми ганьбою!...17 Тоді я сказав їм: Ви бачите біду, в котру ми потрапили; Єрусалим безлюдний і спустошений, і брами його спалені вогнем; ходімо, відбудуємо мури Єрусалиму, щоб ми не були більше в такій ганьбі.17 Потім же сказав я їм: «Бачите, в яких ми злиднях, як Єрусалим зруйнований та як брами його спалені вогнем. Нумо ж, відбудуймо єрусалимський мур, щоб не бути нам більш посміховищем.»17 І я сказав їм: Ви бачите зло, в якому ми є в ньому, як Єрусалим спустошений і його брами передані огневі. Ходіть і збудуємо мур Єрусалиму, і не будемо більше на погорду. І сповістив я їм добру божу руку, яка є на мені, і слова царя, які він мені сказав, і я сказав: Встаньмо і збудуймо. І скріпилися їхні руки на добро.17 Опісля же сказав я їм: Ви бачите нужду, в якій ми знаходимось: Ерусалим спустошений, й ворота його спалені огнем; ходїм, побудуймо мури Ерусалимські й не будьмо довше в пониженнї.
18 І розповів я їм про руку Бога мого, що вона добра до мене, а також слова царя, які сказав він мені. І сказали вони: Станемо й збудуємо! І зміцнили вони руки свої на добре діло.18 І я розповів їм про щедру руку Бога мого, яка була наді мною, а також про слова царя, котрі він говорив мені. І сказали вони: Підводьмося, будемо споруджувати! – і зміцнили вони руки свої на добре діло.18 Оповів я їм про добродійну руку Бога мого, що була надо мною, а й про те, що цар мені сказав був. А вони вго лос: «Берімся до будови!» І заповзя лися завзято до цього доброго діла.18 18 І я оповідав їм про добродїйну для мене руку Бога мого, а так само й слова царя, що він говорив менї. І сказали вони: будемо будувати, - і скріпили руки свої на добре дїло.
19 І почув це хоронянин Санваллат та аммонітянин раб Товія, і араб Ґешем, і сміялися з нас, і погорджували нами й говорили: Що це за річ, яку ви робите? Чи проти царя ви бунтуєтесь?19 Коли почув це хоронянин Санваллат і аммонієць, служник Товія, і араб Ґешем, то насміхалися з нас, і з презирством казали: Що то за діло, котре ви намірилися вчинити? Чи не будете ви бунтувати супроти царя?19 Як зачули про це Санбаллат із Хорону й Товія, слуга аммонський, та араб Гешем, то стали з нас сміятись і говорили про нас із погордою: «Що то ви робите? Хочете збунтуватись проти царя?»19 І почув Санаваллат аронієць і Товія раб аммонієць і Ґирсам аравієць і висміяли нас і прийшли до нас і сказали: Що це за слово, яке ви чините, чи ви не повстаєте проти царя?19 Почувши про се, Санаваллат, Хороніт та Товія, слуга Амманицький, та Гешем, Араб, сьміялись із нас і говорили з погордою: Що се за дїло, що ви робите? Чи не задумуєте ви часом збунтуватись проти царя?
20 А я їм відповів і сказав до них: Небесний Бог Він дасть нам успіх, а ми, Його раби, станемо й збудуємо! А вам нема ані частки, ані права, ані пам'ятки в Єрусалимі!20 А я відповів їм, і сказав: Бог Небесний, Він сприятиме нам, тому що ми, слуги Його, підведемося і відбудуємо, а вам немає ані часточки, ані права, ані пам'ятки в Єрусалимі.20 Тоді я у відповідь їм: «Бог неба - він нам сприятиме; ми ж, його слуги, беремось до будови, а ви не маєте ні частки, ні права, - ані й згадки про вас в Єрусалимі!»20 І я повернув їм слово і я їм сказав: Бог небесний, Цей нам помагає, і ми, його раби, чисті, і будуватимемо. І вам немає часті і справедливості і памяті в Єрусалимі.20 Я дав їм одповідь і сказав їм: Бог небесний, Він нам допоможе, а ми, слуги його, розпочнемо будувати; вам же нема частки, нї права нї згадки про вас у Ерусалимі.