1 І повстав сатана на Ізраїля, і намовив Давида перелічити Ізраїля.1 І повстав сатана на Ізраїля, і намовив Давида зробити перепис ізраїльтян.1 Сатана піднявся на Ізраїля й спонукав Давида зробити перепис ізраїльтян.1 І встав диявол в Ізраїлі розрухав Давида, щоб почислити Ізраїль.1 І піднявся сатана на Ізраїля, і підвів Давида вчинити перелїк Ізрайлитян.
2 І сказав Давид до Йоава та до начальників народу: Ідіть, перелічіть Ізраїля від Беер-Шеви й аж до Дану, і донесіть мені, і я знатиму число їх!2 І сказав Давид Йоавові та до старшин народу: Ідіть, порахуйте Ізраїля від Беер-Шеви – аж до Дану, і повідайте мені, – і я знатиму число їх!2 Давид сказав Йоавові та старшинам над народом: “Ідіть, перелічіть ізраїльтян від Версавії до Дану, і подайте мені, щоб я знав їх число.”2 І сказав цар Давид до Йоава і до володарів сили: Ідіть почисліть Ізраїля від Вирсавії і аж до Дана і принесіть до мене, і взнаю їхнє число.2 І сказав Давид Йоабові та старшинам над народом: Ійдїть, перелїчіть Ізрайлитян від Бирсабії до Дана, й подайте менї, щоб я знав їм лїк.
3 І сказав Йоав: Нехай Господь додасть до народу Свого в сто раз стільки, скільки є! Чи не всі вони, пане мій царю, раби мого пана? Нащо буде шукати цього пан мій, нащо це буде за провину для Ізраїля?3 І сказав Йоав: Нехай Господь помножить народ Свій у стократ, супроти того, що є нині. Чи не всі вони, мій володарю, царю, слуги володаря мого? Нащо вимагає цього мій володар? Щоб це стало за провину для Ізраїля?3 Та Йоав відповів: “Нехай Господь помножить свій народ у сто разів більше, ніж його є. Чи не всі ж вони, мій пане, царю, слуги мого пана? Навіщо ж вимагає цього мій пан? Навіщо цей гріх має впасти на Ізраїля?”3 І сказав Йоав: Хай Господь додасть до свого народу так як ці всотеро, і очі мого пана царя глядять. Всі раби моєму панові. Чому цього шукає мій пан? Щоб (це) не було на гріх Ізраїлеві.3 І сказав Йоаб: Нехай Господь примножить свій народ в сто разів над те, скільки його тепер. Чи не всї ж вони, мій царю добродїю, слуги мого добродїя? Нащо ж вимагає сього мій добродїй? Чому ця провина має впасти на Ізраїля?
4 Та цареве слово перемогло Йоава. І вийшов Йоав, і ходив по всьому Ізраїлі, і вернувся до Єрусалиму.4 Але цареве слово подолало Йоава. І вийшов Йоав, і ходив по всьому Ізраїлі, і повернувся до Єрусалиму.4 Та царське слово взяло гору над Йоавом, і Йоав вийшов, обійшов усього Ізраїля й повернувся в Єрусалим.4 А слово царя перемогло над Йоавом. І вийшов Йоав і пройшов по всіх околицях Ізраїля і прийшов до Єрусалиму.4 Та цареве слово перемогло Йоаба. І пійшов Йоаб і обійшов усього Ізраїля, і прийшов у Ерусалим.
5 І дав Йоав Давидові число переліку народу. І було всього Ізраїля тисяча тисяч і сто тисяч чоловіка, що витягають меча, а Юди чотири сотні й сімдесят тисяч чоловіка, що витягають меча.5 І подав Йоав Давидові списки народного перепису. І було всіх ізраїльтян тисяча тисячі сто тисяч мужів, що оголюють меча, і Юдеїв – чотириста сімдесят тисяч, що оголюють меча.5 І як Йоав подав число переписаного народу, виявилося, що всіх ізраїльтян було 1 100 000 чоловік, здатних орудувати мечем, а юдеїв 470 000 чоловік, спроможних до меча.5 І дав Йоав Давидові число перепису народу, і ввесь Ізраїль був мілйон і сто тисяч мужів, що витягають меч, і Юда чотириста і вісімдесять тисяч мужів, що витягають меч.5 І подав Йоаб Давидові спис перелїченого народу, й було всїх Ізрайлитян тисяча тисяч, і сто тисяч чоловіків добуваючих меча, а Юдеїв - чотириста сїмдесять тисяч, добуваючих меча.
6 А Левія та Веніямина він не перерахував серед них, бо царське слово було огидою для Йоава...6 А левитів і веніяминців він не лічив поміж ними, тому що царське слово було неприязне для Йоава.6 Левітів же та веніяминян він не полічив між ними, бо царський наказ був Йоавові осоружний.6 І Левія і Веніямина не почислив посеред них, бо слово царя перемогло Йоава.6 А левітів та Беняминїїв він не полїчив між ними, через те, що слово царське було Йоабові противне.
7 І було зло в Божих очах на ту річ, і Він ударив Ізраїля!7 І не бажаним було в очах Божих це діяння, і він уразив Ізраїля.7 Не довподоби був Богові цей учинок, і він покарав Ізраїля.7 І поганим виявилося перед Богом це діло, і Він побив Ізраїль.7 І не до вподоби було в Божих очах се дїло, й він покарав Ізраїля.
8 І сказав Давид до Бога: Я дуже згрішив, що зробив оцю річ! А тепер прости ж гріх Свого раба, бо я зробив дуже нерозумно!...8 І сказав Давид Богові: Вельми згрішив я, що вчинив це. І нині прости провину слуги Твого. Бо я вчинив дуже нерозважливо.8 Тому Давид сказав до Бога: “Тяжко я згрішив, зробивши це! Та тепер прости, благаю, провину твоєму слузі, бо я вчинив річ нерозумну.”8 І сказав Давид до Бога: Я дуже згрішив, бо вчинив це діло. І тепер забери ж зло твого раба, бо я дуже здурів.8 Тодї промовив Давид до Бога: Тяжко согрішив я, що зробив се, та тепер прости провину слузї твоєму, бо я вчинив річ нерозумну.
9 І сказав Господь до Ґада, Давидового прозорливця, говорячи:9 І сказав Господь Ґадові, Давидовому ясновидцеві, кажучи: 9 А Господь так сказав до Гада, Давидового видющого: 9 І сказав Господь до Ґада видючого, що в Давида, кажучи: 9 І сказав Господь до Гада, Давидового віщуна, мовляючи:
10 Іди, і будеш говорити Давидові, кажучи: Так говорить Господь: Три карі кладу Я на тебе, вибери собі одну з них, і Я зроблю тобі.10 Піди, і скажи Давидові: Так говорить Господь! Три [кари] Я пропоную тобі; вибери собі одну з-поміж них, – і Я пошлю її на тебе.10 “Іди й скажи Давидові: Так говорить Господь: Три речі ставлю перед тобою; вибирай собі одну з них, і я пошлю її на тебе.”10 Іди і заговори до Давида, мовлячи: Так говорить Господь: Три (речі) Я на тебе наношу, вибери собі одне з них і зроблю тобі.10 Ійди й скажи Давидові: Так говорить Господь: Три речи ставлю перед тобою; вибірай собі одну з їх, і я нашлю її на тебе.
11 І прийшов Ґад до Давида та й сказав йому: Так сказав Господь: Вибери собі:11 І прийшов Ґад до Давида, і сказав йому: Так говорить Господь: Вибирай собі: 11 Прийшов Гад до Давида й сказав йому: “Так говорить Господь: - Вибирай собі: 11 І прийшов Ґад до Давида і сказав йому: Так говорить Господь: Вибери собі11 І прийшов Гад до Давида, і сказав йому: Так говорить Господь: вибірай собі:
12 чи три роки голоду, чи теж три місяці твого втікання перед ворогами твоїми, а меч ворогів твоїх доганятиме тебе, чи три дні Господнього меча та моровиці в Краю, і Ангол Господній буде нищити по всій Ізраїлевій границі. А тепер розваж, яке слово верну Я Тому, Хто послав мене...12 Або три роки – голод; або три місяці будуть переслідувати тебе вороги твої, і меч ворогів твоїх досягне [до тебе]; або три дні – меч Господній та моровиця на землі, і Ангел Господній, що винищує у володіннях Ізраїля. Отож, розваж, що мені відповісти Тому, Хто послав мене зі словом.12 або три роки голоду, або три місяці вганятимуть за собою твої противники, і меч твоїх ворогів досягатиме тебе; або ж три дні Господній меч і пошесть будуть у краю, і ангел Господній пустошитиме по всьому краю Ізраїля. Тож розваж, що мені відповісти тому, хто послав мене.”12 або три роки голоду, або три місяці втікати з перед лиця твоїх ворогів і бути вугибленим мечем твоїх ворогів, або три дні господнього меча і смерть в землі і ангела господного, що вигублює в усім наслідді Ізраїля. І тепер гляди яке слово відповім Тому, що мене післав.12 Або три роки голод, або три місяцї вганяти муть за тобою твої супротивники, й меч ворогів твоїх досягати ме тебе; або три днї меч Господень і пошесть в краю, й ангел Господнїй вбиваючий по всїх гряницях ув Ізраїлї. То ж роздивись, що менї відповісти Пославшому мене з сим словом.
13 І сказав Давид до Ґада: Тяжко мені дуже! Нехай же впаду я в руку Господа, бо дуже велике Його милосердя, а в руку людську нехай я не впаду!...13 І сказав Давид Ґадові: Важко мені дуже; але нехай краще впаду в руки Господа, бо вельми велике милосердя Його, аби лише не впасти в руки людські.13 Тоді Давид промовив до Гада: “Дуже мені скрутно, але ліпше мені впасти в руки Господні, велике бо над міру його милосердя, аніж потрапити в людські руки.”13 І сказав Давид до Ґада: Дуже тяжкі мені і (всі) три. Впаду ж в руки Господа, бо Його милосердя дуже велике, і не впаду до рук людей.13 І промовив Давид до Гада: Дуже менї важко, але лїпше менї впасти в руки Господнї, милосердє бо його велике; аби тільки не попастись менї в руки людські.
14 І дав Господь моровицю в Ізраїлі, і впало з Ізраїля сімдесят тисяч чоловіка!14 І послав Господь моровицю на Ізраїля. І померло в ізраїльтян сімдесят тисяч люду.14 І зіслав Господь пошесть на Ізраїля, і вмерло ізраїльтян 7 000 чоловік.14 І дав Господь смерть в Ізраїлі, і впали з Ізраїля сімдесять тисяч мужів.14 І наслав Господь морову пошесть на Ізраїля, і вмерло Ізрайлитян сїмдесять тисяч людей.
15 І послав Бог Ангола до Єрусалиму, щоб знищити його. А коли він нищив, Господь побачив і пожалував про це лихо. І сказав Він до Ангола, що вигублював: Забагато тепер! Попусти свою руку! А Ангол Господній стояв при тоці євусеянина Орнана.15 І послав Бог Ангела в Єрусалим, щоб винищувати його. І коли він почав винищувати, побачив Господь, і пожалкував за це лихо, і сказав Ангелові-винищувачеві: Досить! Тепер опусти руку твою. А Ангел Господній стояв [тоді] понад током євусея Орнана.15 І послав Бог ангела в Єрусалим, щоб вигубити його. Та як він почав уже вигублювати, подивився Господь, зглянувся на лихо і сказав ангелові смерти: “Досить уже! Опусти твою руку!” Ангел же Господній стояв саме над током Орнана євусія.15 І Бог післав ангела до Єрусалиму, щоб вигубити його. І як вигублював, Господь побачив і покаявся за зло і сказав ангелові, що вигублював: Досить тобі, опусти твою руку. І ангел господний стояв на току Орни Євусея.15 І послав Бог ангела в Ерусалим, щоб вигубляти його. Так як він почав вигубляти, побачив се Господь і зжалївся над нуждою, і сказав ангелові-губителевї: Годї! тепер опусти твою руку! Ангел же Господень стояв саме над током в Евузія Орни.
16 І підняв Давид очі свої та й побачив Господнього Ангола, що стояв між землею та між небом, а в руці його був витягнений меч, скерований на Єрусалим. І впав Давид та ті старші, покриті веретами, на обличчя свої...16 І підвів Давид очі свої, і побачив Ангела Господнього, що стояв поміж небом і землею, з оголеним мечем в руці його, над Єрусалимом; і впав Давид і старші, покриті веретищем, на лиця свої.16 Давид підвів очі й побачив ангела Господнього, що стояв між землею та небом з голим мечем у руці, спрямованим проти Єрусалиму; і впав Давид і старшини, вкриті веретищами, обличчям до землі.16 І Давид підняв свої очі і побачив господнього ангела, що стояв між землею і між небом, і його обнажений меч в його руці, простягнений проти Єрусалиму. І впав Давид і старшини зодягнені в мішки на своє лице.16 І підвів Давид свої очи, й вглядїв ангела Господнього, стоячого між землею та небом з голим мечем в руцї, простягнутим на Ерусалим; і впав Давид і старшини, покриті веретищами, на свої лиця.
17 І сказав Давид до Бога: Чи ж не я сказав рахувати в народі? І я той, хто згрішив, і вчинити зло я вчинив зло, а ці вівці що зробили вони, Господи, Боже мій? Нехай же рука Твоя буде на мені та на домі батька мого, а не на народі Твоєму, щоб погубити його...17 І сказав Давид Богові: Чи не я наказав переписати народ? Я згрішив, я вчинив зло; а ці вівці – що учинили? Господе, Боже мій! Нехай же буде Твоя рука на мені і на домі батька мого, а не на народі Твоєму, щоб вигубити [його].17 І промовив Давид до Бога: “Чи то ж не я повелів перелічити народ? Я, я согрішив; я, пастух, я вчинив зло! Але оці овечки що зробили? Господи, Боже мій! Нехай твоя рука спаде на мене й на дім мого батька, а не на народ твій йому на погибель.”17 І сказав Давид до Бога: Чи не я сказав почислити нарід? І я є той, хто згрішив, чинячи зло, я вчинив зло. І ці вівці, що вони зробили? Господи Боже, хай твоя рука буде на мені і на домі мого батька і не на твому народі на загибіль, Господи.17 І промовив Давид до Бога: Чи се ж не я звелїв перелїчувати народ? Я согрішив і вчинив зло, а що ж зробили оцї овечки? Господи, Боже мій! нехай спаде рука твоя на мене й на дом отця мого, а не на народ твій, щоб погубити його.
18 А Ангол Господній говорив до Ґада, сказати Давидові, щоб Давид пішов поставити жертівника для Господа на току євусеянина Орнана.18 І Ангел Господній сказав Ґадові, аби той переказав Давидові: Нехай Давид прийде і поставить жертовника Господові на току євусея Орнана.18 Тоді ангел Господній повелів Гадові, щоб він сказав Давидові прийти та поставити жертовник Господеві на току Орнана євусія.18 І ангел Господний сказав Ґадові сказати Давидові, щоб пішов поставити Господеві жертівник в току Орни Євусея.18 І звелїв ангел Господень Гадові, щоб сказав Давидові: Нехай прийде Давид та поставить жертовник Господеві на тоцї в Орни, Евузія.
19 І пішов Давид за словом Ґада, що говорив в Господньому Імені.19 І пішов Давид, за словом Ґадовим, котре він говорив йменням Господнім.19 І пішов Давид, за словом, яке Гад сказав був іменем Господнім.19 І пішов Давид за словом Ґада, яке сказав в імя господне.19 І пійшов Давид, по слову Гадовому, що він говорив в ймя Господнє.
20 І обернувся Орнан, і побачив Ангола, а чотири сини його, що були з ним, поховалися. А Орнан молотив пшеницю.20 Орнан обернувся, побачив Ангела, а чотири сини його, що були з ним, сховалися. А Орнан молотив тоді пшеницю.20 Орнан же, що саме тоді молотив пшеницю, повернувся й побачив ангела; з ним були чотири його сини, що поховались.20 І повернувся Орна і побачив царя, і його чотири сини з ним сховані, і Орна молотив пшеницю.20 Орна ж, глянувши горі, побачив - а з ним і чотири сини його - ангела, й вони поховались. Орна молотив саме тодї пшеницю.
21 І прийшов Давид до Орнана. І виглянув Орнан, і побачив Давида, і вийшов із току, і поклонився Давидові обличчям до землі.21 І прийшов Давид до Орнана. Орнан оглядівся і побачив Давида, вийшов з току і вклонився Давидові лицем до землі.21 Давид підійшов до Орнана. Орнан же глянув і, побачивши Давида, вийшов з току й вклонився Давидові обличчям до землі.21 І прийшов Давид до Орни, і Орна вийшов з току і поклонився Давидові лицем до землі.21 І прийшов Давид до Орни. Орна, поглянувши і вглядївши Давида, вийшов з току, й поклонився Давидові лицем до землї.
22 І сказав Давид до Орнана: Дай же мені місце цього току, й я збудую на ньому жертівника для Господа. Дай мені його за срібло повної ваги, і буде стримана моровиця від народу.22 І сказав Давид Орнанові: Віддай мені місце на току. Я збудую на ньому жертовника Господові, за справжню ціну віддай мені його, щоби припинилося винищення народу.22 Давид сказав Орнанові: “Дай мені те місце, що на ньому тік; я збудую на ньому жертовник Господеві; яка ціна йому, за таку віддай його мені, щоб припинилася пошесть у народі.”22 І сказав Давид до Орни: Дай мені місце твого току і збудую на ньому жертівник Господеві. Дай мені його за відповідну ціну, і спиниться пошесть в народі.22 І сказав Давид до Орни: Дай менї місце під током, я збудую на ньому жертівник Господеві; яка цїна йому, за таку віддай його, щоб перестала пагуба в народї.
23 І сказав Орнан до Давида: Візьми собі, і нехай зробить мій пан цар, що добре в очах його. Дивися, я даю цю худобу на цілопалення, а молотарки на дрова, а пшеницю на хлібну жертву. Усе я даю!23 І сказав Орнан Давидові: Візьми собі. Нехай учиняє володар мій, цар, що йому бажано; Ось, я віддаю на всеспалення і молотильне знаряддя на дрова, і пшеницю на приношення; все це віддаю задарма.23 А Орнан Давидові: “Бери лишень собі! Нехай мій пан і цар робить, що йому довподоби! От я даю і вола на всепалення, й молотильне знадіб'я на дрова, й пшеницю на офіру; все це дармо даю.”23 І сказав Орна до Давида: Візьми собі, і хай мій пан цар зробить те, що добре перед ним. Глянь я дав телят на цілопалення і плуг і вози на дерево і зерно на жертву, все я дав.23 І сказав Орна Давидові: Бери собі; роби, мій добродїю й царю, що хочеш; от я даю й воли на всепаленнє, й молотїльню знадобу на дрова, й пшеницю на принос; усе це даю дармо.
24 І сказав цар Давид до Орнана: Ні, бо купуючи, куплю за срібло повної ваги, бо не піднесу твого в жертві для Господа, і не спалю цілопалення дармо!24 І сказав цар Давид Орнанові: Ні, я хочу купити у тебе за справжню ціну; бо я не приноситиму твоєї власності Господові, і не буду приносити для всеспалення [взятого] задарма.24 Але цар Давид сказав Орнанові: “Ні, я хочу купити за повну ціну, бо не буду я приносити Господеві того, що тобі належить, і не буду приносити всепалення з дарованого.”24 І цар Давид сказав Орні: Ні, бо купуючи купую за відповідну ціну. Бо не візьму для Господа те, що твоє, щоб принести даром Господеві цілопалення.24 І сказав Давид: Нї, я хочу купити в тебе за готові гроші; бо не буду я приносити твоєї власностї Господеві, й не буду приности всепалення з дарованого.
25 І дав Давид Орнанові за місце золота вагою шість сотень шеклів.25 І дав Давид Орнанові за це місце шістсот шеклів золота.25 І Давид дав Орнанові за те місце золота вагою 600 шеклів.25 І дав Давид Орні замість нього шістьсот золотих сиклів на вагу.25 І дав Давид Орнї за те місце шістьсот секлів золота.
26 І збудував там Давид жертівника для Господа, і приніс цілопалення та мирні жертви. І кликнув він до Господа, і Він відповів йому огнем із небес на жертівник цілопалення.26 І спорудив там Давид жертовника Господові, і приніс усеспалення і мирні пожертви, і прикликав Господа, і Він почув його, [послав] вогонь з неба на жертовник всеспалення.26 Поставив Давид там жертовник Господеві й приніс усепалення та мирні жертви; і візвав до Господа, і він вислухав його й послав вогонь з неба на жертовник усепалення.26 І Давид збудував там жертівник Господеві і приніс цілопалення і за спасіння. І закликав до Господа, і Він вислухав його огнем з неба на жертівник цілопалення і спалив цілопалення.26 І построїв там Давид жертівник Господеві, й принїс всепаленнє й жертви мирні; і взивав до Господа, й він вислухав його та й послав огонь із неба на жертівник всепалення.
27 І сказав Господь до Ангола, і він уклав меча свого до піхов його.27 І сказав Господь Ангелові: Поверни меча твого в піхви його.27 Господь повелів ангелові, і цей вклав свій меч назад у піхву.27 І промовив Господь до ангела, і той повернув меч до піхви.27 І рече Господь до ангела: Вложи меч твій в його піхву.
28 Того часу, як Давид побачив, що Господь відповів йому на току євусеянина Орнана, то приносив там жертву.28 Оцій порі Давид зрозумів, що Господь почув його на току Орнана-священика, і приніс там пожертву.28 У той час, як побачив Давид, що Господь вислухав його на току Орнана євусія, приніс там жертви.28 В тому часі коли Давид побачив, що Господь його вислухав на току Орни Євусея, і він приніс там жертву.28 Зараз таки, як побачив Давид, що Господь вислухав його на тоцї Орни Евузія, поспішив принести там жертву.
29 А Господня скинія, яку зробив був Мойсей у пустині, та жертівник цілопалення були того часу на пагірку в Ґів'оні.29 А скинія Господня, котру спорудив Мойсей у пустелі, і жертовник усеспалення [були] о тій порі на пагорку у Ґів'оні.29 Намет же Господній, що спорудив був Мойсей у пустині, і жертовник усепалення були в той час на узвишші в Гівеоні,29 І господне шатро, яке зробив Мойсей в пустині, і жертівник цілопаленнь в тому часі (були) в Вамі в Ґаваоні.29 Скриня ж Господня, що її построїв був Мойсей в пустинї, і жертівник всепалення були під той час на горі в Габаонї.
30 Та не міг Давид піти перед нього, щоб запитатися в Бога, бо настрашився меча Господнього Ангола.30 І не міг Давид піти туди, щоб знайти Бога, тому що наляканий був мечем Ангела Господнього.30 але Давид не мав відваги піти туди, щоб шукати ласки в Бога, бо був переляканий мечем ангела Господнього.30 І Давид не міг піти перед нього шукати Бога, бо поспішився з перед лиця меча господнього ангела.30 І не міг Давид пійти туди, щоб шукати (ласки у) Бога, бо був переляканий мечем ангела Господнього.