1 І сказали пророчі сини до Єлисея: Ось те місце, де ми сидимо перед тобою, затісне для нас.1 І сказали сини пророків до Єлисея: Ось, місце, де ми замешкали біля тебе, затісне для нас.1 Пророчі учні сказали Єлисеєві: “Як бачиш, місце, де живемо ми при тобі, тісне для нас.1 І сказали сини пророків до Елісея: Ось місце, в якому ми живемо перед тобою, (воно) тісне для нас.1 І сказали пророцькі сини (ученики) Елисеєві: Як бачиш, місце, де живемо при тобі, нам потїсне;
2 Ходім аж до Йордану, і візьмімо звідти кожен по одній деревині, і зробимо собі місце, щоб сидіти там. А він сказав: Ідіть.2 Ходімо до Йордану, і візьмемо кожний по одній колоді і вчинимо там собі місце для житла. Він сказав: Підіть.2 Дозволь, отже, піти нам на Йордан і взяти кожному по деревині, щоб спорядити нам там місце, де б могли осістись.” А він сказав: “Ідіть.”2 Підемо ж до Йордану і кожний муж візьме звідти одну колоду і собі зробимо там помешкання. І сказав: Ідіть.2 Пійдемо лишень на Йордань, і нехай там кожен візьме по дереву, щоб спорядити нам місце, й осїстись на йому. А він сказав: ійдїть.
3 І сказав один: Будь же ласкавий, і ходи зо своїми рабами! А він сказав: Я піду.3 І сказав один: Вчини люб'язність, піди ти із служниками твоїми. І сказав він: Піду.3 Один з них просить: “Зроби нам ласку, іди з твоїми слугами.” І він сказав: “Добре, я піду.”3 І сказав один: Лагідно іди з твоїми рабами. І сказав: Я піду.3 Один же між ними просить: Зроби нам ласку, йди з кметями твоїми. І сказав він: Добре! йду з вами.
4 І пішов він із ними, і вони прийшли до Йордану, і рубали дерево.4 І пішов з ними, і прийшли до Йордану; і почали рубати дерева.4 От і пішов з ними. Прийшли вони на Йордан і заповзялися рубати дерево.4 І пішов з ними, і вони прийшли до Йордану і рубали дерево.4 От і пійшов із ними. Як же дойшли до Йорданї, почали рубати дерево.
5 І сталося, коли один валив деревину, то впала сокира до води. А той скрикнув і сказав: Ох, пане мій, таж вона позичена!5 І коли один порався біля дерева, упала сокира у воду. І закричав він, і сказав: Ох, володарю мій! Та ж вона позичена!5 Тим часом, як один рубав деревину, сокира впала в воду, і він скрикнув: “Ой, пане! Та вона ж позичена!”5 І ось один рубав колоду, і впало залізо до води. І він закричав: О пане, і воно потрібне.5 Тим часом як один рубав деревину, упала сокира його з топорища в воду. І крикнув він: Ой добродїю! а вона ж позичена.
6 І сказав Божий чоловік: Куди вона впала? А той показав йому те місце. І він відрубав кусок дерева й кинув туди, і випливла сокира!...6 І сказав Божий чоловік: Де вона упала? Він показав йому те місце. І відрубав він [кусок] дерева, і кинув туди, і випливла сокира!6 Божий чоловік каже: “Де вона впала?” Той показав йому місце. Тоді Єлисей зрубав шматок дерева, кинув туди - і сокира сплила.6 І сказав божий чоловік: Де впало? І той показав йому місце. І він відломив деревину і вкинув туди, і залізо виплило.6 Чоловік же Божий рече: Де вона впала? Як же показав йому місце, вирубав він цїпок, кинув туди, й ось сокира сплила.
7 І він сказав: Витягни собі! А той простяг свою руку і взяв...7 І сказав він: Візьми собі. Він простягнув руку свою і взяв її.7 Він і каже: “Лови!” Той простяг руку й узяв її.7 І сказав: Візьми собі. І той простягнув свою руку і взяв його.7 Він і каже: Лови! той простяг руку й взяв її.
8 Сирійський цар воював з Ізраїлем. І радився він зо слугами своїми, говорячи: На такому то й такому то місці буде моє таборування.8 Цар Сирійський пішов війною на ізраїльтян і радився із челяддю своєю, кажучи: На такій-от і на такій-от місцині я отаборуюся.8 Одного разу, коли арамійський цар воював проти Ізраїля, порадив він своїм слугам: “Зробіть засідку ось там і там.”8 І цар Сирії воював проти Ізраїля і порадився з слугами своїми, кажучи: На тому якомусь місці там отаборюся.8 Царь Сирийський вирушив війною проти Ізрайлитян і перемовлявсь із слугами своїми та й сказав їм: У тому а тому місцї заляжемо залягом.
9 А Божий чоловік послав до Ізраїлевого царя, говорячи: Стережися переходити оце місце, бо там сходяться сиріяни!9 І послав чоловік Божий до царя ізраїльського сказати: Бережись проходити отією місциною, бо там сиріяни засіли.9 Та Божий чоловік послав до ізраїльського царя сказати: “Бережись проходити тим місцем, бо арамії сидять там у засідці.”9 І післав Елісей до царя Ізраїля, кажучи: Бережись не іди до цього місця, бо там Сирія скрилася.9 Чоловік же Божий, послав до царя Ізраїлського сказати: Остерегайся проходити тим місцем, бо там залягли Сирийцї.
10 І послав Ізраїлів цар до того місця, про яке говорив йому Божий чоловік та остерігав його; і він стерігся там не раз і не два.10 І посилав цар ізраїльський вивідувачів на ту місцину, про котру говорив йому чоловік Божий і застерігав його; і він остерігався там не раз і не два.10 Ізраїльський цар послав вивідати те місце, що вказав йому Божий чоловік. І так попереджав він його, і цар устерігся. Так не раз і не два.10 І післав цар Ізраїля до місця, про яке йому сказав Елісей, і стерігся того місця не раз, ані два.10 І послав царь Ізраїлський на те місце, що вказав йому чоловік Божий. І так остерегав його що-разу, й він устерігся там, де вказано, не раз та й не два.
11 І сильно занепокоїлося серце сирійського царя про ту річ, і він покликав своїх слуг та й сказав до них: Чи не розповісте мені, хто з наших зраджує перед Ізраїльським царем?11 І затривожилося серце царя сирійського з цієї причини, і прикликав він служників своїх, і сказав їм: Скажіть мені, хто із вас [має перемови] з царем ізраїльським?11 Серце арамійського царя стривожилось цим. Скликав він своїх слуг і каже до них: “Чи не могли б ви мені сказати, хто мене зраджує ізраїльському цареві.”11 І заворушилася душа царя Сирії за це слово, і він покликав своїх слуг і сказав їм: Не сповіщаєте мені хто видає мене цареві Ізраїля?11 І стревожилось серце царя Сирийського про сю річ, і скликавши свої слуги, каже їм: Чи не виказали б ви менї, хто мене зраджує цареві Ізрайлевому?
12 І сказав один з його слуг: Ні, пане мій царю, це не наш, а це Єлисей, той пророк, що в Ізраїлі, доносить Ізраїлевому цареві ті слова, що ти говориш у спальні своїй!...12 І сказав один з його служників: Ніхто, мій володарю царю; а Єлисей пророк, який в Ізраїля, переказує цареві ізраїльському навіть ті слова, котрі ти говориш в опочивальні своїй.12 Один із його слуг відповів: “Та ніхто ж інший, пане мій, царю, як пророк Єлисей, що в Ізраїлі! То він доносить ізраїльському цареві навіть слова, які ти промовляєш у себе в спальні.”12 І сказав один з його слуг: Ні, мій пане, царю, бо (це) пророк Елісей, що в Ізраїлі, сповіщає цареві Ізраїля всі слова, які ти говориш в кімнаті твоєї спальні.12 І відказав один ізміж слуг його: Нї, пане мій, царю; тільки пророк Елисей, що в Ізраїлї, переказує цареві Ізраїлському й ті слова, які ти промовиш ув опочивній сьвітлицї.
13 А він відказав: Ідіть, і подивіться, де він, і я пошлю й візьму його! І донесено йому, кажучи: Ось він у Дотані!13 І сказав: Підіть, довідайтеся, де він; Я пошлю, і візьму його. І доповіли йому, і сказали: Ось, він у Дотані!13 І повелів цар: “Ідіте та подивіться, де він. Пошлю за ним, щоб його взяли.” Як же донесли йому: “Ось він у Догані”,13 І той сказав: Ідіть подивіться де він, і, піславши, візьму його. І сповістили йому, кажучи: Ось в Дотаїмі.13 І повелїв він: Ійдїте та дивітесь, де він, щоб менї послати та й піймати його. Як же сказано йому: Він у Дотаїмі,
14 І послав він туди коні, і колесниці та військо. І прийшли вони вночі й оточили те місто.14 І послав туди коней, і колісниці, і багато війська. І прийшли вночі, і оточили місто.14 - то послав він туди коней, колісниці й багато військових. Прибули вони вночі й оточили місто.14 І він післав туди коня і колісницю і велику силу, і вони прийшли вночі й окружили місто.14 Послав туди конї й колесницї й потужню купу військову. Пійшли вони в ночі та й обняли город.
15 А слуга Божого чоловіка встав рано і вийшов, аж ось військо оточує місто, і коні, і колесниці! І сказав його слуга до нього: Ох, пане мій, що будемо робити?15 А вранці служник чоловіка Божого підвівся і вийшов; І ось, військо довкола міста, і коні, і колісниці. І сказав йому служник його: Овва, мій володарю, що будемо робити?15 Другого дня встав Божий чоловік уранці й вийшов - аж ось військові з кіньми й колісницями облягли навкруги місто. Слуга йому каже: “Горе, мій пане! Що нам оце чинити?”15 І збудився вранці слуга Елісея, щоб встати, і вийшов, і ось сила і кінь і колісниця окружила місто, і сказав слуга до нього: О пане, що зробимо?15 Уранцї рано встав слуга чоловіка Божого й вийшов, аж се облягла військова купа з кіньми й колесницями навкруги місто. І каже йому слуга його: Ой горе, паноньку! що нам оце почати?
16 А той відказав: Не бійся, бо ті, що з нами, численніші від тих, що з ними.16 І сказав він: Не бійся, тому що тих, хто з нами, більше, аніж тих, котрі з ними.16 Він же сказав: “Не бійся, бо тих, що з нами, більш, ніж тих, що з ними.”16 І сказав Елісей: Не бійся, бо більше тих, що з нами, від тих, що з ними.16 Він же сказав: Не лякайся, бо тих, що з нами, більш, анїж тих, що з ними.
17 І молився Єлисей і говорив: Господи, розкрий йому очі, і нехай він побачить! І відкрив Господь очі того слуги, і він побачив, аж ось гора повна коней та огняних колесниць навколо Єлисея!...17 І молився Єлисей, і говорив: Господе! Розкрий йому очі, щоб він побачив. І розкрив Господь очі служникові, і він побачив: ось, уся гора повнісінька коней та вогняних колісниць навколо Єлисея!17 І почав Єлисей молитись і сказав: “Господи! Відкрий йому очі, щоб він бачив!” І відкрив Господь слузі очі, й дивиться він - гора навколо Єлисея, повна коней й вогненних колісниць.17 І помолився Елісей і сказав: Господи, відкрий очі слуги, і хай побачить. І Господь відкрив його очі, і він побачив, і ось гора повна коней, і огненна колісниця довкруги Елісея.17 І моливсь Елисей й промовляв: Господи! відкрий йому очі, щоб він бачив! І відкрив Господь слузї очі, й вбачав він, як гора навкруги Елисея була заповнена кіньми й поломяними колесницями.
18 І зійшли сирійці до нього, а Єлисей помолився до Господа й сказав: Удар цей люд сліпотою! І Він ударив їх сліпотою за Єлисеєвим словом...18 Коли пішли до нього сирійці, Єлисей помолився Господові і сказав: Покарай їх сліпотою. І Він покарав їх сліпотою, за словом Єлисея.18 Як же арамії пустились проти Єлисея, він молився до Господа, промовлявши: “Побий, благаю, цих людей сліпотою!” І вдарив їх Господь сліпотою за словом Єлисея.18 І вони зійшли до нього, і помолився Елісей до Господа і сказав: Побий же цей нарід сліпотою. І Він побив їх сліпотою за словом Елісея.18 Як же Сирийцї двинули проти його, моливсь Елисей Господеві й промовляв: Удар же сих людей слїпотою! І вдарив їх слїпотою, як моливсь Елисей.
19 І сказав до них Єлисей: Це не та дорога й не те місто. Ідіть за мною, й я проведу вас до того чоловіка, якого ви шукаєте. І він завів їх у Самарію.19 І сказав їм Єлисей: Оце не та дорога і не те місто; ходіть за мною, я проведу вас до того чоловіка, якого ви шукаєте. І привів їх до Самарії.19 Тоді Єлисей сказав їм: “Це не та дорога, це не те місто. Ідіть за мною, я вас приведу до того чоловіка, що ви шукаєте.” І привів їх у Самарію.19 І сказав до них Елісей: Не це місто і не ця дорога. Ідіть за мною, і поведу вас до чоловіка, якого шукаєте. І привів їх до Самарії.19 І рече їм Елисей: Се не та дорога й не той город; ійдїте за мною, так я приведу вас до того чоловіка, що ви шукаєте. І привів їх у Самарию.
20 І сталося, як прийшли вони до Самарії, то Єлисей сказав: Господи, відкрий оці очі, і нехай вони побачать! І Господь відкрив їхні очі, і вони побачили, аж ось вони в середині Самарії!...20 Коли вони прийшли до Самарії, Єлисей сказав: Господе, відкрий очі їм, щоб вони бачили. І відкрив Господь очі їхні, і побачили, що вони в середині Самарії.20 А як прийшли вони в Самарію, Єлисей сказав: “Господи! Відкрий їм очі, щоб вони бачили!” І відкрив їм Господь очі, й побачили, що були посеред Самарії.20 І сталося, як ввійшли до Самарії, і сказав Елісей: Відкрий же, Господи, їхні очі і хай побачать. І Господь відкрив їхні очі, і побачили, і ось вони були серед Самарії.20 Як тільки ж прийшли вони в Самарию, рече Елисей: Господи! відкрий їм очі, щоб вони бачили. І відкрив їм Господь очі, й вони побачили себе в серединї в Самариї.
21 І сказав Ізраїлів цар до Єлисея, коли побачив їх: Чи побити їх, чи побити, мій батьку?21 І сказав цар ізраїльський Єлисеєві, забачивши їх: Чи не побити їх, батьку мій?21 Побачивши їх, ізраїльський цар спитав Єлисея: “Чи мені їх вистинати, батьку?”21 І сказав цар Ізраїля, як їх побачив: Чи, побивши, побю, батьку?21 Як же побачив їх царь Ізрайлїв, питає в Елисея: Чи менї їх вистинати, батьку?
22 А той відказав: Не вбивай! Чи ти повбиваєш тих, кого ти взяв до неволі своїм мечем та своїм списом? Поклади хліб та воду перед ними, і нехай вони їдять та п'ють, і нехай ідуть до свого пана.22 І сказав він: Не вбивай. Хіба мечем своїм і луком своїм ти полонив їх, щоб убивати їх? Запропонуй їм хліба і води; нехай їдять і п'ють, і підуть до володаря свого.22 Він же відповів: “Не вбивай їх! Хочеш убити тих, яких не взяв у полон твоїм мечем і твоїм луком? Постав перед ними хліб і воду, нехай їдять і п'ють, і нехай собі йдуть до свого пана.”22 І той сказав: Не побєш, ти хіба тільки побєш тих, яких ти взяв в полон твоїм мечем і твоїм луком. Поклади перед ними хліби і воду, і хай їдять і хай пють і хай ідуть до свого пана.22 Він же відказав: Не вбивай їх. Хиба ти заполонив їх мечем твоїм і луком твоїм, щоб їх убивати? Постав перед ними їду та воду, нехай їдять і пють, а тодї нехай ійдуть до свого пана.
23 І справив цар для них велику гостину, і вони їли й пили; і він відпустив їх, і вони пішли до свого пана. І сирійські орди вже більш не входили до Ізраїлевого Краю.23 І вчинив для них цар щедру гостину, і вони їли і пили. І відпустив їх, і пішли до володаря свого. І не ходили вже сирійські орди на ізраїльську землю.23 І справив їм бучний бенкет, і як вони понаїдались і понапивались, відпустив їх, і пішли вони до свого пана. З того часу арамії не сміли більш робити наскоків на Ізраїльську землю.23 І він поставив їм великий стіл, і поїли і попили, і відіслав їх, і пішли до свого пана. І не додали більше легко озброєні сирійці іти проти землі Ізраїля.23 І звелїв наготовити їм великий пир, і як вони понаїдались і понапивались, відпустив їх, і пійшли вони до свого пана. З того часу не було нападу Сирийцїв на Ізраїль-землю.
24 І сталося по тому, і зібрав Бен-Гадад, сирійський цар, увесь свій табір, і він зійшов і обліг Самарію.24 Після цього зібрав Бен-Гадад, сирійський цар, все військо своє, і виступив, і вчинив облогу Самарії.24 Після цього Бен-Гадад, арамійський цар, зібрав усе своє військо, двигнувся та й обложив Самарію.24 І сталося після цього і зібрав син Адера цар Сирії ввесь свій табір і пішов і обложив Самарію.24 І сталось опісля, що царь Сирийський Бенадад постягав докупи всю військову силу свою та й двинув і обложив Самарию.
25 І був великий голод у Самарії. І ось ті облягали їх, а осляча голова коштувала вісімдесят шеклів срібла, а чвертка каву голубиного помету п'ять шеклів срібла.25 І був великий голод у Самарії, коли вони взяли в облогу її, аж так, що віслюкова голова продавалася за вісімдесят шеклів срібла, а четверта частина каву голубиного посліду – п'ять шеклів срібла.25 Настав великий голод у Самарії. Облога була така тяжка, що осляча голова коштувала 80 срібних шеклів, а чвертка каву дикої цибулі - 5 срібних шеклів.25 І був великий голод в Самарії, і ось її облягли, аж доки не була голова осла пятдесять сиклів срібла і четвертина міри голубиного гною пять сиклів срібла.25 І настала велика голоднеча в Самариї, й дойшло до такого скруту, що осляча голова стояла вісїмдесять срібних секлів, а четвертина міри голубячого гною пять срібних секлів.
26 І сталося, проходив Ізраїлів цар по мурі, а одна жінка крикнула до нього, говорячи: Поможи, пане царю!26 Одного разу цар ізраїльський проходив муром, і одна жінка, зойкаючи, говорила йому: Поможи, володарю мій, царю!26 І як ізраїльський цар проходив раз по мурі, заголосила до нього якась жінка: “Поможи, пане мій, царю!”26 І цар Ізраїля ходив по мурах, і жінка закричала до нього, кажучи: Спаси, пане царю.26 Як вийшов раз царь Ізраїлський на мур, заголосила до його якась женщина та й просить: Поможи менї, добродїю мій, царю!
27 А він відказав: Як тобі не поможе Господь, звідки я поможу тобі? Чи з току, або з чавила?27 І сказав він: Якщо не допоможе тобі Господь, яким чином я тобі допоможу? Чи з току або з чавила?27 Він відповів: “Коли тобі не допоможе Господь, то звідки я тобі поможу? З току чи чавила?”27 І той сказав їй: Якщо тебе не спасе Господь, як я тебе спасу? Чи з току чи з точила?27 Він же відказав: Коли тобі не поможе Господь, так із чого я поможу тобі? з току, чи з вино-тискарнї?
28 І сказав до неї цар: Що тобі? А та відказала: Оця жінка сказала мені: Дай свого сина, і ми з'їмо його сьогодні, а мого сина з'їмо взавтра.28 І сказав їй цар: Що тобі? І сказала вона: Оця жінка сказала мені: Віддай сина свого, з'їмо його сьогодні, а сина мого з'їмо завтра.28 Потім спитав її цар: “Що тобі?” А та: “Оця жінка мені сказала: Дай твого сина, ми його з'їмо сьогодні, а завтра з'їмо мого сина.28 І сказав їй цар: Що тобі є? І промовила: Сказала до мене ця жінка: Дай твого сина і сьогодні його зїмо, і завтра мого сина, зїмо і його.28 І поспитав у неї царь: Що тобі треба? Відказала ж вона: Отта жінка говорила менї: Дай сина твого, щоб ми сьогоднї з'їли його, а завтра з'їмо мого сина.
29 І зварили ми мого сина та й з'їли його... І сказала я до неї другого дня: Дай сина свого, і ми з'їмо його, та вона сховала свого сина.29 І зварили ми сина мого, і з'їли його. І я сказала їй другого дня: Віддай же сина твого, і з'їмо його. Але вона сховала сина свого.29 От ми й зварили мого сина, і з'їли; а як на другий день я їй сказала: - давай сюди твого сина, ми з'їмо його, - то вона сховала свого сина.”29 І ми спекли мого сина і зїли його, і сказала я до неї в наступний день: Дай твого сина і зїмо його, і вона сховала свого сина.29 От ми зварили мого сина та й ізїли, а як на другий день я сказала їй: Давай же сюди твого сина, щоб нам його з'їсти, то вона свого сина сховала.
30 І сталося, як цар почув слова цієї жінки, то роздер шати свої, і він ходив по мурі. І народ побачив, аж ось веретище на тілі його зо споду!30 Вислухавши слова жінки, цар розідрав одежу свою, і проходив муром, і народ бачив, що веретище на самому тілі його.30 Як же почув цар слова жінки, роздер на собі одежу; він же ходив по мурі, і народ бачив, що під сподом на його тілі було вереття.30 І сталося, як цар Ізраїля почув слова жінки, роздер свою одіж, і він ходив по мурах, і нарід побачив на його тілі підсподом мішок.30 Як почув же царь, що женщина таке говорить, роздер одежу на собі, й ходив по мурі, і бачив люд, що на тїлї в його волосяне веретище.
31 І він сказав: Отак нехай зробить мені Бог, і так нехай додасть, якщо позостанеться голова Єлисея, Шафатового сина, на ньому сьогодні!31 І сказав: Нехай те і те вчинить мені Господь, і ще більше вчинить, якщо залишиться голова Єлисеєва, сина Шафатового, на ньому сьогодні.31 І сказав він: “Нехай Бог зробить мені сяк і так, та ще й причинить, коли голова Єлисея, сина Сафата, зостанеться сьогодні на плечах у нього.”31 І він сказав: Так хай зробить мені Бог, і так хай додасть, якщо голова Елісея стоятиме на ньому сьогодні.31 І каже він: Нехай Бог учинить менї се й те, та ще й причинить, коли голова Елисеїна зістанеться сьогоднї в його на плечах.
32 А Єлисей сидів у своєму домі, а з ним сиділи старші. І послав цар чоловіка від себе. Поки прийшов посол до нього, то він сказав до старших: Чи ви бачите, що цей син убивника послав зняти мою голову? Глядіть, як прийде цей посол, то замкніть двері, і притиснете його в дверях. Ось і шарудіння ніг пана його за ним.32 А Єлисей сидів у своєму домі, і старці сиділи в нього. І послав [цар] чоловіка від себе. Передніше, аніж прийшов посланець до нього, він сказав старцям: Чи бачите, що цей син убивника послав зняти мою голову? Дивіться, коли прийде посланець, зачиніть двері і притисніть його в дверях. Аж ось і тупотіння ніг володаря його за ним.32 Тим часом, як Єлисей сидів у своїй хаті, й старші сиділи в нього, послав цар поперед себе чоловіка. Та перш, ніж посланець увійшов до Єлисея, цей сказав старшим: “Гляньте, той син душогубця послав до мене чоловіка, щоб стяти мені голову. Глядіть же, як тільки посланець надійде, зачиніть двері й відіпхніть його дверима! Чи ж ви не чуєте за ним кроків його пана?”32 І Елісей сидів в своїм домі, і старшини сиділи з ним. І післав чоловіка перед його лицем, раніше ніж до нього прийшов посланець, і він сказав до старшин: Чи знаєте, що цей син смерті післав, щоб забрати мою голову? Глядіть, як лиш прийде посол, замкніть двері і задержіть його при дверях. Чи не голос ніг його пана за ним?32 Як седїв же Елисей в своїй хатинї й значнї люде седїли в його, післав царь від себе чоловіка. Перше ж нїж посланець дійшов до його, рече він значнїм людям: А знаєте ви, що сей син душогубця послав до мене, щоб стяти менї голову? Гледїте ж, скоро посланець надійде, зачинїте двері та й не допустїть увійти, бо ось, чути вже тупаннє пана його за ним.
33 Ще він говорив із ними, аж ось приходить до нього посланець. І він сказав: Отаке зло від Господа! Чого ще чекати від Господа?33 Ще говорив він з ними, аж ось, посланець прийшов до нього, і сказав: Ось яке лихо від Господа! Чого мені ще чекати від Господа?33 Ще він говорив до них, а вже прибув цар до нього й каже: “Бачиш яке лихо від Господа! Чого ж мені ще звірятись на Господа?”33 Як він ще говорив з ними і ось зійшов до нього посол і сказав: Ось це зло від Господа. Чого потерплю ще Господеві?33 Ще він промовляв до них, аж прибув царь до його та й каже: Бачиш, яке лихо від Господа! Чого ж іще менї визирати від Господа?