1 І пішов Рехав'ам до Сихему, бо до Сихему зійшовся ввесь Ізраїль, щоб настановити його царем.1 І пішов Рехав'ам до Сихему, бо до Сихему прийшли всі Ізраїльтяни, щоб настановити його на царство.1 Ровоам пішов у Сихем, бо в Сихемі зібрався ввесь Ізраїль, щоб проголосити його царем.1 І йде цар Ровоам до Сікіми, бо ввесь Ізраїль прийшов до Сікіми, щоб поставити його царем.1 І подавсь Робоам у Сихем, бо в Сихемі скупивсь увесь Ізраїль, щоб окликнути його царем.
2 І сталося, що це почув Єровоам, Неватів син, коли був іще в Єгипті, куди втік від царя Соломона. І осівся Єровоам ув Єгипті.2 І почув про те Єровоам, син Неватів, коли був ще в Єгипті, куди втік від царя Соломона, і повернувся Єровоам із Єгипту.2 Скоро почув про це Єровоам, син Навата, - він був іще в Єгипті, куди був утік від царя Соломона, - то повернувсь із Єгипту.2 2 Скоро ж почув про се Еробоам Небатенко, що був ще в Египтї, втїкши туди від царя Соломона, вернувсь Еробоам із Египту;
3 І послали й покликали його. І прийшов Єровоам та всі Ізраїлеві збори, і вони говорили до Рехав'ама, кажучи:3 І послали за ним, і прикликали його. Тоді Єровоам і все зібрання Ізраїльтян прийшли і говорили до Рехав'ама, і сказали: 3 Послали за ним і прикликали його. Прибув Єровоам і вся ізраїльська громада і так сказали до Ровоама: 3 І сказав нарід до царя Ровоама, мовлячи: 3 І послали по його й прикликали його. І прибув Еробоам і вся громада Ізраїльська, й промовляли до Робоама так:
4 Твій батько вчинив був тяжким наше ярмо, а ти тепер полегши жорстоку роботу батька свого та тяжке його ярмо, що наклав він був на нас, і ми будемо служити тобі.4 Батько твій наклав на нас важке ярмо, а ти тепер учини для нас легшою жорстоку роботу батька твого і важке ярмо, котре він поклав на нас, і тоді ми будемо служити тобі.4 «Батько твій наклав на нас тяжке ярмо, ти ж полегши тепер нам тяжку службу твого батька і важке ярмо, що він наклав на нас, і ми будемо служити тобі.»4 Твій батько зробив наше ярмо тяжким, і ти тепер облегши рабство твого батька від тягару і від його тяжкого ярма, яке він наклав на нас, і тобі служитимемо.4 Батько твій наложив на нас важке ярмо; полегчи нам тяжку службу й важенне ярмо, що батько твій наложив, так будемо служити тобі.
5 А він відказав їм: Ідіть ще на три дні, і верніться до мене. І пішов той народ.5 І сказав він їм: Зараз ідіть, а за три дні поверніться до мене. І пішов народ.5 Він відповів їм: «Ідіть на три дні назад додому, а тоді прийдіть знов до мене.» І народ розійшовся.5 І він сказав до них: Відійдіть на три дні і повернетеся до мене. І відійшли.5 І відказав він їм: Ійдїте ще на три днї назад і прийдїте тодї знов до мене. І нарід розійшовсь.
6 І радився цар Рехав'ам зо старшими, що стояли перед обличчям його батька Соломона, коли був він живий, говорячи: Як ви радите відповісти цьому народові?6 Цар Рехав'ам радився зі своїми старшинами, котрі стояли перед Соломоном, батьком його, за життя його, і говорив: Як порадите ви мені відповісти цьому народові?6 Цар Ровоам порадився з старшими, що були на службі в його батька Соломона, за його життя, і спитав: «Яку відповідь радите мені дати цьому народові?»6 І сповістив цар старшинам, які стояли перед його батьком Соломоном, ще як він жив, кажучи: Як ви радите? І (яке) слово відповім цьому народові?6 І радився царь Робоам із старими мужами, що стояли перед батьком його Соломоном за живота його, й промовив: Як ви порадите менї, щоб дав я відповідь людям сим?
7 І вони говорили йому, кажучи: Якщо ти сьогодні будеш рабом цьому народові, і будеш служити їм, і відповіси їм, і говоритимеш їм добрі слова, то вони будуть тобі рабами по всі дні.7 Вони говорили йому і сказали: Якщо ти цього дня будеш слугою народові цьому, і прислужишся йому, і вдовольниш їх, і будеш говорити їм приязно, то вони будуть твоїми служниками на всі дні.7 Ті відповіли: «Коли ти сьогодні станеш слугою цього народу, будеш слугувати йому, поступишся йому і говоритимеш до нього приязними словами, то вони завжди будуть твоїми слугами.»7 І сказали йому, мовлячи: Якщо в цьому дні будеш рабом цьому народові і послужиш їм і скажеш їм добрі слова, і вони будуть тобі рабами на всі дні.7 І промовили вони йому: Коли ти сьогоднї вволиш волю сього народу й до їх нахилишся та послухаєш їх і приязну відповідь їм даси, так вони повсячасно слухати муть тебе.
8 Та він відкинув пораду старших, що радили йому, і радився з молодиками, що виросли разом із ним, що стояли перед ним.8 Але він знехтував порадою старшин, що вони порадили йому; і радився з молодими юнаками, котрі зростали разом із ним і котрі стояли перед ним.8 Та він відкинув цю раду, що раяли старші, і порадивсь із молодими, що виросли з ним, що йому служили.8 І він оставив раду старшин, яку йому порадили, і вчинив раду з слугами вигодованими з ним, що стояли перед його лицем,8 Він же знехтував раду, що раяли старцї громадські, та радивсь із молодими, що виросли вкупі з ним і тепер служили йому,
9 І сказав він до них: Що ви радите, і що відповімо цьому народові, який говорив мені, кажучи: Полегши ярмо, що твій батько наклав був на нас.9 І сказав їм: Що ви порадите мені відповісти народові цьому, котрий говорив мені і сказав: Учини для нас легшим ярмо, котре поклав на нас батько твій?9 Він спитав їх: «Що ви порадите мені відповісти цьому народові, який мені сказав: Полегши ярмо, яке наклав на нас твій батько?»9 і сказав їм: Що це ви радите, і що відповім цьому народові, що заговорив до мене, кажучи: Облегши ярмо, яке твій батько поклав на нас.9 І питав їх: Як ви порадите менї відповісти народові сьому, що менї ось що промовили: Полегчи ярмо, яке наложив на нас твій батько?
10 І говорили до нього ті молодики, що виросли з ним, кажучи: Так скажеш тому народові, що промовляв до тебе, говорячи: Твій батько вчинив був тяжким наше ярмо, а ти дай полегшу нам. Отак скажеш до них: Мій мізинець грубший за стегна мого батька!10 І говорили йому молоді юнаки, котрі зростали разом із ним, і сказали: Отак скажи народові цьому, котрий говорив тобі і сказав: Батько твій поклав на нас важке ярмо, то учини полегшення нам; то скажи їм: Мій мізинець грубший, аніж стегно батька мого.10 І відповіли йому молоді, що виросли з ним: «Ось як маєш відповісти цьому народові, що сказав до тебе: Батько твій наклав на нас тяжке ярмо, ти ж полегши нам його, - ось як маєш їм відповісти: Мій мізинець грубший, ніж крижі мого батька!10 І сказали до нього слуги вигодовані з ним, що стояли перед його лицем, мовлячи: Це скажеш цьому народові, що говорив до тебе, мовлячи: Тяжким зробив твій батько наше ярмо і ти тепер облегши нам; так скажеш їм: Мій мізинець грубший від бедр мого батька.10 І відказали йому молодики, що повиростали вкупі з ним, так: Ось як відкажеш сим людям, що промовили до тебе: Батько твій наложив на нас важенне ярмо, ти ж полегчи нам його; ось як маєш їм сказати: Мізинець мій товще чересел батька мого,
11 А тепер: мій батько наклав був на вас тяжке ярмо, а я додам до вашого ярма! Батько мій карав вас бичами, а я каратиму вас скорпіонами!11 Отож, якщо батько мій обтяжував вас важким ярмом, то я збільшу ярмо ваше; батько мій карав вас батогами, а я каратиму скорпіонами!11 Батько мій наклав на вас тяжке ярмо, а я додам до нього; батько карав вас бичами, а я каратиму вас скорпіонами.»11 І тепер мій батько наклав на вас тяжке ярмо і я додам до вашого ярма, мій батько карав вас бичами, а я каратиму вас скорпіонами.11 Оце ж, коли мій батько накладав на вас важке ярмо, так я зроблю його ще більш важенним; коли мій батько карав вас бичами, то я карати му скорпіонами.
12 І прийшов Єровоам та ввесь народ до Рехав'ама третього дня, як цар говорив, кажучи: Верніться до мене третього дня.12 І прийшов Єровоам та увесь народ до Рехав'ама третього дня, як наказав цар, кажучи: Поверніться до мене за три дні.12 Третього дня Єровоам і ввесь народ прийшли до Ровоама, як був повелів цар словами: «Прийдіть на третій день знова до мене.»12 І прийшов ввесь Ізраїль до царя Ровоама в третому дні, так як цар сказав їм, мовлячи: Поверніться до мене в третий день.12 Як же Еробоам і ввесь нарід прийшли до Робоама на третий день, як був повелїв царь словами: Прийдїть на третий день ізнов до мене,
13 І цар жорстоко відповів народові, і відкинув пораду старших, що радили йому.13 І відповідав цар народові суворо, і знехтував порадою старшин, що вони радили йому.13 Цар відповів народові жорстоко, він покинув раду старших, що ті йому були дали,13 І цар відповів народові жорстко, і Ровоам відкинув пораду старшин, яку йому порадили,13 Дав царь народові жорстку відповідь, бо не прихиливсь до ради, що старцї дали йому.
14 І він говорив до них за порадою тих молодиків, кажучи: Мій батько вчинив був тяжким ваше ярмо, а я додам до вашого ярма. Батько мій карав вас бичами, а я каратиму вас скорпіонами!...14 І говорив він за порадою молодих юнаків, і сказав: Батько мій поклав на вас важке ярмо, а я збільшу ярмо ваше; батько мій карав вас батогами, а я каратиму скорпіонами.14 і відповів до них так, як молоді пораяли: «Батько мій наклав на вас тяжке ярмо, а я додам до нього; батько мій карав вас бичами, а я каратиму вас скорпіонами.»14 і промовив до них за порадою слуг, що казали: Мій батько зробив ваше ярмо тяжким і я додам до вашого ярма, мій батько карав вас бичами і я вас покараю скорпіонами.14 І промовив до них, так як пораяли молоді: Коли батько мій накладував на вас важке ярмо, так я наложу важенне; коли батько мій карав вас палками, то я карати му скорпіонами.
15 І не послухався цар народу, бо причина була від Господа, щоб справдилося слово Його, яке говорив був Господь через шілонянина Ахійю до Єровоама, Неватового сина.15 І не послухав цар народу; бо такою була воля Господа, щоб справдилося слово Його, котре вирік Господь через шілонянина Ахійю до Єровоама, Неватового сина.15 І не послухав цар народу, бо так судив Господь, щоб справдилося слово, яке висказав був Господь через Ахію з Шіло Єровоамові, синові Навата.15 І не послухався цар народу, бо зміна була від Господа, щоб збулося його слово, яке Він промовив рукою Ахія Силоніта про Єровоама сина Навата.15 От і не послухав царь народу, бо так судив Господь, щоб увійшло в силу слово його, що висказав Господь через Ахію з Силома Еробоамові Небатенкові.
16 І побачив увесь Ізраїль, що цар не послухався їх, і народ відповів цареві, кажучи: Яка нам частина в Давиді? І спадщини нема нам у сині Єссея! До наметів своїх, о Ізраїлю! Познай тепер дім свій, Давиде!... І пішов Ізраїль до наметів своїх.16 І побачили всі ізраїльтяни, що цар не послухав їх. І відповідав народ цареві, і сказав: Яка нам частка в Давиді? Немає нам спадщини у синові Єссея! До шатрів своїх, Ізраїлю! Відтепер пізнай дім свій, Давиде! І розійшовся Ізраїль по шатрах своїх.16 Як же побачив Ізраїль, що цар їх не послухав, дав народ цареві таку відповідь: «Що у нас спільного з Давидом? Нема в нас спадщини з сином Єссея! До своїх наметів Ізраїлю! А ти, Давиде, дбай про дім твій!» І розійшовсь Ізраїль по своїх наметах.16 І ввесь Ізраїль побачив, що цар їх не послухав, і відповів нарід цареві, кажучи: Яка нам часть в Давиді, і немає нам насліддя в сині Єссея. Відійди, Ізраїле, до твоїх помешкань. Тепер, Давиде, паси твій дім. Й Ізраїль відійшов до своїх помешкань.16 Як побачив же ввесь Ізраїль, що царь не послухав їх, дав нарід цареві таку відповідь: Що за часть нам у Давидї? яке наслїддє в синові Ессейовому? Гей, Ізраїлю, додому! Дивись на свій дом, Давиде! І розійшлись Ізрайлитяне в свої домівки.
17 А Ізраїлеві сини, що сиділи в Юдиних містах, тільки над ними зацарював Рехав'ам.17 Тільки над синами Ізраїлевими котрі жили в горах Юдиних, царював Рехав'ам.17 Але над синами Ізраїлів, що жили в містах Юди, царював Ровоам.17 17 І царював Робоам тільки над тими Ізрайлитянами, що були в городах Юдиних.
18 І послав цар Рехав'ам Адонірама, що був над даниною, та ввесь Ізраїль закидав його камінням, і він помер. А цар Рехав'ам поспішив сісти на колесницю та втекти до Єрусалиму.18 І послав цар Рехав'ам Адонірама, урядовця над даниною; але всі Ізраїльтяни закидали його камінням, і він помер; а цар Рехав'ам кинувся до колісниці, щоб утекти до Єрусалиму.18 Цар Ровоам вислав Адонірама, начальника над поборами, але Ізраїль побив його на смерть камінням. Цар же Ровоам притьмом ускочив у колісницю, щоб утікати в Єрусалим.18 І цар післав Адонірама, що (був) над даниною, і ввесь Ізраїль побив його камінням і (він) помер. І цар Ровоам поспішився піти, щоб втекти до Єрусалиму.18 Як же послав царь Робоам начальника Адонирама стягати податки, то всї Ізрайлитяне вбили його каміннєм на смерть; царь же Робоам вскочив на свою колесницю та й утїк у Ерусалим.
19 І збунтувався Ізраїль проти Давидового дому, і від нього відпав, і так є аж до цього дня.19 І відкинувся Ізраїль від дому Давидового аж донині.19 Так відпав Ізраїль від Давидового дому - аж по цей день.19 Й Ізраїль відступив від дому Давида аж до цього дня.19 Так відпав Ізраїль од дому Давидового по сей день.
20 І сталося, як увесь Ізраїль почув, що вернувся Єровоам, то послали й покликали його на збори, та й настановили його царем над усім Ізраїлем. За домом Давида не було нікого, окрім одного Юдиного племени.20 Коли зачули всі Ізраїльтяни, що повернувся Єровоам, то послали, і прикликали його на зібрання, і настановили його царем над усіма Ізраїльтянами, за домом Давидовим не залишилось анічого, окрім коліна Юдиного [і Веніяминового].20 Як же довідались ізраїльтяни, що Єровоам повернувся, послали і покликали його на збори та й зробили його царем над усім Ізраїлем. Ніхто не пристанув до Давидового дому, крім одного коліна Юди.20 І сталося, як ввесь Ізраїль почув що повернувся Єровоам з Єгипту, і післали і покликали його до збору і поставили його царем над Ізраїлем. І за домом Давида не було нікого іншого за вийнятком скипетра Юди і Веніямина.20 Як же довідались усї Ізрайлитяне, що Еробоам вернувся, послали й покликали його в народні збори, та й зробили його царем над усїм Ізраїлем. До Давидового дому не пристав нїхто крім одного поколїння Юдиного.
21 І прийшов Рехав'ам до Єрусалиму, і зібрав увесь Юдин дім та Веніяминове племено, сто й вісімдесят тисяч вибраних військових, щоб воювати з Ізраїлевим домом, щоб вернути царство Рехав'амові, Соломоновому синові.21 І прийшов Рехав'ам до Єрусалиму, і зібрав увесь Юдин дім, а також із коліна Веніяминового сто вісімдесят тисяч вибраних вояків, щоб воювати з Ізраїлевим домом, аби повернути царство Рехав'амові, Соломоновому синові.21 Прибув Ровоам в Єрусалим і зібрав увесь дім Юди і все коліно Веніямина, 180000 добірних вояків, щоб воюватися з домом Ізраїля і щоб повернути царство Ровоамові, синові Соломона.21 І Ровоам ввійшов до Єрусалиму і зібрав збір Юди і скипетр Веніямина, сто двадцять тисяч молодців, що чинять війну, щоб воювати з домом Ізраїля, щоб повернути царство Ровоамові синові Соломона.21 Прибувши ж Робоам у Ерусалим, скликав із усього дому Юдиного й з поколїння Беняминового сто й вісїмдесять тисяч вибранцїв мужів до походу проти дому Ізрайлевого, щоб вернути царство Робоамові, синові Соломоновому.
22 І було Боже слово до Шемаї, чоловіка Божого, говорячи:22 І було слово Боже до Шемаї, чоловіка Божого, і сказано: 22 Та до Божого чоловіка Семея прийшло таке слово Господнє: 22 І було Господнє слово до Самея, чоловіка божого, кажучи: 22 Та прийшло до Божого чоловіка Самея Господнє слово, таке:
23 Скажи Рехав'амові, Соломоновому синові, цареві Юдиному, та всьому домові Юдиному й Веніяминовому, і решті народу, говорячи:23 Скажи Рехав'амові, Соломоновому синові, цареві Юдиному і всьому дому Юдиному й Веніяминовому, і решті народу: 23 «Скажи Ровоамові, синові Соломона, цареві Юди, і всьому домові Юди та Веніямина та й решті народу: 23 Скажи Ровоамові, синові Соломона, цареві Юди, і до всього дому Юди і Веніямина і до осталого народу, кажучи: 23 Скажи Робоамові Соломоненкові, цареві Юдиному, й всьому домові Юдиному й Беняминовому так:
24 Так говорить Господь: Не йдіть і не воюйте з своїми братами, Ізраїлевими синами! Верніться кожен до дому свого, бо ця річ сталася від Мене! І вони послухалися Господнього слова, і вернулися, щоб піти за Господнім словом.24 Так говорить Господь: Не йдіть і не воюйте з братами вашими, синами Ізраїля; поверніться кожний до свого дому, бо це від Мене було. І виявили послух вони перед словом Господнім, і повернулися назад за словом Господнім.24 Так каже Господь: Не вступайте на війну проти ваших братів, синів Ізраїля. Вертайтеся кожний додому: від мене бо так сталось.» Послухались вони слова Господнього та й повернулися з дороги, за словом Господнім.24 Так говорить Господь: Не підете, ані не воюватимете з вашими братами синами Ізраїля. Хай кожний повернеться до свого дому, бо від мене збулося це слово. І послухали господне слово і спинилися, щоб іти за господним словом.24 Тако глаголе Господь: Не виступайте на війну проти ваших братів, синів Ізрайлевих; вертайся кожен додому: від мене бо так сталося. І послухали вони слова Господнього, й вернулись з дороги, по слову Господньому.
25 І збудував Єровоам Сихема в Єфремових горах, та й осівся в ньому. І вийшов він звідти, і збудував Пенуїла.25 І збудував Єровоам Сихема на горі Єфремовій, і оселився в ньому: звідти пішов, і збудував Пенуїла.25 Єровоам же укріпив Сихем на узгір'ї Ефраїма та й осівся там. Потім вийшов звідти й укріпив Пенуел.25 І цар Соломон спав з своїми батьками і (був) похований з своїми батьками в місті Давида. І зацарював Ровоам його син замість нього в Єрусалимі, будучи шістнадцяти літним сином, коли він зацарював. І дванадцять літ (він) царював в Єрусалимі, й імя його матері Наанана дочка Анана сина Нааса царя синів Аммона. І (він) зробив погане перед Господом і не пішов дорогою Давида свого батька.25 І укріпив Еробоам Сихем на Ефраїм-горах та й осївся там; потім вийшов звідти й укріпив Пенуїл.
26 І сказав Єровоам у своєму серці: Тепер вернеться царство до Давидового дому!26 І говорив Єровоам у серці своєму: Царство може знову перейти до дому Давидового;26 Єровоам думав собі: «Царство може повернутись назад до дому Давида.26 І був чоловік з гори Ефраїма, раб Соломона, і його імя Єровоам, й імя його матері Саріра жінка розпусниця. І Соломон поставив його за володаря над податком дому Йосифа, і він збудував Соломонові Саріра, що в горі Ефраїма, і були в нього триста колісниць коней. Він збудував замок податками дому Ефраїма, він замкнув (мури) міста Давида і підносився на царство.26 Еробоам же думав сам собі: Царство може відпасти назад до дому Давидового;
27 Якщо народ цей буде ходити до Єрусалиму, щоб приносити жертви в Господньому домі, то вернеться серце цього народу до їхнього пана, до Рехав'ама, царя Юдиного. І вони заб'ють мене, та й вернуться до Рехав'ама, царя Юдиного.27 Якщо народ цей буде ходити до Єрусалиму для приношення пожертви в домі Господньому, то серце народу цього навернеться до володаря їхнього, до Рехав'ама, царя Юдиного; і вони заб'ють мене, і повернуться до Рехав'ама, царя Юдиного.27 Як цей народ ходитиме в Єрусалим приносити жертви в Господньому храмі, то серце народу повернеться знов до свого пана Ровоама, царя Юди, і вони уб'ють мене й прийдуть знов до Ровоама, царя Юди.»27 І Соломон шукав його вбити, і він злякався і втік до Сусакіма царя Єгипту і був з ним, аж доки не помер Соломон.27 Як сей нарід ходити ме в Ерусалим приносити жертви в Господньому храму, так серця сього народу стануть прихилятись знов до свого пана Робоама, царя Юдиного, і вони вбють мене, та й вернуть ся знов до Робоама, царя Юдиного.
28 І порадився цар, і зробив два золоті тельці, і сказав до народу: Досить вам ходити до Єрусалиму! Оце, Ізраїлю, боги твої, що вивели тебе з єгипетського краю.28 І, порадившися, цар виготовив двох золотих телят і сказав [народові]: Не варто вам ходити до Єрусалиму; ось боги твої, Ізраїлю, котрі вивели тебе з єгипетської землі.28 І порадившись, цар зробив 2 золоті бички і сказав до народу: «Годі вам ходити в Єрусалим! Ось твій бог, Ізраїлю, що вивів тебе з землі Єгипетської.»28 І почув Єровоам в Єгипті, що Соломон помер, і сказав до ух Сусакіма царя Єгипту, мовлячи: Відішли мене, і я відійду до моєї землі. І сказав йому Сусакім: Попроси будь яке прохання і тобі дам.28 І порадившись, виготовив два золоті бички й промовив до народу: Не треба вам ходити в Ерусалим; ось тобі власні боги, Ізраїлю, що вивели тебе з Египту.
29 І поставив він одного в Бет-Елі, а одного в Дані.29 І поставив він одного в Бет-Елі, а другого в Дані.29 І поставив одного в Бетелі, а другого в Дані.29 І Сусакім дав Єровоамові Ану старшу сестру своєї жінки Текеміни йому за жінку, вона була великою серед дочок царя і породила Єровоамові його сина Авію.29 І поставив одно в Бетелї, друге ж у Данї.
30 І була та річ на гріх, бо народ ходив до одного з них аж до Дану.30 І призвело це до гріха; бо народ почав ходити до одного [з них], навіть до Дана.30 Та це довело до гріха; і став народ ходити в Бетел, та до другого у Дан.30 І сказав Єровоам до Сусакіма: Поправді відпусти мене і піду. І Єровоам вийшов з Єгипту і пішов до землі Саріри, що в горі Ефраїма. І збирається туди ввесь скипетр Ефраїма. І там Єровоам збудував замок.30 Та се довело до гріха, бо народ почав ходити до одного з тих, навіть аж у Дан.
31 І зробив він жертівне місце на пагірку, і настановив священиків з усього народу, що не були з Левієвих синів.31 І спорудив він капище на пагорбі, і настановив із народу священиків, котрі не були із синів Левієвих.31 Єровоам спорудив храм на узвишші і настановив священиків з простих людей, що не були з синів Леві,31 І захворіла його дитина дуже сильною хворобою. І пішов Єровоам запитати про дитину. І сказав до своєї жінки Ани: Встань і йди, запитай Бога про дитину, чи житиме від своєї хвороби.31 І побудував він божницї на горах, і приставив жерцями яких небудь людей, що не були з синів Левіїних.
32 І встановив Єровоам свято в восьмому місяці, п'ятнадцятого для місяця, подібне до свята, що в Юді, і приносив жертву на жертівнику. Так зробив він у Бет-Елі, щоб приносити в жертву тельцям, які він зробив. І настановив він у Бет-Елі священиків пагірків, що поробив.32 І встановив Єровоам свято у восьмому місяці, п'ятнадцятого дня місяця, подібне до свята, що в Юді, і приносив пожертви на жертовнику; те саме чинив він і у Бет-Елі, аби приносити пожертву телятам, котрих виготовив. І настановив у Бет-Елі священиків пагорбів, котрі поробив.32 і встановив свято на п'ятнадцятий день восьмого місяця, яке відповідало святові, що справлялося в Юдеї. Він сам виходив на жертовник, що спорудив у Бетелі, щоб жертвувати бичкам, яких зробив. Настановив також у Бетелі жерців для узвиш, що їх побудував.32 І був чоловік в Сило й імя його Ахія, і цей був син шістдесятилітний, і господне слово (було) з ним. І сказав Єровоам до своєї жінки: Встань і візьми в твою руку хліби для божого чоловіка і паланиці для його дітей і виноград і посудину меду.32 І постановив Еробоам сьвято на пятнайцятий день восьмого місяця, похоже на те сьвято, що справляли в Юдеї, й приносив жертви сам на жертівнику. Так само чинив в Бетелї, щоб приносити жертву бикам, що їх поробив, і понастановляв у Бетелї жерцїв для божниць, що їх построїв.
33 І приносив він жертви на жертівнику, що зробив у Бет-Елі, п'ятнадцятого дня восьмого місяця, якого вимислив з свого серця. І вчинив він свято для Ізраїлевих синів, і підійшов до жертівника, щоб покадити...33 І приніс пожертви на жертовнику, котрого він спорудив у Бет-Елі, п'ятнадцятого дня восьмого місяця, місяця, котрого він довільно призначив, і встановив свято для синів Ізраїля, і підійшов до жертовника, щоб звершити кадіння.33 Він вийшов до жертовника, який спорудив у Бетелі, п'ятнадцятого дня восьмого місяця, що його по своїй волі призначив і встановив свято для синів Ізраїля, і вийшов до жертовника, щоб запалити кадило.33 І встала жінка і взяла в свою руку хліби і дві паланиці і виноград і посудину меду для Ахії. І чоловік (був) старий, і його очі потемніли, так що він не бачив.33 І принїс жертви на жертівнику, що построїв у Бетелї, в пятнайцятий день восьмого місяця, місяця, що його по своїй волї назначив, і встановив сьвято для синів Ізрайлевих, і підійшов ід жертівникові, щоб запалити кадило.