Огієнко, 1962	Новітній Гижі, 2006	Хоменко, 1963	Турконяк, 2011	Куліш, 1905
1 І осівся Яків у Краї мешкання батька свого, в Краї ханаанському.	1 Яків жив на землі мандрування батька свого, на землі ханаанській.	1 Яків же проживав у краю, де пробував його батько, в Ханаан-краю.	1 Поселився же Яків в землі, де жив його батько, в ханаанській землі.	1 Осївся ж Яков на країнї, де пробував отець його Ізаак, у Канаан землї.
2 Оце оповість про Якова. Йосип, віку сімнадцяти літ, пас, як юнак, отару з братами своїми, з синами Білги та з синами Зілпи, жінок батька свого. І Йосип доносив недобрі звістки про них до їхнього батька.	2 Ось життя Якова. Йосип, сімнадцятирічний, випасав скотину разом із братами своїми, будучи юнаком, із синами Білги і з синами Зілпи, дружин батька свого. І переказував Йосип недобрі про них чутки батькові їхньому.	2 Ось потомство Якова. Йосиф, маючи сімнадцять років, пас вівці зо своїми братами - а був він ще хлопець - із синами Білги та з синами Зілпи, жінок його батька. І цей Йосиф доносив своєму батькові лихі про них вістки.	2 Це ж роди Якова. Йосиф мав пятнадцять літ, коли пас вівці з своїми братами, будучи молодим, з синами Валли і з синами Зелфи жінок свого батька. Приніс же Йосиф погану хулу до свого Ізраїля батька.	2 Се ж родопись Якова: Як було Йосифові сїмнайцять років, пас він вівцї з браттєм своїм, та був ще недолїтком між синами Балли та Зелфи, жен отця свого. І доводив Йосиф речі їх ледачі до панотця свого.
3 А Ізраїль любив Йосипа над усіх синів своїх, бо він був у нього сином старости. І він справив йому квітчасте вбрання.	3 Ізраїль любив Йосипа більше, аніж усіх синів своїх, тому що він був сином старості його, і пошив йому картатий одяг.	3 Ізраїль любив Йосифа більше, ніж усіх своїх синів, бо він народився за його старости, і справив йому квітчасту одежу.	3 Яків же полюбив Йосифа більше від всіх своїх синів, бо син народився йому в старості. Зробив же йому плаща різнобарвного.	3 Яков же любив Йосифа над усї сини свої; бо родивсь у старощах його, і справив йому одїж квіччасту, рукавчату.
4 І бачили його браття, що їх батько полюбив його над усіх братів його, і зненавиділи його, і не могли говорити з ним спокійно.	4 І побачили брати його, що батько їхній любить його більше, аніж усіх братів його, і зненавиділи його, і не могли розмовляти з ним приязно.	4 Брати ж його, бачивши, що батько любить його більше, ніж усіх братів, зненавиділи його, тож і не спроможні були з ним сумирно розмовляти.	4 Брати ж його, бачачи, що батько любить його білше від всіх своїх синів, зненавиділи його, і не могли говорити до нього нічого мирного.	4 Вбачаючи ж браттє його, що любить його батько над усї сини свої, зненавидїли його, і тяжко їм було промовляти до його мирно.
5 І снився був Йосипові сон, і він розповів своїм браттям, а вони ще збільшили ненависть до нього.	5 І бачив Йосип сон, і розповів братам своїм: і вони зненавиділи його ще більше.	5 А ще мав Йосиф сон, і він оповів його своїм братам, через що вони ще більше зненавиділи його.	5 Як же Йосиф побачив сон, сповістив своїм братам,	5 Бачив же Йосиф сон і росказав браттї своїй.
6 І сказав він до них: Послухайте но про той сон, що снився мені.	6 Він сказав їм: Прошу вас, вислухайте оповідь про сон, якого я бачив:	6 Каже їм: `Послухайте, прошу, цей сон, що приснився мені:	6 і сказав їм: Послухайте цей сон, який приснився мені.	6 І каже їм: Послухайте лишень сна сього, що я бачив.
7 А ото ми в'яжемо снопи серед поля, і ось мій сніп зачав уставати, та й став. І ось оточують ваші снопи, та й вклоняються снопові моєму.	7 Ось ми в'яжемо снопи посеред поля; І ось, мій сніп підвівся, і постав прямо, і ось, ваші снопи поставали кружма і вклонилися моєму снопові.	7 сниться мені, оце в'яжемо ми снопи посеред поля. Аж тут підвівся мій сніп та й стоїть, а ваші снопи поставали навкруг нього й уклонилися моєму.`	7 Здавалося мені, що ми серед рівнини вязали снопи, і мій сніп встав і випростувався, ваші ж снопи, стоячи довкола, поклонилися моєму снопу.	7 Здавалось бо, нїби вяжемо снопи серед поля; аж ось встав мій сніп, да й стоїть: ваші ж, бачся, снопи постали навкруги, та й уклонились мойму снопові.
8 І сказали йому його браття: Чи справді ти будеш царювати над нами, чи теж справді ти будеш панувати над нами? І вони збільшили ненависть до нього через сни його та через слова його.	8 І сказали йому брати його: Невже ти будеш царювати над нами? Невже будеш володіти нами? І зненавиділи його ще глибше за сни його і за слова його.	8 То й кажуть до нього брати: `Чи справді ти царюватимеш над нами, чи направду володітимеш нами?` І зненавиділи його ще більше за його сни та за його слова.	8 Сказали ж йому брати: Чи царюючи, царюватимеш над нами, чи пануючи, пануватимеш над нами? І додали ще більше ненавидіти його через його сон і через його слова.	8 Сказали йому браттє його: Чи то ж бо справдї царювати меш над нами. Та й зненавидїли його ще й надто за сни його і за слова його.
9 І снився йому ще сон інший, і він оповів його братам своїм, та й сказав: Оце снився мені ще сон, і ось сонце та місяць та одинадцять зір вклоняються мені.	9 І бачив він ще один сон, і оповів про нього братам своїм, кажучи: Ось, я бачив іще сон: ось, сонце і місяць, і одинадцять зірок поклоняються мені.	9 Снився йому ще й другий сон; він і його розповів братам: `Снився мені, каже, ще один сон, що от сонце, місяць і одинадцять зір уклонилися мені.`	9 Побачив же другий сон і розповів його свому батькові і своїм братам, і сказав: Ось приснився мені інший сон, наче мені поклонялися сонце і місяць і одинадцять звізд.	9 Побачив же сон другий, та й повідав його браттю свойму, і каже: Ось бачив ще сон, і здавалось, нїби соньце й місяць й одинайцятеро зір уклонились менї.
10 І він розповів це батькові своєму та браттям своїм. І докорив йому батько його, та й промовив до нього: Що то за сон, що снився тобі? Чи справді прийдемо ми, я та мати твоя та брати твої, щоб уклонитися тобі до землі?	10 І він оповів [те] батькові своєму і братам своїм; і дорікнув йому батько його, і сказав йому: Що це за сон, котрого ти бачив? Невже я, і твоя мати, і твої брати прийдемо поклонитися тобі до землі?	10 І оповів він батькові своєму теє і своїм братам, а батько насварив його і сказав йому: `Що то за сон, що тобі приснився? Чи то справді прийдемо ми, я і твоя мати й твої брати, щоб уклонитися тобі до землі?`	10 І заборонив йому його батько і сказав йому: Що це за сон, який приснився тобі? Чи і приходячи, прийдемо я і твоя матір і твої брати поклонитися тобі до землі?	10 І росказав отцеві свойму й браттю свойму. І докорив йому панотець його, каже йому: Що се за сон такий тобі приснивсь? Чи то ж бо се прийдемо, я й мати твоя й браттє твоє, вклонитись тобі до землї?
11 І заздрили йому брати його, а батько його запам'ятав ці слова.	11 Брати його гнівалися на нього; а батько його завважив це слово.	11 Тим то його брати стали йому завидувати, а батько його запам'ятав собі те.	11 Позавиділи же йому брати його, батько ж його збереіг слово.	11 Позавидували ж йому браттє його, панотець же його завважив слово се.
12 І пішли брати його пасти отару свого батька в Сихем.	12 Брати його пішли пасти скотину батька свого в Сихем.	12 Та пішли його брати пасти вівці свого батька в Сихем.	12 Пішли ж його брати пасти вівці свого батька до Сихему.	12 І погнались брати його з отецькими вівцями в Сихем.
13 І сказав Ізраїль до Йосипа: Таж брати твої пасуть у Сихемі! Іди ж, і я пошлю тебе до них! А той відказав йому: Ось я!	13 І сказав Ізраїль Йосипові: Брати твої хіба не пасуть у Сихемі? Піди, я пошлю тебе до них. Він одказував йому: Ось я.	13 А Ізраїль сказав до Йосифа: `Чи не пасуть твої брати вівці в Сихемі? Йди лишень, я й тебе пошлю до них.` Він же відповів йому: `Я тут.`	13 І сказав Ізраїль до Йосифа: Чи не пасуть твої брати в Сихемі? Іди, посилаю тебе до них. Сказав же йому: Ось я.	13 І каже Ізраїль до Йосифа: Чи не пасуть браттє твоє в Сихемі? Іди навідайся до них. Каже ж йому: Готов!
14 І сказав він до нього: Піди но, побач стан братів твоїх і стан отари, та й дай мені відповідь. І він послав його з долини Хеврону, і той прибув до Сихему.	14 І він сказав йому: Прохаю тебе, іди, поглянь, чи здорові брати твої і чи на місці скотина, і принеси мені відповідь. І послав його з долини Хевронської; і він прийшов у Сихем.	14 І сказав батько до нього: `Піди но, подивися, чи гаразд із твоїми братами, чи гаразд із вівцями, та принеси мені вістку.` Та й послав його з долини Хеврону, й він пішов у Сихем.	14 Сказав же йому Ізраїль: Пішовши, поглянь чи твої брати і вівці здорові, і сповісти мені. І післав його з хевронської долини, і пішов до Сихему.	14 Каже ж йому: Іди, синку, та наглянь, чи все гаразд у браття твого, чи все гаразд між вівцями, і принеси вістку. Та й послав його з Геброн долини, і прийшов у Сихем.
15 І знайшов його один чоловік, а він ось блукає по полю. І запитав його той чоловік, кажучи: Чого ти шукаєш?	15 І знайшов його якийсь чоловік заблуклим у полі, і запитав його той чоловік, говорячи: Чого ти шукаєш?	15 Зустрів його якийсь чоловік, він бо блукав у полі. Цей же чоловік спитав його: `Чого шукаєш?`	15 І знайшов його чоловік, як він блукав в долині. Запитав же його чоловік, кажучи: Що шукаєш?	15 І стьрів його чоловік якийся, аж він блукає по полю. Питає ж його чоловік: Чого шукаєш?
16 А той відказав: Я шукаю братів своїх. Скажи ж мені, де вони випасають?	16 Він сказав: Я шукаю братів моїх; скажи мені, де вони пасуть?	16 Він же відрік: `Братів своїх шукаю. Скажи мені, будь ласка, де вони пасуть?`	16 Він же сказав: Шукаю моїх братів, скажи мені, де пасуть.	16 Він же каже: Браття мого шукаю. Повідай, де пасуть.
17 І сказав той чоловік: Вони пішли звідси, бо я чув, як казали вони: Ходімо до Дотаїну. І пішов Йосип за своїми братами, і знайшов їх у Дотаїні.	17 І сказав той чоловік: Вони пішли звідси; бо я чув, як вони говорили: Підемо в Дотан. І пішов Йосип за братами своїми, і знайшов їх у Дотані.	17 А чоловік відповів: `Вони пішли звідсіля; чув бо я, як казали: Ходімо в Дотан.` І пішов Йосиф за своїми братами й знайшов їх у Датані.	17 Сказав же йому чоловік: Відійшли звідси, бо я чув, як вони говорили: Підім до Дотаїму. І пішов Йосиф за своїми братами і знайшов їх в Дотаїмі.	17 Каже ж йому чоловік: Погнались ізвідсї; чув бо, як мовляли: Поженимось у Дотан. І пійшов Йосиф слїдом за браттєм своїм, і зустьрів їх у Дотанї.
18 А вони побачили його здалека, і поки він наблизився до них, то змовлялися на нього, щоб убити його.	18 І побачили вони його здалеку, і передніше, аніж він наблизився до них, почали плекати супротив нього думку, щоб убити його.	18 Вони ж угледіли його здаля і, заки він до них наблизився, змовилися на нього, щоб його вбити.	18 Побачили ж його здалека, раніше ніж він наблизився до них, і задумали зло, щоб його убити.	18 Загледїли ж його оддалеки, перш нїж наближився до них, і змовились на його, щоб убити його.
19 І сказали вони один одному: Ось іде той сновидець!	19 І сказали один одному: Ось, іде сновидець.	19 Тож казав один до одного: `Он іде той сновида!	19 Сказав же кожний до свого брата: Ось той сновида іде,	19 Каже ж брат до брата: От сновидець той ійде.
20 А тепер давайте вбиймо його, і вкиньмо його до однієї з ям, та й скажемо: Дикий звір з'їв його! І побачимо, що буде з його снами.	20 Підемо тепер, і уб'ємо його, і кинемо його в який-небудь яр, і скажемо, що хижий звір ізжер його; і побачимо, що буде з його снів.	20 Ходім та й убиймо його та й вкиньмо його в якусь копанку і скажемо: - лютий звір пожер його; тоді побачимо, що буде з його снів.`	20 тепер, отже, ходіть, убємо його, і вкинемо його в одну з ям, і скажемо: Грізний звір зїв його; і побачимо, що буде з його снів.	20 Нумо вбємо його та вкиньмо в який колодязь, та й казати мемо: Зьвір лютий пожер його; от і побачимо, що станеться з тих снів його.
21 І почув це Рувим, і визволив його з руки їхньої, і сказав: Не губімо душі його!	21 І почув про це Рувим, і врятував його від рук їхніх, сказавши: Не уб'ємо його.	21 Почув це Рувим і врятував його з їхніх рук, - сказавши: Не вбиваймо життя!	21 Почувши ж, Рувим вирвав його з їх рук, і сказав: Не убємо його до душі.	21 Чуючи ж се Рубен, одняв його з рук у їх, та й каже: Не губімо душі.
22 І сказав до них Рувим: Не проливайте крови, киньте його до ями тієї, що в пустині, а руки не кладіть на нього, щоб визволити його з їхньої руки, щоб вернути його до батька його.	22 І сказав їм Рувим: Не проливайте крови; вкиньте його в рів, який у пустелі, а рук не накладайте на нього. [А все це говорив він], щоб захистити його від рук їхніх і повернути його до батька його.	22 Далі Рувим сказав до них: `Не проливайте крови, вкиньте його в ту копанку, що в пустині, але руки на нього не накладайте.` Це так, щоб його врятувати з їхніх рук і повернути його батькові.	22 Сказав же їм Рувим: Не проливайте крови; вкиньте його в цю яму, що в пустині, руки ж не піднесіть на нього; щоб його вирвати з їхніх рук і його віддати його батькові.	22 Каже ж Рубен: Не проливайте крові, а вкиньте в степовий колодязь, руки ж не кладїть на його; се, щоб визволити його з рук у них, та й оддати панотцеві.
23 І сталося, коли прийшов Йосип до братів своїх, то вони стягнули з Йосипа вбрання його, вбрання квітчасте, що на ньому було.	23 Коли Йосип прийшов до братів своїх, вони стягнули з Йосипа одежу його, одежу барвисту, котра була на ньому;	23 І коли Йосиф прийшов до братів, вони здерли з нього квітчасту одежу, що була на ньому,	23 Сталося ж, коли прийшов Йосиф до своїх братів, скинули з Йосифа різнобарвний плащ, що на ньому,	23 І сталось, як прийшов Йосиф до браття свого, стягли з Йосифа одїж його квіччасту рукавчату, що була на йому.
24 І взяли його, та й кинули його до ями, а яма та порожня була, не було в ній води.	24 І взяли його і вкинули до рову; а рів той був порожній, води в ньому не було.	24 взяли його та й вкинули в копанку, копанка ж була порожня, води не було в ній.	24 і взявши, вкинули його до ями. Яма ж порожна, не мала води.	24 І взяли його, та й укинули в колодязь; колодязь же сухий був, води не було.
25 І сіли вони попоїсти хліба. І звели вони очі свої та й побачили, ось караван ізмаїлітів іде з Ґілеаду, а верблюди їхні несуть пахощі, і бальзам, і ладан, іде він спровадити це до Єгипту.	25 І присіли вони їсти хліб, і, озирнувшись, побачили: Ось, іде із Ґілеаду караван ізмаїлтян, і верблюди їхні несуть стираксу, бальзам і ладан: ідуть вони, щоб завезти це до Єгипту.	25 І посідали вони їсти. Коли ж підвели свої очі, бачать - аж ось іде валка ізмаїльтян з Гілеаду, а верблюди їхні несуть бурштин, бальсам та ладан; ідуть і везуть усе те в Єгипет.	25 Сіли ж їсти хліб і, поглянувши очима, побачили, і ось мандрівники - Ісмаїліти ішли з Ґалааду, і їхні верблюди кишіли тиміямами і смолою і миром. Ішли ж, щоб піти до Єгипту.	25 І сїли попоїсти, коли ж глянуть, ідуть подорожні Ізмайлитяне від Галааду з верблюдами своїми, везучи бурштин, бальзам та ладан в Египет.
26 І сказав Юда до своїх братів: Яка користь, що вб'ємо нашого брата, і затаїмо його кров?	26 І сказав Юда братам своїм: Яка користь, якщо ми уб'ємо брата нашого і приховаємо кров його?	26 Тоді каже Юда до своїх братів: `Що нам з того, що вб'ємо нашого брата й прикриємо його кров?	26 Сказав же Юда до своїх братів: Яка користь коли забємо нашого брата і сховаємо його кров?	26 Каже ж Юда до браття свого: Що за користь, як убємо брата нашого та й потаїмо кров його.
27 Давайте продамо його ізмаїльтянам, і рука наша нехай не буде на ньому, бо він брат нам, він наше тіло. І послухалися брати його.	27 Ходімо, продамо його Ізмаїлтянам, а руки наші хай не будуть на ньому; бо він брат наш, плоть наша. Брати пристали на його думку.	27 Нумо продаймо його ізмаїльтянам, рука ж наша нехай не буде на ньому, бо він наш брат, наше тіло.` І послухали його брати.	27 Ходіть, віддаймо його цим Ісмаїлітам, а наші руки хай не будуть на ньому, бо він є нашим братом і нашим тілом. Послухали ж його брати.	27 Ходїмо, продаймо його Ізмайлитянам; руки ж наші не будуть на йому, бо він брат наш і тїло наше. І вдовольнились браттє його.
28 І коли проходили мідіяніти, купці, то витягли й підняли Йосипа з ями. І продали Йосипа ізмаїльтянам за двадцять срібняків, а ті повели Йосипа до Єгипту.	28 І, коли проходили купці мідіянські, витягли Йосипа з рову, і продали Йосипа Ізмаїлтянам за двадцять срібняків, а вони відвели Йосипа до Єгипту.	28 Ішли ж мимо мідіянські люди, купці, а вони витягнули Йосифа з копанки та й продали ізмаїльтянам за двадцять срібняків; а ті повезли його в Єгипет.	28 І проходили люди Мадіяніти купці, і витягнули і вивели Йосифа з ями, і віддали Йосифа Ісмаїлітам за двадцять золотих, і повели Йосифа до Єгипту.	28 І йшли мимо купці Мидіянські; і витягли вони Йосифа з колодязя, і продали Йосифа Ізмайлитянам за двайцять срібняків; і поведено Йосифа в Египет.
29 А Рувим вернувся до ями, аж нема Йосипа в ямі! І розірвав він одежу свою...	29 А Рувим прийшов знову до рову; і ось, нема Йосипа в рові. І розідрав він одежу свою,	29 Тоді повернувся Рувим до ями - аж нема Йосифа в ній. Він роздер на собі одіж,	29 Повернувся ж Рувим до ями, і не побачив Йосифа в ямі, і роздер свою одіж.	29 Вернувся ж Рубен до колодязя, аж Йосифа нема в колодязї, і розірвав одїж свою.
30 І вернувся він до братів своїх, та й сказав: Немає хлопця! А я, куди я піду?	30 І повернувся до братів своїх, і сказав: Юнака немає, а я, куди я подінуся?	30 і, прийшовши до братів, каже: `Хлопця немає, а я - куди піду?`	30 І повернувся до своїх братів і сказав: Хлопця немає, я ж куди тепер піду?	30 І прийшов до браттї своєї й каже: Хлопця нема, а я, куди менї теперенькі йти?
31 А вони взяли Йосипове вбрання, і зарізали козла, і вмочили вбрання в кров.	31 І взяли одежу Йосипову, і закололи козла, і вимазали одежу кров'ю;	31 І взяли вони одежу Йосифа, зарізали козеня та й намочили одежу в крові,	31 Взявши ж плащ Йосифа, зарізали козла і замазали кровю плащ.	31 Узяли ж вони одежу Йосифову, і закололи кізлика, та й помазали одежу кровю;
32 І послали вони квітчасте вбрання, і принесли до свого батька, та й сказали: Оце ми знайшли. Пізнай но, чи це вбрання твого сина воно, чи ні?	32 І послали картату одежу, і принесли батькові своєму, і сказали: Ми це знайшли; поглянь, чи не сина твого ця одежа, чи ні?	32 і послали квітчасту одежу батькові з словами: `Це ми знайшли. Пізнавай, чи одежа твого сина, чи ні.`	32 І післали різнобарвний плащ і принесли свому батькові, і сказали: Це ми знайшли, пізнай чи це плащ твого сина чи ні.	32 І послали одежину квіччасту рукавчату, і принесено її до батька, і казали: Се ми знайшли; познавай, чи се одежа сина твого, чи нї.
33 А він пізнав його та й сказав: Вбрання мого сина... Дикий звір його з'їв... Справді розшарпаний Йосип!	33 Він упізнав її, і сказав: [Це] одежа сина мого; хижий звір ізжер його; певне, розтерзаний Йосип.	33 Пізнав він її і сказав: `Одіж мого сина! Звір лютий пожер його. Роздер напевно Йосифа!`	33 І пізнав його і сказав: Це плащ мого сина, злющий звір його пожер, звір вкрав Йосифа.	33 І впізнав, і каже: Одежа сина мого! Зьвір лютий іззїв його, зьвір ухопив Йосифа.
34 І роздер Яків одіж свою, і зодягнув веретище на стегна свої, і багато днів справляв жалобу по синові своєму...	34 І розідрав Яків одяг свій, і поклав рам'я на плечі свої, і оплакував сина свого багато днів.	34 Тоді Яків розірвав на собі одежу, накинув на бедра волосянницю та й сумував за своїм сином довго.	34 Роздер же Яків свою одіж, і поклав мішок на свої бедра, і оплакував свого сина багато днів.	34 І розірвав Яков одїж свою, і нагорнув на чересла свої веретище, і плакав по синові свойму днї многі.
35 І зачали всі сини його та всі дочки його потішати його. Але він не міг утішитися, та й сказав: У жалобі зійду я до сина мого до шеолу. І плакав за ним його батько.	35 І зібралися всі сини його, всі дочки його, щоб утішити його; але він не хотів жодної втіхи, і сказав: Із печаллю зійду до сина мого в могилу. Так оплакував його батько його.	35 Посходилися всі його сини та всі його дочки розважати його, але він був невтішний, тільки говорив: `Зійду бо, сумуючи, до свого сина, до Шеолу.` І плакав за ним його батько.	35 Зібралися ж всі його сини і дочки, і прийшли потішити його, і не бажав потішитися кажучи, що: Піду до мого сина до аду, плачучи. І його оплакував його батько.	35 Посходилися ж усї його синове й дочки розважати його, та не слухав розважання говорючи: Пійду до сина мого сумуючи на той сьвіт у землю. Так убивався по йому батько його.
36 І мідіяніти продали Йосипа до Єгипту, до Потіфара, царедворця фараонового, начальника царської сторожі.	36 Мідіяніти продали його у Єгипті Потіфарові, двірцевому вельможі фараоновому, старшині варти.	36 А мідіяни продали Йосифа в Єгипті Потіфарові, двірському вельможі фараона, начальникові варти.	36 Мадіяни ж віддали Йосифа до Єгипту Петефрієві евнухові Фараона, голові сторожі.	36 Мидіянії ж продали Йосифа в Египтї Потифарові, дворянину Фараоновому, гетьманові прибічників його.