Огієнко, 1962	Новітній Гижі, 2006	Хоменко, 1963	Турконяк, 2011	Куліш, 1905
1 (32-2) А Яків пішов на дорогу свою. І спіткали його Божі Анголи.	1 А Яків рушив шляхом своїм. І зустріли його Ангели Божі.	1 Рано-вранці Лаван встав, поцілував своїх онуків і своїх дочок, поблагословив їх і, рушивши в дорогу, повернувся на своє місце.	1 І Яків пішов своєю дорогою. І поглянувши, побачив ополчений божий полк, і його зустріли божі ангели.	1 І Яков те ж верстав путь свою, і зустьріли його ангели Божі.
2 (32-3) І Яків сказав, коли їх побачив: Це Божий табір! І він назвав ім'я тому місцю: Маханаїм.	2 Яків, забачивши їх, сказав: Це табір Божий. І назвав ім'я місцині тій: Маханаїм.	2 Та й Яків пустився далі в путь, під час якої зустріли його ангели Божі.	2 Сказав же Яків, коли їх побачив: Це божий полк, і назвав імя того місця Полки.	2 Каже ж тодї Яков, зуздрівши їх: Се Божий полк, урочище те Маганаїм.
3 (32-4) І послав Яків послів перед собою до Ісава, брата свого, до землі Сеїр, до краю едомського.	3 І послав Яків перед собою вісників до брата свого Ісава на землю Сеїр, до краю едомського.	3 Побачивши їх, він сказав: `Це табір Божий`, і назвав те місце Маханаїм.	3 Післав же Яків послів перед собою до свого брата Ісава, до землі Сиір, до околиці Едом,	3 Послав же Яков посли поперед собою до Езава, брата свого в Сеїр землю, в Едом поле;
4 (32-5) І наказав їм, говорячи: Скажіть так моєму панові Ісавові: Так сказав раб твій Яків: Я мешкав з Лаваном, і задержався аж дотепер.	4 І наказав їм, сказавши: Отак скажіть панові моєму Ісавові: Ось що говорить служник твій Яків: Я жив у Лавана, і прожив донині.	4 Тоді Яків послав послів до Ісава, свого брата, в Сеїр-край, в Едом-поле;	4 і заповів їм, кажучи: Так скажете моєму панові Ісаву: Так говорить раб твій Яків: У Лавана жив я і забарився до тепер,	4 І наказав їм, говорючи: Такенькі мовляйте панові мойму Езавові: Так говорить раб твій Яков: У Лабана пробував я та й загаявсь там і досї.
5 (32-6) І маю я вола та осла, і отару, і раба, і невільницю. І я послав розказати панові моєму, щоб знайти милість в очах твоїх.	5 І є у мене воли і віслюки і дрібна скотина, і служники, і служниці, і я послав сповістити [про себе] пана мого, щоб надбати приязнь перед очима твоїми.	5 він повелів їм: `Ось так скажете моєму панові Ісавові: Так говорить слуга твій Яків: у Лавана перебував я і забарився аж досі.	5 і були в мене воли, і осли, і вівці, і раби, і рабині, і післав я сповістити моєму панові Ісаву, щоб твій раб знайшов ласку перед тобою.	5 І придбав я воли й осли, і вівцї, і раби, й рабині, і посилаю тепер тобі панові мойму, звістку, щоб запобігти ласки твоєї в очах твоїх.
6 (32-7) І вернулися посли до Якова, та й сказали: Ми прийшли були до брата твого до Ісава, а він також іде назустріч тобі, і чотири сотні людей з ним.	6 І повернулися вісники до Якова, і сказали: Ми ходили до брата твого Ісава, він іде назустріч тобі, і з ним чотириста чоловіків.	6 Придбав я волів, ослів і овець, слуг і слугинь, і посилаю панові моєму про те вістку, щоб знайти ласку в твоїх очах.`	6 І повернулися посли до Якова, кажучи: Пішли ми до твого брата Ісава, і йде на зустріч тобі, і з ним чотириста мужів.	6 І вернулись посли до Якова, говорючи: Ходили ми до брата твого Езава, і се він сам іде на зустріч тобі, і чотири ста чоловіка з ним.
7 (32-8) І Яків сильно злякався, і був затурбований. І він поділив народ, що був з ним, і дрібну та велику худобу, і верблюди на два табори.	7 Яків дуже злякався і знітився, і поділив людей, які були з ним, і скотину дрібну й велику, і верблюдів, на два табори.	7 Повернулися посли до Якова та й кажуть: `Ходили ми до твого брата Ісава, він сам іде тобі назустріч, а з ним чотириста чоловік.`	7 Дуже ж злякався Яків і був розгублений і поділив нарід, що з ним, і волів, і овець на два полки,	7 Злякався ж Яков вельми, і був у турботї; і подїлив людей, що були з ним, і вівцї, й воли, й верблюди на два коші.
8 (32-9) І сказав: Коли прийде Ісав до табору одного, і розіб'є його, то вціліє позосталий табір.	8 І сказав: Якщо Ісав учинить напад на один із таборів і винищить його, то другий табір зможе врятуватися.	8 Тим злякався Яків вельми й стривожився, тож поділив людей, які були з ним, та й овець і худобу й верблюдів на два загони.	8 і сказав Яків: Якщо прийде Ісав до одного полка і вирубає його, і другий полк спасеться.	8 І каже сам собі: Як наступить Езав на один кіш і побє його, тодї другий кіш пійде втеком.
9 (32-10) І Яків промовив: Боже батька мого Авраама, і Боже батька мого Ісака, Господи, що сказав Ти мені: Вернися до Краю свого, і до місця свого народження, і Я зроблю тобі добре.	9 І сказав Яків: Боже батька мого Авраама і Боже батька мого Ісаака, Господе, який сказав мені: Повернися до краю твого, до вітчизни своєї, і Я буду добродіяти тобі!	9 Бо думав він собі: `Коли Ісав прийде до одного загону й розіб'є його, то загін той, що зостанеться, врятується.`	9 Сказав же Яків: Бог мого батька Авраама і Бог мого батька Ісаака, Господи, що сказав мені: Відійди до землі твого народження, і добро тобі зроблю,	9 Каже ж Яков: Боже отця мого Авраама й отця мого Ізаака, Господе, ти що заповідав менї: Вертайсь у рідну землю твою та до родини твоєї, і я таланити му тобі,
10 (32-11) Я не вартий усіх отих милостей, і всієї вірности, яку Ти чинив був Своєму рабові, бо з самою своєю палицею перейшов я був цей Йордан, а тепер я стався на два табори.	10 Не достойний я всіх милостей і всіх благодіянь, котрі Ти дарував служникові Твоєму; тому що я лише з палицею моєю перейшов цей Йордан; а тепер у мене два табори.	10 Тоді Яків сказав: `О Боже батька мого Авраама й Боже батька мого Ісаака! Господи, який велів єси мені: `Вернись у край твій, до рідні твоєї, а я буду помагати тобі.`	10 вистачає мені усієї справедливости і усієї правди, яку вчинив Ти твому рабові. Бо з моєю палицею перейшов я цей Йордан, тепер же став я двома полками.	10 Не заробив я нїже всїх тих благ і всієї вірностї тієї, що виявив єси рабові твойму; з палицею бо сією перебрів я сю Йордань, а тепер виріс у два коші.
11 (32-12) Збережи ж мене від руки мого брата, від руки Ісава, бо боюсь я його, щоб він не прийшов та не побив мене і матері з дітьми.	11 Благаю тебе: Врятуй мене від руки брата мого, від руки Ісава, бо я боюся його, щоб він, як прийде, не забив мене [і] матері з дітьми.	11 Я негідний тих усіх ласк і всієї вірности тої, що їх ти виявив слузі твоєму, бо з моєю тільки палицею я перебрів цей Йордан, а тепер виріс у два загони.	11 Визволи мене з руки мого брата Ісава, бо я його боюся, щоб часом, прийшовши, не побив мене і матір з дітьми.	11 Визволь мене, благаю тебе, з рук брата мого, з рук Езава! Боюсь бо, щоб не прийшов та не вбив мене, матері із дїтками.
12 (32-13) А Ти ж був сказав: Учинити добро учиню я з тобою добро; а нащадки твої покладу, як той морський пісок, що його не злічити через безліч.	12 Ти сказав: Я буду добродіяти тобі, і вчиню нащадків твоїх, як пісок морський, котрого не порахувати через безліч.	12 Визволь мене, благаю, з руки мого брата, руки Ісава, бо боюся його, щоб не прийшов і не вбив мене та матерей з дітьми.	12 Ти ж сказав: Добре вчиню тобі добро і поставлю твоє насіння як морський пісок, що не буде почислене через велике число.	12 Ти ж глаголав єси: Благо тобі сотворю, і вчиню імя твоє яко пісок морський, що не злїчити його задля многостї.
13 (32-14) І він переночував там тієї ночі, і взяв із того, що під руку прийшло, дар для Ісава, брата свого:	13 І ночував там [Яків] тієї ночі. І взяв від того, що мав, у дарунок Ісавові, братові своєму:	13 Сам бо ти сказав: «Напевно буду тобі щастити і зроблю твоє потомство, як пісок морський, що його не злічити, така його сила».`	13 І спав там тієї ночі. І взяв дари, які приніс, і післав свому братові Ісаву:	13 І переночував там тієї ночі. І взяв із того, що прийшло йому в руки, гостинця Езавові, братові свойму.
14 (32-15) кіз двісті, і козлів двадцятеро, овець двісті, і баранів двадцятеро,	14 Двісті кіз, двадцять козлів, двісті овечок, двадцять баранів,	14 І там він ночував цієї ночі. З того ж, що було під рукою в нього, Яків узяв гостинця для Ісава, свого брата:	14 двісті кіз, двадцять козлів, двісті овець, двадцять баранів,	14 Кіз двістї, а козлів двайцятеро, овечок двістї, а баранів двайцятеро,
15 (32-16) верблюдиць дійних та їх жереб'ят тридцятеро, корів сорок, а биків десятеро, ослиць двадцятеро, а ослят десятеро.	15 Тридцять верблюдів дійних із лошатами їх, сорок корів, десять волів, двадцять віслючок, десять віслюків.	15 двісті кіз і двадцять козлів, двісті овець і двадцять баранів,	15 тридцять дійних верблюдів і їх дітей, сорок волів, десять биків, двадцять ослів і десять ослят.	15 Верблюдиць дійних двайцятеро з їх жеребятами, та корів сорок, та бугаїв десятеро, ослиць двайцятеро, і десяток ослів.
16 (32-17) І дав до рук рабів своїх кожне стадо окремо. І сказав він до рабів своїх: Ідіть передо мною, і позоставте відстань поміж стадом і стадом.	16 І дав у руки служникам своїм кожну череду окремо, і сказав служникам своїм: Ходіть переді мною, і залишайте відстань од череди до череди.	16 тридцять верблюдиць, що годують, з їх верблюденятами, сорок корів і десять биків, двадцять ослиць і десять ослят.	16 І дав в руки своїм рабам кожне стадо осібно. Сказав же своїм рабам: Ідіть переді мною, і робіть відстань між стадом і стадом.	16 І приручив їх рабам своїм, усяке стадо окроме, і звелїв рабам своїм: Гонїтесь бридьма через річку, та чинїте прогалину між стадом і стадом.
17 (32-18) І він наказав першому, кажучи: Коли спіткає тебе Ісав, брат мій, і запитає тебе так: Чий ти, і куди ти йдеш, і чиє те, що перед тобою?	17 І наказав першому, сказавши: Коли брат мій Ісав зустрінеться тобі і запитає, говорячи: Чий ти? І куди йдеш? І чия [череда] перед тобою?	17 І дав він у руки своїх слуг, кожне стадо зокрема, і сказав до них: `Ідіть поперед мене та зробіть відступ між стадом і стадом.`	17 І заповів першому кажучи: Якщо тебе зустріне мій брат Ісав і запитає тебе, кажучи: Чий є ти і куди ідеш, і чиє це, що іде перед тобою?	17 І звелїв первому, говорючи: Як тебе зустьріне брат мій Езав, та спитає в тебе говорючи: Чий єси, і куди йдеш, і чиє се перед тобою?
18 (32-19) то скажеш: Раба твого Якова це подарунок, посланий панові моєму Ісавові. А ото й він сам за нами.	18 То скажи: Служника твого Якова це дарунок, надісланий панові моєму Ісавові; ось, і сам він за нами.	18 Першому ж велів він: `Як зустріне тебе Ісав, мій брат, і спитає тебе: «Чий ти і куди йдеш та чиє оце, що перед тобою?»	18 Скажеш: Твого Раба Якова; дари післав моєму панові Ісаву, і ось він за нами.	18 Кажи: Раба твого Якова. Се подарунок панові мойму Езавові. Ось він і сам позад нас.
19 (32-20) І наказав він і другому, і третьому, також усім, що йшли за стадами, говорячи: Таким словом будете говорити до Ісава, коли ви знайдете його,	19 Те саме наказав і другому, і третьому, і всім, котрі йшли за чередами, кажучи: Так скажете Ісавові, коли стрінете його.	19 то ти скажеш: «Слуги твого Якова. Це подарунок, післаний панові моєму Ісавові. Та ось ще й він сам позаду нас».`	19 І заповів першому, і другому, і третому, і всім, що випереджали з цими стадами, кажучи: За цим словом скажете Ісаву коли він вас зустріне.	19 І звелїв другому й третьому, й усїм, що гнались із стадами. Сими словами мовляйте Езавові, як зустьрінете його,
20 (32-21) і скажете: Ось і раб твій Яків за нами, бо він сказав: Нехай я вблагаю його оцим дарунком, що йде передо мною, а потім побачу обличчя його, може він підійме обличчя моє.	20 І скажете: Ось, і служник твій Яків за нами. Тому що він сказав [подумки]: Вчиню приязним його дарами, котрі йдуть переді мною; а потім побачу обличчя його; можливо, й прийме мене.	20 Так само велів він і другому та й третьому й усім, що гнали стада, кажучи їм: `Так говоритимете до Ісава, як зустрінете його,	20 І скажете: Ось твій раб Яків іде за нами. Сказав же: Умилостивлю його лице дарами, що йдуть перед ним, і після цього побачу його лице, бо може прийме моє лице.	20 І кажіть: Ось раб твій Яков і йде за нами. Бо каже сам собі: Вгамую його подарунками, що йдуть поперед мене, а потім побачу лице його. Може прийме мене.
21 (32-22) І йшов подарунок перед ним, а він ночував тієї ночі в таборі.	21 І пішли дари перед ним; а він тієї ночі ночував у таборі.	21 і додасте: «Ось ще твій слуга Яків іде за нами».` Думав бо собі: `Умилостивлю його дарунком, що йде передо мною, а потім і сам явлюся перед ним; може, він прийме мене приязно.`	21 І дари випереджували його лице, він же тієї ночі спав в полку.	21 Так ійшли дарунки поперед його. Сам же переночував ту ніч у коші.
22 (32-23) І встав він тієї ночі, і взяв обидві жінки свої, і обидві невільниці свої та одинадцятеро дітей своїх, і перейшов брід Яббок.	22 І підвівся тієї ночі, і, взявши двох дружин своїх, і двох служниць своїх, і одинадцять синів своїх, перейшов через Яббок у брід.	22 І пішов дарунок поперед ним. Сам же він перебув цю ніч у загоні.	22 Вставши ж, тієї ночі взяв обох жінок і обох рабинь і своїх одинадцять дітей, і перейшов брід Явок.	22 Уставши ж тієї ночі, узяв обидві жени свої, і обидві рабинї, й одинайцятеро синів своїх, і перейшов бридьма брід Ябок.
23 (32-24) І він узяв їх, і перепровадив через потік, і перепровадив те, що в нього було.	23 І, взявши їх, перевів через потік, і перевів усе, що в нього [було].	23 Тієї ж ночі він устав, узяв обидвох своїх жінок та обидвох своїх слугинь та й одинадцять своїх дітей і перейшов брід Яббок.	23 І взяв їх і перейшов струмок, і перевів все своє.	23 І взяв їх, і перебрів річку, і перевів усе, що мав.
24 (32-25) І зостався Яків сам. І боровся з ним якийсь Муж, аж поки не зійшла досвітня зоря.	24 І залишився Яків один. І боровся із ним якийсь Муж аж до вранішньої зорі.	24 По тому взяв їх і перевів через потік; також перевів усе, що мав.	24 Залишився ж Яків сам, і боровся з ним чоловік до ранку.	24 Остався ж Яков один, і боровсь із ним хтось, аж покіль обутьріло;
25 (32-26) І Він побачив, що не подужає його, і доторкнувся до суглобу стегна його. І звихнувся суглоб стегна Якова, як він боровся з Ним.	25 І, забачивши, що не здолає його, торкнувся суглоба стегна його, і звихнув суглоба стегна у Якова, коли він боровся з Ним.	25 Зостався Яків сам. Тоді хтось боровся з ним, ще поки на світ не займалося.	25 Побачив же, що не може подужати його, і доторкнувся широкої частини його стегна і затерпла широка часть стегна Якова, коли він боровся з ним.	25 Вбачаючи ж, що не подужа його, ударив його по стегну, по суставу, і потерпів у Якова стегенний сустав, як боровсь із ним.
26 (32-27) І промовив: Пусти Мене, бо зійшла досвітня зоря. А той відказав: Не пущу Тебе, коли не поблагословиш мене.	26 І сказав: Відпусти Мене, бо зійшла зоря. [Яків] сказав: Не відпущу Тебе, поки не благословиш мене.	26 Та бачивши, що не переможе його, доторкнувся суглобу його стегна, й суглоб Якового стегна звихнувся, коли він боровся з ним.	26 І сказав йому: Відпусти мене, бо зійшла рання зоря. Він же сказав: Не відпущу тебе, якщо не поблагословиш мене.	26 І каже той: Пусти мене; бо вже день зоріє. Яков же каже: Не пущу; мусиш благословити мене.
27 (32-28) І промовив до нього: Як твоє ймення? Той відказав: Яків.	27 І сказав: Як ім'я твоє? Він сказав: Яків.	27 І каже той: `Пусти мене, бо вже на світ благословиться.` А Яків відповів: `Не пущу тебе, хіба-що поблагословиш мене.`	27 Сказав же йому: Яке твоє імя? Він же сказав: Яків.	27 Рече ж йому: Як на імя тебе? Він же каже: Яков.
28 (32-29) І сказав: Не Яків буде називатися вже ймення твоє, але Ізраїль, бо ти боровся з Богом та з людьми, і подужав.	28 І сказав: Віднині ім'я тобі буде не Яків, а Ізраїль, бо ти боровся з Богом, і людей долати будеш.	28 А цей спитав його: `Як тобі на ім'я?` Він і каже: `Яків.`	28 Сказав же йому: Не назветься більше твоє імя Яків, але Ізраїль буде твоє імя, бо ти поборов Бога, і сильний з людьми.	28 І рече йому: Від тепер буде тобі імя не Яков, а Ізраїль; ти бо з Богом боровсь і над людьми брати меш гору.
29 (32-30) І запитав Яків і сказав: Скажи ж Ім'я Своє. А Той відказав: Пощо питаєш про Ймення Моє? І Він поблагословив його там.	29 Запитав і Яків, кажучи: Я благаю тебе, скажи ймення Твоє. І Він сказав: Навіщо ти запитуєш про ймення Моє? І благословив його там.	29 Тоді той відповів: `Не Яків буде більш твоє ім'я, а Ізраїль, бо ти змагався з Богом і з людьми та й переміг.`	29 Запитав же Яків і сказав: Скажи мені твоє імя. І сказав: Навіщо це питаєш моє імя? І поблагословив його там.	29 І поспитав Яков його, і каже: Повідай менї, як на імя тебе звати? Про що питаєш, яке моє імя? І благословив його там.
30 (32-31) І назвав Яків ім'я того місця: Пенуїл, бо бачив був Бога лицем у лице, та збереглася душа моя.	30 І назвав Яків ім'я місцині тій: Пенуїл; бо, [казав] він, я бачив Бога лицем до лиця, і вціліла душа моя.	30 Тоді Яків спитав його: `Скажи, будь ласка, своє ім'я?` А цей відповів: `Чого питаєш про моє ім'я?` І тут поблагословив його.	30 І назвав Яків імя того місця: Образ Божий; бо я побачив Бога лицем в лице, і моя душа спаслася.	30 І приложив Яков тому врочищу прізвище: Пенуель, бачив бо я Бога лицем до лиця, тай вирятувалась душа моя.
31 (32-32) І засвітило йому сонце, коли він перейшов Пенуїл. І він кульгав на своє стегно.	31 І зійшло сонце, коли проходив Пенуїл; і кульгав він на стегно своє.	31 Тому Яків назвав це місце Пеніел, бо я, мовляв, бачив Бога віч-на-віч і я живий ще.	31 Зійшло ж йому сонце, коли відійшов Образ Божий. Він же кульгав своїм стегном.	31 Засяло ж йому соньце, як прийшов за Пенуель; він же кульгав на стегно.
32 (32-33) Тому не їдять Ізраїлеві сини жили стегна, що на суглобі стегна, аж до сьогодні, бо Він доторкнувся був до стегна Якового, жили стегна.	32 Тому й донині сини Ізраїля не їдять жили, котра на суглобі стегна, через те, що [Той], [Хто боровся], торкнувся жили на суглобі Якового стегна.	32 І сонце йому засяло, як він пройшов Пеніел, але кульгав на стегно.	32 Задля цього ізраїльські сини до цього дня не їдять нерва, що затерп, що є в широкій часті стегна, бо доторкнувся нерва широкої часті стегна Якова, він і затерп.	32 Тим же то й тепер не їдять сини Ізраїлеві жили, що на составі бедра, тому, що боровшийся зрушив жилу на составі бедра Якова.