1 І зібрався Яків, і пішов до краю синів Кедему.1 І підвівся Яків, і пішов у край синів Кедему.1 По тому пустився Яків у дальшу путь і прибув у землю синів сходу.1 І Яків, випростувавши ноги, пішов до східної землі до Лавана сина Ватуїла Сирійця, до брата ж Ревекки, матері Якова та Ісава.1 І вставши Яков на ноги, пійшов у землю восточню.
2 І побачив, аж ось криниця в полі, і ото там три отарі лежали біля неї, бо з тієї криниці напувають стада. А на отворі криниці лежав великий камінь.2 І побачив: Ось, на полі криниця, і там три череди дрібної худоби, що лежали біля неї; тому що з тієї криниці напували череди. Над горловиною криниці лежав великий камінь.2 Дивиться він - аж ось криниця в полі й овець три отари лежать коло неї, бо з тієї криниці напували отари. На ній великий камінь.2 І поглянув, і ось в долині криниця, були ж там три стада овець, що спочивали при ньому. Бо з тієї криниці напували стада. А великий камінь був на отворі криниці,2 Дивиться, коли ж колодязь на степу, і було там три отарі овець, що полягали коло його. З того бо колодязя наповано стада. Над усьтєм же колодязьним лежав камінь великий.
3 І збирались туди всі стада, і скочували каменя з отвору криниці, і напоювали отару, і привалювали каменя на отвір криниці знов на його місце.3 Коли збиралися туди всі череди, відважували каменя від горловини криниці і напували овець; потім знову клали каменя на це місце, на горловину криниці.3 Коли ж зібралися туди отари, пастухи відкочували камінь від отвору й напували овець та й клали його назад на місце.3 і збиралися туди всі стада і відкочували камінь від отвору криниці і напували овець і клали камінь на отвір криниці на своє місце.3 І скуплювались там усї стада, і одвалювано каменя від усьтя колодязного, і наповано вівцї, та й знов навалювано каменя на усьтє колодязне на місцї свойму.
4 І сказав до пастухів Яків: Браття мої, звідкіля ви? А ті відказали: Ми з Харану.4 Яків сказав їм: Браття мої! Звідки ви? Вони сказали: Ми із Харану.4 І сказав Яків до них: `Браття, звідкіля ви?` Вони ж відрекли: `Ми з Харану.`4 Сказав же їм Яків: Браття звідки ви? Вони ж сказали: Ми з Харрану.4 Рече ж їм Яков: Браттє, звідки ви? Вони ж кажуть: Ми з Гарану.
5 І сказав їм: Чи ви знаєте Лавана, сина Нахорового? І відказали: Знаємо.5 Він сказав їм: Чи знаєте ви Лавана, сина Нахорового? Вони сказали: Знаємо.5 Тоді він каже до них: `Чи знаєте Лавана, сина Нахора?` Вони кажуть: `Знаємо.`5 Сказав же їм: Чи знаєте Лавана сина Нахора? Вони ж сказали: Знаємо.5 Рече ж їм: Чи знаєте Лабана Нагоренка? Вони ж кажуть: Знаємо.
6 І сказав їм: Чи гаразд із ним? І відказали: Гаразд. А ось Рахіль, дочка його, приходить з отарою.6 Він ще сказав їм: Чи здоровий він? Вони сказали: При здоров'ї, і ось, Рахіль, донька його, йде з вівцями.6 Тож питає їх: `Чи він жив-здоров?` відповіли: `Здоров, ось і Рахиль його дочка йде з вівцями.`6 Сказав же їм: Чи здоровий? Вони ж сказали: Здоровий. І ось Рахиль його дочка ішла з вівцями.6 Рече ж їм: Чи жив, здоров? Вони ж кажуть: Жив і здоров. Ось і Рахеля, дочка його, йде з вівцями.
7 І сказав: Тож іще багато дня, не час зганяти худобу. Напійте отару, та йдіть пасіть.7 І сказав: Бачите, день ще тривалий, не час забирати худобу; понапувайте овець, і відійдіть, пасіть.7 `Ще дня багато`, сказав Яків, `ще не пора зганяти докупи худібку. Понапувайте вівці й ідіть пасти.`7 І сказав Яків: Ще є багато дня, ще не час зібрати худобу; напоївши овець, відійшовши, пасіть.7 І рече Яков: Ще дня багацько, не пора скуплювати докупи скотину. Понаповайте вівцї, та йдїть, пасїте.
8 А вони відказали: Не можемо, аж поки не будуть зігнані всі стада, і не відкотять каменя з отвору криниці, тоді понапуваємо отару.8 Вони сказали: Не можемо, доки не зберуться усі череди, і не відвалять каменя від горловини криниці; і тоді будемо напувати овечок.8 Та вони мовили: `Не можемо, доки не зберуться всі отари докупи й не відкотять каменя з-над криниці, тоді й понапуваєм овець.`8 Вони ж сказали: Не можемо, доки не зберуться всі пастухи, і відкотять камінь від отвору криниці, і напоїмо овець.8 Вони ж кажуть: Не зможемо, докіль усї отарі скупляться докупи, та одвалять каменя з колодязного усьтя; тодї й понаповаємо вівцї.
9 Іще він говорив із ними, аж ось приходить Рахіль з отарою батька свого, бо була вона пастушка.9 Він ще говорив з ними, як прийшла Рахіль з дрібною скотиною батька свого, тому що вона пасла.9 Поки він говорив ще з ними, Рахиль надійшла з вівцями свого батька, бо вона пастушкою була.9 Ще як він їм говорив і Рахиль дочка Лавана ішла з вівцями свого батька. Бо вона пасла вівці свого батька.9 Ще ж він говорив до них, аж ось Рахеля пригналась із отецькими вівцями; вона бо доглядала їх.
10 І сталося, коли Яків побачив Рахіль, дочку Лавана, брата своєї матері, то підійшов Яків і відкотив каменя з отвору криниці, і напоїв отару Лавана, брата матері своєї.10 Коли Яків побачив Рахіль, доньку Лавана, брата матері своєї, і овець Лавана, брата матері своєї, то наблизився Яків, підважив каменя на горловині криниці, і напоїв овечок Лавана, брата матері своєї.10 От як тільки Яків побачив Рахиль, дочку Лавана, брата своєї матері, з вівцями того ж Лавана, приступив Яків і відкотив камінь від криниці й напоїв овець Лавана, брата своєї матері.10 Сталося ж, як побачив Яків Рахиль, дочку Лавана брата своєї матері, і вівці Лавана брата своєї матері, і приступивши, Яків відкотив камінь від отвору криниці, і напоїв овець Лавана брата своєї матері.10 І сталось, як зуздрів Яков Рахелю, дочку Лабанову, брата матері своєї, приступив Яков, одвалив каменя від усьтя колодязного, та й напоїв вівцї Лабанові, брата материного.
11 І поцілував Яків Рахіль, і підніс свій голос, і заплакав...11 І поцілував Яків Рахіль, і підніс голос свій, і заплакав.11 Опісля поцілував Яків Рахиль та й заплакав уголос.11 І поцілував Яків Рахиль, і крикнувши своїм голосом, заплакав.11 І поцїлував Яков Рахелю, та й заплакав у голос.
12 І Яків оповів Рахілі, що він брат батька її, і що він син Ревеки. А та побігла, і розповіла батькові своєму...12 І сказав Яків Рахілі, що він родич батькові її, і що він син Ревеки. А вона побігла і сказала батькові своєму.12 Він розповів Рахилі, що він родич її батька, бож він син Ревеки, а вона побігла й розповіла те своєму батькові.12 І сповістив Рахилі, що є братом її батька, і що є сином Ревекки, і побігши, вона сповістила свому батькові за цими словами.12 І повідав Рахелї, що він брат отця її, і що він син Ребечин. І побігши вона, повідала панотцеві свойму сї речі.
13 І сталося, коли Лаван почув вістку про Якова, сина сестри своєї, то побіг йому назустріч, і обняв його, і поцілував його, і привів його до свого дому. А він розповів Лаванові про всі ті пригоди.13 Лаван, зачувши про Якова, сина сестри своєї, вибіг йому назустріч, обійняв його, і поцілував його, і завів його у дім свій, і він оповів Лаванові все оце.13 Як же ж Лаван почув вістку про Якова, сина своєї сестри, то вибіг йому назустріч, обійняв його, поцілував його й увів до себе в господу, а він оповів Лаванові про всі речі.13 Сталося ж, як почув Лаван імя Якова сина його сестри, побіг йому на зустріч, і взявши його, поцілував і ввів його до своєї хати. І він розповів Лаванові всі ці слова.13 Сталось ж, як почув Лабан вістї про Якова, побіг зустріч йому, і обнявши його цїлував, і ввів його в господу свою, і повідав Лабанові всї речі сї.
14 І промовив до нього Лаван: Поправді, ти кість моя й тіло моє! І сидів він із ним місяць часу.14 А Лаван сказав йому: Справді, ти кість моя і плоть моя. І жив у нього [Яків] цілий місяць.14 Тоді Лаван мовив до нього: `Направду, ти кість моя і тіло моє!` І пробув Яків у нього місяць часу.14 І сказав йому Лаван: Ти є з моїх костей і з мого тіла. І був з ним місяць днів.14 І каже йому Лабан: Справдї від костей моїх і від тїла мого єси ти. І пробув з ним днїв місяць.
15 І сказав Лаван до Якова: Чи тому, що ти брат мій, то ти будеш служити мені даремно? Скажи ж мені, яка плата тобі?15 І Лаван сказав Якові: Невже ти задарма будеш служити мені тому, що ти родич? Скажи мені, що заплатити тобі?15 Тоді Лаван сказав до Якова: `Хіба тому, що ти мій родич, маєш дармо на мене працювати? Скажи мені, скільки тобі платити?`15 Сказав же Лаван Якову: Не працюватимеш мені даром, томущо ти є моїм братом. Сповісти мені, яка твоя зарплата.15 Каже ж Лабан Яковові: Що брат менї доводишся, чи то ж мусиш робити на мене дармо? Скажи менї, яка тобі плата.
16 А в Лавана було дві дочки: ім'я старшій Лія, а ім'я молодшій Рахіль.16 У Лавана було дві доньки; ім'я старшої Лія; ім'я молодшої Рахіль.16 Було ж у Лавана дві дочки: старша, на ім'я Лія, та менша, на ім'я Рахиль.16 Лаван же мав дві дочки, імя більшій Лія, та імя молодшої Рахиль.16 У Лабана ж та було дві дочцї: старша на імя Лея, меньша ж Рахеля.
17 Очі ж Ліїні були хворі, а Рахіль була гарного стану та вродливого вигляду.17 Лія мала слабкий зір, а Рахіль була ставна і гарна з обличчя.17 Очі ж у Лії були тьмяні, а Рахиль була поставна й гарна з виду.17 Очі ж Лії хворі, Рахиль же гарна на вид і прекрасна на зір.17 Лея недуговала очима, Рахеля ж була високого зросту, й принадна видом вельми.
18 І покохав Яків Рахіль, та й сказав: Я буду сім літ служити тобі за Рахіль, молодшу дочку твою.18 І Яків полюбив Рахіль, і сказав: Я буду служити тобі сім літ за Рахіль, молодшу доньку твою.18 Тому сподобав собі Яків Рахиль і каже: `Служитиму тобі сім років за Рахиль, твою молодшу дочку.`18 Полюбив же Яків Рахиль, і сказав: Працюватиму тобі сім літ за Рахиль твою молодшу дочку.18 Уподобав же Яков Рахелю, і каже: Парубкувати му в тебе сїм год за Рахелю, дочку твою меньшу.
19 І промовив Лаван: Краще мені віддати її тобі, аніж віддати мені її іншому чоловікові. Сиди ж зо мною!19 Лаван сказав: Краще віддам її за тебе, аніж віддати її за когось іншого; живи у мене.19 На це Лаван відповів: `Ліпше мені дати її тобі, ніж комусь іншому. Живи зо мною.`19 Сказав же йому Лаван: Краще мені тобі її дати ніж мені її дати іншому мужеві. Живи зі мною.19 Каже ж йому Лабан: Лучче менї тобі оддати її, нїж мусїв би другому мужеві. Живи зо мною.
20 І служив Яків за Рахіль сім літ, а вони через любов його до неї були в його очах, як кілька днів.20 І служив Яків за Рахіль сім років; і вони видалися йому кількома днями, тому що він любив її.20 І вислужив Яків за Рахиль сім років, а здавалось йому, наче кілька днів, тому що він любив її.20 І працював Яків за Рахиль сім літ, і були перед ним наче мало днів, томущо він її любив.20 І парубкував Яков за Рахелю сїм років, і здались вони йому, наче кілька днїв, тим що любив її.
21 І сказав Яків Лаванові: Дай мені жінку мою, бо виповнилися мої дні, і нехай я до неї ввійду!21 І сказав Яків Лаванові: Віддай дружину мою; тому що мені вже виповнився час, щоби увійти до неї.21 Тоді Яків і каже до Лавана: `Приведи мою жінку, бо дні мої сповнилися: нехай я ввійду до неї.`21 Сказав же Яків до Лавана: Віддай мою жінку, бо сповнилися мої дні, щоб я до неї увійшов.21 Каже ж тодї Яков Лабанові: Дай менї жену мою; бо сповнивсь речінець мій, щоб увійти до неї.
22 І зібрав Лаван усіх людей тієї місцевости, і справив гостину.22 Лаван скликав усіх людей тої місцини і вчинив бенкет.22 Тож Лаван зібрав усіх місцевих людей і зробив учту;22 Зібрав же Лаван всіх мужів місця і зробив весілля.22 Зібрав же Лабан усїх мужів громадських і зробив учту.
23 І сталося ввечері, і взяв він дочку свою Лію, і до нього впровадив її. І Яків із нею зійшовся.23 А ввечері узяв доньку свою Лію і привів до нього; і увійшов до неї [Яків].23 а ввечері взяв він Лію, свою дочку, та й привів її до Якова, й той увійшов до неї.23 І був вечір, і Лаван, взявши свою дочку Лію, ввів її до Якова, і Яків ввійшов до неї.23 І сталось увечорі, що взяв він Лею, дочку свою, та й увів до Якова. І ввійшов до неї Яков.
24 А Лаван дав їй Зілпу, невільницю свою, дав Лії, дочці своїй, за невільницю.24 І дав Лаван служницю свою Зілпу в служницю доньці своїй Лії.24 Лаван же дав їй, дочці своїй Лії, за слугиню Зілпу, свою служку.24 Дав же Лаван рабиню Зелфу своїй дочці Лії їй за рабиню.24 Дав же Лабан Леї, дочцї своїй, Зелфу, рабиню свою за служебку.
25 А вранці виявилося, що то була Лія! І промовив Яків до Лавана: Що це ти вчинив мені? Хіба не за Рахіль працював я в тебе? Нащо ж обманив ти мене?25 А вранці виявилося, що то була Лія. І сказав Лаванові: Що це ти вчинив зі мною? Чи не за Рахіль я служив у тебе? Нащо ти обдурив мене?25 Коли ж настав ранок, то й виявилося, що то Лія, тим то й каже Яків до Лавана: `Що це ти мені заподіяв? Хіба не за Рахиль служив я в тебе? Чому ж ти мене обманув?`25 Сталося ж вранці, і ось (це) була Лія. Сказав же Яків Лаванові: Чому ти це мені зробив? Чи не працював я тобі за Рахиль? І чому ти мене обманув?25 Сталося ж ураньцї, дивиться, се була Лея. І каже Яков Лабанові: Що се ти вдїяв менї? Чи не задля Рахелї ж парубкував я в тебе? Про що ж так ошукав єси мене?
26 А Лаван відказав: У нашій місцевості не робиться так, щоб віддавати молодшу перед старшою.26 Лаван сказав: У наших краях немає звичаю, щоб молодшу доньку видавати раніше старшої;26 А Лаван і каже: `Немає в нашому краї звичаю видавати молодшу перед старшою.26 Сказав же Лаван: Не так є у нашому місці, щоб віддати молодшу раніше від старшої.26 Відказав же Лабан: Неможна так чинити в нашій землї, видавати меньшу перше старшої.
27 Виповни тиждень для цієї, і буде дана тобі також та, за працю, що будеш працювати в мене ще сім літ других.27 Скінчи тиждень цією; потім дамо тобі й ту, за службу, котру ти будеш служити у мене ще сім літ інших.27 Та вже кінчи цей тиждень, а я дам тобі і другу за службу, що її робитимеш мені ще других сім років.`27 Отже, закінчи цей тиждень, і дам тобі і цю за працю, яку робитимеш у мене ще інших сім літ.27 Скіньчай же тиждень сей; я дам тобі й ту за роботу, що робити меш на мене ще сїм других лїт.
28 І зробив Яків так, і виповнив тиждень для цієї. І він дав йому Рахіль, дочку свою, дав йому за жінку.28 Яків так і вчинив, і скінчив тиждень цією. І [Лаван] дав Рахіль, доньку свою, йому в дружини.28 Яків так і зробив. Закінчив цей тиждень з нею, і Лаван дав йому Рахиль, свою дочку, за жінку.28 Зробив же Яків так, і закінчив той тиждень. І дав йому Лаван Рахиль свою дочку йому за жінку.28 Учинив же Яков так, та й скіньчив тиждень з сією; і дав йому Лабан Рахелю, дочку свою, за жінку.
29 І дав Лаван Рахілі, дочці своїй, Білгу, невільницю свою, дав їй за невільницю.29 І дав Лаван служницю свою Білгу в служниці доньці своїй Рахілі.29 Рахилі ж, дочці своїй, дав він за слугиню Білгу, свою служку.29 Дав же Лаван Рахилі своїй дочці Валлу свою рабиню їй за рабиню.29 Дав же Лабан Рахелї дочцї своїй Баллу, рабиню свою, за служебку.
30 І прийшов він також до Рахілі, і покохав також Рахіль, більше, як Лію. І працював у нього ще сім літ других.30 [Яків] увійшов також і до Рахілі, і кохав Рахіль більше, аніж Лію; і служив у нього іще сім літ інших.30 Увійшов Яків також до Рахилі й полюбив її більше, ніж Лію, і служив у Лавана других сім років.30 І ввійшов до Рахилі. Полюбив же Рахиль більше ніж Лію. І працював йому других сім літ.30 І ввійшов до Рахелї, влюбив же Рахелю більш нїж Лею. І парубкував у його других сїм років.
31 І побачив Господь, що зненавиджена Лія, і відкрив її утробу, а Рахіль була неплідна.31 Та Господь побачив, що Лія була нелюба, і дарував їй плідне лоно, а Рахіль була бездітна.31 Та Господь побачив, що Лія менше люблена, тож обдарував її плодовитістю, а Рахиль була неплідна.31 Побачивши ж Господь, що зненавиджена Лія, відкрив її лоно. Рахиль же була неплідною.31 Бачив же Господь, що ненавидна була Лея, відчинив утробу їй: Рахеля ж була неплідна.
32 І завагітніла Лія, і сина породила, і назвала ім'я йому: Рувим, бо сказала була: Господь споглянув на недолю мою, бо тепер покохає мене чоловік мій!32 Лія завагітніла і породила сина, і назвала йому ім'я: Рувим; тому що сказала вона: Господь зглянувся на моє лихо, то відтепер буде любити мене чоловік мій.32 Отож зачала Лія і породила сина та й назвала його ім'ям Рувим: `бо Господь`, сказала, `зглянувсь на моє горе. Тепер мій чоловік буде любити мене.`32 І зачала Лія і породила Якову сина; назвала ж імя його Рувим, кажучи: Бо побачив Господь моє впокорення; тепер мене полюбить мій муж.32 І завагонїла Лея, і вродила сина, і дала йому імя Рубен, говорючи: Певно зглянувся Господь на моє горе. Тепер же любити ме мене чоловік мій.
33 І завагітніла вона ще, і сина породила, і сказала: Господь почув, що я зненавиджена, і дав мені також цього. І назвала ймення йому: Симеон.33 І завагітніла знову, і породила сина, і сказала: Господь почув, що я нелюба, і дав мені й цього. І назвала йому ім'я: Симеон.33 І знову зачала й породила сина та й сказала: `Господь почув, що я ненавидна, то дав мені ще й цього; і назвала його Симеон.`33 І знову зачала Лія і породила Якову другого сина, і сказала: Бо Господь почув, що я зненавиджена, і додав мені і цього; назвала ж імя його Симеон.33 І завагонїла знов, і вродила сина і каже: Що почув Господь, яка я ненавидна, тим дав менї й сього сина. І дала йому імя: Симеон.
34 І завагітніла вона ще, і сина породила, і сказала: Тепер оцим разом буде до мене прилучений мій чоловік, бо я трьох синів породила йому. Тому й назвала ім'я йому: Левій.34 І завагітніла ще, і породила сина, і сказала: Тепер прихилиться до мене чоловік мій, бо я народила йому трьох синів. Тому й названо йому ім'я: Левій.34 І знову зачала і породила сина та й сказала: `Тепер, цим разом, мій чоловік пристане до мене, бо я породила йому трьох синів.` Тому й назвала його ім'ям Леві.34 І знову зачала і породила сина, і сказала: В нинішний час при мені буде мій муж, бо я породила йому трьох синів, задля цього назвала його імя Леві.34 І завагонїла знов, і вродила сина і каже: Тепер же буде мій чоловік прихилен до мене; породила бо йому три сини. Тим дала йому імя: Левій.
35 І завагітніла вона ще, і сина породила, і сказала: Тим разом я буду хвалити Господа! Тому назвала ім'я йому: Юда. Та й перестала роджати.35 І ще завагітніла, 02029 08799 і породила сина, і сказала: Аж тепер я прославлю 03034 08686 Господа. А тому назвала йому ім'я Юда. І перестала народжувати.35 Зачала ж вона ще раз і породила сина та й сказала: `Цим разом буду хвалити Господа`, тому й назвала його ім'ям Юда. Та й перестала родити.35 І знову зачавши, породила сина, і сказала: Тепер ось ще похвалю Господа, задля цього назвала його імя Юда. І перестала родити.35 І завагонїла знов, і вродила сина, і каже: Тепер дякувати му Господеві. Задля того дала йому імя: Юда. Та й перестала роджати.