1 І прибули обидва Анголи до Содому надвечір, а Лот сидів у брамі содомській. І побачив Лот, і встав їм назустріч, і вклонився обличчям до землі, | 1 І прийшли два Ангели до Содому увечері, а Лот сидів біля брами Содому і побачив їх, і підвівся, щоб зустріти їх, і вклонився лицем до землі. | 1 Коли обидва ангели прийшли над вечір у Содом, Лот сидів коло міських воріт. Як тільки Лот їх побачив, став їм навстрічу, вклонився лицем до землі, | 1 Прийшли ж два ангели до Содомів ввечорі. Лот же сидів при брамі Содомів. Побачивши ж Лот, встав їм на зустріч і поклонився лицем до землі, | 1 Прийшли ж обидва ангели в Содом увечорі. Лот же седїв коло царини Содомської. Побачивши ж Лот, устав на зустріч їм, тай поклонився лицем до землї. |
2 та й промовив: Ось, панове мої, зайдіть до дому вашого раба, і переночуйте, і помийте ноги свої, а рано встанете й підете на дорогу свою. А вони відказали: Ні, бо будемо ми ночувати на вулиці. | 2 І сказав: Володарі мої! Я благаю вас, ось зараз завітайте в дім служника вашого, і ночуйте, і помийте ноги ваші, і підведетеся вранці, і продовжите мандрівку свою. Але вони сказали: Ні, ми заночуємо надворі. | 2 і мовив: `Прошу ж вас, люди добрі, заверніть у дім вашого слуги та заночуйте, помивши собі ноги; а раненько встанете й підете далі в дорогу свою.` Та вони відповіли: `Ні, ми переночуємо на майдані.` | 2 і сказав: Ось пани, заверніть до дому вашого раба і спочиньте і помийте ваші ноги, і вставши вранці підете вашою дорогою. Сказали ж: Ні, але на площі спочинемо. | 2 І рече: Оце ж, панове, завернїть у домівку раба вашого та спочиньте і ноги собі помийте, а як обутріє, верстати мете путь свою. Вони ж рекли: Нї ночуватимемо на улицї. |
3 А він сильно на них налягав, і вони до нього з дороги зійшли, і ввійшли до дому його. І вчинив він для них прийняття, і напік прісного і їли вони. | 3 А він вельми наполягав, і вони зайшли до нього в дім. Він пригостив їх і спік прісні хліби; і вони їли. | 3 Однак він дуже наполягав на них, і вони завернули до нього та увійшли в його дім. А він зробив їм гостину, напікши опрісноків, і вони попоїли. | 3 І змусив їх, і завернули до нього, і ввійшли до його дому. І зробив їм прийом, і випік їм опрісноків, і поїли перед сном. | 3 І примусив їх, і ввійшли в господу його. І вчинив їм учту, і опрісноків напік їм, і попоїли. |
4 Ще вони не полягали, а люди того міста, люди Содому від малого аж до старого, увесь народ звідусюди оточили той дім. | 4 Ще не лягли вони спати, як міські мешканці, содомляни, від молодого до старого, увесь народ з [усіх усюд], оточили дім. | 4 Ще вони не лягли, як міські чоловіки, содомські люди, від молодого до старого, увесь (без вийнятку) народ, обступили дім | 4 І мужі міста содомляни окружили дім від молодого до старого, увесь нарід разом, | 4 Перед облягами ж обступили дом городяне Содомські, від молодика, тай до дїда, увесь народ укупі з усїх кутків. |
5 І вони закричали до Лота, і сказали йому: Де ті мужі, що ночі цієї до тебе прийшли? Виведи їх до нас, щоб нам їх пізнати! | 5 І викликали Лота, і говорили йому: Де люди, які прийшли до тебе на ніч? Виведи їх до нас, ми спізнаємо їх. | 5 і стали гукати до Лота та й казали: `Де люди, що прийшли до тебе цієї ночі? Виведи їх до нас, хочемо їх спізнати!` | 5 і викликали Лота, і говорили до нього: Де є мужі, які ввійшли до тебе вночі? Виведи їх до нас, щоб ми були з ними. | 5 І гукали Лотові, і казали до його: Де люде, що ввійшли до тебе на ніч? Виведи їх до нас, розпізнаємо їх. |
6 І Лот вийшов до входу до них, а двері замкнув за собою, | 6 Лот вийшов до них і замкнув за собою двері; | 6 Лот же вийшов до них до входу й, зачинивши за собою двері, | 6 Вийшов же Лот до них до передвіря, двері ж замкнув за собою. | 6 Вийшов же до них Лот на рундук, і зачинив двері за собою. |
7 і сказав: Браття мої, не чиніть лихого! | 7 І сказав: Брати, не чиніть зла. | 7 мовив: `Брати мої, не робіть, прошу, лиха! | 7 Сказав же їм: Зовсім ні, брати, не чиніть зла. | 7 Каже ж до них: Нї, браттє! Не чинїте бо ледарства! |
8 Ось у мене дві доньки, що мужа не пізнали. Нехай я їх до вас виведу, а ви їм робіть, що вам до вподоби... Тільки мужам оцім не робіть нічого, бо на те вони прийшли під тінь даху мого. | 8 Ось, у мене дві доньки, котрі не спізнали чоловіка; ліпше я виведу їх до вас, робіть з ними, що вам до смаку; тільки людям цим не чиніть нічого, оскільки вони прийшли під покрівлю дому мого. | 8 Он у мене дві дочки, що не знали ще мужа: дозвольте, я виведу їх до вас, а ви робіть собі з ними, що вам любо. Тільки цим людям не робіть нічого, бож вони ввійшли під покрівлю мого дому.` | 8 Є ж у мене дві дочки, які не пізнали мужа. Виведу їх до вас, і вчиніть з ними, як лиш вам завгодно. Лишень цим мужам не зробіть нічого злого, задля цього війшли під крівлю дому мого. | 8 Є в мене дві дочцї, що не взнали мужа; виведу їх до вас, і робіть їм що любо вам, тільки людям сим не чинїте обиди; увійшли бо під стелю дому мого. |
9 А вони закричали: Іди собі геть! І сказали: Цей один був прийшов, щоб пожити чужинцем, а він став тут суддею! Тепер ми зло гірше тобі заподієм, ніж їм! І сильно вони налягали на мужа, на Лота, і підійшли, щоб висадити двері. | 9 Але вони сказали: Іди сюди. І сказали: Ось чужинець прийшов сюди жити, і хоче судити? Зараз же ми вчинимо з тобою лихіше, аніж з ними. І впритул приступили до чоловіка цього, до Лота, підійшли, щоб виламати двері. | 9 А ці відказали: `Геть звідсіля! Прийшов не знати звідки, щоб жити, як чужинець, і хоче суд судити. Ось і навчимо тебе більше, ніж їх!` І стали налягати вельми на чоловіка, себто на Лота, і підступили, щоб висадити двері. | 9 Сказали ж: Відійди звідси. Сам ти прийшов тут жити, і не суд судити. Отже тепер тебі більше зла вчинемо ніж їм. І дуже вживали силу проти мужа Лота, і наблизились, щоб розбити двері. | 9 Вони ж кажуть йому: Геть із відсї! Прийшов сюди жити, та хочеш і суд судити. Ось ми ж навчимо тебе, ще лучче, нїж їх. І насильствовали чоловіка того, Лота, вельми, і підступили розбити двері. |
10 Тоді вистромили свою руку ті мужі, і впровадили Лота до себе до дому, а двері замкнули. | 10 Тоді мужі ті простягли руки свої, і ввели Лота до себе в дім, і двері замкнули. | 10 Тоді мужі простягли руки, втягли Лота до себе в хату й зачинили двері; | 10 Простягнувши ж руки, мужі втягнули Лота до себе до хати, і замкнули двері дому. | 10 Та простягли мужі руки й утягли Лота до себе в будівлю, а двері в будівлї засунули. |
11 А людей, що при вході до дому зібрались, вони вдарили сліпотою, від малого аж до великого. І ті попомучилися, шукаючи входу. | 11 А людей, котрі були при вході в дім, вразили сліпотою, від малого до старого, то вони намарудилися, шукаючи двері. | 11 людей же, що були під дверима, від найменшого до найбільшого, вдарили сліпотою, і вони марно намагалися знайти двері. | 11 Мужів же, які були перед дверима дому, вдарили сліпотою від малого до великого, і послабли шукаючи дверей. | 11 На людей же, що були під дверима в будинку вдарили слїпотою, від мала тай до велика, і марно шукали вони дверей. |
12 І сказали ті мужі до Лота: Ще хто в тебе тут? Зятів і синів своїх, і дочок своїх, і все, що в місті твоє, виведи з цього місця, | 12 Сказали мужі ті Лотові: Хто ще є тут у тебе? Чи зять, чи сини твої, чи доньки твої, і хто б не був у тебе в місті, – усіх виведи з місця цього. | 12 Тоді мужі промовили до Лота: `Хто тут іще з твоїх? Зять, сини, дочки, хто б не був з твоїх у місті, виведи їх із цього місця, | 12 Сказали ж мужі до Лота: Чи є хтось тут з твоїх, зяті чи сини чи дочки? Чи якщо хтось інший є з твоїх в місті, виведи з цього місця, | 12 Промовили ж мужі до Лота: Чи єсть у тебе тута зятї або сини твої або дочки твої? Або коли хто инший єсть у тебе в городї, всїх виведи із міста сього! |
13 бо ми знищимо це місце, бо збільшився їхній крик перед Господом, і Господь послав нас, щоб знищити його. | 13 Бо ми винищимо це місто; тому що великі скарги на мешканців його дійшли до лиця Господнього, і Господь послав нас винищити його. | 13 бо ми зруйнуємо це місце, тому що великі скарги знялися проти них перед Господом, і Господь послав нас, щоб їх вигубити.` | 13 бо ми нищимо це місце, бо піднявся їх крик перед Господом, і післав нас Господь знищити його. | 13 Бо ми погубимо се місто; бо знявсь угору лемент про його перед Господом, і послав нас Господь вигубити його. |
14 І вийшов Лот, і промовив до зятів своїх, що мали взяти дочок його, і сказав: Уставайте, вийдіть із цього місця, бо Господь знищить місто. Але в очах зятів він здавався як жартун. | 14 І вийшов Лот, і говорив із зятями своїми, котрі брали за себе дочок його; і сказав: Підводьтеся, вийдіть із цього місця, бо Господь винищить це місто. Але зятям його здалося, що він жартує. | 14 Лот вийшов і промовив до своїх (майбутніх) зятів, які мали взяти його дочок, кажучи: `Вставайте, виходіте з цього місця, бо Господь хоче зруйнувати це місто.` Та його зятям здавалося, що він жартує. | 14 Вийшов же Лот і сказав своїм зятям, які взяли його дочок, і сказав: Встаньте і вийдіть з цього місця, бо Господь нищить місто. Здавалося ж перед його зятями, що жартує. | 14 Вийшов же Лот і промовив до зятїв своїх, що побрали дочки його, і рече: Підіймайтесь та виходьте з міста сього; бо погубляє Господь город. Та здавалось, що жартує перед зятьми своїми. |
15 А коли зійшла світова зірниця, то Анголи принагляли Лота, говорячи: Уставай, візьми жінку свою та обох дочок своїх, що знаходяться тут, щоб тобі не загинути через гріх цього міста. | 15 Коли зійшла зоря, Ангели почали квапити Лота, кажучи: Підведися, візьми дружину твою і двох дочок твоїх, котрі у тебе, щоб не загинути тобі за злочини міста. | 15 Коли ж займалося на світання, ангели заходилися квапити Лота, кажучи: `Вставай, бери свою жінку та обох дочок, що тут з тобою, щоб не загинути тобі, як упаде на місто кара.` | 15 Коли ж настав ранок, підганяли ангели Лота кажучи: Вставши, візьми твою жінку і обі дочки, які маєш, і вийди, щоб і ти не згинув разом з беззаконнями міста. | 15 Як же зачервонїв ранок, принукали ангели Лота, глаголючи: Уставай, бери жену твою й двох дочок твоїх, що при тобі, та одходь, щоб і тобі не погибнути з беззаконними городянами. |
16 А що він вагався, то ті мужі через Господню до нього любов схопили за руку його, і за руку жінки його, і за руку обох дочок його, і вивели його, і поставили поза містом. | 16 Та оскільки він зволікав, то мужі ті, з милости до нього Господньої, взяли за руки його, і дружину його, і двох дочок, і вивели, і поставили за містом. | 16 Але він зволікав. Тоді мужі взяли за руку його з жінкою та обох дочок, бо Господь пощадив його; та й вивели його й полишили за містом. | 16 І перелякалися. І взяли ангели його за руки і за руки його жінки і за руки обох його дочок, томущо його пощадили. | 16 І стуманїв він, і взяли ангели за руку його, і за руку жінку його, і за руки двох дочок його; бо пощадив їх Господь, тай вивели їх, і поставили за городом. |
17 І сталося, коли один з них виводив їх поза місто, то промовив: Рятуй свою душу, не оглядайся позад себе, і не затримуйся ніде в околиці. Ховайся на гору, щоб тобі не загинути. | 17 Коли ж вивели їх геть, [то один із них] сказав: Рятуй душу свою, не озирайся назад, і не зупиняйся на околиці оцій, рятуйся на горі, щоб тобі не загинути. | 17 А як вивели їх поза місто, один сказав: `Рятуй своє життя, не оглядайся позад себе й не зупиняйсь ніде в усій околиці! Тікай у гори, щоб ти не загинув.` | 17 І сталося, коли вивели їх геть, і сказали: Спасаючи, спаси свою душу; не оглядайся назад, ані не останься в усій околиці. Спасайся в горі, щоб часом ти не був охоплений. | 17 І як повиводили їх геть, рече: Спасай твою душу. Не озирайсь, і не зупиняйся нїде в усїй околицї сїй. У гори втїкай, щоб і тобі не згинути. |
18 А Лот їм відказав: Ні ж бо, Господи! | 18 Проте Лот сказав їм: Ні, Владико! | 18 А Лот: `Ні бо, Господи! | 18 Сказав же Лот до них: Прохаю Господи, | 18 Рече ж до них Лот: Благаю тебе, пане! |
19 Ось Твій раб знайшов милість в очах Твоїх, і Ти побільшив Свою милість, що зробив її зо мною, щоб зберегти при житті мою душу; але я не встигну сховатись на гору, щоб бува не спіткало мене зло, і я помру. | 19 Ось служник Твій знайшов у Твоїх очах ласку, і велика Твоя милість, яку вчинив Ти мені, порятувавши моє життя, але я не можу рятуватися на горі, аби не спіткало мене лихо, і щоб мені не вмерти. | 19 Оце твій слуга знайшов у твоїх очах ласку й велика твоя милість, як учинив ти зо мною, вирятувавши моє життя; та я не можу втекти в гори без того, щоб не скоїлося мені лихо й щоб мені не вмерти. | 19 оскільки твій раб знайшов милосердя перед тобою і звеличив ти твою справедливість, яку чиниш на мені, щоб жила моя душа, я ж не зможу спастися в горі, щоб не захопило мене зло і згину. | 19 Що знайшов раб твій ласку в очах твоїх, і велика милость твоя, що показав до мене, що вирятував душу мою, я ж не здолїю рятуватись у горах, щоб не наздогнала мене лиха година, та не вмерти менї. |
20 Ось місто це близьке, щоб утекти туди, а воно маленьке. Нехай сховаюсь я туди, чи ж воно не маленьке? і буде жити душа моя. | 20 Ось, ближче бігти до цього міста, щоб сховатися, і воно невелике. Дозвольте мені втікти туди, щоб збереглося моє життя. | 20 Ось близько он те місто: туди можна б утекти - та й маленьке воно! Дозволь мені туди врятуватись; чи ж воно не досить маленьке, - щоб жити далі?` | 20 Ось близько це місто, щоб втікнути мені туди, воно є мале, там я спасуся; чи не є воно мале? І житиме душа моя. | 20 А, споглянь городок сей близько, побіжу я туди; він маленький, дак і душа моя сохраниться. |
21 І відказав Він до нього: Ось Я прихиливсь до твого прохання, щоб не зруйнувати міста, про яке ти казав. | 21 І сказав йому [Господь]: Ось, на догоду тобі Я вчиню це: Не знищу місто, про яке ти говориш. | 21 І відповів йому: `Гаразд, зроблю тобі й цю милість, не буду руйнувати міста, про яке говориш. | 21 І сказав йому: Ось поважаю я обличчя твоє і це слово, щоб не знищити місто, про яке сказав ти; | 21 І рече йому: Оце ж я зглянусь на тебе і в сьому, що не погублю городка, що про його мовляв еси. |
22 Швидко сховайся туди, бо Я не зможу нічого зробити, аж поки не прийдеш туди. Тому й назвав ім'я тому місту: Цоар. | 22 Поспішай, рятуйся там, бо Я не можу вчинити діла, доки ти не прийдеш туди; тому й назване те місто: Цоар. | 22 Поспішай і втікай туди, бо я не можу нічого зробити, поки ти туди не ввійдеш.` Тому й названо це місто Цоар. | 22 отже, поспішися спастися туди; бо не зможу зробити діло доки ти не ввійдеш туди. Задля цього назвав імя міста Сиґор. | 22 Хапайся ж рятуватись тамо; не можу бо чинити нїчого, докіль увійдеш туди. Тим і проложено містечку тому прізвище Сигор. |
23 Сонце зійшло над землею, а Лот прибув до Цоару. | 23 Сонце зійшло над землею, і Лот прийшов до Цоару. | 23 Сонце сходило на землю, як Лот увійшов у Цоар; | 23 Зійшло сонце на землю, і Лот ввійшов до Сиґору, | 23 Соньце зійшло вже над землю, як Лот увійшов у Сигор. |
24 І Господь послав на Содом та Гомору дощ із сірки й огню, від Господа з неба. | 24 І пролив Господь на Содом і Гомору дощем сірку й вогонь – від Господа з неба. | 24 тоді Господь зіслав на Содом та Гомору дощ із сірки й вогню Господнього з неба, | 24 і Господь зіслав дощ на Содоми і Гоморру, сірку і огонь від Господа з неба, | 24 І бурхонув Господь на Содом та Гоморру сїркою та поломєм од Господа з небес, |
25 І поруйнував ті міста, і всю околицю, і всіх мешканців міст, і рослинність землі. | 25 І винищив міста оці, всю околицю, і всіх мешканців міст цих, і рослини землі. | 25 і винищив ті міста й усю долину та й усіх мешканців цих міст із тим, що росло на землі. | 25 і знищив ті міста і всю околицю і всіх, що жили в містах і все, що виростало з землі. | 25 І перевертав городи сї і всю околицю, і всїх осадників городських, і все, що росло з землї. |
26 А жінка його, Лотова, озирнулася позад нього, і стала стовпом соляним!... | 26 А [дружина] Лотова озирнулася позаду в нього, і вчинилася соляним стовпом. | 26 Жінка ж Лота озирнулась позад себе - і стала соляним стовпом. | 26 І озирнулася його жінка назад і стала стовпом соли. | 26 І озирнулась жінка його позад його, та й обернулась у стовпа соляного. |
27 І встав Авраам рано вранці, і подався до місця, де стояв був він перед лицем Господнім. | 27 І звівся Авраам рано-вранці і [подався] на місце, де стояв перед Господом. | 27 Авраам же, вставши вранці, пішов на місце, де стояв був перед Господом, | 27 Поспішив же Авраам вранці до місця, де стояв перед Господом, | 27 Устав же Авраам уранцї, пійшов на місце, де стояв перед Господом. |
28 І він подивився на Содом та Гомору, і на всю поверхню землі тієї околиці. І побачив: ось здіймається дим від землі, немов дим із вапнярки... | 28 І глянув на Содом та Гомору, і на увесь обшир околиці, і побачив: Ось, дим здіймається від землі, як дим з печі. | 28 і глянув у бік Содому та Гомори й усієї долини та й бачить: аж ось дим із землі йде вгору, наче киптява з печі. | 28 і поглянув на лице Содомів і Гоморри і на лице довколішньої землі, і побачив, і ось підносився полумінь з землі, наче дим з печі. | 28 І позирнув на Содом і Гоморру, і на околицю, аж се здіймається дим од землї, як дим із печі. |
29 І сталося, як нищив Бог міста тієї околиці, то згадав Бог Авраама, і вислав Лота з середини руїни, коли руйнував ті міста, що сидів у них Лот. | 29 І було, коли Бог винищував міста округи цієї, згадав Бог про Авраама, і вислав Лота із місцини загибелі, коли винищував міста, в котрих жив Лот. | 29 І сталось, коли Бог руйнував міста округи, згадав він про Авраама й вислав Лота споміж згарищ, як руйнував ті міста, що в них жив Лот. | 29 І сталося, що коли нищив Бог усі міста околиці, згадав Бог Авраама і вислав Лота з посеред знищення, коли Господь нищив міста, в яких жив в них Лот. | 29 І було, як руйновав Бог в українї тій городи, спогадав Бог Авраама, і вислав Лота з руйновища, як руйновав городи, що жив у них Лот. |
30 І піднявся Лот із Цоару, і осів на горі, й обидві дочки його з ним, бо боявся пробувати в Цоарі. І осів у печері, він та обидві дочки його. | 30 І вийшов Лот із Цоару, і почав жити в печері, і з ним дві доньки його, тому що боявся жити в Цоарі. | 30 Лот же вийшов із Цоару і, зійшовши вище, осівся на горі з обома дочками, бо боявся жити в Цоарі. Він оселився в печері, він сам і обидві його дочки. | 30 Вийшов же Лот із Сиґору і осівся в горі і його дві дочки з ним. Бо збоявся жити в Сиґорі і поселився в печері, сам і обі його дочки з ним. | 30 Зійшов же Лот із Сигори, та й осївсь на горі сам і дві дочки його; боявся бо жити в Сигорі, та й оселивсь у печері сам і дочки його з ним. |
31 І промовила старша молодшій: Наш батько старий, а чоловіка немає в цім краї, щоб прийшов до нас, як звичайно на цілій землі. | 31 І сказала старша молодшій: Батько наш старий; і нема чоловіка на землі, котрий увійшов би до нас за звичаєм всієї землі. | 31 Тоді старша до меншої каже: `Батько наш старий, та нема в краю нікого, щоб увійшов до нас, як то звичайно всі на світі роблять. | 31 Сказала ж старша до молодшої: Батько наш старий і немає нікого на землі, хто увійшов би до нас, за звичаєм всієї землі. | 31 Озветься ж старша до меньшої: Панотець наш старий собі, і нема нїкого на землї, щоб увійшов до нас всьогосьвітнїм звичаєм. |
32 Ходи, напіймо свого батька вином, і покладімося з ним. І оживимо нащадків від нашого батька. | 32 Тож напоїмо батька нашого вином, і переспимо з ним, і відродимо од батька племено наше. | 32 Ходім но, упиймо нашого батька вином та віддамось йому, щоб зберегти рід батьковий.` | 32 Ходи і упоїмо нашого батька вином і переспимо з ним і воскресимо від нашого батька насіння. | 32 Ходи сюди лишень, упиймо вином панотця нашого, та переспимо з ним, та й переховаємо рід від панотця нашого. |
33 І ночі тієї вони напоїли вином свого батька. І прийшла старша та й поклалася з батьком своїм. А він не знав, коли вона лягла й коли встала... | 33 І напоїли батька свого вином тієї ночі; і увійшла старша, і зляглася з батьком своїм: а він не знав, коли вона зляглася, і коли підвелася. | 33 І упоїли тієї ночі вином свого батька. Увійшла старша й лягла з батьком, та він не спостеріг, ні як вона лягла, ні як устала. | 33 Упоїли ж свого батька вином тієї ночі, і старша, ввійшовши, переспала з своїм батьком тієї ночі, і не знав коли спала вона, і встала. | 33 Упоїли ж отця свого вином тієї ночі, і ввійшовши старша, переспала з отцем своїм тієї ночі. І не постеріг він, як вона переспала, і як устала. |
34 І сталося другого дня, і старша сказала молодшій: Ось я минулої ночі поклалась була з своїм батьком. Напіймо його вином також ночі цієї, і прийди ти, покладися з ним, і оживимо нащадків від нашого батька. | 34 Другого дня старша сказала молодшій: Ось, я спала з батьком моїм; напоїмо його вином також цієї ночі; і ти увійди, спи з ним, і відродимо од батька нашого плем'я. | 34 Другого дня каже старша до молодшої: `Вчора я спала з батьком. Упиймо його вином ще й цієї ночі, й увійди ти та й віддайся йому, щоб зберегти рід батьковий.` | 34 Сталося ж на другий день і сказала старша до молодшої: Ось я вчера переспала з батьком; упиймо його вином і цієї ночі, і, ввійшовши, переспися з ним, і воскресимо від нашого батька насіння. | 34 Було ж уранцї, що каже старша меньшій: Оце ж переспала я вчора з панотцем нашим. Упоїмо його вином і сієї ночі, а ти ввійшовши, переспи з ним, та й переховаймо від панотця нашого рід наш. |
35 І також ночі тієї вони напоїли вином свого батька. І встала молодша та й поклалася з ним. А він не знав, коли вона лягла й коли встала... | 35 І напоїли батька свого вином також цієї ночі; і зайшла молодша і зляглася з ним, і він не знав, коли вона зляглася і коли підвелася. | 35 І впоїли вином свого батька й тієї ночі. Пішла менша й лягла з ним, та він не спостеріг, ні як вона лягала, ні як уставала. | 35 Упоїли ж і тієї ночі свого батька вином, і ввійшовши, молодша переспала з своїм батьком, і не знав коли спала вона, і встала. | 35 Упоїли ж і тієї ночі отця свого вином, і ввійшовши меньша, переспала з отцем своїм. І не постеріг він, як переспала, і як устала. |
36 І завагітніли обидві Лотові дочки від батька свого. | 36 І завагітніли обидві дочки Лотові від батька свого. | 36 І зачали обидві дочки Лота від свого батька, | 36 І зачали обі дочки Лота від свого батька. | 36 І завагонїли обидві дочки Лотові тодї від отця свого. |
37 І вродила старша сина, і назвала ім'я йому: Моав. Він батько моавів аж до цього дня. | 37 І народила старша сина, і назвала йому ім'я: Моав. Він батько моавитян донині. | 37 і породила старша сина й назвала його ім'ям Моав. Він предок сьогоднішніх моавитян. | 37 І старша породила сина і назвала імя його Моав: Від батька мого; він батько Моавітів до сьогоднішнього дня. | 37 І вродила старша сина, і дала імя йому Моав. Се праотець Моавіїв по сей день. |
38 А молодша вона вродила також, і назвала ймення йому: Бен-Аммі. Він батько синів Аммону аж до цього дня. | 38 І молодша також народила сина, і назвала ім'я йому: Бен-Аммі. Він батько аммонійців донині. | 38 Менша також породила сина й назвала його ім'ям Бен-Аммі. Він предок сьогоднішніх аммоніїв. | 38 Породила же і молодша сина і назвала імя його Амман: Син роду мого. Він батько Амманітів до сьогоднішнього дня. | 38 Уродила ж і меньша сина, і дала імя йому: Бен-Аммій. Се праотець Аммонїїв по сей день. |