1 І явився до нього Господь між дубами Мамре, а він сидів при вході в намет під час денної спеки. | 1 І постав перед ним Господь у діброві Мамре, коли він сидів при вході до шатра, в пору спеки полудневої. | 1 Господь з'явився йому в діброві Мамре, як він сидів при вході до намету під час денної спеки. | 1 Зявився же йому Бог при мамврійському дубі, як він сидів при дверях свого шатра в полудне. | 1 Явився ж йому Бог коло дубравини Мамре, як седїв він перед дверима наметовими о полуднї. |
2 І він ізвів очі свої та й побачив: ось три Мужі стоять біля нього. І побачив, і вибіг із входу намету назустріч Їм, і вклонився до землі, | 2 Він підніс очі свої, глянув, і ось, три мужі стояли навпроти нього. Забачивши, він побіг їм назустріч від шатра, і вклонився до землі. | 2 Підвів він свої очі та глянув - три чоловіки стоять перед ним; як тільки він їх побачив, метнувся від входу намету їм назустріч і вклонився до землі, | 2 Поглянувши ж своїми очима побачив, і ось три мужі стояли перед ним. І побачивши, побіг їм на зустріч від дверей свого шатра і поклонився до землі, | 2 Споглянувши ж очима своїми, бачить, стоїть перед ним троє чоловіків; побачивши їх метнеться зустріч їм од наметових дверей своїх, тай поклонився до землї. |
3 та й промовив: Господи, коли тільки знайшов я милість в очах Твоїх, не проходь повз Свойого раба! | 3 І сказав: Господе! Я благаю тебе: Якщо я маю милість перед очима Твоїми, не пройди повз служника Твого. | 3 та й каже: `Мій Владико! Як я знайшов ласку в твоїх очах, не минай, прохаю, слуги твого. | 3 і сказав: Господи, отже якщо я знайшов ласку перед тобою, не мини твого раба. | 3 І рече: Господе! коли я знайшов ласку в очах твоїх, не мини раба твого. |
4 Принесуть трохи води, і ноги Свої помийте, і спочиньте під деревом. | 4 То нехай принесуть трохи води, я благаю вас, хай принесуть: Помиють ноги ваші; і спочиньте під оцим деревом. | 4 Нехай принесуть трохи води, помийте собі ноги, відпочиньте під деревом. | 4 Хай же буде принесена вода, і хай вмиють ваші ноги, і прохолодіться під деревом. | 4 Нехай принесуть води та помиють ноги вам, та прохолодїтесь під деревом. |
5 І хай хліба шматок принесу я, а Ви підкріпіть серце Ваше. Потому підете, бо на те Ви йдете повз свойого раба. І сказали вони: Зроби так, як сказав. | 5 А я принесу хліба, щоб ви підживили серця ваші; потому підете, оскільки ви проходите мимо служника вашого. Вони сказали: Вчини так, як мовиш. | 5 Я ж принесу хліба, щоб ви покріпились, а потім підете: на те ж бо й зайшли до вашого слуги.` А вони відповіли: `Зроби так, як сказав.` | 5 І принесу хліб і їстимете, і після цього підете вашою дорогою, задля якої ви звернули до вашого раба. І сказали: Зроби так, як ти сказав. | 5 Я ж принесу наїдку, щоб ви попоїли, а потїм і верстати мете свою путь, що звернули з неї до раба вашого. |
6 І Авраам поспішив до намету до Сарри й сказав: Візьми швидко три міри пшеничної муки, заміси, і зроби коржі. | 6 І поспішив Авраам у шатро до Сарри, і сказав: Мерщій заміси три сати кращого борошна і зроби прісні хлібини. | 6 Тоді кинувсь Авраам у намет до Сари й каже: `Зготуй хутенько три сита питльованої муки, заміси й нароби паляниць.` | 6 І поспішився Авраам у шатро до Сарри і сказав її: Поспішися і заміси три мірки петльованої муки і зроби паланиці. | 6 І метнеться Авраам у шатро до Сарри, тай каже їй: Заміси хутенько три сита пшенишного борошна та спечи коржів. |
7 І побіг Авраам до товару, і взяв молоде та добре теля, і дав слузі, а той швидко його приготовив. | 7 І побіг Авраам до череди і вибрав молоденьке й тлусте телятко, і дав юнакові, і той поспішив упорати його. | 7 По тому Авраам побіг до корів, узяв телятко, ніжне й ситне, і дав слузі, а цей скоренько впорав його. | 7 І побіг Авраам до скота і взяв молоде і гарне теля і дав рабові, і поспішився приготовити його. | 7 І метнеться Авраам до корів, та й узяв телятко нїжне й добре, і оддав його слузї, а той скоренько впорав його. |
8 І взяв масла й молока, та теля приготовлене, та й поклав перед Ними, а сам став біля Них під деревом. І їли Вони. | 8 І взяв масла й молока, і телятко приготовлене, і поставив перед ними; а сам стояв біля них під деревом. І вони їли. | 8 Тоді взяв він сиру, молока й телятко, що його напоготовив, та й поставив перед ними. Сам же стояв коло них, під деревом, коли вони їли. | 8 Взяв же масло і молоко і теля, яке приготовив, і поклав перед ними, і поїли. Він же стояв перед ними під деревом. | 8 І взяв сиру й молока да телятко, що наготовив, та й поставив перед ними; сам же стояв під деревом, як вони їли. |
9 І сказали до нього: Де Сарра, жінка твоя? А він відказав: Ось у наметі. | 9 І сказали йому: Де Сарра твоя? Він одказував: Тут, у шатрі. | 9 І промовили вони до нього: `Де Сара, твоя жінка?` Він відповів: `Ось тут у наметі.` | 9 Сказав же до нього: Де твоя жінка Сарра? Він же, відповівши, сказав: Ось у шатрі. | 9 І промовили до його: Де Сарра, жена твоя? Ось у шатрі. |
10 І сказав один з Них: Я напевно вернуся до тебе за рік цього самого часу. І ось буде син у Сарри, жінки твоєї... А Сарра це чула при вході намету, що був за Ним. | 10 І сказав [один] із них: Я знову буду в тебе о цій же порі, і буде син у Сарри, дружини твоєї. А Сарра слухала біля входу до шатра, позаду в нього. | 10 (Один) і каже: `Я вернуся за рік о цій порі, й Сара, твоя жінка, буде мати сина.` А Сара слухала це при вході до намету, що був іззаду нього. | 10 Сказав же: Повертаючись, прийду до тебе у цім часі, у годину, і матиме сина Сарра твоя жінка. Сарра ж почула при дверях шатра, будучи за ними. | 10 Рече ж один: Вернусь оце до тебе через год о сїй добі, і вродить сина Сарра, жена твоя. Сарра ж почула під наметовими дверми позад його. |
11 Авраам же та Сарра старі були, віку похилого. У Сарри перестало бувати звичайне жіноче. | 11 Між тим, Авраам і Сарра були в літах похилих; і звичайне у жінки, в Сарри припинилося. | 11 Авраам же й Сара були старі, дожили пізніх літ, і в Сари перестало бувати, що звичайне в жінок. | 11 Авраам же і Сарра (були) старі, постарівшись днями, перестала же Сарра мати жіноче. | 11 Авраам же і Сарра були старі, повбивались у лїта, і перестало в Сарри звичайне жіноцьке. |
12 І засміялася Сарра в нутрі своїм, говорячи: Коли я зів'яла, то як станеться розкіш мені? Таж пан мій старий! | 12 Сарра в собі засміялася, сказавши: Чи мені, коли я постаріла, мати цю втіху? І господар мій старий. | 12 Тож і засміялася Сара, кажучи сама до себе: `Оце б то, зів'янувши, та здобутись на таку втіху? І чоловік мій вже старенький.` | 12 Засміялася же Сарра, кажучи в собі: Ще не сталося мені до тепер, а пан мій старий. | 12 Осьміхнулася ж Сарра сама собі, думаючи: Оце б то звянувши та здобутись на таку втїху? Пан же мій старенький. |
13 І сказав Господь до Авраама: Чого то сміялася Сарра отак: Чи ж справді вроджу, коли я зостарілась? | 13 І сказав Господь Авраамові: А чого це засміялася Сарра, сказавши: Невже я справді зможу народити, коли я постаріла? | 13 Але Господь сказав до Авраама: `Чого ж це сміялася Сара, кажучи: `Чи ж справді можу родити, бож я стара!` | 13 І сказав Господь до Авраама: Чому то засміялася Сарра, в собі кажучи: Чи ж дійсно родитиму? Я ж постарілася. | 13 І рече Господь Авраамові: Чого всьміхнулась Сарра сама собі, говорючи: Чи справдї ж бо менї вродити? я же собі стара вже. |
14 Чи для Господа є річ занадто трудна? На означений час Я вернуся до тебе за рік цього самого часу, Сарра ж тоді матиме сина. | 14 Чи є щось складне для Господа? І на означений час Я буду тут наступного року, і в Сарри [буде] син. | 14 Хіба для Господа є щось трудне? За рік в отій самій порі повернусь я до тебе, й Сара матиме сина.` | 14 Чи безсильним буде у Бога слово? У цім часі повернуся до тебе, в годині, і буде в Сарри син. | 14 Хиба є що неможливе у Бога? О сїй добі вернусь до тебе через год, і буде в Сарри син. |
15 А Сарра відріклася, говорячи: Не сміялася я, бо боялась. Але Він відказав: Ні, таки сміялася ти! | 15 Сарра не призналася, і сказала: Я не сміялася. Бо вона злякалася. Але Він сказав: Ні, ти засміялася. | 15 Сара ж перечила, кажучи: `Я не сміялася` - бо вона злякалась. Та він сказав: `Ні, ти таки сміялась.` | 15 Заперечила ж Сарра, кажучи: Я не засміялася. Бо побоялася. І сказав: Ні, але ти засміялася. | 15 Сарра ж і не призналась, говорючи: Я не сьміялась. Бо вона злякалась. І рече їй: Нї бо, сьміялась. |
16 І повставали звідти ті Мужі, і поглянули на Содом, а Авраам пішов з Ними, щоб Їх відпровадити. | 16 І підвелися ті мужі, і звідти рушили до Содому; Авраам пішов з ними, провести їх. | 16 Встали ці чоловіки звідсіля й повернули на Содом, а Авраам ішов з ними, проводивши їх. | 16 Вставши ж, мужі звідти поглянули на лице Содомів і Гоморри, Авраам же ішов разом з ними супроводжаючи їх. | 16 Піднявшися ж ізвідти чоловіки, повернули на Содом. Авраам же йшов із ними, проводючи їх. |
17 А Господь сказав: Чи Я від Авраама втаю, що Я маю зробити? | 17 І сказав Господь: Чи приховаю Я від Авраама, що хочу вчинити? | 17 При тому Господь думав: `Чи затаїти перед Авраамом те, що роблю? | 17 Сказав же Господь: Чи сховаю Я від Авраама мого раба те, що я роблю? | 17 Господь же рече: Чи втаю від Авраама, раба мого, що я творю? |
18 Бож Авраам справді стане народом великим та дужим, і в ньому поблагословляться всі народи землі! | 18 Бо з Авраама справді постане народ великий і сильний, і благословляться в ньому всі народи землі. | 18 З Авраама ж напевно вийде народ великий та могутній, і через нього благословенні будуть усі народи землі. | 18 Авраам же в майбутньому стане великим і численним народом, і благословенні будуть в ньому всі народи землі. | 18 Та ж Авраам буде народом великим, і потужним, і благословляться в йому всї народи земнії. |
19 Бо вибрав Я його, щоб він наказав синам своїм і домові своєму по собі. І будуть вони дотримуватися дороги Господньої, щоб чинити справедливість та право, а то для того, щоб Господь здійснив на Авраамові, що сказав був про нього. | 19 Бо Я обрав його для того, щоб він заповідав синам своїм і домові своєму після себе, ходити шляхами Господніми, творячи правду і суд, і звершить Господь над Авраамом, що сказав про нього. | 19 Бо я вибрав його на те, щоб він наказав своїм дітям і своєму домові по собі берегти путі Господні, творивши правду й суд, щоб Господь сповнив на Авраамові те, що обіцяв йому.` | 19 Бо знаю, що заповість своїм синам і своєму домові після себе, і збережуть господні дороги, щоб чинити справедливість і суд. Щоб навів Господь на Авраама все, що сказав до нього. | 19 Знаю бо, що накаже синам своїм і господї своїй по собі, щоб хранили путї Господнї, творючи правду і суд, щоб справдив на Авраамові Господь усе, що глаголав до його. |
20 І промовив Господь: Через те, що крик Содому й Гомори великий, і що гріх їхній став дуже тяжкий, | 20 І сказав Господь: Ґвалт Содомський і Гоморський великий він, і гріх їхній, важкий він вельми. | 20 Далі Господь сказав: `Скарги, що здіймаються з Содому й Гомори, вельми великі і гріх їхній дуже тяжкий. | 20 Сказав же Господь: Крик Содом і Гоморри розмножився, і їхні гріхи дуже великі. | 20 Рече ж Господь: Квилять велико до мене про Содом та Гоморру, і гріхи їх тяжкі вельми. |
21 зійду ж Я та й побачу, чи не вчинили вони так, як крик про них, що доходить до Мене, тоді їм загибіль, а як ні то побачу. | 21 Зійду та побачу, чи так воно, як у скаргах, що до Мене дійшли, а якщо ні, Я буду знати. | 21 Зійду та побачу, чи воно так насправді, чи ні, як у скаргах, що доходять до мене, щоб знати.` | 21 Зійшовши отже, погляну чи сповняється згідно з їхнім криком, що приходить до мене, якщо ж ні, щоб знав я. | 21 Зійду ж та позирну, чи так воно дїється, як до мене голосять, чи нї, щоб знати. |
22 І повернулися звідти ті Мужі, і пішли до Содому, а Авраам усе ще стояв перед Господнім лицем. | 22 І мужі відвернули звідти обличчя їхні, і рушили до Содому, а Авраам усе ще стояв перед Господом. | 22 І повернулись оті чоловіки звідтіля та й пішли на Содом, а Авраам ще стояв перед Господом. | 22 І повернувшись, мужі звідти пішли до Содомів, Авраам же ще стояв перед Господом. | 22 І повернулись ізвідти чоловіки до Содому, Авраам же ще стояв перед Господом. |
23 І Авраам підійшов та й промовив: Чи погубиш також праведного з нечестивим? | 23 І підійшов Авраам, і сказав: Невже Ти погубиш праведного з грішним? | 23 Тоді приступив Авраам ще ближче й сказав: `Невже ж ти справді хочеш погубити праведного з грішним? | 23 І приближившись, Авраам сказав: Чи знищиш разом праведника з неправедним і буде праведник як неправедний? | 23 І приступить Авраам ближче й рече: Дак оце ти хочеш погубити й безвинних із винуватими? |
24 Може є п'ятдесят праведних у цьому місті, чи також вигубиш і не пробачиш цій місцевості ради п'ятидесяти тих праведних, що в ньому є? | 24 Можливо, є в цьому місті п'ятдесят праведників? Невже Ти погубиш, і не помилуєш міста цього заради п'ятдесяти праведників у ньому? | 24 Ануж є в цьому місті п'ятдесят праведних. Чи справді їх погубиш і не простиш місцю задля п'ятдесятьох праведних, що в ньому? | 24 Якщо буде пятдесять праведників в місті, чи знищиш їх? Чи не пощадиш усе місце задля пятдесяти праведників, якщо будуть у ньому? | 24 Може там знайдеться пятьдесять безвинних у городї. Чи то ж схочеш ти й їх погубити, і не помилуєш усього міста задля пятидесятьох, коли там будуть? |
25 Не можна Тобі чинити так, щоб убити праведного з нечестивим, бо стане праведний як нечестивий, цього ж не можна Тобі! Чи ж Той, Хто всю землю судить, не вчинить правди? | 25 Не може статися, щоб Ти учинив так, щоб ти погубив праведного з грішним, щоб те саме сталося з праведником, що й з грішником; не може бути того від Тебе! Хіба Суддя всієї землі учинить несправедливо? | 25 Хіба ж можеш таке вчинити! Чи вб'єш праведного разом з грішним? Чи прирівняєш праведника до грішника? Невже суддя всієї землі не чинитиме по Правді?` | 25 Зовсім не зробиш ти згідно з цим словом, щоб знищити праведника з неправедними, і буде праведник як неправедний. Зовсім ні. Суддя землі всієї - чи не зробиш суд? | 25 Нї бо, не чини по глаголу сему, щоб убити праведника з нечестивим, і щоб у тебе було праведнику так, як нечестивому. Нї бо нї! Судячи суд у сїй землї, як тобі не вчинити правди? |
26 І промовив Господь: Коли Я в Содомі, у цьому місті, знайду п'ятдесят праведних, то вибачу цілій місцевості ради них. | 26 Господь сказав: Якщо Я знайду в місті Содомі п'ятдесят праведників, то Я заради них помилую місто це. | 26 Господь же сказав: `Коли знайду в Содомі, в місті п'ятдесят праведників, помилую все місце задля них.` | 26 Сказав же Господь: Якщо знайду в Содомах пятдесять праведників в місті, оставлю усе місце задля них. | 26 Рече ж Господь: Коди буде в Содомі пятьдесять праведників у городї, помилую ввесь город і все місто задля їх. |
27 І відповів Авраам та й промовив: Оце я осмілився був говорити до Господа свого, а я порох та попіл. | 27 Авраам сказав у відповідь: Ось, я наважився говорити Господові, я, тлін і попіл. | 27 Тоді Авраам у відповідь: `Оце насміливсь я говорити до Господа, а я земля і порох. | 27 І відповівши, Авраам сказав: Тепер почав я говорити до Господа, я ж є земля і попіл. | 27 І рече відказуючи Авраам: Оце завзявсь я промовляти до Господа мого, я ж земля і порох. |
28 Може п'ятдесят тих праведних не матиме п'яти, чи Ти знищиш ціле місто через п'ятьох? І промовив Господь: Не знищу, коли там знайду сорок і п'ять! | 28 Можливо, до п'ятдесяти праведників не вистачить п'яти, невже за [браком] п'яти Ти винищиш усе місто? Він сказав: Не винищу, якщо знайду там сорок п'ять. | 28 Може до п'ятдесят і бракуватиме п'ять, тож чи зруйнуєш ти через тих п'ятьох ціле місто?` Господь сказав: `Не зруйную, коли знайду там сорок п'ять.` | 28 Якщо ж зменшиться пятдесять праведників на пять, чи знищиш задля пятьох усе місто? І сказав: Не знищу, якщо знайду там сорок пять. | 28 Коли ж поменьшає праведників до сорока й пяти, чи вже ж бо погубиш через пятьох увесь город? І рече: Не погублю, коли знайду тамо сорок і пять. |
29 І промовив до Нього він ще, та й сказав: Може сорок там знайдеться? А Господь відказав: Не зроблю й ради сорока! | 29 [Авраам] продовжував говорити з Ним, і сказав: Можливо, знайдеться там сорок. Він сказав: Не вчиню [того] й заради сорока. | 29 І знову заговорив він до Господа, кажучи: `А може їх там знайдеться сорок?` І відрік: `Не зроблю того заради тих сорока.` | 29 І додав ще говорити до нього і сказав: Якщо ж знайдуться там сорок? І сказав: Не знищу задля сорока. | 29 І завзявсь іще промовляти до його та й каже: Коли ж знайдеться таменьки сорок? І рече: не погублю й ради сорока. |
30 І сказав Авраам: Хай не гніває це мого Господа, і нехай я скажу: Може тридцять там знайдеться? А Господь відказав: Не зроблю, коли й тридцять знайду там! | 30 І сказав Авраам: Хай не прогнівається Владика, що я буду говорити: Може, знайдеться там тридцять? Він сказав: Не вчиню, якщо знайдеться там тридцять. | 30 Тоді Авраам сказав: `Благаю лишень Господа не гніватися, коли я ще скажу: а може їх там знайдеться тридцять?` І відповів: `Не зроблю, як знайду там тридцять.` | 30 І сказав: Ще що Господи, якщо заговорю. Якщо ж знайдуться там тридцять? І сказав: Не знищу якщо знайду там тридцять. | 30 Що ж Господе, коли промовлю: А як знайдеться таменьки тільки трийцять? І рече: Не погублю й тридесятьох ради. |
31 І сказав Авраам: Оце я осмілився був говорити до Господа мого: Може двадцять там знайдеться? А Господь відказав: Не зроблю й ради двадцяти! | 31 [Авраам] сказав: Ось, я наважився говорити Владиці: Може, знайдеться там двадцятеро? Він сказав: Не винищу заради двадцяти. | 31 Тоді той знову: `Оце насміливсь я говорити до Господа: а може їх там знайдеться тільки двадцять?` На це Господь відрік: `Не зруйную заради двадцятьох.` | 31 І сказав: Оскільки маю говорити до Господа, якщо ж знайдуться там двадцять? І сказав: Не знищу задля двадцяти. | 31 І промовив: Оце ж наваживсь говорити до Господа: Коли ж знайдеться таменьки двайцятеро? І рече: Не погублю, коли знайдеться тамо двайцять. |
32 І сказав Авраам: Хай не гніває це мого Господа, і нехай я скажу тільки разу цього: Може хоч десять там знайдеться? А Господь відказав: Не знищу й ради десятьох! | 32 [Авраам] сказав: Хай не розгнівається Владика, коли скажу ще раз: можливо, знайдеться там десятеро? Він сказав: Не винищу (міста) заради десяти. | 32 Нарешті Авраам промовив: `Не в гнів нехай моєму Господеві промовлю ще раз: а може їх там знайдеться хоч десять?` І відповів: `Не зруйную і заради десяти.` | 32 І сказав: Ще що, Господи, якщо заговорю ще раз. Якщо ж знайдуться там десять? І сказав: Не знищу задля десяти. | 32 І каже: Що ж, Господе, коли промовлю ще раз: Коли ж знайдеться таменьки десятеро? І рече: Не погублю і десятьох ради. |
33 І пішов Господь, як скінчив говорити до Авраама. А Авраам вернувся до свого місця. | 33 І рушив Господь, як скінчив говорити до Авраама; І Авраам повернувся на своє місце. | 33 Перестав Господь говорити до Авраама й відійшов, а Авраам повернувся на своє місце. | 33 Відійшов же Господь, як закінчив говорити до Авраама, і Авраам повернувся до свого місця. | 33 Одійшов же Господь, переставши глаголати до Авраама. І вернувсь Авраам на місце своє. |